Смекни!
smekni.com

Охорона літосфери (стр. 4 из 5)

Ці відомості ще раз підтверджують необхідність сти­муляції використання вторинних ресурсів, ресурсозбере­ження, переходу на безвідхідні технології виробництва та використання альтернативних матеріалів.

Як же забезпечена власними мінеральними ресурсами Україна? За даними спеціалістів «Дойче Банк» (ФРН), мінеральні ресурси України оцінено в вісім балів за деся­тибальною системою.

Ці розрахунки зроблено з урахуванням деформованої структури народного господарства України, яке протягом багатьох років було орієнтоване на потреби імперського центру. Докорінна перебудова структури в напрямі зни­ження частки важкої індустрії, військово-промислового комплексу й збільшення частки наукомісткої продукції та товарів народного споживання дозволить істотно змен­шити енергомісткість виробництва й залежність України від зовнішніх поставок ресурсів, у першу чергу паливно-енергетичних.

В умовах наростаючої в усьому світі кризи мінеральних ресурсів особливого значення набувають запаси корисних копалин, зосереджені на дні Світового океану—від шель­фу до найбільших глибин. Це будівельні матеріали, нафта, газ, поліметали, сірка тощо, фосфоритові та залізо-мар­ганцеві конкреції, їх приблизна маса лише в Тихому океа­ні становить 1500 млрд т, і містять вони не лише залізо та марганець, але й мільярди тонн міді, нікелю, кобальту.

Слід зазначити, що корисні копалини суші вичерпні, невідновні, а конкреціївідновні. В Тихому океані, як підраховано, щорічно утворюється близько 6 млн т конкрецій. Запасів таких підводних корисних копалин виста­чить людству на багато сотень і тисяч років (нікелю — на 70 тис. років, марганцю — на 140, кобальту — на 420 тис. років). Для видобування залізо-марганцевих конкрецій створено вісім міжнародних консорціумів і координаційний центр «Інтермаргео». Головна вимога до промисловців – використовувати для розробки підводних родовищ лише такі технології і обладнання, які не зашкодять екосистемам океану ні тепер, ні на далеку перспективу. З 1987 р. американськими та японськими компаніями розпочато перші по добуванню конкрецій у зоні Кларіон-Кліппертон у північно-східній частині Тихого океану на обмежених ділянках.

Через дуже значні порушення земної кори шахтами на території Донбасу з колодязів багатьох сіл зникла вода, а в інших – така забруднена , що пити її не можна. Крім того в межах Донбасу близько 13 тис. га орної землі захаращено звалищами, металобрухтом, будівельними залишками які накопичилися навколо шахт, робочих містечок, міст і промислових підприємств. Разом з тим, значна частина відходів (а часом і всі від­ходи) може бути використана, якщо організувати комп­лексне використання мінеральних ресурсів і запровадити найновіші технології.

Особливі зміни природного середовища відбуваються в північних регіонах нашої планети, де розвідка й видобу­вання корисних копалин здійснюються в умовах «вічної» мерзлоти. Під впливом роботи техніки, споруд житлового та промислового значення, трубопроводів, автодоріг, за­лізниць і численних потужних глибоких свердловин у цих краях значно змінюються тепловий режим верхньої части­ни земної кори, а також її структура. Внаслідок цього ак­тивно розвиваються термокарст (танення льоду в порах і тріщинах порід), а потім просідання поверхні, кріогенне пучення, термоерозія. В результаті порушення грунтів, па­совиськ, вирубки лісів утворюються тундроподібні терито­рії, в карстових провалах і на місці знищення мохових па­совиськ — болота.

Локальні ландшафтні техногенні порушення призводять до регіональних кліматичних змін. Дуже небезпечними ста­ли газо- та нафтопроводи, якими подають газ чи нафту з температурою, вищою, ніж у навколишнього середовища. Постійно змінюючи температурний режим уздовж траси на великих площах, вони дуже негативно впливають на міс­цеві екосистеми, шкодять їм. Крім того, там, де грунт під трубами відтає, вони часто прогинаються й тріскаються, мають місце газові та нафтові аварії з тяжкими наслідка­ми, адже діаметр труб, як правило, більший 1 м, і сирови­на в них подається під великим тиском (до 10 атм). Че­рез згадані та інші причини лише на тюменських газопро­водах щорічно трапляється до 700 аварій. Кілька аварій, що мали негативні наслідки, сталося й у нас у Прикар­патті на трансматериковому газопроводі (Уренгой — Уж­город).

Майбутні молоді фахівці — геологи, географи, будівель­ники, екологи — мають зробити все від них залежне, щоб подібне не повторювалося. А для цього слід використати весь досвід ліквідації наслідків аварій і застосування не­продуманих заходів, недосконалих технологій, а також знання основних екологічних законів і нових законів про охорону природи.

З відомих нині соціально-політичних причин ми з вели­ким запізненням почали об'єктивно й активно аналізувати стан наших мінеральних ресурсів, їх роль і перспективи використання. На сьогодні чітко визначено тенденції мар­нотратства, хижацької експлуатації родовищ і недбалого ставлення до природи протягом десятиліть. Ці тенденції настільки вкоренилися, що викоренити їх одразу дуже важ­ко. І все ж, якщо не змінити політику ресурсокористування, екологічна криза розвиватиметься дедалі швидше й бурхливіше.

Перш за все слід значно зменшити втрати під час до­бування корисних копалин і їх транспортування. Нині, на жаль, використовуються не вся руда, вугілля тощо, які ви­лучаються з надр, мають місце їх неминучі втрати — кіль­кісні й якісні.

Кількісні втрати зумовлені тим, що частина корисних копалин залишається недобутою в охоронних ціликах (стовпах породи, які залишають під землею, щоб запобіг­ти обвалам покрівлі), в лежачих і висячих боках покладу, міжблокових і міжшахтних ділянках тощо.

Якісні втрати, або розубожування, спричинені тим, що під час добування корисної копалини має місце змішуван­ня її з вміщуючими пустими породами, в результаті чого вміст металу в добутій руді знижується, зростає зольність вугілля тощо.

Втрати корисних копалин у разі застосування відкри­того способу добування значно нижчі (10—12%), ніж при підземному (30-40 %). На жаль, не кожне родовище мо­же розроблятися відкритим способом. Крім того, добуван­ня кар'єрним способом пов'язане із складними проблема­ми — відчуженням родючих земель, появою великої кіль­кості відвалів тощо.

Значне зниження кількісних і якісних втрат за підзем­ного способу добування досягається за рахунок розробки корисних копалин з супутною закладкою пустими порода­ми відпрацьованих підземних порожнин (штреків, штолен). Наприклад, на Норільському мідно-нікелевому ро­довищі в Сибіру застосування твердіючої закладки (пусті породи з домішкою невеликої кількості в'яжучих матеріа­лів) дозволило вилучати до 98,6 % руди. При цьому одно­часно різко знижуються енергетичні й матеріальні витрати, пов'язані з необхідністю піднімати догори багато пустих порід.

Значний економічний ефект і економію ресурсів забез­печують новітні технології добування корисних копалин — свердловинне гідродобування й вилуговування, підземні виплавка сірки та газифікація вугілля тощо. Крім того, відомі й інші шляхи поліпшення користування мінеральни­ми ресурсами.

По-перше, це досягнення економічного ефекту завдяки жорсткому дотриманню політики ресурсозбереження, що можливо завдяки переходу на нові технології видобування мінеральної сировини, зменшенню втрат під час транспор­тування, вантажно-розвантажувальних робіт, комплексно­му використанню мінеральної сировини на кожному родо­вищі. Наприклад, добуваючи залізну руду чи поліметали, слід вилучати з породи не лише основну речовину, але й решту цінних речовин та елементів, а пусту породу вико­ристовувати як будівельний матеріал, накопичувач.

По-друге, вживання під час розробки родовищ корисних копалин з метою завдання мінімальної шкоди природі ряду обов'язкових природоохоронних заходів — від мінімальних порушень екосистем за рахунок жорсткого дотримання від­повідних інструкцій і нормативів на початкових стадіях експлуатації до максимальних зменшень усіх типів забруд­нень середовища в ході експлуатації й виконання рекультиваційних робіт на завершальних стадіях і після закінчен­ня експлуатації родовищ.

По-третє, перехід на максимальне використання вторин­них ресурсів—металобрухту, матеріалів, що нині мільяр­дами тонн накопичено в звалищах усього світу, а понад усе—в нашій країні та країнах СНД.

Можна навести такі приклади. Внаслідок комплексного використання корисних копалин пусті породи з вугільних та інших шахт використовують для будівництва шляхів, гідротехнічних дамб, виробництва будівельних блоків, за­повнення відпрацьованих штолень, штреків, кар'єрів. Де­які вуглисті породи застосовують як добрива. На підпри­ємствах кольорової металургії почали поряд-з десятком основних металів вилучати ще 60, зокрема вісмут, індій, селен, телур, кобальт та ін.

З пустих порід з кар'єрних розробок, які раніше скла­дувалися у відвали, тепер виготовляють щебінку, цемент, скло, силікатну цеглу, вогнетривкі й формовочні матеріали.

Значний ефект, як свідчить досвід передових країн сві­ту, має вилучення корисних речовин із газів, пилу й стіч­них вод, що мільйонами тонн викидаються промисловими підприємствами. З цих викидів одержують сірку, цинк, сви­нець, рідкісні метали, молібден.

За такими технологіями почали працювати деякі під­приємства й у нас у Дніпропетровську, Запоріжжі, а та­кож у Норільську, на Уралі, на Балхаському гірничо-мета­лургійному комбінаті. Набагато ефективніше нині вико­ристовуються вуглисті сланці.