Якості вогнегасних матеріалів. Автоматичні системі гасіння пожеж. Ручні вогнегасники (стр. 2 из 3)
Автоматичні засоби гасіння пожежі можуть бути різних систем: повітряно-пінні, газові, порошкові, водяні. Прикладом автоматичних водяних систем є спринклерні і дренчерні пристрої. Спеціальні засоби гасіння пожежі включають обладнання пожежних частин: пожежні машини і насоси, гідранти, піногенератори різних типів і установки гасіння пожежі.
Поряд із перерахованими засобами гасіння пожежі на підприємствах, виробництвах і складах обладнуються системи автоматичної пожежної сигналізації, що спрацьовують у місцях загоряння, за допомогою пожежних вісників, які подають сигнал світлової і звукової тривоги на пульт пожежної сигналізації пожежної охорони.
РЕЧОВИНИ, ЩО ГАСЯТЬ ВОГОНЬ, (ВОДА, ПАРА, ПІСОК, ХІМІЧНА ПІНА, ІНЕРТНІ ГАЗИ ТОЩО), ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА, ЗАСТОСУВАННЯ. ЯКОСТІ ВОГНЕГАСНИХ МАТЕРІАЛІВ.
У якості речовин, що гасять вогонь, використовують воду, водяну пару, пісок, протипожежну тканину, піну, вуглекислоту, інертні гази, стиснуте повітря, сухі порошки.
Вода є найбільш універсальним засобом гасіння пожежі. Вода, потрапляючи на предмет, що горить, швидко змочує його, сильно охолоджує і частково перетворюється на пару. При цьому поглинається велика кількість тепла, а пара, що утворюється, створює в зоні горіння підвищений тиск, утруднюючи тим самим доступ повітря до місця горіння. Вода, що не випарувалася, стікає і змочує предмети, утруднює їх загоряння. Струм води збиває полум'я. Важливо пам'ятати, що вода добре проводить електричний струм, тому вона непридатна для гасіння електроустаткування, що знаходиться під напругою.
Гасіння водяною парою можливе в закритих помешканнях невеликого об’єму. Пара під тиском подається в приміщення і, перемішуючись із повітрям, зменшує зміст кисню в повітрі, що призводить до припинення горіння. Крім того, пара, конденсуючись на предметах, що горять, утруднює горіння.
Пісок для гасіння пожеж застосовується сухий і просіяний, він збиває полум'я, обмежує доступ повітря. Пісок добре вбирає пролиті пальні рідини. Не гасять у місцях, де він не утримується на площинах.
Піна, що застосовується для гасіння пожеж, являє собою пухирі вуглекислого газу або повітря, вкриті тонкою водяною плівкою. Така піна може бути отримана хімічним або механічним шляхом. Хімічна піна утворюється при реакції між кислотою і лугами за наявності спеціальної речовини, що надає піні більшу стійкість. Механічна піна утворюється при змішуванні повітря з водою з додаванням спеціального піноутворювача. Утворюється піна в ручних пінних вогнегасниках, піногенераторах і повітряно-пінних стволах. Піна, потрапляючи на предмет, що горить, ізолює його від повітря і частково охолоджує.
Піна електропровідна, тому непридатна для гасіння електрообладнання, що знаходиться під напругою.
У тих випадках, коли неприпустиме застосування води і пінних засобів гасіння вогню, для гасіння пожеж використовують негорючі гази (азот, двоокис вуглецю). Найбільший ефект застосування цих газів дає при гасінні речовин, що горять полум'ям, у приміщеннях невеликого об’єму. Вуглекислий газ під тиском переходить у рідкий стан і називається вуглекислотою. Рідка вуглекислота зберігається в окремих балонах високої міцності. При виході з балона вуглекислота перетворюється на вуглекислий сніг, що, випаровуючись, перетворюється у вуглекислий газ (двоокис вуглецю). Вуглекислий сніг, потрапляючи на предмет, що горить, сильно охолоджує його, не псує матеріали, не залишає ніяких плям, добре проникає в закриті простори.
Вуглекислота застосовується для гасіння цінних матеріалів і електроустаткування, яке знаходиться під напругою, тобто вона не електропровідна. При користуванні вуглекислотою треба дотримуватися обережності, тому що вуглекислота токсична і є нестійкою речовиною (легко випаровується), а також викликає обмороження шкіри.
У тих випадках, коли загоряння не можна ліквідувати за допомогою води, піни або вуглекислоти, використовують тверді інертні речовини у вигляді порошків. Частіше за все застосовують двовуглекислу соду з домішками. Дія сухих порошків, що гасять вогонь, полягає в тому, що вони покривають предмет, що горить, і ізолюють його від повітря.
У порошкових вогнегасниках застосовується спеціальний порошок, що викидається з насадки стиснутим повітрям або азотом у вигляді віялоподібного струму.
У закритих приміщеннях для гасіння малих осередків загорянь застосовується протипожежна тканина (2х2 м), якою можна обмежити доступ повітря в зону горіння, захистити від опіків тіло і збити полум'я.
Автоматичні системі гасіння пожеж
До автоматичних систем гасіння пожежі відносяться спринклерні і дренчерні водяні і пінні установки, установки газового і порошкового гасіння.
Водяні спринклерні установки являють собою розгалужену систему водопровідних труб, розміщених на стелі приміщення й обладнаних спринклерними голівками.
Спринклерна голівка улаштована так, що отвір для виходу води закривається пластиною з легкоплавкого металу. При виникненні пожежі в приміщенні розплавляється легкоплавка пластина в спринклерній голівці і вода надходить у приміщення через голівку у вигляді душу, зрошуючи площу 9 м2. Як тільки розкрився хоча б один спринклер, відразу ж включається сигнал повідомлення про пожежу.
Спринклерна система обладнується в приміщеннях з великою кількістю вогненебезпечних матеріалів: у складах, сховищах, сушарках, де люди постійно не знаходяться. Спринклерна система постійно заповнена водою.
Устрій дренчерної установки має таку ж систему труб живлення, що і спринклерна, але в дренчерних голівках отвори для виходу води постійно відкриті. При виникненні пожежі відчиняється засувка (вручну або автоматично) і вода надходить через розвідні труби відразу до всіх голівок, зрошуючи всю площу приміщення.
Ручні вогнегасники
Ручні переносні вогнегасники повинні:
навішуватися на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатньої для їх повного відчинення;
установлюватися в пожежні шафи поруч з пожежними кранами у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).
Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщенняїх у тумбах або пожежних шафах повинно забезпечувати можливістьпрочитання маркувальних написів на корпусі.
Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасниківповинні здійснюватись відповідно до НАПБ 05.026-2000 та паспортівзаводів-виготовлювачів, а також затвердженими у встановленомупорядку регламентами технічного обслуговування.
Вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:
облікові (інвентарні) номери за прийнятою системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бірки та маркувальні написи на корпусі;
червоне сигнальне фарбування згідно зі стандартами.
Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типівповинні виконуватися відповідно до інструкцій з експлуатації.
Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного зарядуабо тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5%(при температурі 20+-2 град.С), підлягають дозарядженню(перезарядженню).
Використані вогнегасники, а також вогнегасники іззірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядженняабо перевірку.
Вогнегасники, відправлені з об'єкта наперезарядження, повинні бути замінені відповідною кількістюзаряджених вогнегасників.
Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або внеопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації замінусових температур, повинні зніматися на холодний період. Утаких випадках на пожежних щитах та стендах слід надати інформаціюпро місце розташування найближчого вогнегасника.
Пожежний кран повинен бути укомплектований пожежнимрукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем дляполегшення відкривання вентиля.
Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у"гармошку" або подвійну складку, приєднаним до крана та ствола іне рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортатинаново, змінюючи подовжню складинку.
Використання пожежних рукавів для господарських та іншихпотреб, не пов'язаних з пожежогасінням, забороняється.
Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих абонавісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосованідля опломбування та візуального огляду їх без розкривання.
Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечуватизручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осівихідного отвору патрубка пожежного крана повинен унеможливлюватирізкий залом пожежного рукава в місці його приєднання.
На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього бокуповинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номеркрана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогамстандартів.
Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяцівпідлягають технічному обслуговуванню та перевірці на справністьшляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки успеціальному журналі обліку технічного обслуговування.
Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступнимидля використання.
Відповідальність за своєчасне і повне оснащенняоб'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння,забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівниківправилам користування вогнегасниками несуть власники цих об'єктів(або орендарі згідно з договором оренди).
Визначити силу електричного струму, що буде проходити через тіло людини Іл, при однополюсному дотику до двопровідної.
Вихідні дані:
