Різноманіття клінічних проявів при туберкульозі визначає не тільки збудник. Вирішальну роль грають стан організму хворого, його реактивність і опірність, що може знижуватися при різних несприятливих умовах праці і побуту і т.п.
Імунітет, тобто стійкість організму, обумовлений сукупністю спадкоємних і придбаних факторів. Людина має природну стійкість до туберкульозу. Істотну роль грає і придбаний, інфекційний чи вакцинальний імунітет, що при туберкульозі є нестерильним і обумовлений наявністю в організмі збудника при відсутності клінічних проявів хвороби. Однак цей імунітет з часом слабшає і може втрачатися, тому необхідна ревакцинація.
У результаті розвитку інфекційного імунітету виникає специфічна алергія, тобто чутливість до повторного впровадження мікобактерій чи продуктів їхньої життєдіяльності. Ця особливість використовується у фтизіатричній практиці для визначення інфікованності населення чи ступеня алергії в хворих туберкульозом. Як алерген застосовують туберкулін. Алергія може підсилюватися чи слабшати, нормалізуватися. Стерилізація організму супроводжується втрачанням алергії - "позитивною анергією". Однак специфічна алергія залежить і від загальної реактивності організму. Тому при важких формах захворювання можуть бути відсутні реакції на туберкулін - "негативна анергія" як результат виснаження захисних сил організму Клінічні ознаки туберкульозу - найчастіше уражаються легені. Раннє виявлення туберкульозу - одна з найважливіших задач, тому що в даний час лікування можливе в більшості хворих. Оскільки первинне інфікування переважно відбувається в дитяче – підлітковому і юнацькому віці, необхідно знати особливості клінічних проявів туберкульозу хворих цих груп.
Першими і найбільш частими ознаками захворювання є симптоми загальної туберкульозної інтоксикації організму (дратівливість, підвищена стомлюваність, порушення сну й апетиту, підвищення температури тіла, пітливість і т.д. ). У цей же період може бути відзначене збільшення лімфатичних вузлів, частіше шийних. Нерідко первинна інтоксикація супроводжується захворюванням очей, ушей, суглобів (пара специфічні реакції).
При розвитку туберкульозного процесу в легких чи внутрігрудних лімфатичних вузлах клінічна картина може нагадувати грип, пневмонію. У дорослих хвороба частіше протікає з дуже убогою симптоматикою. У більшості з них туберкульоз виявляється при профілактичній флюорографії. Менша частина хворих звертається зі скаргами невизначеного характеру, обумовленими інтоксикацією, чи з більш вираженими симптомами, що нагадують картину бронхіту, катару верхніх дихальних шляхів, чи грипу пневмонії. У деяких захворювання починається з захриплості голосу, хворій у горлі, обумовлених поразкою гортані. Іноді першим симптомом може бути кровохаркання.
Місцеві симптоми (біль у груд, кашель, задишка) можуть бути виражені в різному ступені і залежать від форми, фази і поширеності процесу.
Обстеження хворого. Анамнез. Починати обстеження хворого необхідно з з'ясування факторів, що сприяли інфікуванню організму. Особливе значення має контакт із хворим туберкульозом легень, його характер і тривалість. Найбільш небезпечний сімейний контакт. Можливий контакт виробничий. Важливо з'ясувати характер і вага захворювання людини, з яким обстежуваний був у контакті. Необхідно враховувати й умови життя, а також стан обстежуваного в період контакту. Несприятливий вплив на організм роблять погані побутові умови, нерегулярне харчування, професійні шкідливості, шкідливі звички і ряд інших факторів.
Огляд. При початкових формах туберкульозу зовнішній огляд порівняно рідко виявляє ознаки захворювання. Хронічні, прогресуючі процеси можуть змінюватизовнішній вигляд хворого: спостерігаються блідість шкірних покривів і слизуватих оболонок, зміна форми грудної клітки, акроціаноз, зміна нігтевих фаланг, нігтів. При огляді грудної клітки можна спостерігати асиметрію, обмеження екскурсії при подиху, западання над- і підключичних ямок.
При пальпації можна виявити симптоми рефлекторного захисту: хворобливість і напруга м'язів грудної чи клітки плечового пояса. При стуканні по грудині іноді відзначається хворобливість.
За допомогою перкусії, особливо порівняльної, удається виявити локалізацію, а також певною мірою визначити характер патологічних змін. Інтенсивне скорочення легеневого звуку частіше обумовлено масивним ущільненням легеневої тканини чи плевральним потом. Тимпанічний характер звуку може бути обумовлений пневмотораксом чи великою порожниною розпаду в легені. За допомогою аускультації виявляють зміна характеру подиху і хрипи.
Дослідження крові. Найбільш характерні невеликий лейкоцитоз (8- 10 o 109/л), збільшення числа палочкоядерних нейтрофілов (до 10-15 %), лімфоцітоз (рідше лімфопенія) і моноцитоз, а також помірне підвищення СОЭ (до 20-25 мм/ч). Має значення також і дослідження білкових фракцій крові, тому що запальний процес викликає, як правило, збільшення грубодисперсних білків. Цей тест використовують як специфічний, якщо він виникає у відповідь на пробу Коха. Рентгенологічні методи обстеження хворого туберкульозом включають: рентгеноскопію, рентгенографію в різних положеннях. Переважно використовують рентгенографію. Для більшої контрастності зображення знімки роблять звичайно на висоті вдиху в прямої і бічний проекціях. Прицільні знімки роблять у положенні, при якому досліджувана ділянка видна особливо чітко.
7. Соціальні та політичні небезпеки і заходи щодо їх попередження - тероризм
Головне, що лежить в основі терористичних акцій і, насамперед , політичного (і державного) тероризму, - це ідеологія. Жорстока, кривава боротьба за верховенство переконань, ідеалів. Росія XІ - XX вв. була своєрідним полігоном, абеткою тероризму: "Йду працювати в терор", - говорили Дмитро Каракозов, "народовольці", Олександр Ульянов і інші. Плеяда людей, поза сумнівом, мужніх і чесних, здавалося б, світлими помислами, але не бачать іншого способу досягнення своїх цілей була ввергнута в жорстоку таємну "війну". Основоположник теорії тероризму німецький філософ Карл Гейнцен ще в 1848 р. доводив: заборону убивства не застосуємо в політичній боротьбі, а фізична ліквідація сотень і тисяч людей може бути виправдана, виходячи з вищих інтересів людства. Концепція ця одержала подальший розвиток у теоріях Бакунина і Кропоткина, що висували доктрину "пропаганди дією". Суть її в тім, що тільки терористичні дії здатні спонукати маси до тиску на уряд. Однак терористичні акції анархістів мали стихійний характер і були порівняно нечисленні.
Розробка вимог до системи фізичного захисту починається з визначення параметрів ймовірної погрози. Так називана модель базової погрози виробляється за результатами аналізу злочинної антиядерної діяльності усередині країни і за рубежем і містить у собі такі характеристики як розмір терористичної групи, використовуване зброя і спорядження, тактика дій, і т.д. Модель постійно переглядається. Наприклад, у США, після прориву вантажівки на територію АЕС Три-Майл-Айлэнд (березень 1993 р.), Комісією з ядерного регулювання (NRC) було прийняте рішення про внесення в модель можливості прориву начинених вибухівкою транспортних засобів. Відповідно, заходу для захисту від такого прориву були прийняті на атомних станціях країни.
Необхідно відзначити, що організація фізичного захисту ядерних об'єктів припускає обстановку відносного порядку і відсутність бойових дій. Зокрема , рейд чеченських бойовиків на місто Будьонівск у червні 1995 р. далеко виходить за рамки моделі базової погрози. Відповідальність по захисту від атак подібного масштабу лежить не на атомних станціях, а на силових державних структурах.
У Росії застосування моделі базової погрози почалося порівняно недавно (у минулому, основною метою мір охорони АЕС було запобігання розкрадань матеріальних цінностей і захист станцій у випадку війни). У її складанні беруть участь фахівці 2-го ГУ Мінатома, ФСБ і інших відомств. Унаслідок відсутності інформації про методології підходу і структурі моделі, оцінка ефективності її застосування не представляється можливої.
Наступним кроком проектування систем захисту АЕС є аналіз її життєво важливих елементів і можливих шляхів їхньої поразки. Список критичного устаткування, обумовлений у тісній взаємодії з працівниками АЕС і фахівцями конструкторсько-проектних організацій, звичайно включає сховище відпрацьованого палива і критичні елементи реакторної установки - центральний зал керування, основні і запасні системи охолодження (насоси, трубопроводи), системи електропостачання (розподільні щити, кабельні магістралі, дизель генератори) (10). На цьому етапі здійснюється інтеграція аспектів технічної безпеки реактора і фізичного захисту. У ході аналізу виявляються можливі маршрути просування терористів і відповідні витрати. Час є критичним параметром. Конфігурація системи захисту, її приладове оформлення, вимога до сил охорони визначаються таким чином, щоб удержати супротивника до підходу основних сил.
В Україні, до недавнього минулого погроза диверсії на АЕС не розглядалася, концепції життєво важливих зон і системного аналізу по розробці фізичного захисту є відносно новими. Ці роботи проводяться фахівцями СНПО у взаємодії з атомними станціями. Їхнє виконання гальмується відсутністю засобів в АЕС. Взаємодія з АЕС за межами України також ускладнюється відсутністю налагодженого механізму обміну секретною інформацією.
Реальна охорона АЕС забезпечується системою інженерних бар'єрів, технічними засобами і персоналом охорони. Задача технічних систем периметра станцій (включаючи подвійне огородження, висвітлення, систему датчиків для виявлення спроби проникнення і телекамери) складається в наданні повної і своєчасної інформації про напад, на основі якої організується оборона і викликається підкріплення. Критичними факторами є дії і виучка збройної охорони, її забезпеченість оборонними позиціями і технічними засобами. Без активної протидії охорони, по оцінках експертів США, терористам, оснащеним компактними вибуховими пристроями (камуфлетними, лінійними, поверхневими і т.д.) і гранатометами типу РПГ-7, може знадобитися усього лише півтори хвилини для проникнення в життєво важливі зони реактора і руйнування критичного устаткування.