Третій розділ “Феномен “тіньова економіка”: формально-логічний та економіко-кримінологічний інструментарій його дослідження” складається з чотирьох підрозділів, дванадцяти параграфів.
У підрозділі 3.1. “Діалектика виникнення, структура та теоретико-методологічний інструментарій дослідження тіньової економіки” окреслюються етапи виникнення, ознаки й механізми глобалізації та діапазон розповсюдження феномена “тіньова економіка”, поняття, структура та методи оцінки обсягів тіньової економіки, що пропонуються в наукових розробках вітчизняних та західних вчених. Розкривається теоретико-методологічний рівень розробки проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”. Пропонується формально-логічний інструментар вивчення та економіко-кримінологічна характеристика складових елементів тіньової економіки.
Автор виходить з того, що сучасна тіньова економіка є загальносвітовим негативним явищем, яке з розвитком національних і міжнародних економічних зв'язків та електронних фінансово-господарських технологій набуває нових, все більш складних і небезпечних властивостей. Сьогодні тіньова економіка з тією чи іншою послідовністю, інтенсивністю та обсягами проявляється в усіх країнах. Форми прояву та рівень усвідомлення сутності феномена “тіньова економіка” у тих чи інших країнах різні. Проте є й спільні риси. На основі аналізу методів оцінки обсягів тіньової економіки в наукових розробках вітчизняних та зарубіжних вчених, робиться висновок, що в останню версію типової Системи національних рахунків ООН, прийняту в 1993 році, крім показників щодо доходів, отримуваних від невраховуваної економічної діяльності, були включені також розрахункові показники тіньових доходів з джерел кримінального походження. Неврахування відтворення прибутків у сфері тіньового бізнесу при розрахунках реальних обсягів ВВП (що базується на методі обліку та порівняння доходів і витрат) загрожувало підірвати напрацьовану роками типову міжнаціональну систему рахунків, рекомендованих як для країн-учасників, так і не учасників ООН.
Таким чином, до системи національних рахунків ООН-93 серед доходів “виробництва” були включені як легальні, так і заборонені законом види, форми і способи діяльності (не завжди навіть економічного характеру, наприклад, доходи від загальнокримінальних злочинів).
У дисертації сформульовані родові ознаки, що пояснюють діалектику виникнення назви такого явища, як “тіньова економіка”. Перша – обсяги тіньових капіталів стали співставними з економічними обсягами легального капіталообороту; друга – стабільність джерел тіньових оборотів та (або) отримання доходів від їх інвестування у бізнес; третя – здатність тіньових капіталів до акумуляції і розширеного відтворення на рівні легітимних, а інколи і значно інтенсивніше. Відмінність цього відтворення полягає лише в тому, що тіньовий капіталооборот відтворює також криміногенний потенціал як в економічних, так і в інших сферах суспільних відносин.
Далі подається розгорнута кримінологічна класифікація джерел тіньової економіки, уточнюються робочі гіпотези щодо причин глобалізації тіньових відносин в Україні.
У підрозділі 3.2. “Особливості дослідження особи-суб'єкта тіньових відносин” розроблено вчення про особу тіньовика-делінквента, здійснена класифікація осіб-суб'єктів тіньових відносин.
Зокрема, дослідження показали, що найбільш небезпечний тип особи-суб'єкта тіньових відносин формується, як правило, у забезпечених сім'ях, не у злочинному середовищі, а у сфері суспільних, зокрема організаційно-управлінських та економічних відносин і віддзеркалює соціально-демографічні, соціально-рольові, соціально-психологічні та інші ознаки, що формуються під впливом суспільного оточення. Водночас, у цьому контексті зазначається, що тіньове криміналізоване діяння чи некриміногенна тіньова діяльність є проявом не лише зовнішнього обумовлення, але й свідомого та вільного обрання. Це наслідок складного процесу, у якому зовнішні обставини або детермінанти діють у тісній взаємодії та взаємопроникненні з внутрішніми суб'єктивними поглядами, звичками, цінностями, що сформувались у свідомості особи-суб'єкта тіньових відносин.
Класифікація осіб-суб'єктів тіньових відносин свідчить про їх широку диференціацію, залежно від багатьох ознак. За зайнятістю можна виділяти пенсіонерів, безробітних та підприємців. За криміналізацією діяльності присутні: учасники організованих злочинних угруповань, члени напівкримінальних підприємницьких структур та правослухняні громадяни. Дається характеристика, визначаються особливості, рівень суспільної небезпеки кожної групи осіб тіньових відносин. Наголошується, що розробленню запобіжних та інших заходів впливу на ту чи іншу класифікаційну групу осіб має передувати ґрунтовне вивчення та аналіз ознак-проявів, причин та наслідків останніх. У такий спосіб стане можливим визначити модель формування та природу поведінки суб'єктів тіньової діяльності та інші параметри, які мають стати відправними орієнтирами для розробки програм запобігання та протидії тінізації економіки в частині впливу на особу та девіантну поведінку тіньовика-делінквента. У цьому полягає сутність, теоретико-методологічне та практичне значення економіко-кримінологічного вивчення особи-суб`єкта тіньових суспільно-економічних відносин.
У підрозділі 3.3. “Детермінація та причинність тінізації суспільно-економічних відносин” розроблено вчення про детермінацію та причинність у теорії детінізації економіки. Визначено макрорівневий комплекс причин та умов тінізації суспільно-економічних відносин, а також сукупність причин та умов нормативно-правового, технічного характеру, що обумовлюють тінізацію фінансово-господарських відносин на мікрорівні. Розглянуто злочинність та тіньову економіку в контексті концепції причин, умов та етапів криміногенної тінізації економічних відносин в Україні у перехідний період.
В роботі доводиться, що причини та умови тінізації суспільно-економічних відносин можна поділити на три групи детермінантів: 1) що зумовлюють тіньові прояви криміногенного характеру, 3) що зумовлюють тіньові прояви перемінного характеру, 3) що зумовлюють некриміногенні тіньові прояви. Усі зазначені детермінанти та кожна їх група складають властиву їм сукупність соціально-політичних, правових, економічних, ідеологічних, психологічних, організаційно-управлінських та інших факторів, які в межах групи та між ними є певною мірою взаємозалежними й зумовлюють ту чи іншу форму проявів тінізації суспільно-економічних відносин.
Стверджується, що причинний зв'язок тіньових економічних явищ має об'єктивний і універсальний характер. Усі прояви, зміни, процеси тіньового капіталообороту обов'язково виникають і поширюються в результаті певного причинно-наслідкового зв'язку. Тіньові економічні прояви виникли і стали масовими здебільшого з суб'єктивних причин – через прорахунки у сфері правової, податкової, кредитної, монетарної і зовнішньоекономічної політики держави. Вони існують та розвиваються за тими ж і похідними від них причинами та через дію сприятливих умов.
Проблема співвідношення загального, особливого й окремого відносно причин тінізації економічних відносин є одним з основних питань їх структуризації та взаємозв'язку. Для встановлення причин глобалізації тіньової економіки в Україні однаково важливо вивчення її макроекономічних причин загалом, а також щодо особливостей різних видів тіньових проявів та окремих з них.
Пропонується заходи щодо усунення причин і умов тінізації суспільно-економічних відносин, як і джерела тіньової економіки, класифікувати за ознакою належності до певних структур тіньових процесів – на однорівневі, різнорівневі (макро- і мікрорівні), однопрофільні та різнопрофільні. За ознакою “впливу тіньових проявів на суспільні відносини” – “соціально позитивні”, “соціально-нейтральні”, “соціально-перемінні”, “соціально-негативні”, “антисоціальні” джерела ТЕ. Вивчення джерел за такими ознаками показує, що вони є різноманітними за технологічним, причинно-мотиваційним, наслідковим і суб'єктним складом та потенціалом свого впливу на ті чи інші сектори тінізації суспільно-економічних відносин.
Наголошується, що ознака “впливу тіньових проявів на суспільні відносини” є відправним елементом для визначення сутнісної природи джерел ТЕ, виділення серед них найбільш суспільно небезпечних в плані продукування криміногенного потенціалу, встановлення причин та умов їх виникнення, притаманних їм закономірностей, форм і механізмів функціонування, методів їх пізнання, моніторингу і локалізації, а також створення організаційно-правової профілактично-попереджувальної інфраструктури детінізації економіки. Учення про джерела тіньової економіки, методи оцінки їх небезпечності, моніторинг стану та змін, а також методологія визначення і усунення причин та умов тінізації економічних відносин є основними гносеологічними інструментами теорії детінізації економіки.
У підрозділі 3.4. “Економіко-кримінологічний моніторинг у теорії та інфраструктурі детінізації економіки” визначено поняття, об'єкт, предмет, мета, теоретичне та практичне значення економіко-кримінологічного моніторингу. Розкрита його методологічна сутність, структура, складові елементи та функціональні можливості. Обґрунтовані теоретичні та практичні засади формалізації економіко-кримінологічного моніторингу (далі – ЕКМ), а також принципи його практичного застосування.