Начальник, при здійсненні керівництва Департаментом, має слідуючи права:
- здійснює керівництво Департаментом та загальне керівництво підпорядкованими регіональними управліннями та їх територіальними підрозділами;
- призначає на посади та звільняє з посад працівників Департаменту, заступників начальників регіональних управлінь, дає згоду на призначення керівників територіальних підрозділів;
- затверджує положення про структурні підрозділи Департаменту та його регіональні управління, кошториси підпорядкованих регіональних управлінь;
- підписує накази та розпорядження по Департаменту;
- розподіляє обов’язки між заступниками;
- вносить пропозиції Голові ДПА України про утворення, реорганізацію та ліквідацію регіональних управлінь та територіальних підрозділів у межах граничної чисельності працівників;
- здійснює інші повноваження, передбачені законодавством та цим Положенням.
-несе персональну відповідальність перед Головою ДПА України за виконання покладених на Департамент завдань.
Департаменту безпосередньо підпорядковані регіональні управління, які функціонують у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
Регіональні управління є юридичними особами, мають самостійний баланс, розрахункові рахунки в банківських установах, печатку із зображенням Державного Герба України і своєю назвою та інші печатки і штампи, відповідні бланки.
Територіальні підрозділи регіональних управлінь функціонують у складі відповідних державних податкових інспекцій.
Регіональні управління діють на підставі положень, що затверджуються начальником Департаменту.
Регіональні управління та їх територіальні підрозділи у межах своєї компетенції здійснюють такі основні функції:
- контролюють правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати до бюджетів акцизного збору та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
- перевіряють наявність на алкогольних напоях та тютюнових виробах марок акцизного збору, в тому числі під час оптової та роздрібної торгівлі ними;
- здійснюють контроль за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і сировини, додержанням норм втрат та виходу спирту, алкогольних напоїв суб’єктами підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують, експортують, зберігають, транспортують та реалізують таку продукцію;
- контролюють додержання стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснюють контроль за цільовим використанням спирту;
- контролюють дотримання суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавства з питань акцизного збору, зберігання, транспортування та реалізації спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- здійснюють ліцензування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, зупинення дії та анулювання виданих ними ліцензій;
- застосовують до суб’єктів підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством, фінансові санкції за порушення законодавства з ліцензування, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
- запобігають незаконному виробництву та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України;
- сприяють розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної промисловості.
Департамент, його регіональні управління та територіальні підрозділи проводять перевірки дотримання податкового законодавства суб’єктами підприємницької діяльності у відповідності до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення податкового законодавства приймається керівниками або заступниками керівників відповідних податкових органів, у складі яких вони функціонують.
Внесення змін до організаційної структури Департаменту здійснюється Головою ДПА України за поданням начальника Департаменту.
Штатний розпис, кошторис доходів і видатків Департаменту затверджується Головою ДПА України за поданням начальника Департаменту.
Умови оплати праці працівників Департаменту визначаються Кабінетом Міністрів України.
„Здоров’я” держави залежить від стану її органів, а стан органів залежить від „здоров’я” держави. Законодавчо, статус, права, обов’язки та повноваження податкових органів врегульовані належним чином. Безперечно, є і недоліки, є і „прогалини”, але наявні закони дають повну можливість для нормального функціонування податкових органів. Але фактично, критична ситуація у суспільстві безпосередньо впливає на виникнення проблем у їх діяльності. Розглянемо ці проблеми, та спробуємо вказати на можливі шляхи їх вирішення:
Порушення законодавства. У цієї проблеми є дві сторони: по-перше, „прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування” є правом ДПАУ. Ці нормативні акти не можуть змінювати закони, тобто не можуть встановлювати самостійних правовідносин, вони можуть тільки пояснювати норму закону, тлумачити (хоча іноді ці тлумачення теж стають прикладом так званої „нормотворчості”). На практиці, податкові органи вимагають виконання цих нормативних актів, і навіть звертаються до суду, посилаючись на норми саме цих актів; по-друге, дуже часто працівники податкових органів порушують законодавство, виходячи за межі своїх повноважень, користуючись незнанням громадянами та підприємствами своїх прав для „наїздів”.
Одним з аспектів цієї проблеми є видання підзаконних нормативних актів, що суперечать закону. Одним з яскравих прикладів може бути видання Постанови Кабінету міністрів № 1270 від 2001 року, яка, всупереч Закону України „Про ПДВ”, відмінила зарахування експортного ПДВ на рахунок юридичної особи, та змусила використовувати схему повернення ПДВ шляхом зарахування боргів кредиторів підприємства перед державою. При зверненні до суду, він виносив рішення на користь підприємства, але вони не виконувались (ця ситуація демонструє не тільки проблему, пов’язану з податками, але й загальний стан України, як „правової” держави).
Дуже складно пропонувати шляхи вирішення цієї проблеми, бо це вада всього суспільства, яка вирішується не за рік, і навіть не за 10 років.
Корумпованість. Велика корумпованість органів податкової служби, як і суспільства взагалі. Численні „родинні”, дружні стосунки там, де повинні бути стосунки „держава-громадянин”.
Взагалі, в першу чергу все залежить від людей. А що можна вимагати від людей, коли держава подає їм цілком „наглядний” приклад поведінки.
1. Конституція України від 28.06.1996 р.
2. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4.12.1990 р. (із останніми змінами та доповненнями від 21.12.2000 р.)
3. Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року
4. Постанова Кабінету Міністрів „Про забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації України” від 15 листопада 1996 р. із останніми змінами і доповненнями від 25.08.98 р.
5. Указ Президента “Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України” від 13.07.2000 р.
6. Положення Державної податкової адміністрації України про Головне управління примусового стягнення податків Державної податкової адміністрації України від 7.02.1997 р.
7. Положення про Головне управління внутрівідомчого контролю, затверджене Головою Державної податкової адміністрації України 12.05.1998 р.
[1]Ст. 67 Конституції України