З іншого боку, категоріальний склад, структурний устрій і спеціальна спрямованість елементів предмета кримінології на пізнання злочину, особи-злочинця і причинного комплексу злочинності, а також на розробку заходів і методів боротьби зі злочинністю підштовхує до простого вирішення проблеми даного дослідження – включення тіньової економіки до предмету кримінології. Однак, механічне включення тіньової економіки до предмету кримінології неможливе, оскільки термін “кримінологія” (у буквальному перекладі слів сrimean – злочин, logos – вчення) означає вчення про злочин. В той же час у дисертації доведено, що злочини є лише одним з багаточисельних джерел та проявів тіньової економіки. Тому штучне розширення предмета кримінології за рахунок тіньової економіки не тільки не дасть бажаних результатів, а й викличе протиріччя в методологічних засадах кримінологічної науки.
Те саме можна сказати і стосовно всіх інших вищезазначених наук.
В цьому контексті дисертант зазначає, що загальні проблеми детінізації економіки за своєю якісною та кількісною визначеністю є досить самостійними, але за своїм рівнем і спрямованістю архітектоніки їх розв'язання повинні бути адекватними предмету своєї науки.
Відповідно йдеться про неможливість включення тіньової економіки до предмету наявних наук, що і вимагає розробки спеціальної економіко-кримінологічної теорії, яка б охопила і криміногенну, і некриміногенну частини тіньової економіки.
Об'єктивне існування розглянутих теоретичних і емпіричних передумов інтеграції економічних, організаційно-управлінських, правових і кримінологічних знань у спеціальній економіко-кримінологічній теорії створює реальну можливість для розробки синтезованого категоріального апарату, який відобразить сутність, структуру, зміст об'єкта пізнання, а також стане гносеологічним фундаментом самого процесу пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”.
У підрозділі 1.3. “Економічна безпека підприємництва як структуроутворюючий елемент теорії детінізації економіки” розкривається сутність, структура і організаційно-правові основи безпеки підприємництва, її співвідношення з економічною безпекою держави, роль та місце в інфраструктурі детінізації економіки. Показана залежність розробки і застосування превентивних механізмів детінізації економіки від створення належної системи інформаційного взаємообміну та зняття конфлікту інтересів між правомірним користувачем і власником інформації.
Відзначається, що безпека підприємництва є однією із складових частин економічної безпеки держави і прямо співвідноситься з проблемами детінізації економіки. Економічна безпека складається з багатьох напрямів організаційно-управлінської діяльності держави, в тому числі, зі створення сприятливого клімату для розвитку підприємницької діяльності, і на цій основі – забезпечення потреб суспільства, різних верств населення та окремого громадянина. Найпершою потребою особи, різних груп населення та суспільства з огляду на економічну безпеку є захист їх свободи, майна та економічних інтересів від кримінальних посягань.
Автор наголошує, що всі види ризиків і загроз настільки між собою пов'язані, що іноді відокремити їх неможливо. Наприклад, економічна експансія, яка проявляється через надмірний імпорт товарів та інші загрози економічному розвитку країни, призводить до зниження власного виробництва, згортання галузей народного господарства країни, підвищує залежність її економіки від поставок з інших держав, зменшує кількість робочих місць. Все це створює сприятливе середовище для тінізації економіки, виникнення різних, у тому числі й криміногенних загроз як для підприємництва, так і для економічної безпеки держави в цілому.
В роботі підкреслюється, що утворення сприятливого клімату у підприємницькому середовищі України, і насамперед щодо ефективної протидії шахрайству контрагентів набуває сьогодні особливого значення для забезпечення економічної безпеки, стає вирішальним чинником розвитку підприємництва і економіки країни в цілому.
Водночас доводиться, що організаційна слабкість механізмів узгодження інтересів суспільства і підприємців, недосконалість правового регулювання економічних відносин, глобальна тінізація провокують правопорушення у сфері підприємництва, зокрема ухилення від оподаткування, а через це підвищується ризик залежності від організованої злочинності, корупціонерів, рекетирів, шахраїв. Таке становище стимулює скоєння службових підробок, розкрадання, хабарництво, шахрайство відносно контрагентів, псевдобанкрутство. Нерідко ці факти супроводжують некомпетентність і необов'язковість партнерів з бізнесу, високий рівень підприємницьких ризиків. До того ж нерозвиненість інституту страхування останніх, відсутність кваліфікованого консультаційного забезпечення та відповідно підготовленого кадрового потенціалу з проблем детінізації економіки ставлять під сумнів можливість успішного і ефективного розвитку підприємництва загалом. Згадані явища і відсутність належної інфраструктури протидії цим проявам є потужними джерелами зростання тіньової економіки. Можливість їх локалізації через інститути та інструменти економічної безпеки підприємництва відіграє ключову роль в мотивації прийняття участі суб'єктів підприємництва в детінізації економіки. Розробка інформаційних баз даних про псевдобанкрутів, шахраїв, неплатоспроможні підприємства, фіктивні фірми тощо складає важливий елемент організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Відмічається, що виявленням ризиків та порушень, які посягають на економічну безпеку підприємництва, попередньою їх перевіркою займаються, як правило, не державні спецслужби, а служби економічної безпеки суб'єктів підприємництва. Така практика пов'язана з тим, що ризики економічних зловживань, як правило, виникають у сфері дії цивільно-правових норм. Зацікавленість у протидії шахрайству та іншим протиправним діянням стимулюється інтересами запобігання збитків, які спричиняються різного роду ризиками та посяганнями. Такий мотивовано зацікавлений підхід стимулює підприємців, банкірів, страховиків до самостійного забезпечення свого захисту як від прорахунків щодо неефективного вкладення і використання коштів, так і від різноманітних правопорушень, що супроводжують капіталооборот. Таким чином, до розв'язання проблем детінізації економіки з власної ініціативи може залучатися ціла “армія” відомчих і міжвідомчих служб економічної безпеки. Ефективне їх використання залежить від того, чи зможе держава створити комплексну організаційно-правову інфраструктуру, через яку будуть вирішуватися питання детінізації економіки. Хоча й зараз попередження протиправних посягань на майно підприємств уже позитивно позначається на оздоровленні підприємницьких відносин, а через це і на детінізації економіки.
Поряд з цим, в дисертації стверджується, що конфлікт інтересів між правомірним користувачем і власником інформації, змодельований чинними нормативно-правовими актами у сфері кредитно-фінансових і інформаційних відносин, знижує ефективність заходів локалізації джерел підпільного сектора тіньової економіки і не сприяє створенню надійної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки. Відсутність відповідних централізованих та локальних інформаційних баз, суперечливість в нормативно-правовому забезпеченні взаємообміну інформацією між правоохоронними органами та власниками інформації, а також між самими суб'єктами підприємництва істотно знижує ефективність їх роботи щодо протидії тінізації суспільно-економічних відносин.
Автор пропонує комплекс правових норм для регулювання згаданих правовідносин, а також вважає за потрібне створення єдиного банку даних, до якого відповідні органи, установи, організації були б зобов'язані в установлені терміни надавати чітко визначені відомості, у тому числі конфіденційного характеру, і мати можливість у нормативно закріпленому порядку одержувати інформацію згідно повноважень того чи іншого органу.
В роботі пропонується мотиваційні алгоритми та методологічні засади створення зазначених інформаційних баз, а також наголошується, що наповнювати ці бази даних як і користуватись ними повинні і суб'єкти фінансово-господарських відносин, оскільки попередити нанесення їм збитків, а відповідно і запобігти шахрайству або іншому корисливому злочину вони зможуть лише при отриманні інформації про імідж, платоспроможність і надійність свого партнера за фінансовою чи іншою господарською угодою.
В дисертації підкреслюється, що створення комплексної інформаційно-аналітичної системи централізованих баз даних про банкрутів, псевдобанкрутів, засновників фіктивних фірм, інших ділків тіньової діяльності позитивно вплине на попередження зловживань між суб'єктами підприємницької діяльності, а відповідно на детінізацію економіки.
Розділ другий “Міждисциплінарний характер тіньової економіки” складається з трьох підрозділів, які містять одинадцять параграфів.
У підрозділі 2.1. “Понятійний апарат як засіб відображення міждисциплінарного характеру тіньової економіки” висвітлюються підстави і принципи формування понятійного апарату. Зокрема показано, що його розробка повинна здійснюватися з урахуванням специфіки технологічних особливостей сучасних тіньових, у т. ч. і криміногенних процесів, по кожному окремому джерелу тіньової економіки. Далі з огляду на потреби розв'язання проблем детінізації економіки визначаються основні вимоги, яким має відповідати понятійний апарат феномену “тіньова економіка”. Зазначається, що даний понятійний апарат: