/1/ Коновалов Е. Ф. Розыскная деятельность следователя. – М., 1973 –с. 18.
організаційні труднощі значно збільшуються , і для їх успішного вирішення необхідно приймати рішення , пов’язані передусім з допомогою додаткових сил, засобів і організацією взаємодії. Складнощів у роботі слідчого багато. І за допомогою планування їх можливо якщо не усунути , то набагато полегшити.
Поняття планування та плану є хоча і схожі між собою та тісно пов’язані одне з одним , але вони не співпадають ні по логічному об’єму , ні по змісту і потребують розмежування. Планування - це є процес розробки плану. План - це результат планування . Поняття планування є значно ширше поняття плану .
Планування - це складний процес по визначенню шляхів , способів , засобів, сил та строків успішного досягнення поставленої мети. Результатом цього багато-етапного процесу є план, тобто перспективна модель майбутніх дій і міроприємств суб’єктів розслідування , детальна програма реалізації тактичних завдань по кримінальній справі.
Зміст планування полягає:
у визначенні основних завдань ;
у визначенні сил і засобів , комплексу заходів, здійснення яких забезпечить виконання завдань;
у встановленні строків і виконавців здійснення запланованих заходів.
Роль планування полягає в тому , що воно :
забезпечує : цілеспрямованість діяльності; ритмічність діяльності; підвищує ефективність діяльності виконавців;
сприяє ефективному використанню сил і засобів, взаємодії органів, служб, підрозділів та виконавців; економії часу; створенню сприятливого психологічного клімату.
Важливість планування виявляється в тому , що ця функція має чотири важливі цілі:
усунути негативний ефект невизначеності та змін;
зосередити увагу на головних завданнях;
домогтись економічного функціонування ;
полегшити контроль. III
План можна визначити як комплекс інформаційних та тактичних,
організаційних і процесуальних рішень , кінцевий результат процесу планування , що передбачає оптимальний порядок , сторони , засоби , способи і конкретних виконавців слідчих, оперативно-розшукових , та інших дій і тактичних прийо
мів ./1/
Якщо план - майбутня модель перспективної діяльності по справі, а планування - процес по створенню цієї моделі, то слідчі версії являють собою припущення, що підлягають перевірці. З логічних позицій версія - це уявний опис , тоді як план розслідування - це директива , обов’язків припис.
Висунення версій і планування - тісно пов’язані між собою етапи розслідування. Обидва ці етапи об’єднуються процесом виведення із версій для їх перевірки логічних
/1/ Плішкін В.М. Кправління правоохоронними органами.- К.-1999- с.451.
IIIГерасимов А.П. Програмно-целевое планирование в деятельности органов внутренних дел -
М.-1983-С.19
78
висновків , більшість з яких включаються в план у якості питань і обставин , що підлягають з’ясуванню. Основний зміст версій складають вірогідні пояснення вже виявлених первинних , початкових даних і вірогідне встановлення ще невідомих обставин . В той час як планування - це приведення у чітку систему майбутніх дій слідчого.
Сучасний етап вчень про криміналістичну версію і планування розслідування дозволяє розглядати їх у якості самостійних теорій , виходячи із специфіки вико-нуємих ними пізнавальних функцій , що ґрунтуються на самостійних формах людського мислення . Ще в 50-ті роки минулого століття висувались пропозиції щодо розробки самостійної теорії слідчої версії як способу пізнання об’єктивної істи-
ни./2/
Суть їх розбіжностей дуже точно помітив Пещак , вказуючи, що «слідча версія являє собою один із методів пізнання істини , в той час як планування являється спеціальним методом організації розслідування ,який об’єднує в одне ціле всю роботу по розслідуванню справи, надаючи йому науково обґрунтований , планомірний , цілеспрямований характер».
121 Пионтковский А.А. К вопросу о теоретических основах советской криминалистики
//Советская криминалистика на службе следствия.- М.,1955. Вьш. б-с.28, Теребилов В.Й. К
вопросу о следственньїх версиях й планировании расследования .//Советская криминалистика на
службе следствия .-М.,1955. Вьіп.6 -с.109-110. Александров Г.Л. Версия // Соц.законность ,1959
.Вьіп. Ю-с.25-26.
Щодо планів і планування висуваються певні вимоги,
які набувають значення принципів
Принцип планування ]
Принципи наукової обґрунтованості означає, що при розробці плану слід виходити із глибокого і всебічного аналізу , врахування слідчої ситуації і реальних можливостей. Науковість планів досягається:
- шляхом збирання достовірної І повної Інформації;
об’єктивним , всебічним вивченням і аналізом
інформації;
науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації;
Принцип законності. Це один із основоположних принципів діяльності ОВС і його застосування в плануванні означає , що всі заходи плану повинні перебувати у відповідному правовому полі.
Принцип своєчасності спрямований на успішне виконання плану. Досягнення цілей і завдань визначених планом, обов'язково передбачає відповідну підготовку , виділення необхідних сил та засобів , їх правильну розстановку та використання , що досягається лише своєчасністю складання плану , його виконання тадоведення до виконавців . План повинен складатись з самого початку виникнення проблеми , реалізація якого потребує прийняття комплексу необхідних дій по перевірці висунутих версій .
Принцип індивідуальності полягає в обов'язковості врахування особливостей кримінальної справи. Цей принцип органічно повязаний з творчим підходом до планування для успішного подолання стереотипів і
/1/Криминалистика социалистических стран //Под. Ред. В.Я. Колдина -М.,1986-с. 1897
штампів . Принцип індивідуальності при цьому не заперечує доцільності використання загальних положень , типових форм і універсальних прийомів планування.
Принцип динамічності відображає обов'язковість врахування постійного розвитку слідчих ситуацій. В принципі динамічності проявляється необхідність пошуку і дослідження нової інформації, чіткого врахування всіх змін , особливо в конфліктних ситуаціях . Однак гнучкість планування і необхідність швидкого внесення змін у план не означає недооцінки глибокого аналізу вихідних даних , творчого підходу до виконання першочергово намічених дій , якщо вони не протирічать слідчій ситуації, яка склалася по справі.
Принцип конкретності забезпечує складання детальних і чітких планів, ефективність їх інструментальної функції. У плані не повинно бути декларативних пунктів. Цілі і завдання розслідування, шляхи і засоби їх ефективного досягнення формулюються конкретно і лаконічно , з тим , щоб максимально бути зрозумілим і зручним для оперативного , швидкого виконання . В той же час деталізація плану - важлива риса принципу конкретності - повинна бути раціональною і не переростати в нагромадження заважаючих ініціативі виконавців непотрібних дрібниць. Так , немає необхідності відображати у плані очевидні трудові операції, обумовлені навиками , професійними знаннями слідчого.
Принцип реальності передбачає тісний зв’язок висунення версій , можливість їх співставлення з доказами . Вимога реальності полягає також у ретельному і всебічному врахуванню дійсних можливостей , що дозволяють ефективно виконувати намічені дії та міроприємства в встановлені строки шляхом максимального використання ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слідчого.
Оптимальність плану обумовлює розробку найбільш ефективних способів
діяльності та резервних варіантів тактичної поведінки , а також узгодженість всіх його пунктів та інших планових параметрів .
Принцип інформативності передбачає такий стиль викладення плану, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти • якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану співробітниками.
4.2 Етапи процесу планування і елементи плану розслідування
Єдиний за своїми принципами , цілями та методом процес планування
т
розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних завдань може мати чотири основних рівня:
а) складання плану окремої слідчої дії;
б) формування плану тактичної операції;
в) планування на окремому етапі ( первинний , послідуючий , завершальний)
розслідування;
г) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі.I1I
Кожен з перерахованих рівнів планування має як загальні так і спеціальні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому) , або по одному з його етапів (мається на увазі первинний чи послідуючий етапи , оскільки завершальний етап розслідування має спрощену структуру планування ). Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.
IIIКриминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова .-М.,1988 -с.87.
Перший етап планування полягає у визначенні безпосередніх цілей розслідування і виділення переліку від цілей. Для цього раніше виведені із версій логічні висновки діляться на більш дрібні і конкретні, набуваючи зручнішу для планів
форму питань чи обставин , що підлягають безпосередній перевірці.
Другий етап полягає у виділенні загальноверсійних питань таобставин,
тобто тих логічних висновків , котрі повторюються при їх висуненні із різних версій , а тому , щоб запобігти дублюванню, їх необхідно виділити в самостійний розділ плану , що формується. В склад цього плану входить і виявлення так званих
І
позаверсійних обставин , котрі не являючись логічними висновками версій, підлягають обов»язковому встановленню. Наприклад, встановлення можливості свідків адекватно сприймати різноманітні явища події, встановлення віку підозрюваних чи потерпілих , визначення осудності обвинуваченого , витребування характеристик, довідок про склад сім»ї і т.д.