Як фізичне явищ звук - механічні коливання упругого середовища, яке сприймається людським вухом в інтервалі частот 16 - 20 000 Гц. До 16 Гц - инфразвукові коливання; понад 20 000 Гц - ультразвук..
Захист від шуму досягається розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами. Засоби колективного захисту діляться стосовно джерела шуму: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільше ефективно); понижуючі шум на шляхах його поширення. По способу реалізації:
· Акустичні - грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушителей шуму.
· Будівельно-акустичні методи застосовують: екрани, звукоізоляцію, кабіни спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення і т.д. Найбільше ефективні звукоізолюючі матеріали: трипласт (композиційний матеріал); пластобетони з наповненням з опилок деревини, соломи і т.д. Звуковбирні матеріали: мармур, бетон, граніт, цеглина, ДВП, ДСП, войлок, мінераловата, матеріали з щілинною перфорацією.
· Архітектурно-планувальні: раціональне розміщення робочих місць; раціональний режим праці і відпочинку. Організаційно-технічні.
Активна форма захисту - генерація шуму в противофазя до джерела. Засоби індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.
6.Випромінювання.
У результаті опромінення живої тканини в ній виникає іонізація молекул і розпадання на іони. Іонізація супроводжується порушенням молекул, як слідство розірвання молекулярних зв'язків і зміною хімічної структури з'єднань, тому що в основному тіло - це вода. Вода розпадається на вільні радикали (радіоліз води). Ці радикали дуже активні і призводять до каталітичних реакцій і окислювання, у результаті чого відбувається руйнація клітин. Відбувається гальмування функції кровотворних органів, звуження сосудів, розлад шлунково-кишкового тракту й імунної системи організму.
Зовнішні і внутрішні опромінення.
Зовнішнє опромінення - опромінення, коли джерело радіації знаходиться поза організмом і улучення випромінювання усередину виключається - видеотерминалы, рентген, із герметичним джерелом випромінювання. При зовнішньому опроміненні небезпечним є b, g, рентгенівське, нейтронне випромінювання. Біологічний ефект залежить від дози опромінення, його виду, часу впливу, розміри поверхні, індивідуальної чутливості організму.
Ознаки опромінення: сухість шкіри, ламкість кісток, тріщини шкіри, променеві виразки. g і рентгенівське опромінення може призводити до летального виходу без зовнішніх ознак. a і b викликають шкірні поразки.
Внутрішні опромінення - відбувається при влученні радіоактивної речовини усередину організму при вдиханні забрудненого повітря, через стравохід, через шкіру. У цьому випадку людина піддається безупинному опроміненню доти, поки речовина не розсосеться або не буде виведено з організму шляхом фізіологічного обміну. Внутрішньє опромінення небезпечно, тому що уражають внутрішні органи, кров. Найбільше небезпечно a.
До головних мір захисту відносяться: використання джерел із мінімальним виходом випромінювання (захист кількістю); обмеження часу роботи (захист часом); видалення робочих місць від джерел (захист відстанню); екранізування джерел або робочих місць.
7.Електробезпечність.
Електрообладнання, яким доводиться користуватися працівникам на підприємстві, являє собою потенційну небезпеку. Багато нещасних випадків відбувається при обслуговуванні найбільш поширеного електрообладнання, розрахованого на напругу 127-380 В.
Система організаційно-технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливих впливів ел. струму, эл. дуги, ЭМ поля і статичної електрики. Порушення вимог ел-безпеки призводить до ел. травм.
Електрична травма - травма, викликана впливом эл. струму і дуги. Сукупність таких травм - электротравматизм.
Електрична установка - сукупність машин, апаратів, ліній і допоміжного устаткування, призначених для пр-ва, перетворення, трансформації, передачі і розподілу эл. енергії.
Причини електротравматизму
- однофазне (однополюсне) дотик людини до неізольованих струмоведучих частин.
- одночасний доторк людини до 2 струмоведучих неізольованих частин під напругою.
- наближення на небезпечну відстань людини, до неізольованого від землі або до неізольованих струмоведучих частин під напругою.
- дотик людини до металевих корпусів під напругою.
Біологічна дія струму на організм людини.
Проходячи через організм людини эл.струм робить 4 види впливу:
- термічна дія – яка проявляється в опіках окремих частин, нагріванні до високих температур кровоносних судин, крові, нервів, серця, мозку, що викликає серйозний розлад.
- електролітична дія - розкладання органічної рідини (лімфи і крові) із порушенням її складу.
- механічна дія - (динамічне) розшарування, розрив тканин організму (м'язів серця, судин) у результаті эл.динамічного ефекту; миттєвого вибухоподібного утворення пару від перегрітої струмом тканинної рідини і крові.
- біологічне - подразнення живих тканин організму; порушення внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають у нормальному організмі.
Дія струму може бути:
- прямим (по тканинах)
- рефлекторним (по нервових волокнах)
Ці дії струму приводять до різноманітних ел. травм - місцевим і загальним. До місцевого відносяться електроопіки, електрознаки (мітки), металізація шкіри (електротатуювання), механічні пошкодження; електроофтальмія (запалення переднього відділу ока).
Опіки бувають: токові, контактні, дугові (супров. обвуглюванням тканин).
Механічні ушкодження відбуваються через судорожне скорочення м’язів.
До загального відносять: ел удари - поражається або створюється загроза поразки всього організму через порушення нормальної діяльності життєважливих органів (серця, мозку, легенів). 4 ступеня ел. удари:
- судорожне скорочення м'язів без втрати свідомості
- судорожне скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженою роботою серця
- втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або подиху (або того і іншого)
- клінічна смерть - (відсутність подиху і кровообігу) перехідний процес від життя до смерті, що наступає з моменту припинення роботи серця і легенів. У людини відсутні ознаки життя, розширені зіниці (мозок погано постачається кров'ю), проте життєві процеси йдуть на старому рівні (мозок ще живий). Це дозволяє шляхом впливу на органи повернути постраждалого до життя. Першими гинуть клітини головного мозку (нейрони), дуже вразливі до кисневого голодування. Тому тривалість коми обмежується з моменту припинення серцебиття 5-7 хвилинами.
Біологічна смерть - необоротне явище, що характеризується припиненням біологічних процесів у клітинах організму, розпадом білкових структур. Наступає після клінічної смерті.
Чинники впливаючі на поразку електричним струмом:
· Ступінь небезпечної дії.
· Від роду струму (небезпечніше для людини - змінний струм);
· Розмір струму;
· Розмір напруги;
· Шлях струму (через життєво важливі органи);
Опір тіла людини (складається з опору верхнього прошарку шкіри й опору внутрішніх органів) від 1000 до 10 000 Ком;
Що призводить до зменшення опору:
Металізація; зволоження; захворювання шкіри; хронічні захворювання людини; нервово‑ психічний настрій; тривалість дії струму (із збільшенням дії струму опір зменшується); умови зовнішнього середовища. Опір тіла людини залежить від стану нервової системи людини, її фізичного розвитку. З віком різко знижується опір організму людини та ймовірнішим стає ураження найважливіших органів: легенів, серця, головного мозку
Людина починає відчувати змінний струм промислової частоти (50 Гц) приблизно з 1 мА (пороговий відчутний струм). При струмі 10... 15 мА виникає судорожне скорочення м'язів, яке весь час підсилюється, і людина не може звільнитися від контакту зі струмопровідною частиною (пороговий невідпускаючий струм). При 50 мА порушується дихання, а струм 100 мА призводить до фібриляції серцевих м'язів (табл. 1). Найнебезпечнішою є частота струму для людини — 50 Гц. Найнебезпечнішим є шлях струму: рука — ноги, рука — рука, особливо при проходженні струму через мозок, серце, легені.
Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20 — 1000 Гц. Змінний струм небезпечніший від постійного, але це характерно для напруги до 250 — 300 В. При більших напругах небезпечним стає постійний струм. Деякі захворювання людини (хвороби шкіри, серцево-судинної системи, нервові хвороби) роблять її сприятливішою до електричного струму. Тому до обслуговування електричного обладнання допускаються особи, що пройшли спеціальний медичний огляд. На важкість ураження електрострумом впливає стан виробничого середовища. Наприклад, підвищена вологість приміщення збільшує небезпеку ураження.
Аналіз нещасних випадків, пов'язаних з дією електричного струму, дозволяє виявити їх основні причини, які можна об'єднати у такі групи:
— випадкове доторкання до струмопровідних частин, що перебувають під напругою;
— несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до струмопровідних частин;
— поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах, карнизах, кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмопровідних частин електрообладнання, замикання фази на землю і т. ін.;
—— поява напруги на відключених частинах електрообладнання в результаті помилкового включення обладнання, замикання струмопровідних частин, розряд блискавки та ін.;
— виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги, на якій стоїть людина, в результаті замикання проводу на землю, несправності заземлення.