Перші закони стосовно комп’ютерних злочинів були прийняті Швецією (1973 р.), пізніше – у Німеччині, Австралії, Італії, Франції, Іспанії, Канаді, Сполучених Штатах Америки, які найбільше страждають від злочинів у сфері високих технологій. з кінця 80-х рр. з’явилися перші нормативно-правові акти, що регулюють інформаційні відносини в глобальній мережі. Але процес удосконалення чинного законодавства не припиняється і сьогодні, що пояснюється стрімким розвитком інформаційних систем. Для дослідження проблеми незаконного використання Інтернет у серпні 1999 року Президентом США Б. Клінтоном було створено Робочу групу у складі міністра юстиції, директора ФБР, керівника офісу управління та бюджету, секретаря освіти та інших зацікавлених осіб.
У Китаї побоювання впливу, який Інтернет може завдати китайському суспільству, політиці й комерції, призвів до появи цілого потоку регулюючих актів уряду країни, що охоплюють широке коло питань, включаючи заборону передачі через мережу не схваленої урядом інформації. Новини розміщуються тільки на державних сайтах під контролем Держкомітету по інформації (State Council Information Office).
У країнах Європи з 90-х років теж з’являються нормативні акти, що стосуються регулювання відносин в Інтернеті. В них визнається основний принцип Інтернет-індустрії – саморегуляція. У той же час чітко визначено відповідальність перед законом за протиправні дії. Європейський комітет з проблем злочинності Ради Європи підготував рекомендації із метою визначення правопорушень, пов’язаних з комп’ютерами для включення їх у законодавство європейських країн. Враховуючи рішення щодо гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу, необхідно до ст. 1981 Кримінального кодексу України додати й інші, які б розширили дію кримінальної відповідальності за протиправне використання можливостей Інтернет (розповсюдження нелегального матеріалу, несанкціоноване перехоплення інформації, комп’ютерний саботаж тощо). Крім того, необхідно внести статті стосовно регулювання сучасних інформаційних відносин до Кодексу про адміністративні правопорушення та Цивільного кодексу, що має посилити правове забезпечення безпеки інформаційних систем, а також відповідальність адміністраторів баз даних та інших посадових осіб, які забезпечують експлуатацію комп’ютерних інформаційних систем.
Важливим етапом розвитку чинного законодавства, що має прискорити розвиток національної складової Інтернету, повинно стати прийняття Закону України “Про телекомунікації”, а також нормативного акта про використання електронного підпису. Спираючись на міжнародний досвід, необхідно розробити такий механізм державного регулювання, який би не перешкоджав розвитку ринкових відносин у цій відносно молодій галузі.
З метою вчасного виявлення та профілактики таких видів злочинної діяльності в Інтернеті, як розповсюдження порнографії, расистських лозунгів чи антидержавної інформації, необхідно широко використовувати асоціативні фільтри, проводити заходи з врегулювання перегляду електронної інформації, фіксації Web-серфінгу (пошуку інформації в Інтернеті) відповідними спеціальними підрозділами, що потребує відповідного законодавчого врегулювання.
Як уже зазначалось, величезний потік інформації надходить в Інтернет із різних держав; користуватися нею можна практично з будь-якого куточка світу. Причому міжнародне спілкування з використанням Інтернет ніким не регулюється (не існує органу управління мережею, а основний засіб встановлення правил – саморегулювання). Тому протидія злочинним проявам у глобальній мережі тільки на національному рівні буде малоефективною. У зв’язку з цим необхідні розробки і прийняття таких норм, що будуть пристосованими до законодавств інших держав.
Специфіка виявлення та проведення слідчо-криміналістичних дій в Інтернет – просторі вимагає розробки спеціальних методик, глибоких знань сучасних інформаційних технологій, наявності відповідного апаратного та програмного забезпечення, налагодження міжнародного співробітництва для розслідування комп’ютерних злочинів та ліквідації злочинних угруповань.
У Міністерстві внутрішніх справ Російської Федерації для боротьби з комп’ютерними злочинами (мережевий злом, поширення комп’ютерних вірусів), з незаконним оборотом заборонених радіоелектронних і спеціальних технічних засобів та із загрозою проникнення в міжміські та міжнародні канали зв’язку створено спеціальний підрозділ – Управління по боротьбі зі злочинами у сфері високих технологій. У США створено Національний центр захисту інфраструктури (NIPC), завданням якого є попередження та розслідування комп’ютерних злочинів та координація роботи інших центрів, таких, як National Computer Crime Squad, San Jose Resident Agency, San Francisco Division, Cyber Emergency Support Team та ін.
В Україні здійснюється формування спеціальних підрозділів електронної розвідки та протидії комп’ютерним злочинам як у МВС, так і у СБУ. Проте, на наш погляд, слід приділяти увагу і питанням спеціальної підготовки щодо використання нових інформаційних технологій оперативних працівників правоохоронних органів, адже в сучасних умовах комп’ютерна техніка може фіксувати докази злочинів не тільки в Інтернет-мережі. Під час обшуків будуть постійно виникати питання стосовно доцільності вилучення електронних пристроїв з діючих автоматизованих систем. Невдалі підходи до вирішення цих питань можуть призвести до знищення доказів, порушення роботи цих систем, а це, у свою чергу, до законних судових позовів. Інша причина необхідності поглиблених знань – складність виявлення комп’ютерних злочинів, а також значна вартість комп’ютерної експертизи при обмеженості коштів у правоохоронних органах, чим і користуються злочинці. з такою метою доцільно використовувати сучасні методи та методики викладання [8].
Не варто забувати, що інформаційні системи правоохоронних органів теж можуть піддаватися атакам хакерів. Тому постійно слід вести кропітку роботу щодо технічного та криптографічного захисту інформаційної інфраструктури. Зупинимося на проблемі кадрового забезпечення інформаційних підрозділів, адже інформаційна безпека значною мірою залежить від підбору та розстановки кадрів, постійного підвищення їх професійного рівня. Неприпустимим є призначення на керівні посади працівників без відповідної кваліфікації в надії на засвоєння ними основ інформаційних технологій у подальшій роботі. Це може призвести до неефективної роботи інформаційних систем та зниження рівня інформаційної безпеки у цілому.
На наш погляд, слід активніше використовувати Інтернет і для боротьби з традиційними злочинами. Наприклад, у відповідь на утворення сайту Колумбійської повстанської армії, яка використовувала Інтернет для обговорення питань транспортування, виробництва, маркетингу наркотиків, Служба розвідки Колумбійської армії створила свою сторінку для отримання інформації про наркобаронів. За словами представників армії, за перші дві доби дії сайту ним скористалися більше тисячі чоловік [9].
Інтернет – ідеальний засіб щодо розшуку як злочинців, так і викрадених предметів. При цьому слід використовувати не тільки сайти правоохоронних органів, але й електронні засоби масової інформації (практично кожна центральна газета сьогодні має Інтернет-видання). При відповідному законодавчому забезпеченні використання можливостей Інтернет щодо відеоконференцій для проведення слідчих дій могло б значно заощадити кошти правоохоронних органів (у деяких випадках зникає необхідність виїзду у відрядження чи етапування засудженого).
Важливе значення щодо правового виховання населення мають комп’ютерні правові системи. У цьому аспекті не варто не згадати позитивний досвід найпотужнішого в Україні пошуковоого правовового сервера LIGA ONLINE. Потужним засобом у боротьбі з корупцією повинно стати інформування населення через сайти центральних виконавчих органів стосовно підзаконних нормативних актів.
З метою оперативного інформування населення та правоохоронних органів про стан та проблеми боротьби з організованою злочинністю і корупцією у Міжвідомчому науково-дослідному центрі відкрито WEB-сторінку за адресою: http://mndc.naiau.kiev.ua з наданням наступних матеріалів:
законодавство з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією;
міжнародний досвід боротьби з організованою злочинністю;
газета Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України “Крок”;
огляд регіональної преси;
бібліографічна база даних з проблем боротьби зі злочинністю (понад 2000 праць, статей, монографій);
форум для обговорення актуальних проблем сьогодення.
Звичайно, далеко не всі вищезазначені питання пов’язані з безпечним функціонуванням інформаційних систем в Інтернеті. Наприклад, проблема розповсюдження вірусів (з моменту виходу “черв’яка” Морріса до появи змінних сигнатур) чи використання неліцензійного програмного забезпечення (прозорість вітчизняних інформаційних систем) потребує окремого дослідження. Інші, невідомі на сьогодні правопорушення в Мережі, можливо будуть порушувати цивільне, адміністративне законодавство. Зрозуміло й те, що відносини в інформаційній сфері будуть постійно ускладнюватись. Тому розбудова вітчизняного інформаційного права вимагає системного підходу та координації діяльності не тільки державних структур та правоохоронних органів, а й усіх, хто зацікавлений у подальшому розвитку як Інтернет-культури взагалі, так й Інтернет-комерції зокрема.
Враховуючи постійне зростання правопорушень у кіберпросторі, крім розбудови відповідного законодавства та чіткої роботи правоохоронних органів, необхідна координація зусиль усіх громадян, організацій та установ незалежно від форм власності, налагодження тісного міжнародного співробітництва, використання сучасних технологій захисту інформації для отримання переваг не тільки електронного бізнесу, а й інформаційної революції в цілому.
1. Табаков В. Дорогой, ведущей в сеть //Chip.–1999.– № 11.– С. 28.
2. Любивый Д. Мастера компьютерного взлома //Chip.–1999. – № 10. – С. 78-80.
3. Айков А., Сейгер К., Фонсторх У. Компьютерные преступления. – М.: Мир, 1999. – С. 27.
4. Kriminalistik, 1998. – № 2. – P. 109.
5. Коваленко М. Комп’ютерні віруси і захист інформації. – К.: Наук. думка, 1999.
6. Information Technologies for the Control Money – laundering. Washington, Government Printing Office. –1995. – Sept.
7. International Police Review. –1998. – Nov./Dec. – P. 56.
8. Гуцалюк М.В. Інформаційні технології у професійній підготовці працівників правоохоронних органів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.– К., 2000.– № 1. – С. 145-147.
9. Jane’s Defence Weekly. – 1997. – 16 July. – P. 10.