Мiнiстерство освіти та науки України
Вищий навчальний заклад “Відкритий міжнародний університет
розвитку людини “Україна”
Горлiвський регіональний інститут
Кафедра фізичної реабілітації
РЕФЕРАТ
з дисципліни: Гігієна
На тему:
ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ
студента 2-го курсу денної форми навчання
напряму підготовки 0102 – фізичне виховання і спорт
спеціальності 6.010200 – фізична реабілітація
Цимбал Романа Анатолійовича
Викладач: Ярош А.М.
Горлівка 2009
ГІГІЄНА ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ
Більшу частину свого життя людина проводить у приміщенні. Приміщення можуть бути житловими, виробничими та громадськими (навчальні, культурно-видовищні, бібліотечні, торговельні, лікарняні та ін.).
Залежно від віку, характеру трудової діяльності, стану здоров'я, індивідуального способу життя час перебування у приміщенні упродовж дня коливається від 40 до 100 %, складаючи у середньому 75—80 %.
Унаслідок фізіологічних, побутових, виробничих та інших процесів повітря приміщень суттєво відрізняється від навколишнього. Загальне уявлення про зміни складу і властивостей повітря приміщень порівняно з чистим, атмосферним дає таблиця 1.
Із таблиці видно, що ці зміни стосуються головним чином хімічного складу та вмісту аерозолів у житлових приміщеннях. Провідне гігієнічне значення мають забруднення повітря різними хімічними речовинами, зниження вмісту кисню та легких аероіонів з негативним зарядом, унаслідок чого відбувається денатурація повітря, яка несприятливо впливає на здоров'я людини.
Джерела забруднення (денатурації) повітря приміщень поділяються на дві основні групи: зовнішні та внутрішні. Основним джерелом зовнішньої групи є забруднення атмосферного повітря, що пов'язане з викидами промислових підприємств, окремих комунальних та інших об'єктів, автомобільного транспорту. У житлових приміщеннях, розташованих на територіях із забрудненим атмосферним повітрям, майже всі хімічні, газові компоненти цього забруднення виявляються і в повітрі приміщень. Чим вищий рівень забруднення зовнішнього атмосферного повітря, тим вищий вміст відповідних забруднювачів у повітрі жител. Інколи концентрація останніх може сягати гранично допустимої для атмосферного повітря величини і навіть перевищувати її.
Однак провідне значення в процесі денатурації повітря житлових приміщень мають внутрішні джерела і чинники забруднення: повітря, що видихується людиною, забруднення,, зумовлені використанням газових плит та інших опалювальних приладів, приготування їжі, засоби побутової хімії, кімнатний пил, продукти розкладу органічних речовин на одязі, білизні, шкірі людей і домашніх тварин, паління, хімічні речовини з будівельно-оздоблювальних матеріалів, будівельні конструкції, меблі тощо. Певне значення можуть мати побутові «аварійні» забруднення, наприклад, забруднення ртуттю
Таблиця 1. Порівняльна характеристика деяких властивостей чистого атмосферного повітря і повітря приміщень
| Показник | Повітря | ||
| атмосферне | житлових і громадських приміщень | виробничих приміщень | |
| КисеньАзотДіоксид вуглецюПилСторонні запахиШкідливі хімічні речовиниОкислюваність повітряАероіониТиск атмосферного повітряЕлектромагнітне поле | 20,9 %78%0,04 %Меншеніж 0,1 мг/м3ВідсутніВідсутні або в концентраціях, нижчих за ГДКДо 4 мг/м3Переважно легкі760 мм рт. ст. (1 атм)Менше ніж 1 мкВ/см2 | Менше ніж 20,9 %Приблизно 78 % До 0,1 % і більше Більше ніж 0,1 мл/м3Можуть бутиМожуть бути(С02, леткі органічнікислоти та ін.)10—20 мг/м3 | Може бути значно менше ніж 20,9 %Приблизно 78 %До 6—10 %Більше,ніж 0,1 мг/м3Звичайно наявніЗвичайно наявніЗалежно від виробництва, може бути більше ніж 50—60 мг/м3 |
| Легких аероіонів з негативним зарядом практично немає, переважають важкі аероіони з позитивним зарядом | |||
| 740—750 мм рт. ст. 3—4 мкВ/см2 | Може коливатися в значному діапазоні (від 0,25 до 4 атм і більше)Більшеніж 1100 мкВ/см" | ||
У повітрі, що видихується, виявлено більш як 200 різноманітних сполук, головним чином органічних продуктів метаболізму (табл. 2). Інтегральним кількісним показником вмісту цих сполук у повітрі може бути так звана окислюваність повітря, тобто кількість міліграмів 02, потрібного для окислювання недоокислених речовин віл повітря (г/м3). Цей показник може бути визначений методами біхроматної або перманганатної оксидометрії. Окислюваність повітря, що видихується здоровою людиною, звичайно становить 15— 20 мг/л.
За цим показником повітря житлових кімнат оцінюється як чисте, якщо окислюваність не перевищує 5 мг/л, як помірно забруднене — при окислюваності 6—-9 мг/л, як забруднене — при окислюваності 10 мг/л і більше.
Таблиця 2.
Вміст токсичних речовин у видихуваному людиною повітрі
| Речовина | Концентрація | ||
| мінімальна | максимальна | середня | |
| Оксид вуглецю(у тих, що не палять), мг/л | 0,003 | 0,017 | 0,011 |
| Вуглекислий газ, % | 2,0 | 3,9 | 3,0 |
| Водяна пара, % | 20 | 50 | 38 |
| Аміак та його сполуки, мг/л | Сліди | 0,005 | 0,0022 |
| Альдегіди, мг/л | Так само | 0,0015 | — |
| Ацетон (кетони), мг/л | — « — | 0,0025 | 0,0002 |
| Органічні кислоти в перерахунку на оцтову, мг/л | 0,007 | 0,013 | 0,02 |
| Вуглеводні в перерахунку на вуглець, мг/л | Сліди | 0,051 | 0,036 |
| насичені (33 %) | — | — | — |
| ненасичені (5,4 %) | — | — | — |
| ароматичні (1,2 %) | — | — | — |
Спеціальні дослідження (І. І. Нікберг, 1987) виявили, що кількість окремих інгредієнтів (наприклад, діоксиду вуглецю, аміаку), а також сумарна кількість недоокислених речовин у повітрі, яке видихується (тобто, його окислюваність) суттєво залежать від стану здоров'я людини, характеру захворювання та ступеня його важкості, паління тютюну, особливості обмінних процесів тощо. Провідне місце серед основних забруднювачів повітря житлових приміщень належить оксиду вуглецю (СО), який справляє суттєвий несприятливий вплив на здоров'я людини — у разі зв'язування з гемоглобіном утворює карбоксигемоглобін, погіршує споживання кисню тканинами і органами, посилює гіпоксичні стани, негативно впливає на біохімічні процеси, може призвести до хронічних та гострих отруєнь. За даними І. І. Даценко та Р. Д. Габовича (1999), у газифікованих квартирах уміст СО в повітрі не тільки кухонь, але й житлових кімнат може навіть перевищувати гранично допустимий для атмосферного повітря (10 мг/м3).
Усе більшого практичного значення набуває забруднення повітря приміщень хімічними речовинами, які виділяються полімерними матеріалами з будівельних конструкцій або меблів. Виявлено і досліджено декілька десятків таких речовин, зокрема формальдегід, фенол, бензол, толуол, бутил-акрилат та багато інших. Важливим слід вважати те, що концентрація цих речовин у повітрі житлових приміщень унаслідок відносно невеликих об'ємів приміщення, недоліків планування, недостатнього вентилювання, малої рухомості повітря може досягати (і навіть перевищувати) гранично допустимі для виробничих приміщень. Виявлено, що питома вага внутрішніх (ендогенних) забруднень повітря приміщень становить 60—80 %, і тільки до 20—25 % забруднень зумовлені зовнішніми (екзогенними) причинами, насамперед внаслідок забруднення атмосферного повітря.
Розроблено перелік хімічних речовин, що мають пріоритетне значення під час оцінки якості повітряного середовища приміщень. До цих речовин належать діоксид вуглецю, оксид вуглецю, аміак, діоксид азоту, оксид азоту, формальдегід, сірководень, нафталін, сірчаний газ, диметиламін, стирол, толуол, бензол, хлор, фенол, ацетон, дихлоретан, свинець, ртуть, бенз(а)пі-рен, радон та ін.
Накопичення продуктів життєдіяльності людини (антропо-токсинів) у повітрі внаслідок великого скупчення їх у невеликих без належного повітрообміну закритих приміщеннях може призводити навіть до масової загибелі цих людей. Такі випадки відомі з історії. Забруднення повітря житлових приміщень зовнішніми забруднювачами негативно впливає на здоров'я людини, може стати причиною виникнення або загострення алергічних дерматитів, ексудативних діатезів, бронхіальної астми, легеневих захворювань, ембріотоксичних та мутагенних впливів, повітряно-крапельних інфекцій, гіпоксичних станів тощо.
Серед хімічних складових повітря приміщень велике гігієнічне значення має діоксид вуглецю (С02). Цей газ належить до фізіологічно активних сполук, є збудником дихального центру та антагоністом 02, не має запаху і кольору, удвічі важчий за повітря, і тому може накопичуватися безпосередньо над поверхнею Землі, погано розчиняється у воді, не подразнює слизових оболонок.
У крові нормальний парціальний тиск С02 становить 10мм.рт.ст., а це на 8—10 мм. рт. ст. вище, ніж у повітрі, що надихується, в якому його концентрація складає 3,5—4,5 %.
У зв'язку з індустріалізацією, забрудненням повітря різними викидами, продуктами органічного синтезу та багатьма іншими чинниками, концентрація С02 в атмосферному повітрі поступово збільшується, створюючи так званий парниковий ефект. Пов'язаний він із тим, що шар С02 у повітрі затримує інфрачервоне випромінювання від поверхні Землі, і, отже, сприяє потеплінню і відповідним змінам клімату.
Залежно від концентрації С02 у повітрі, що вдихується, реакція організму людини може бути різною — від індиферентної до надзвичайно важких проявів і навіть смерті.