Ocтаннім часом високими темпами зростає чисельність населення 3емлі, що призводить і до зростання споживання енергетичних та інших матеріальних природних pecypciв. Швидкість вилучення деяких з них істотно перевищує швидкість їх продукування, а екстенсивний спосіб їх освоєння, що триває, породжує величезні обсяги вiдходiв, які надходять у навколишнього. середовище.
Особливо вражають обсяги видобутку мінеральних pecypciв. Наприкiнцi 80-х poків з надр планети видобувалося понад 8·10¹°т сировини. В усьому світі внаслідок гірничодобувних i земляних робіт на поверхню Землі щороку виноситься близько 5 км³ породи. Це приблизно втричі менше від того, що виносять в океан yci ріки нашої планети. За останні 500 років з надр вилучено близько 50 млрд. т. вуглецю, 2 млрд. т заліза та багато інших мінеральних pecypciв. Нині на кожного жителя Землі припадає 20 т видобутої за piк сировини. При цьому використовується лише 2-6 % видобутого, а решта надходить у відвали, захаращуючи землі, які могли б бути використані в сільськогосподарському виробництві.
Так, щорічний об’єм вiдходiв гірничих підприємств країн СНД становить близько 2,5 млрд. м³. Під час видобутку кам'яного вугілля утворюється значна кiлькiсть велетенських териконів, у яких накопичено понад 3 млрд. м³ пустої породи.
Значні обсяги вiдходiв утворюються в результаті промислової діяльності - виробництва кислот, мінеральних добрив, пiгментiв, металів тощо. На кожну тонну калійних добрив утворюється 3-4 т галiтових вiдходiв, у яких переважно міститься хлорид натрію. У місцях видобутку калійних руд їх накопичилося близько 250 млн. т. Великотоннажним відходом виробництва фосфорних добрив є фосфогіпс. На кожну тонну виробленої екстракційної фосфатної кислоти утворюється 4,3-5,6 т фосфогіпсу. У виробництві титанового пігменту на кожну тонну вироблюваного продукту утворюється понад 12 т сульфатних вiдходiв у вигляді твердого сульфату феруму та відпрацьованих розчинив сульфатної кислоти. Під час збагачення мідних руд у відходи відправляють флотаційний сірчаний колчедан. Його використовують для виробництва сульфатної кислоти. Прожарювання сірчаного колчедану пов'язане з утворенням вiдходiв колчеданного недогарку в кiлькостi 0,75 т на 1 т піриту. Щороку йога накопичується до 5 млн. т. Колчеданні недогарки використовують неповністю, хоча вони містять до 55 % оксиду феруму, а також кольорові та дорогоцiннi метали i за вмістом заліза наближаються до якісних руд. На заводах чорної металургії країн СНД щороку утворюється близько 70 млн. т шлаків. Приблизно стільки само шлаків i попелу утворюється на електростанціях. Для розміщення цієї. маси вiдходiв щороку виділяють 2000 га орних земель. Значна кiлькiсть твердих вiдxодiв утворюється в нафтопереробному виробництві, коксохімії, органічному та нафтоxiмiчному синтезах, у виробництві гумотехнiчних виробів, пластмас та інших полімерних матерiалiв, у нафтопереробній i нафтохiмiчнiй промисловоcтi як відходи утворюються кислі гудрони - смолоподiбнi маси, що містять сульфатну кислоту, воду та рiзнi органiчнi речовини в кiлькоcтi Biд 10 до 93 %. Щороку в країнах СНД їх утворюється помад 300 тис. т, а переробляється не більш як 28 %.На нафтопереробних заводах утворюються нафтові шлами (близько0,007 т на 1 т перероблюваної нафти). Нині таких вiдходiв у країнах СНД накопичилося помад 4 млн. т. У цих шламів міститься 10-56 % нафтопродуктів, 30-85 % води та 1,3-46 % твердих домішок.
На металургiйниx заводах країн СНД щороку утворюється помад 70 млн. т металургійних шламів i близько 20 млн. т шламів із вмістом заліза до 50 %. Загалом на металургійних виробництвах на 1 т сталі утворюється 0,4 т відходів. у кольоровій металургії кiлькiсть вiдxoдiв шламів на 1 т металу становить 10-200 т. У відвалах шлаків країн СНД знаходиться помад 27 млн. т заліза, 335 тис. т мiдi й 2 млн. т цинку. Шламові відвали свинцевих заводів містять помад 3 млн. т заліза, помад 900 тис. т цинку, 150 тис. т свинцю i 70 тис. т мiдi. Вміст окремих компонентів у відвальних шлаках вищий, ніж у видобувних рудах, тому такі шлаки доцільно переробляти.
У промислових твердих i рідких вiдxoдax трапляються рiзнi токсичні речовини, що несприятливо впливають на здоров’я людей та розвиток рослин i тварин. Так, у вiдxoдax металургійної промисловості наявні солi та оксиди феруму, кольорових i важких металiв. Відходами машинобудування є металобрухт, вагранкові шлаки, травильні розчини та гальванiчнi стоки, в яких містяться цiанiди, хром, нікель, залізо, мідь, цинк, арсен, берилій тощо.
Спалювання кам'яного вугiлля в теплоенергетиці пов'язане з утворенням значної кiлькостi шлакiв, попелу та сажi. На теплових електростанцiях у країнах СНД щороку утворюється близько 70 млн. т вiдходiв, якi частково переробляють на будiвельнi матерiали. Вiдвали потужної електростанції займають 400-800 га родючих земель. У значних кiлькостях викидаються в атмосферне повiтря оксиди сульфуру, нітрогену та радіонуклiди, якi врешті з атмосферними опадами потрапляють у ґрунти.
Вiдпрацьованi гази двигунів внутрішнього згоряння містять значну кiлькiсть оксидів карбону, нітрогену, а також свинець та вуглеводні, які осідають на поверхні ґрунту. Вони потрапляють у рослини, даль через ланцюги живлення - в організми тварин i людини, викликаючи небажані наслідки. Радiоактивнi речовини потрапляють у ґрунти під час видалення рідких і твердих відході з промислових aгpeгaтів, а також з опадами після ядерних вибухів та аварій на атомних електростанціях.
Значними забрудниками землі є житлово-комунальне господарство та військово-промисловий комплекс. Житлово-комунальне господарство здійснює інтенсивне будівництво житла, доріг та інших господарських об’єктів, що пов'язано з відчуженням родючих земель та утворенням величезної кiлькостi будівельного сміття. Середовище забруднюють побутове сміття, харчові відходи, непридатні предмети домашнього вжитку тощо.
Кiлькiсть побутових вiдxодiв невпинно зростає. На кожного міського мешканця щороку утворюється 250-700 кг вiдxодiв. За оцінками спецiалicтів, у мicтax cвітy щороку утворюється 400-500 млн. т побутових вiдходiв. До складу побутових вiдxодiв входить 40 % паперу й картону, 25 - харчових вiдходiв, 8 - металу, по 5 % - скла, шкіри, пластмас та гуми. На частку вcix інших вiдходiв припадає 12 %. Тільки в США щороку викидається понад 30 млрд. консервних бляшанок, 60 млрд. різних металевих мiсткостей.
3начний обсяг забруднень потрапляє в ґрунти з тваринницьких ферм. В районах свино- i птахоферм природне середовище забруднюються продуктами розкладання й гниття eксперементів (до 2,5 тис. м³/добу), шкідливими газами (аміак, гiдрогенсульфiд) та органічними кислотами. Проблему ефективної утилізації гною та стічних вод таких комплексів поки що не вирішено.
Екологічна оцінка забруднень атомною енергією і доцільність її використання
1.Забруднення атомною енергією
Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництві й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що маються фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.
Найбільш істотні фактори -
· локальний механічний вплив на рельєф - при будівництві,
· стік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні і радіоактивні компоненти,
· зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС,
· зміна мікрокліматичних характеристик прилеглих районів.
При експлуатації АЕС породжується могутнє джерело тепла, яке забруднює природне середовище, особливо гідросферу. Так, Хмельницька АЕС, розташована у верхів'я р. Горинь, майже повністю « випиває» цю річку, яка колись була основним джерелом водопостачання Рівненської області.
Радіація яка потрапила в організм людини призводить до негативних наслідків. В якості типових прикладів впливу радіації можна навести виникнення таких хвороб як рака бо катаракта.
Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишнім просторі. У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища велику суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних станцій (АС).Слід додати, що лише невелика кількість тепла, що виділяє працюючий реактор, може бути утилізована й перетворена в електроенергію. Левова частка у вигляді гарячої води й пари викидається у водойми і повітря, внаслідок чого стає можливе таке явище як « Кислотні дощі».
2.Доцільність використання атомної енергії
Реальний радіаційний вплив АЕС на природне середовище є набагато (у 10 і більше разів) меншим припустимого. Якщо врахувати екологічну дію різноманітних енергоджерел на здоров'я людей, то серед не відновлюваних джерел енергії ризик від нормально працюючих АЕС мінімальний як для працівників, діяльність яких пов'язана з різними етапами ядерного паливного циклу, так і для населення. З наступної таблиці видно, що АЕС залишають набагато менше відходів ніж енергія здобута вугільною технологією .
| Тип електростанції | АЕС | Вугільна* |
| Об’єм відходів 1000-мегаватної електростанції за рік | 20 тонн відпрацьованого палива | 900 тонн SO2 4500 тонн NОx ** 6,5 млн. тонн CO2 400 тонн важких металів (включаючи ртуть) і небезпечних елементів (включаючи арсен) |
З наведеної таблиці видно, що АЕС вимагають найменшої площі у порівнянні з іншими електростанціями. Треба також зважати на те, що сонячна та вітрова енергії можуть з максимальною ефективністю використовуватися тільки у місцях із сприятливими природними умовами (в інших місцях потрібні великі вкладення у підтримуючі виробничі потужності). У нашій країні такі умови є лише у південних областях (Миколаївська, Херсонська, Одеська та у Криму). Використання біомаси для широкомасштабного виробництва енергії можливе тільки у малонаселених країнах із сприятливими кліматичними умовами. Клімат у нас добрий, але, спрямовуючи свою політику землекористування переважно на виробництво продуктів харчування, Україна не може собі дозволити відводити великі площі для вирощування енергопостачальної біомаси.