Деякі з ескарпів піддалися ударному бомбардуванню і частково зруйновані. Це означає, що вони утворилися раніше, ніж кратери на їх поверхні. По зниженніерозії цих кратерів можна дійти висновку, що стискання кори відбувалосяв період утворення “морів” близько 4 млрд. років тому. Найвірогіднішою причиною стискання потрібно, очевидно, paxувати початокохолодження Меркурія. Згідно іншомуцікавому припущенню, висунутому рядомфахівців, альтернативним механізмом могутньої тектонічної активності планети в цей період могло бути приливнеуповільнення обертання планети приблизно в 175 разів: від спочатку передбачуваного значення близько 8 годин до 58,6 діб. Дійсно, рядхребтів, лінійчатих сегментів валів і ескарпів володіє переважною орієнтацією в меридіональному напрямі, із невеликим відхиленням на захід і схід, що неначесприяє гіпотезі. Разоміз тимне можна виключити і того, що ці рисиповерхні відобразили внутрішню напругув кopiпланети під впливом приливнихобуреньвід Сонця, що грали особливо важливу роль при утворенні таких структур в процесі стискування Меркурія.
5. Меркурій – світ жариі холоду.
Меркурій - яскраве світило, та побачити його на небіне так просто. Справа, в тому, що, знаходячисьпоблизу Сонця, Меркурій завжди показний для нас недалеко від сонячного диска, відхід від нього то вліво (на схід), то управо (на захід) лише на невелику відстань, яка не перевершує 280. Тому його можна побачити лише в ті дні року, коли він відходить від Сонця на найбільшу відстань. Нехай, наприклад, Меркурій відсунувся від Сонця вліво. Сонце і всі світила в своєму добовому русі пливуть по небу зліва направо. Тому спочатку заходить Сонце, через годину із невеликим заходить Меркурій, і треба шукати цю планету низько над західним горизонтом.
Якщо розглядатиМеркурій в сильний телескоп, то замість зірочки він виглядатиме, як маленький Місяць, маючи контури або вузького серпика, або півкола. Це відбуваєтьсяз тієї ж причини, що і зміна фаз Місяця. Меркурій – це темна куля, власного світла він не дає і сяєна небіза paxунок віддзеркаленнясонячного проміння. На тій половині Меркурія, яка повернена до Сонця, - день, на іншій– ніч. Ми бачимо лише освітлену частинупланети. Діаметр Меркурія на 2 1/2 разу менше діаметру Земліі на 1/2 разу більше діаметру Місяця.
У сильний телескоп на Меркурії можна помітититемні плями, що мають приблизно такий самий вигляд, як “моря” Місяця для неозброєного oкa. Спостерігаючи за цими плямами, учені встановили одну важливу особливість. Рухаючисьпо своєму шляхунавколо Сонця, Меркурій разоміз тимповертаєтьсянавколо своєї осі так, що до Сонця звернена завжди одна і та сама його половина. Це означає, що на одній стороні Меркурія завжди день, на іншій– ніч.
Меркурій набагато ближче до Сонця, ніж Земля. Тому Сонце на ньому світить і гріє в 7 разів сильніше, ніж у нас. На денній стороні Меркурія жахливо жарко, тим вічне пекло. Вимірюванняпоказують, що температура там підіймається до 4000 вище за нуль. Зате на нічній стороні повинен бути завжди лютий мороз, який, мабуть, доходить до 2000 і навіть 2500 нижче за нуль.
На такій планеті не може бути ні океанів, ні атмосфери. Дійсно, найретельніші нагляди не знайшлина Меркурії ніякихознак повітряної оболонки.
Отже, Меркурій – це царство пустель. Одна його половина – гаряча кам'яна пустеля, іншаполовина – крижанапустеля, мабуть, покрита замерзлими газами.
Використана література:
1. І.А.Клімішин “астрономія наших днів”, Москва “Наука”, 1980 р.
2. Ф.У.И.П.П.Л. “Земля, Месяц и планеты”, Издательство “Наука”, 1967 р.
3. Велика радянськаенциклопедія. Видання друге. Москва 1978 р.
4. М.Я.Маров “Планети Сонячної системи”Изд. Наука, 1986 г
5. В.І.Морозов “Фізика планет”.
6. Энциклопедия для детей, том 8, «Астрономия». Изд. Аванта+, 1997 г.
7. Энциклопедия астрономия и космос, серия «Тайны Вселенной». Изд. Росмен, 2000 г.