Кафедра історії і політології
на тему :
Виконала :
студентка II курсу ФГСН
гр.1
Власенко Ірина
План :
I. Вступ :
1) Псевдонім письменника, його походження;
2) Кампанелла, хто він такий?
3) Елементи біографії;
II Основна частина :
1) Передумови написання “Міста Сонця”;
2) Порівняння Міста Сонця з італійським містом – державою;
3) Порядки, встановлені в Місті Сонця :
а) На чому базується життя в ідеальному місті?
б) Жінка в омріяній державі;
в) Дітонародження;
г) Землеробство;
д) політичний устрій Міста Сонця;
4) Місце” Міста Сонця” серед інших творів Кампанелли;
5) Впливи на Кампанеллу інших мислителів.
III Закінчення.
Весь світ прийде до того, щоб
жити за їх звичаями.
(Кампанелла. “Місто Сонця”.
Восени, 1568року на півдні Італії в маленькому місті Стіло дружина чоботаря Джеронімо Катарінелла народила хлопчика. Новонародженого назвали Джованні Доменіко. А пізніше, коли він став ченцем, йому в честь святого Фоми Аквінського дали ім’я Фома, Томмазо. А ще з дитинства в нього було прізвисько в пам’ять одного з прадідів - Кампанелла, що значить дзвін. Під ім’ям Томмазо Кампанелла він і увійшов в історію.
Він був філософом. Відомим всьому світу, користувався повагою кардинала Рішельє,астрологом, який навіював забобонний страх папі Урбану VIII, глибоким політиком, що насмілювався звертатися з порадами і рекомендаціями до європейських государів, бунтарь, змова якого ледве не порушила основи іспанського ланування в Південній Італії, поет і вчений, реформатор і утопіст, знайомством з яким гордилися найосвіченніші люди Франції, Німеччини й Італії.
Будучи сином ьідняка, Кампанелла з самого дитинства відчуває на собі всю гіркоту нужденного життя. Він почав вчитися з п’яти років і здивував всіх незвичайною пам’яттю і здібностями. Збереглося повір’я про те, що хлопчик, який не мав грошей на навчання, слухав уроки, стоячи біля відчиненого вікна школи. В чотирнадцять років , захоплений красномовством проповідника - ченця-Домініканця, він вирішує вступити в монастир. Це була єдина путь до знань. Томмазо з жадобою накидається на книги. Незадовільнений школярською премудрістю, він шукає відповіді на свої сумніви у працях коментаторів Арістотеля, у віковій схоластичній традиції європейської філософії і починає сумніватися у догматах. Так починається його перший бунт… Після того була інквізиція, довгі роки перебування у в’язницях і гоніння влади.
Влітку 1601 року Кампанелла починає писати “ Місто Сонця “. Пише лежачи, насилу виводячи букви напівмертвими пальцями - буквально за кілька годин після одного з найстрашніших катувань.
Неаполь, де Кампанеллі доведося в якості в’язня провести чверть століття, був царством бідноти і пригнічення трудящих. В Італійському оригіналі “ Міста Сонця “ Кампанелла писав про Неаполь ХVII століття: “ Але в нас не так, тому в одному Місті , де живе стільки тисяч душ, трудиться ледве четверта частина “. Велетенський паразитичний шар столиці - дворянство, духовенство, чиновництво - живуть безбідно і не працюють. В латинському перекладі він говогить про сімдесят тисяч населення неаполя, з котрих працює десять - п’ятнадцять тисяч чоловік “ виснажуючись і гинучи від непосильної роботи з дня на день”.
З ненавистю говорить Кампанелла про пригноблювачів, які загрузли в розпусті й неробстві. В “ Місті Сонця “ він показує, як це неробство і лінива зманіженість призводять до втрати людської подоби, вказує на всю фальшивість “ благородного походження “ , оманливу знатність роду “. Власники Неаполя і всієї країни тримають величезну кількість людей у рабстві і жебрацькому стані. Такі поряд ки, вказує Кампанелла, ведуть до падіння землеробства, ремесла і військової справи. Замість цього несправедливого устрою Кампанелла пропонує новий, заснований на соціалістичних принципах устрій.
Розповідь побудована у стилі, звичайному для утопічних творів: мандрівник під час своїх пригод потрапляє в невідому країну, де і знаходить здійсненими суспільні порядки, які уявляються йому бездоганними.
Місто Сонця Кампанелли за своїм зовнішнім виглядом нагадує італійське місто-державу, оточену стінами і розташовану на одному пагорбі. Навколо міста лежать його володіння - контадо середньовічного італійського міста. Як і в кожному італійському місті , в його центрі - простора площа, а на ній - храм. Ще одна спільність з італійським середньовічним містом - наявність войовничих сусідів сонячного міста, чотирьох держав, розміщених на тому ж острові.
Кампанелла вважав, що порядки, встановлені ним в “ Місті Сонця “, найкраще відповідають природі людини. Він був переконаний, що згідно з природнім правом, все є спільним. Як приклад природньої спільності Кампанелла приводив бджіл. На його думку, багатство і бідність - це найбільші недоліки людства. Вони створюють найбільші негаразди, а община робить всіх одночасно і багатими і бідними, багатими - тому що в них є все, бідними - тому що в них немає ніякої власності. Мистецтва і роботи розподіляються між усіма. Через те, що працюють всі, а до того ж праця полегшується технічними вдосконаленнями “ кожному доводиться працювати не більше чотирьох годин на добу “. Решта часу витрачається на розвиток розумових і тілесних здібностей. При такому ставленні до праці кожен сприймає свою професію як найпочеснішу. Той, хто знає якомога більше ремесел заслуговує на більшу повагу, тому всі прагнуть оволодіти якомога більшою кількістю професій.
Наперекір християнській моралі у державі Кампанелли існує рівність чоловіка й жінки. Жінки вчаться й працюють ак само, як чоловіки, вони навіть проходять військову підготовку, щоб при необхідності брати участь у захисті держави разом з чоловіками. Разом з тим умови праці жінок в Місті Сонця істотно полегшені у порувнянні з умовами праці чоловіків. Кампанелла добре пам’ятав жінок, яких бачив у дитинстві, юності, зокрема свою матір, яка через тяжку роботу стала старою вже в тридцять років, тому жінкам в “ Місті Сонця “ він відводить легшу роботу, яка не вимагає тяжкої фізичної праці ( наприклад прядіння, шитво, виготовлення ліків і одягу, стрижка бороди і волосся ).
Гармонічний розвиток соляріїв, здорова праця, відпочинок ведуть до того, що мешканці Міста Сонця здорові, гарні і сильні. Цьому сприяють також використання вимог гігієни і вживання якісної їжі. Тому солярії живуть деякі до ста, а деякі до двохсот років.
Велике значення приділяє Кампанелла дітонародженню. Він відкидає поняття шлюбу, замість того він пропонує систему, в якій начальники й начальниці Міста Сонця підбирали б чоловіків і жінок , які підходять одне одному для народження в них якнайкращих дітей: “ Від напруженої розумової діяльності слабка їхня ( мудреців ) життєва снага й мозок їхній не витворює сили, бо вони постійно загдиблені в якісь роздуми і через те приводять на світ хирляве потомство.Цому солярії намагаються рішуче завадити, отже, цих мудреців зводять з жінками жвавими, діяльними і гарними. А чоловіків невгамовних, метких, рухливих і запальних - з жінками повними і лагідної вдачі.” [1] Тим самим раціональним принципам підкорене в Місті Сонця і виховання дітей. Загальному невігластву народу в сучасному для нього суспільстві Кампанелла протиставляе піклування держави про освіту. Навчання проводиться під час прогулянок, коли діти роздивляються малюнки на мурах міста, на яких зображене каміння, мінерали і метали, моря й ріки, всі види дерев і трав, риб і птахів, математичних фігур та куточків землі тощо. Всі ці малюнки супроводжуються пояснювальними написами. Розгдядаючи ці малюнки, діти вчаться, граючись. Згодом всі діти беруться за вивчення сладніших наук: математики, медецини тощо. Солярії піклуються також і про фізичний розвиток дітей : “ Вони займаються гімнастикою, бігом, метанням диска та іншими вправами та іграми, що всебічно розвивають їх тіло.” [2] Для виявлення [3]нахилів дітей до тієї чи іншої справи їх гуртом водять в майстерні де працюють різні ремісники - чоботарі, пекарі, ковалі, живописці тощо. Так з самого початку вже відомо, чим буде займатись кожен солярій, коли стане дорослим.
Виключне значення надають солярії землеробству . У призначені дні , всі вони, залишивши в місті тільки небагатьох, виходять за мури Міста Сонця щоб працювати на полях.Вони йдуть на цю роботу, як на свято, співаючи пісень і виставляючи знамена. Роблять всю роботу ( сіють, жнуть,полють, збирають хліб і знімають виноград ) вони дуже швидко не тільки тому, що працюють нвтхненно і всі разом, а ще й тому, що мають чудо-машини, які їм допомагають:”Вони користуються гарбами, обладнаними вітрилами, які можуть рухатися і проти вітру, а коли немає вітру, то дякуючи вміло побудованій колісній системі, віз тягне всього одна тварина.” Уже в ХVI ст. в мозку Кампанелли зароджується прототип сучасного трактора.
Спільність всього майна, в тому числі і особистого, існує в комуністичній утопії Кампанелли поряд із збереженням розділення розумової і фізичної праці: в той час, як одна частина суспільства займається фізиною працею, ментальні функції ,тобто організація виробництва, наукове й виробниче керівництво суспільством цілком передані в руки особливої групи соляріїв. Цим і визначається політичний устрій Міста Сонця. Цей політичний устрій навіть дуже відрізняється від справжнього народного правління. Правда, два рази щомісяця регулярно обирається Рада, яка складається з усіх громадян старших двадцяти років. Але функції цієї Ради є дуже обмеженими. Вона обговорює порядок виконання обов”язків посадовимиособами а також надає громадянам можливість висловитися на рахунок того, що їм не подобається в суспільному і політичному житті Міста Сонця. Справжнє обговорення державних справй вибір посадових осіб здійснюється не Великою радою: вона тільки намічає кандидатури. Кожного восьмого дня збираються всі посадові особи – від верховного правителя до начальників загонів. Вони й обирають правителів , які б керувалиосновними галузями господарствагосподарства й управління. “ Посадові особизмінюються за бажанням народу, - пише Кампанелла, не пояснюючи процес цієї заміни.