Вентиляція виробничих приміщень. Розрахунок загальнообмінної штучної вентиляції (стр. 2 из 2)
Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів (рис. 3.4.).
Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громадкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом.
Рис. 3.4. Приклади місцевої витяжної вентиляції: а — витяжний зонт, б — всмоктувальна панель, в — витяжна шафа з комбінованою витяжкою, г — бортовий відсмоктувач з передувом
Основними чинниками при виборі типу місцевої витяжки є характеристики шкідливих виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.
У випадках, коли джерело виробничих шкідливостей можна помістити всередині простору, обмеженого стінками, місцеву витяжну вентиляцію влаштовують у вигляді витяжних шаф, кожухів, вітринних відсмоктувачів. Якщо за умовами технології або обслуговування джерело шкідливостей не можна ізолювати, тоді встановлюють витяжний зонт або всмоктувальну панель. При цьому потік повітря, що видаляється, не повинен проходити через зону дихання робітника.
Окремим випадком місцевої витяжної вентиляції є бортові відсмоктувачі, якими обладнують ванни (гальванічні, травильні) чи інші ємкості з токсичними рідинами, оскільки необхідність використати при їх завантаженні підіймально-транспортного обладнання унеможливлює використання витяжних зонтів та всмоктувальних панелей. При ширині ванни 1 м і більше необхідно встановлювати бортовий відсмоктувач з передувом (рис. 2.6г), у якого з одного боку ванни повітря відсмоктується, а з іншого — нагнітається. При цьому рухоме повітря ніби екранує поверхню випаровування токсичних рідких продуктів.
4.ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ
Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:
—створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);
—повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до гранично допустимих концентрацій;
—не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;
—не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;
—бути доступними для управління та ремонту під час екcплуатації;
—не створювати під час експлуатації додаткових незручностей
(наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу).
Найбільш повно вище перерахованим вимогам відповідає система кондиціонування повітря, яка також застосовується на підприємствах. За допомогою кондиціонерів створюються і автоматично підтримуються у виробничому приміщенні задані параметри повітряного середовища. При вирішенні питання щодо доцільності кондиціонування повітря слід враховувати і економічні чинники.
Необхідно зазначити, що до вентиляційних систем, встановлених у пожежо- та вибухонебезпечних приміщеннях висувається ціла низка додаткових вимог, які в цьому розділі не розглядаються.
5. РОЗРАХУНОК ЗАГАЛЬНООБМІННОЇ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ
Вибираємо схему організації повітрообміну-зверху вниз (рис 5.1.)
Рис.5.1
Вихідні дані:
· Приміщення – механічний цех
· Розмір приміщення 18х56х7 м2
· Кількість шкідливих речовин (пил) U = 58464 мг/год
Визначимо кількість повітря як потрібно замінити:
Де U – кількість пилу, що надходить у повітря цеху, мг/год
- гранично допустима концентрація пилу,що надходить у повітря цеху, мг/м3; 
- концентрація тих же шкідливих речовин у припливному повітрі, мг/м3; 
м3/годВизначаються площі поперечного перерізу повітропроводів на всіх розрахункових ділянках магістралі і в вітках за формулою,м2
м2Де L -об´єм транспортованого повітря, vp–швидкість повітря vp=9 м/.
Вибираємо стандартні розміри круглого повітропроводу з листової сталі d=500 мм.
Потрібний тиск, необхідний для передачі повітря повітропроводами, визначають через розрахунок суми втрат тиску на тертя і місцеві опори в сітці.
Втрати тиску на тертя для кожної ділянки (починаючи з найввідаленої)і в вітках розраховуються за формулою, Па.
ПаДе R – питомі втрати тиску на 1 м довжини трубопроводів. L – довжина ділянки або вітки, м.
Питомі втрати тиску можуть бути визначені за табличними даними або за формулою, Па/м
Де
- коефіцієнт опору тертя, який залежить від шорсткості стінок повітропроводу(для стальних повітропроводів /d = 0,031); 
- швидкість повітря м/с, d- діаметр повітропроводів, мм; 
- питома вага,Н/м3;g – прискорення сили тяжіння,м/с2.Значення
приймаємо згідно залежно від діаметру повітропроводу d, і швидкості транспортування повітря vp.Втрати тиску в місцевих опорах розраховують також послідовно для кожної ділянки і в вітках за формулою, Па:
,де
- коефіцієнт місцевих опорів, які приймають згідно даних табл.Коефіцієнти місцевих опорів в трійнику враховують як зі сторони руху повітря магістралі, так із сторони віток. Втрати тиску у хрестовині дорівнюють сумі коефіцієнтів місцевих опорів двох трійників.
Загальні витрати тиску на кожній розрахунковій ділянці і вітках, Па:
Вибір вентиляційного обладнання
Необхідна потужність електродвигуна вентилятора,кВт
кВтДе L –кількість пилу що надходить в робочу зону,м3/г;Н – тиск, що створюється вентилятором, Па;К-коефіцієнт запасу, К = 1,1….1,5;
- ККД вентилятора (0,5…0,8)У відповідності від умов виробництва і потужності вибираємо закритий обдувний двигун
Література
1.Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий: СНиП – М.:Стройиздат, 1972
2. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха: СНиП 2.04.05-85. – М.: Cтройиздат, 1986.
3.Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М., Туряб Л.В., Лико Х.І. Практикум з охорони праці. – Львів, 2000 – 350 с.