Маємо потенційні можливості, аби прилучити до участі в українському націонапьному вихованні дітей та молоді усі без винятку виховні інституції - сім'ю, громадськість, школи, місцеві культурологічні центри (народні доми, читальні, позашкільні установи, церкви засоби масової інформації - місцеві радіо, телебачення, пресу). Варто відзначиrи особливе значення і роль педагогічних часописів Прикарпаття - "Поліття", "Обрії", "Джерела", ряду районних вчительських газет та інформаційних бюлетенів.
2. Мета і головнi напрями національного виховання
учнівської молoдi
Якщо розглядати процес виховання учня як цілісну систему, що органічно поєднує в собі мету і завдання, зміст, методи, засоби та організаційні форми, то дуже важливо визначити її головний системотворчий елемент. Ним є мета виховання, бо якраз вона зумовлює підбір усіх інших елементів системи, у т. ч. й використання педагогічних можливостей регіонального (місцевого) компонента.
Мета nаціонапьного виховання школярів, як і його головні напрями, чітко визначена у програмно-нормативних документax Української держави. Це набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовнихнадбань народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, економічної культури.
Мета національного виховання конкретизується черезсистему виховних завдань, які у Державній національнійпрограмі "Освіта" представлені пріоритетними напрямамиїї реформування. Ці завдання, як і виховна мета в цілому, стосуються всіх без винятку шкіл України, які зобов'язані користуватися єдиною теоретико-методологічною базою для реалізації українського національного виховання дітей.
Щоб шкільне виховання було ефективним, необхідно добитися того, щоб у стінах школи життя школяра npотікало в максимaльно сприятливих для нього умовах, створюючи психологічний комфорт. Це означає, що лише той учитель чи вихователь може чинити і чинить позитивний виховний вплив научня, якому дитина вірить, симпатизує, якого любить і поважає. І,навпаки, негативне ставлення школяра до педагога є практично нездоланною перешкодою у його шкільному вихованні. Тому цілком поділяємо позицію тих освітян, які пов'язують поліпшеннявиховної роботи з учнями з підвищенням кваліфікації та майстерності педагогів. Отже, вихідна умова успішного виховання дітей у школі - це високий рівень загальної та професійної культури вчителів.
Це стосується й батьків. Tому посильна виховна робота школи та інших соціальних інституцій з батьками - одна з важливих умов успішного виховання учнів. У роботі з батьками, особливо у сільській місцевості, істотну роль може відігpати духовенство.
Справжній педагог у своїй виховній діяльності неодмінно опирається на звичаї й традиції того прикарпатськогосела, міста чи селища, у якому він працює. Вони мають вирішальне значення. Через систему національних звичаїв ітрадицій кожна етнічна група нашого краю (гуцули, бойки, покутяни та ін.) відтворює і продовжує себе, свою духовну культуру, характер і психологію у своїх нащадках.
3. Принципи організації виховної роботи в школі та
шляхи їх релізації
Принципи виховання - це ті вихідні положення, якими потрібно керуватися в процесі організації виховної діяльності.
Зауважимо, що головні принципи українського національного виховання, як і його провідні ідеї, стосуютьсявиховання учнів у будь-якому куточку України, а не тільки на Прикарпатті.
Найголовніші принципи української націонацьної системи виховання.
Принцип демократизації всіх сторін шкільного життя.
Його реалізація передбачає раціональне поєднання виховної діяльності педагогів і самовиховання учнів, управління з боку адміністрації та самоврядування школярів, регламентації діяльності учнів та іх ініціативи, педагогічної співпраці вчителів, вихователів, батьків та учнів
Реалізуючи цей принцип, варто застсрегти від крайнощів у питаннях виховання учнів, тобто перехід від крайнього авторитаризму (примусу, насильства) до повної самодіяльнocтi анархічного характеру. У питаннях виховання дитини дужеважливо обрати раціоальну міру її свбоди бо, як засвідчує досвід, так зване вільне виховання здебільшого призводить до разючого порушення порядку та робочої дисципліни як учнів, так і вчителів. Головна ідея, якоюварто керуватися тут - це постійне зростання самодисципліни учасників педагогічного процесу.
Реалізація принципу гуманізації шкільного життяполягає в тому, щоб створити оптимальні умови для навчання та виховання кожної дитини. Неодмінна умова цього грунтовнe психолого-педагогічне вивчення школярів (стануїхнього здоров'я, потреб, інтересів, домагань тощо).
Принцип народності у вихованні. Його суть полягає в забезпеченні постійної опори на національну культуру, передусім народну (фольклор, мораль, етнопедагогіку, місцеві звичаї, традиції тощо) Головний шлях реалізації раціональне поєднання ідеї наукової та народної педагопчно їкультури.
Принцип природовідповідності у вихованні.Його реалізація передбачає, як ми вже згадували, ретельне врахування у виховній роботі вікових, статевих та індивідуадьних особливостей учнів, їхньої генетичної спадковості, місцевих умов тощо.
Принцип культуровідповіднocтi у вихованні.Суть цього принципу полягає у відповідності змісту та рівня виховання здобуткамнаціональної та загальнолюдської культури, у томучислі народної, місцевої. Його реалізація потребує широкого використання культурних здобутків, місцевих (регіональних) культурних надбань.
.
Принцип органічної єдності національних та загальнолюдських місцевих вартостей у вихованні.
Основнубазу виховання складає національна культура українського народу. Це, одначе, не означає, що сучасна українська школа стоїть на позиціях національної замкненості.Навпаки, вона передбачає творче й доцільне використаннякультурних цінностей інших народів, місцевих надбаньпередовсім тих вартостей, які набули статусзагальнолюдських.
Принципcиcтeмнocтi у вихованні.
(неперервність), а також комплексне використання наявнихвиховних засобів і єдність різних виховних інституцій.
Принцип історизму.
Під принципом історизму розуміємо плекання історичної пам'яті через прищеплення учням шанобливого ставлення до української мови й рідної
говірки своїх предків, національної віри, до світлих і одночасно трагічних сторінок історії України, Прикарпаття, до національних борців і героїв, вихідців рідного села, міста, краю - опришків, учасників селянського повстання І. Мухи, козацьких військ Б. Хмельницького, січових стрільців, вояків і провідників ОУН-УПА. Зрозуміло, що ідеї й подвиги великих синів і дочок нашого народу єнадбанням усієї України, а не лише Прикарпаття.
Реалізація даного принципу найуспішніше відбуваєтьсячерез грунтовне засвоєння учнями українознавства й розгортання краєзнавчої роботи.
Принцип євроnеїзмузобов'язує вчителя всю увагусконцентровувати на дитині, на формуванні людської особистості, становленні українця-європейця в дусі вимог європейської культури.
Принцип європеїзму завжди нагадує нам, що виховання - це не піднесення всім усього. Воно завжди повинно мати адресний характер, тобто стосуватися кожної окремої kонкретної особи учня у підведенні його до осягнення європейської культури мислення і поведінки українця.
Здобуття волі й незалежності України відкрило реальні nерспективи для прилучення дітей до української національної, а з нею і до всіх найкращих пластів європейської культури. до возвеличення особи індивідуальності, особистості, людини як найбільшої цінності на землі.
Не забуваймо, що рушій сусniльства - творча людина.
Кожна на своєму місці. Якщо її можливості не реалізовуються, якість життя падає. Культуру нації творитькультура особистого духу.
4. Особливості реалізацїї пріорuтетних напрямів
виховання учнів у школах Прикарпаття
Педагоги загальноосвітніх шкіл Прикарпаття opiєнтуються на спільні для всієї України пріоритетні напрями реформування виховання та його завдання.
Проте стартові позиції щодо практичного вирішення цих завдань в умовах Прикарпаття багато чим відрізняються відшкіл інших регіонів України. Ми маємо змогу деякі виховнізавдання вирішувати оперативніше і якісніше, ніж у школахінших регіонів, інакше кажучи, існує цілий ряд виховних завдань, які в умовах шкіл Прикарпаття можуть бути вирішені в найближчому майбутньому, у той час, як у школах інших регіонів їх розв`язання пов`язують з віддаленою в часі перспективою.
Покажемо це на конкретних завданнях і відповідних напрямах виховання.
Один із пріоритетних напрямів виховання школярів є формування національної свідомості, любові до piднoї землі, свого народу, бажання працювати заради розквіту своєї держави, готовності її захищати.
Розв'язання цього завдання має на меті прищеплення й розвиток в учнів цілого ряду якостей, що є складникамигромадянської культури людини. Серед них провідне місце посідає національна свідомість, що виявляється в усвідомленні своєї належності до української нації, певної етнічної групи, готовності відстоювати її інтереси, примножувати соціально культурний досвід українського народу.
Історично склалося так, що Прикарпаття, як і вся Галичина, тривалий час була об'єктом зазіхань з боку чужоземних поневолювачів (турецьких, татарських, монгольських, австроугорських, польських, литовських, московських, німецьких та ін.). Це не могло не відобразитись насвідомості галичан, що формувалась і розвивалась в умовахпостійної боротьби за своє національне, релігійне тасоціальне визволення.