Вступ
Формування ринкових відносин в Україні, подолання економічної кризи потребує структурної перебудови національної економіки, зміни традиційних пропорцій між її галузями. Пріоритетний розвиток при цьому повинні одержати не тільки галузі промисловості , продукція яких дозволить задовольнити потреби людини, але й невиробнича сфера. Більшість розвинених країн вже пройшли цей шлях.
В останні роки хрестоматійними вже стали відомості про те, що туризм за доходами посідає друге місце у світі, поступаючись лише нафтовій промисловості. Із статті в статтю переходять цифрові дані Всесвітньої туристичної організації (ВТО) про чисельність туристів, що в середині 90-х років досягла майже 600 млн. чоловік, а щорічно витрати жителів планети на міжнародні подорожі складали понад 400 млрд. дол. США. Загальновідомо, що міжнародний туризм на кінці ХХ століття став визначним соціально-культурним явищем у світі.
Невипадково вперше в історії України уряд проголосив туризм одним з пріоритетних напрямків розвитку національної економіки, адже туристичний бізнес визнано ще й одним з найбільш високорентабельних і швидкоокупних. Визнанням ролі та місця України у світовому туристичному співтоваристві стало її обрання до складу Виконавчої ради Всесвітньої туристичної організації – керівного органу цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволить нашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір і сприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищенню економічної ефективності та посилення соціального спрямування в галузі.
На сьогоднішній день в Україні діють близько 2700 туристичних фірм, що мають державну ліцензію. В загалом в світі Україну мало знають як туристичну державу, що в свою чергу пов’язано з рекламою. В Україні почали проводити туристичні міжнародні салони та ярмарки. Два з них вже стали традиційними – в жовтні та березні. Укладаються договори на міждержавному рівні про туристичне співробітництво із зарубіжними країнами . Розпочато сертифікацію матеріальної бази туризму (готелів, ресторанів, туристичних фірм). Також ведеться робота по залученню інвестицій в туризм. На досить серйозному рівні проводиться підготовка кадрів. Все це дає підстави говорити, що останнім часом Україна робить впевнені кроки в галузі туристичної індустрії.
Туристичним центром світового значення стала прекрасна столиця України - Київ, віком 1500 років, стольне місто стародавньої та могутньої Київської Русі, історичний центр східнослов’янської державності та духовності. Сучасний Київ з населенням понад 2,5 млн. чоловік і територією близько 800 кв. км є осередком великого туристичного потенціалу.
Оспіваний у визначних літературних пам’ятках Київської Русі “Повісті временних літ” і “Слові о полку Ігоревім”, Київ доніс до нас шедеври давньоруської культури, що є одним з вищих досягнень людської цивілізації . Київ зберігає більш як 2000 унікальних архітектурних пам’яток. Це всесвітньовідомі Києво-Печерська Лавра та Софійський собор , внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, руїни Золотих воріт, Кирилівська та Андріївська церкви , Видубицький монастир, Володимирський собор, Маріїнський та Кловський палаци, Національний театр опери та балету, Унікальний Андріївський узвіз, архітектурний ансамбль Хрещатика, близько 30 музеїв, численні пам’ятки.
До послуг туристів у Києві близько 1000 ліцензованних туристичних підприємств, готелі, кемпінги, туристичні бази, санаторії, будинки відпочинку, чудові курорти, ресторани, бари, казино, бістро, кафе, комфортабельні автобуси та легкові автомобілі. І головне багатство столиці – безмежна гостинність українців, приваблива краса народних традицій, невичерпна духовність національної культури.
Готельне господарство
Щорічно Київ щиро приймає мільйони гостей з усього світу. Подальший розвиток столиці як центру політичних, економічних, соціальних та історико-культурних зв’язків України сприятиме поширенню регіональних і міжнародних відносин, створенню відповідних умов для забезпечення сучасного рівня пересування мешканців і гостей столиці. Особливо це стосується готельної інфраструктури міста, що поки що не відповідає усталеним вимогам світових стандартів.
На сьогодні у місті Києві нараховується понад 100 об’єктів готельного господарства різного відомчого підпорядкування. Цей показник не є остаточним і вирішальним, крім того , він не дає уявлення про динаміку розвитку галузі в цілому, тому що серед перелічених об’єктів понад половини використовуються в якості відомчих гуртожитків, частково переобладнаних під готельні номери. Таке явище поширюватиметься тим більше, чим більше будуть загострюватись проблеми соціального становища населення, яке на сьогодні сприяє збільшенню попиту на дешеві номери з обмеженою комфортністю. Тому загальний рівень життя надалі буде деякою мірою обумовлювати зміщення акцентів у наданні готельних послуг різноманітними організаціями та установами міста.
Однак, така тенденція не є загальногалузевою та перспективною, про що свідчать основні показники функціонування центральних готелів Києва, що спроможні надавати більш-менш професійні послуги своїм клієнтам. Таких готелів нараховується 21 із загальною кількістю 5962 номери (11460 ліжко-місць). Із цих, відповідно до старих норм-класифікаторів, 12 відповідають вищому класу категорії “Б”, 2 - першому класу та 6 – другому класу. Але слід зазначити, що рівень обслуговування та вартість номерів дуже відрізняються від практичного досвіду ціноутворення послуг готельних господарств великих міст Західної та Східної Європи. Насамперед це стосується невідповідності рівня внутрішньої інфраструктури існуючим світовим стандартам. Тому необхідно спрямовувати зусилля на розв’язання проблем щодо якісного поліпшення стану обслуговування.
У сучасних умовах проявляються тенденції погіршення стану послуг готельного господарства. Насамперед, проблема обумовлюється зниженням активності туризму, який до недавніх часів відігравав значну роль у розвитку галузі. Якщо порівнювати структурне відношення за кількісними та якісними показниками відвідувачів готелів, то статистика свідчить, що до 1992 року при середньому завантаженні готелів до 108 %, частка туристів становила понад 50 % від загальної чисельності клієнтів (крім готелів системи “Інтурист”). Результати діяльності за 1995-1996 рр. свідчать, що чисельність туристів, які звернулися за послугами до київських готелів, зменшилась майже в десять разів, що значно поглибило фінансову скруту готельних господарств. Відповідно і середній рівень завантаженості знизився до 50-60%. Як наслідок, вільні місця поступово перетворюються на офісні приміщення, функціонування яких дає можливість хоч якось підтримувати рівень рентабельності готельних господарств.
Одним із шляхів вирішення проблем розвитку туризму є створення відповідних умов для туристичних фірм, що працюють на внутрішньому ринку. Досвід зарубіжних країн вказує на те, що внутрішній ринок туризму повинен мати пільговий режим оподаткування і ця проблема повинна вирішуватись першочергово.
Водночас в світі спостерігається тенденція до зменшення частки іноземців у готелях за рахунок розташування їх у приватному секторі. Це не вимагає значних капіталовкладень, але може приносити чималі прибутки за рахунок податків. Оцінка використання іноземними громадянами приватних жилих приміщень не може бути об’єктивною через відсутність статистичних даних, але очевидно, що цей вид розселення буде користуватися стійким попитом туристів.
Використання цієї форми розташування вимагає розробки організаційних форм і, насамперед, створення комерційних бюро, через які приватні особи зможуть здавати помешкання туристам, що забезпечить контроль за якістю наданих послуг, так і за податковими відрахуваннями, в т. ч. валютними, в бюджет міста.
Для підвищення ефективності використання готельного господарства необхідно сприяти подальшому розвитку внутрішнього туризму. Паралельно з цим потрібно якнайшвидше вирішувати проблеми функціонування діючих готелів, як цілісних комплексів. На жаль, ще багато таких, що спроектовані та зведені в системи з відповідною інфраструктурою (ресторани, бари, магазини, автостоянки), а у теперішньому стані функціонують як окремі господарські об’єкти з розірваним циклом виробництва.
Подальший розвиток галузі тісно пов’язаний з приватизацією, яка відкриває можливості для поглиблення економічних зв’язків, та зовнішніми фінансовими установами в пошуках інвестиційних партнерів. На сьогодні змінили форму власності вже 11 готелів міста, серед яких 10 готелів стали акціонерними товариствами та один набув статусу приватної власності. Крім того в найближчий час необхідно завершити роботу щодо сертифікації готельних послуг, тобто впровадження “зіркової” системи класифікації, яка є найпоширенішою у світі, ідентифікації рівня та класу готелів. Це дозволить Україні увійти до міжнародної системи готельного бізнесу, що сприятиме поширенню ділових та туристичних зв’язків на регіональному та міжнародному рівнях.
На сьогодні м. Київ, як столиця європейської держави, має бути забезпечений 3-4 п’ятизірковими, 12-15 чотиризірковими та 40-50 тризірковими готелями. Цей показник набагато перевищує існуючі норми, так як перевищує забезпеченість місцями, що становить 6 місць на 1000 осіб. Але розбудовувати галузь необхідно і робити це слід у комплексі з розв’язанням нагальних питань, як на макро-, так і мікроекономічному рівнях.
Але не дивлячись на багато недоліків в Києві – столиці України є готельні комплекси, які відповідають європейським стандартам і користуються популярністю як іноземних туристів так і вітчизняних бізнесменів. На мою думку, досить вдалим прикладом будуть готельні комплекси “Братіслава” та “Дніпро”.