М.М.Волкович, пройшовши курс хвороб вуха, горла й носа за кордоном, був у Києві піонером в цій галузі медицини і дав цілий ряд праць з цієї спеціальності. Декілька статей він присвятив раку гортані, відзначивши при цьому клінічні особливості, оперативний метод і подальшу долю оперованих. Він дослідив також стан лімфатичних залоз шиї з метою виявлення в них метастазу рака.
В "Летописи русской хирургии" за 1898 р. вийшла дуже значна в практичному відношенні праця "О хронических сужениях гортани й трахей, препятствующих удале-нию трахеотомической трубки й хорошо устранимьіх при интубации". В "Русском вра-че" за 1905 р. вміщена публікація "К вопросу о технике операции трепанации сосце-видного отростка", де описується вироблена автором кістково-пластична операція трепанації сосковидного відростка з наступним зашиванням рани.
В "Хірургічному архіві" за 1910 р. вийшла велика стаття про ринопластику, в якій автор віддає перевагу італійському способу і наводить подробиці свого методу — утворення носа з пальця; цей метод запропонований ним незалежно від Р.Р.Вредена.
Микола Маркіанович оперував на головному мозку, проводячи кістково-пластичну операцію з приводу його грижі. Стаття про це надрукована в "Летописи Русской хирургии" за 1905 р. В двох випадках він оперував на легенях з приводу їх змертвіння і oтримав добрий результат. Стаття про це опублікована також в 1907 р. Обидві ці статті на той час були новинками.
М.М.Волкович залишив нам роботи з гінекології і урології: "Способ пластического закрьітия тяжельїх пузьірно-влагалищньїх свищей при помощи матки", "Способ восста-новления женского мочеиспускательного канала при одновременном пузьірно-влага-лищном свище", "Данньїе к лечению губовидньїх свищей мужского полового члена", "Случай почечной хирургии, интересной по наведенньїм в нем отступлениям в развитии мочевого аппарата". В останній з перелічених статей автор вказує, яким уважним повинен бути хірург при операції, щоб не зашкодити хворому. Цікаво відзначити першу із згаданих робіт, що стосується оригінального способу закриття великих міхурово-піхво-вих свищей і яка була надрукована також у німецькому журналі. Пізніше аналогічний спосіб опублікував Кизїпег, і він попав в Росію як спосіб Кизїпег-Волковича, та, як це нерідко траплялось в той час, навіть у наших підручниках і російських статтях він став носити назву способу Кизїпег-Волковича.
Багато підручників з хірургії наводять ознаку М.М.Волковича при хронічному апендициті, яка полягає в тому, що черевна стінка в правій ділянці стає слабшою, податливою, ніби атрофованою при пальпації. Сам М.М.Волкович надавав цьому симптому дуже великого значення, навіть виключного при встановленні діагнозу хронічного апендициту.
Микола Маркіанович на початку нинішнього сторіччя одним з перших почав широко застосовувати оперативне лікування при жовчно-кам'яній хворобі, між тим як західні хірурги провели на той час велику кількість операцій на жовчних міхурах. М.М.Волкович при жовчно-кам'яній хворобі використовував розтин через прямий м'яз, жодного випадку післяопераційної грижі він не спостерігав.
Микола Маркіанович працював над вивченням кісткового туберкульозу і в 1896 р. в журналі "Врач" опублікував "Так назьіваемьій внесумочньїй способ иссечения колена", який привернув до себе увагу і закордонних хірургів.
Але його найвидатнішою працею слід вважати велику монографію про переломи і вивихи, останні коректури якої він виправляв, будучи вже хворим і лежачи в ліжку, незадовго до смерті. Насамперед, треба відзначити, що монографія написана своєрідною, оригінальною мовою, яка була властива тільки автору. Монографія ця, охоплюючи переломи, забої суглобів, дисторзії, вивихи і поранення, заслуговує нате, щоб залучити її до класичних підручників. Крім монографії, він написав чимало праць з цих питань. У цій прекрасній монографії автор, як він сам зазначає, мав на меті висвітлити всю різноманітність пошкоджень кісток і суглобів, що зустрічаються в практиці.
У відділах про пошкодження черепа і хребта автор приділяє особливу увагу різноманітним порушенням мозку, нервів та їх наслідкам. Шини М.М.Волковича і його прилад, що застосовувався при переломах стегна, користуються широкою популярністю не тільки в межах нашої країни, але й за кордоном. За свій прилад для амбулаторного лікування осіб з переломами нижніх кінцівок М.М.Волкович одержав велику подяку від старих хворих, яким тривале перебування в ліжку спричиняє лише шкоду.
М.М.Волкович щиро любив і поважав М.І.Пирогова, заповіти якого прийняв і проводив у життя. У своїй статті про М.І.Пирогова він писав: "Усією своєю діяльністю Пиро-гов проповідує правду, професійну чесність, обов'язок лікаря, лише вони виховують, лише вони надають сили лікареві біля ліжка хворого, лише вони людяні". За все це і ми будемо поважати, шанувати, любити Миколу Маркіановича Волковича, якому належить у Вітчизняній хірургії почесне місце, який з дитинства звик до праці, полюбив її і був прикладом у цьому для інших.
Значення М.М.Волковича для оториноларингології
Якщо ретроспективнo оцінювати діяльність Миколи Маркіановича, то важко сказати, де він проявив себе більше — в хірургії чи в галузі оториноларингології, в якій був піонером.
Велика заслуга М.М.Волковича полягає в тому, що він перший з'єднав на Україні отіатрію та ларингологію в єдину клінічну дисципліну. Будучи хірургом широкого діапазону, М.М.Волкович одним з перших увів в практику оториноларингології хірургічний метод лікування.
Як педагог, як клініцист, як вчений в галузі ЛОР-захворювань, Микола Маркіанович отримав широке світове визнання.
Дисертація М.М.Волковича і в наш час не втратила свої цінності. Це є фундаментальний труд з вивчення склероми. На цю тему Микола Маркіанович не раз виступав у пресі і надрукував декілька цінних робіт. Так, він опублікував статті "К вопросу о риносклеромо" ("Врач", 1886 р.), "К вопросу о микроскопическом строєний й паразитах риносклеромьі" ("Врач", 1886 р.), "К статистико й распространению склеромьі в Рос-сии" ("Врач", 1910р.).
Вже з цього переліку праць про склерому видно, що видатною рисою наукової діяльності М.М.Волковича було не випадкове, фрагментарне вивчення окремих питань, а глибоке обгрунтування наукового дослідження склероми. Ось чому ми вважаємо М.М.Волковича засновником вчення про склерому.
В 1897 р. Микола Маркіанович демонстрував два випадки повного видалення гортані в зв'язку з її раком. Це було початком розробки хірургічного лікування пацієнтів з цією хворобою. Послідовно Микола Маркіанович опублікував на цю тему декілька праць: "О раке гортани й его оперативном лечении" ("Русский хирургический архив", 1907, кн.1.), "Еще о раке гортани" ("Русский врач", 1911 р.).
В 1898 та 1902 рр. М.М.Волкович опублікував свої роботи, присвячені стенозам гортані та боротьбі з ними.
При втручаннях на сосковидному відростку з приводу гострих та хронічних гнійних середніх отитів М.М.Волковича запропонував у 1905 р. новий метод остеопластичної операції, який дозволив йому скоротити післяопераційне загоєння до 2-4 тижнів. Ця операція направлена на пластику завушної рани шляхом підвищення стінки слухового ходу. За цим методом автор з успіхом зробив 50 операцій, з яких 31 при гострому і 19 — при хронічному гнійному середньому отиті.
Подібний метод пластики післяопераційної рани М.М.Волкович застосував при операціях на лобних пазухах, що дозволило значно покращити косметичний ефект. Оригінальним є розроблений М.М.Волковичем метод пластики носа — утворення носа з пальця.
Цей короткий перелік основних праць М.М.Волковича стосовно ЛОР-захворювань свідчить про те, що він був видатним спеціалістом, новатором, засновником вітчизняної оториноларингології.
Микола Маркіанович Волкович на Україні користувався широкою популярністю серед усіх верств населення як уважний лікар, професор, чесна, хороша людина.
1.Бабицкий П.С. Памяти дорогого учителя // Журн. современной хирургии. — 1928. — Т.З, Вьіп.6. — С.945-953.
2. Караванов Г.Г. Вьідающийся хирург Украиньї Николай Маркианович Волкович // Клин. хирургия. — 1967. — №1. — С. 72-77.
3. Козачинский Р.М. Из истории. Николай Маркианович Волкович — его жизнь й творчество (к 100-летию со дня рождения) // Хирургия. — 1959. — №6. — С. 143-146.
4. Коломийченко М.И. Вьідающийся деятель отечественной хирургии Николай Маркианович Волкович//Клин. медицина. — 1959. —Т.37, №4. — С. 157-159.
5. Крымов А.П. Практическая й научная деятельность Волковича Н.М. // Новий хирург. арх. — 1960. — №6. — С.3-8.
6. Курилин И.А. Волкович Н.М. й его вклад в развитие отечественной отоларингологии // Журн. ушньїх, носовьіх й горловьіх. — 1981. — №1. — С. 1-3.
7. МалькоА.Н. Роль Николая Маркиа-новича Волковича в развитии хирургии// Врач. дело. — 1958. — №12. — С. 131-134.
8. Марьянчик Л.П. Волкович Н.М., его вклад в развитие оториноларингологии // Вестн. хирургии им.Грекова. — 1928. — Т.14, кн.41. — С. 165-169.
9. Преображенский Б.С. Страницьі истории. Николай Маркианович Волкович // Вестн. хирургии им.Грекова. — Т.74, №2. — С. 76-81.
10. Шварцберг Я.А. Памяти вьідающегося хирурга// Вестн. оториноларингологии. — 1958. — №6. — С. 110-112.