Скочуюся з гори, й ось він просто переді мною - ручай Кичемка.
Широчінню не славен: розбіжишся й перескочиш, зате характером - бешкетник. Мороз запечатав його кригою - каюк непокірному.
Чом би не так. Кичемка розбігся й своїми крученими-перекрученими, витими-перевитими струменями-різцями як полоснув по листовій кризі, так і прорізав вікна - там і там. І співає: "Я - живий..." На цю пісню до нього не раз приходили лось, лисиця, куниця, прилітали тетерук із подругою, рябчик, сорока.
Кичемка радий старатися: кипить, кулаками-ключами стукає в кригу, стіїьки нових віконець напробивав - одні з парою, інші сталлю визискують. Лічив я ополонки-пробоїни та й рукою махнув...
А коли попрощався з ручаєм., привидівся він мені весняним. Уміє так рвонути криги, так розвертітися, що видасться за річку. Річка і є: і широка, й бурхлива.
У фрагменті оповідається про ручай, дається його характеристика, з її допомогою визначається й предмет мовлення (розповісти про "бурхливий" характер ручая): Широчінню не славен... зате характером - бешкетник. Палі наводяться висловлювання про конкретні факти на підтвердження ціп характеристики, і ось ця конкретна оповідь про буйну поведінку ручая складається з двох частин і відповідно з двох простих висловлювань. Вододілом є речення А коли попрощався, з ручаєм, привидівся він мені весняним. Це речення підкреслює, що спочатку йдеться про "поведінку" ручая взимку, потім - навесні. Характер поведінки, відображений у "зимовому" фрагменті й у ’’весняному", підтверджує один і той же предмет мовлення: цей ручай - характером бешкетник. Таким чином, речення, що виділяє друге просте висловлювання - про ручай навесні, водночас слугує засобом зв’язку двох простих висловлювань, сприяє їхньому об’єднанню в одне складне висловлювання (що досягається об’єднавчою функцією речення Широчінню не славен... зате характером - бешкетник, єдністю предмета мовлення в обох частинах, спільною, єдиною смисловою орієнтацією фрагмента в цілому).
Формування єдності тексту
Раніше вже було зазначено, що висловлювання про предмет мовлення, є власне комунікативною одиницею тексту. Це означає, що саме з висловлювань про предмет мовлення безпосередньо будується текст як комунікативно-функціональне ціле.
Висловлювання про предмет мовлення формується в залежності від семантико-тематичного конструювання тексту, бо предметом мовлення визначаються тематичні задуми. Поміж темою й предметами мовлення, що її реалізують, складається діалектична співвіднесеність загального й окремого. Слід зазначити, що для цієї співвіднесеності передусім важлива роль предметів мовлення, котрі безпосередньо реалізують тему, - назвемо їх тематичними провідниками. Й відповідно виділимо поняття висловлювання про тематично провідні предмети мовлення. Тема тексту може бути реалізована через один предмет мовлення, й тоді він складається з одного висловлювання про тематично провідний предмет мовлення. Якщо ж тематично провідних предметів мовлення в тексті більше, то структура тексту утворюється шляхом, складення, з’єднання висловлювань про них. Поміж висловлюваннями про тематично провідні предмети мовлення розподіляються всі висловлювання про предмети мовлення в тексті. Якщо в складі висловлювання про тематично провідний предмет мовлення кілька висловлювань про предмети мовлення, то одне з них є основним, інші перебувають у залежності від нього - різній за смисловою близькістю.
Ми знаємо, що в тексті композиційне виділяються висловлювання про предмет мовлення. Та серед них є різні: основні в складі висловлювань про тематично провідні предмети мовлення та залежні, підпорядковані. Для того, щоб виявити ці основні й залежні висловлювання, а отже й тематично провідні предмети мовлення, аби визначити, котрі є значущішими, самостійними, а які перебувають у залежному, підпорядкованому відношенні, ми не будемо орати цілий текст, а розглянемо цю співвіднесеність на прикладі фрагмента з тексту (в ньому йдеться про те, яким пам’ятають космонавти Головного конструктора С.П.Корольова). Порівняйте:
- Сміливі ідеї захоплювали Корольова. У нього було дивовижне конструкторське чуття: з безлічі варіантів він завжди вибирав найкращий, - так відповів на моє запитання професор К.П.Феоктисов.
Багато років працював Костянтин Петрович із Корольовим. Проектанти - люди особливі, саме вони починають створювати майбутні космічні машини, на їхню долю випадає пошук оптимальних варіантів, їхні начерки на аркушах ватману врешті-решт утілюються в ракети й кораблі...
- Мені здається, - продовжує К.П.Феоктистов, - йому як конструкторові "кульки" проект першого космічного корабля сподобався своєю простотою й елегантністю... Сергій Павлович одразу підтримав ідею й почав її втілювати. Він був справжнім лідером, а коли вже загорівся, "погасити" його було неможливо. Так почалося народження „Востока"...
Основна смислова лінія в цьому фрагменті - характеристика С.П.Корольова, виражена судження Сміливі ідеї захоплювали Корольова з подальшим його розгортанням та обгрунтуванням фактами діяльності Головного конструктора у створенні першого космічного корабля (перший і третій абзаци). На фоні цього основного змісту виявляються смислові відгалуження, що розвивають окремі аспекти повідомлюваного. Оскільки в тексті зазначається, що це спогади К.П.Феоктистова, автор звертає уваїу читача на смислову лінію: К.П.Фектистов як людина, котра багато років пропрацювала з С.П.Корольовим, один із проектантів, людей, які втілювали задуми Головного конструктора в життя. Цe відгалуження, окремо взяте (звичайно, з опертям на вихідне речення), являє собою смислову єдність, що формує окреме висловлювання, й водночас воно належить до цілісного висловлювання про С.П.Корольова як про людину, котру захоплювали сміливі ідеї й найкращі з яких вил умів вибирати, а потім втілювати в життя. В цьому тексті окремі висловлювання космонавтів про С.П.Корольова якраз і стосуються тематично провідних предметів мовлення, з цих висловлювань шляхом безпосереднього складання формується текст як змістова єдність. Звернімося до схожого за темою тексту, також присвяченого С.П.Корольову. Але тут уже йдеться про те, що ми дізнаємося про С.П.Корольова з пової книги про нього. Тому вся багатоманітність окремих висловлювань (у тому числі й тих, що належать людям, котрі працювали з С.П.Корольовим) розподіляється між двома висловлюваннями про тематично провідні предмети мовлення. Перше висловлювання - складне, містить два простих, зі смисловими центрами: а) Можу з упевненістю сказати, що нова книга - перша, в якій так об’ємна, захоплююче й детально розповідається про Сергія Павловича не тільки як про вченого та інженера, а й як про людину..; б) Нова книга додає невідомі штрихи біографії, повніше відтворює образ великого конструктора... В цьому висловлюванні дається загальна оцінка того, що повідомляє про Корольова нова книга. Друге висловлювання про тематично провідний предмет мовлення (далі будемо називати скорочено: тематично провідне висловлювання) виділяє один надзвичайно важливий аспект - стиль організаційної роботи Корольова. Перехід до другого тематично провідного висловлювання здійснюється з допомогою своєрідної мотивації, й водночас вона слугує для того, щоб підвести читача до предмета мовлення. Сьогодні дуже важливо простежити за "стилем Корольова", його вмінням керувати не лише своїм колективом, а й багатьма суміжними організаціями. Як удавалося Сергієві Павловичу заразити ентузіазмом людей? Після цього йде речення, що є ядром другого тематично провідного висловлювання. Його зміст зумовлений даним раніше мотивуванням, указівкою на важливість у плані розглядуваних питань і водночас воно перегукується зі змістом смислових центрів першого тематично провідного висловлювання: І спогади тих, хто працював із ним, допомагають відтворювати ту творчу атмосферу праці, котру створював довкіл себе Корольов (Порівняйте: Нова книга додає невідомі штрихи біографії, повніше відтворює образ великого конструктора...). Оскільки нова книга являє собою спогади тих, хто впродовж багатьох років працював з Корольовим, то, природно, що компонент І спогади тих, хто працював із ним синонімічне співвідносяться з раніше згадуваним словосполученням нова книга, а отже й зближується з ним, є однаковим із ним за призначенням у складі смислових центрів, тематично провідних висловлювань. Це знову інформація про те, що ми дізнаємося про С.П.Корольова з нової книги. Змістові лінії, повідомляючи про Корольова й репрезентуючи нову книгу, переплітаються й формують відповідний тип комплексних у зазначеному плані тематично провідних висловлювань. У них реалізується комплексний задум автора: розповісти про Корольова крізь призму нової книги й познайомити читачів із самою книгою. Осягнення загального змісту тексту на основі аналізу змісту тематично провідних висловлювань дає змогу з найбільшою точністю визначити його смислову спрямованість та об’ємність.
У конструктивному відношенні тематично провідні висловлювання також бувають простими й складними та через те, що вони можуть об’єднувати ряд окремих висловлювань, їхня структура вирізняється більшою порівняно зі структурою окремих висловлювань розгалуженістю. Ми могли спостерігати прояв цієї особливості на прикладі тематично провідного висловлювання зі статті про педагогів. Це просте за структурою висловлювання містить окремі висловлювання, що слугують для розгортання, коментування основного змісту, розташованого в смисловому центрі тематично провідного висловлювання. Суть тематично провідного висловлювання (як і будь-якого висловлювання про предмет мовлення) визначається його смисловим центром, - хоч би скільки не приєднувалося залежних висловлювань, вони всі в кінцевому підсумку підпорядковані змістові смислового центру висловлювань.