Рішення по процентним ставкам приймаються Банківським Комітетом по Грошовій Політиці (Monetary Policy Committee - МРС). Комітет збирається щомісячно в відповідності з певним графіком. В склад Комітету входять 4 постійних члена і 4 експерта, що призначаються Канцлером Казначейства (він же міністр фінансів). Голосування здійснюється по принципу: "одна людина - один голос". В зборах комітету можуть приймати участь представники Казначейства, але вони не мають права голосу. Рішення про процентні ставки, прийняті комітетом підлягають негайній публікації. Публікуються також і протоколи засідань Комітету. Законодавство передбачає, що в екстремальних умовах і на протязі обмеженого часу уряд може регулювати рішення комітету в національних інтересах. Таке регулювання підлягає обов'язковому схваленню Парламентом Великобританії.
Для того, щоб не працювати з кожним банком індивідуально, Банк Англії протягом довгого часу використавував облікові дома як посередника. Це спеціалізовані ділери, що мали запаси торговельних векселів і в які головні банки розміщували "надлишкову" готівку. Облікові дома користувалися позиковими послугами Банку Англії, що забезпечувало їх готівковими коштами. Ставки, за якими здійснювалися ці операції, впливали на процентні ставки для економіки в цілому.
Процентні cтавки впливають на внутрішні грошові умови, такі як умови кредиту, споживчий попит, інвестиції, випуск продукції і ціни. Вони також можуть виявляти вплив на вартість фунта стерлингів по відношенню до іноземної валюти. При інших рівних умовах, чим вище процентні ставки, тим більше іноземних коштів обмінюється на фунт стерлингів, таким чином, вони впливають на валютний курс фунта стерлингів по відношенню до іноземних валют.
Банк Англії може впливати на валютний курс, використовуючи золотій і валютний запаси країни. Банк Англії може управляти запасами від імені Казначейства. Резерви містяться на спеціальному рахунку, що називається Валютний Уравнительный Рахунок (Exchange Equalisation Account). Він був утворений ще в 1930-х роках з метою виявлення неочікуваних коливань в "зовнішньої вартості" стерлінга. Процес, відомий як валютна інтервенція, полягає в тому, що Банк Англії купує фунти стерлінгів за іноземну валюту, коли необхідно стримати падіння курсу або продає їх, намагаючись утримати зростання курсу.
Будучи членом Механізму валютних курсів (ЕRМ — еxchange rate mechanism) з 8 жовтня 1990 року, Великобританія була зобов'язана підтримувати курс своєї валюти в певних рамках по відношенню до іноземних валют. Після виходу з ЕRМ 16 вересня 1992 року Великобританія перейшла до плаваючого валютного курсу.
Короткочасні процентні ставки і валютна інтервенція є принциповими інструментами монетарної політики в Великобританії. В минулому використовувались і інші інструменти. Наприклад, на початку 1980-х Банк Англії продав більше цінних паперів державного боргу, ніж було необхідно для задоволення потреб уряду, з метою зменшити грошову масу в звертанні. Ця політика була скасована в 1985 році.
Інші інструменти включають в себе введення спеціальних "потолків (стель) банківського кредитування" (скасовані в 1971 році); вимоги до банків містити резерви в Банку Англії в відповідності з тим, наскільки швидко зростає чисельність їхніх вкладів (скасовані в 1980 році); видання керівництва по банківському кредитуванню, націленого на зменшення обсягу видачі кредитів клієнтам.
Однім з найважливіших інструментів сучасної монетарної політики є резервна політика, основана на зміну вимоги центрального банку до обов'язкових (мінімальних) резервів комерційних банків і інших кредитних інстітутів. Всі основні знаряддя грошово-кредитного контролю направлені в першу чергу на регулювання величини залишків на резервних рахунках кредитних установ в центральному банку або умов поповнення цих рахунків.
Історично обов'язкові резерви р0звились з необхідності для комерційних банків завжди мати наготові грошову готівку в вигляді так званих касових резервів для безперебійного виконання платіжних зобов'язань продавця по поверненню депозитів вкладникам і проведення розрахунку з іншими банками. Іншими словами, касові резерви, що зберігалися комерційними банками в центральному банку, служили гарантийним фондом для погашення депозитів.
Із створенням високорозвиненої дворівневої банківської системи касові резерви комерційних банків, що поміщались ними на відповідний рахунок в центральному банку, перестали бути гарантийним фондом для погашення заборгованості по вкладам
Регулювання центральним банком норм означених резервів впливає безпосередньо на величину оборотних фондів комерційних банків, а, отже, на їхній кредитно-фінансовий потенціал. При збільшенні норми обов'язкових резервів зменшується розмір оборотних фондів банків, і навпаки.
Комерційні банки Великобританії містять 0.35% стерлінгових депозитів на рахунку в Банку Англії. В деяких країнах базисом обчислення розміру мінімальних резервів служать надані кредити. На практиці норми обов'язкових резервів по пасивам можуть встановлюватися по відношенню до всіх банківських пасивів або їхніх окремих статей. Застосовуючи подібний виборчий підхід, центральний банк намагається таким чином стимулювати або обмежувати розвиток тих або інших видів депозитних операцій банків.
Також, можуть лімітуватися обсяг і число кредитів, що надаються одному клієнту банком. Такі директивні параметри отримали назву "кредитних стель". В Англії цей спосіб використовувався до 1971 року. За порушення встановлених кредитних лімітів комерційні банки піддавалися з боку Банку Англії санкціям в вигляді сплати високого облікового відсотка або обов'язкового перерахування на безпроцентні рахунок в Банк Англії суми, рівній перевищенню цих лімітів.
Таким чином, центральний банк може регулювати темпи росту грошової маси, використовуючи техніку кредитних обмежень.
Лише на короткі проміжки часу в Великобританії вводилися кредитні обмеження. На думку багатьох західних економістів, даний засіб служить найбільш ефективним антиінфляційним засобом. Тому до прямого обмеження обсягу банківського кредитування центральний банк вдається звичайно в періоди підсилення інфляції або кризи платіжного балансу.
Зниження ефективності ролі мінімальних резервів як інструменту грошово-кредитної політики зумовлене взятим в 80-е роки курсом на фінансову лібералізацію. Але все функція прийому і зберігання поточних і строкових вкладів кредитних інстітутів продовжує залишатися однієї з найважливіших функцій сучасного центрального банку, незважючи на те, що ці депозити мають невелику питому вага в балансі центральних банків.
Таблиця 8
Виконання зобов'язань кредитними інстітутами в ряді країн.
Країни | Розрахунковий період | Період виконання зобов'язань по мінімальним резервам |
Великобританія | 6 місяців | Активи перераховуються в Банк Англії на 6 місяці |
США | 2 тижні | В середньому 2 тижні (по вкладам до запитання розрахунковий період Перекривається на 2 дні, по іншим - період виконання відстає від розрахункового на 2 тижні) |
Франція | Кінець місяця | В середньому 4 тижні (не співпадає з розрахунковим періодом) |
Германію | 1 місяць | В середньому 4 тижні (не співпадає з розрахунковим періодом) |
Без цього центральні банки не зможуть виконувати свої інші функції, те є бути "банком банків", "банкірами і касирами уряду", проводити офіційну грошово-кредитну і валютну політику, постачати економіку необхідною кількістю грошей в безготівковій і готівка-грошовій формі, управляти внутрішнім і зовнішнім державним боргом, здійснювати нагляд за банками і фінансовими ринком.
Найважливішою функцією Банку Англії є управління державним боргом країни. Англійський уряд витрачає, як правило, більше, ніж вон одержує в вигляді податків.
Щоденні потоки коштів між урядом і ринком відображаються рухом коштів по рахунку Національного Кредитного Фонду (National Loans Fund - NLF) в Банку Англії. В випадку короткострокового дефіциту вищезазначений фонд може покрити його, взявши кошти в Банку Англії, а зайві засоби розміщуються в Банку.
Таке пряме фінансування є тільки короткостроковим і принципова роль Банку Англії, що діє від імені Казначейства, є залучення коштів. Банк контролює новий борг уряду і існуючий обсяг боргу. Трьома основними формами урядових позик є казначейські векселі, урядові фондові папери і позики на валютному ринку.
Казначейські векселі (Treasury Bills) — це короткострокові (звичайно терміном 3 або 6 місяців) цінні папери IOU — І оwe уоu, що випускаються Банком Англії регулярно кожний тиждень. Їхньою головною метою є не фінансування витрат уряду, а вилучення готівки з системи для того, щоб сприяти проведенню монетарної політики. Кількість векселів, що випускаються, залежить від прогнозних грошових потоків майбутньому. Векселі продаються за ціною нижче їхньої вартості, а дисконт відображає відсоткову ставку. (Наприклад, якщо відсоткова ставка складає 7% і вексель строком на 3 місяця номінальною вартістю 1000000 ф.ст. буде продаватися по ціні 983000 ф.ст.: то прибуток в сумі 17000 ф.ст. за 3 місяця будуть еквівалентним річній відсотковій ставці 7%).
Високонадійні цінні папери уряду (Gilt-edged stocks) — облігації — це довгострокові цінні папери (їхнє "життя" може тривати від 5 до 40 років), що випускаються для фінансування дефіциту, який виникає внаслідок перевищення урядових витрат над його доходами. Відсоток по них представляє собою купон доходу, що виплачується кожні 6 місяці. Наприклад, цінний папір "8% Тeasury Stock 2015" припускає виплату 8% в рік від номінальної вартості держателю даної цін папери, а в 2015 році вона буде погашена. Облігації будуть в обігу на ри "першокласних" цінних паперів, а їхня ціна змінюється в залежності від зміни процентних ставок, економічних умов і від ціни, яку інвестори готові заплатити за довгострокові цінні папери.