Окремо потрібно зупинитись на особливостях професійної патологіі у жінок. Спеціфічною особливостю жіночого організму е підвищена чутливість до дії багатьох шкідливих факторів виробництва, швидкий розвиток і тяжкий перебіг професійних хвороб, вплив шкідливих факторів на дітородну функцію, організм плода під час вагітності, віддалені генетичні наслідки у нащадків, тобто в кінцевому разі -на становищі генофонду народу. В зв’язку з цим велику небезпеку становлять такі галузі підприємств як лакофарбова, нафтохімічна, прядільно-ткацька, виробництво синтетичних волокон, смол, каучуку, пластичних мас та інші. Жінки чутливіші до дії деяких хімічних речовин (сполук важких металів, хлор - та фторзаміщеніх вуглеводів, бензолу та його гомологів, пестицидів тощо). Найбільш шкідливі речовини впливають на яєчники внаслідок особливої ранливості зародкового епітелію, особливо під час менструацій. У жінок, зайнятих на шкідливих виробництвах спостерігаються порушення менструальної функції, розвиток ранього климаксу, несприятливий перебіг і кінець вагітності, зміни в організмі плода, висока смертність новонароджених, погіршання показників фізичного розвитку і імунологічної реактивності дітей. Вплив на плод і дитину посилюється тому, що більшість хімічних речовин легко долають плацентарний бар’єр, виділяються з молоком матері.
Не тільки хімічні фактори, а й фізичні (вібрація, шум, різні види випромінювання та ін.) несприятливо впливають на організм жінок, дітородну функцію. Слід також відзначити особливу чутливість жінок до психоемоційних перенапруг, стресів, а також великі затрати часу на домашню працю.
У нашій країні ведеться робота, спрямована на охорону здоров’я працюючих жінок. Установлено граничну допустиму масу вантажу, який може піднімати і переміщувати жінка - це 15 кг. Норма діючого законодавства про працю забороняють залучати жінок до роботи в нічний час, за рядом винятків і як тимчасовий захід. У законодавстві про працю особливо виділяються правові норми, пов’язані з регулюванням праці жінок у період активного материнства (вагітність, роди, вигодування дитини). В цей час жінки мають права на ряд пільг, які сприяють збереженню їх здоров’я, виключаючих дію несприятливих факторів (заборона на працю в нічний час, понадурочне і у вихідні дні, перевод на іншу, легшу роботу із збереженням попереднього заробітку та ін).
Завдання лікаря-профпатолога полягає не тільки в пильному нагляді за станом здоров’я працюючих жінок, але й в проведенні широких профілактичних заходів на підприємстві, в повній мірі використовучи для цього можливості, які надає законодавство.
2. Класифікація професійних захворювань під час трудового процесу
Питання класифікації професійних захворювань недостатньо відпрацьовані, тому що їх клінічна картина буває поліморфною і характеризується змінами в багатьох органах і системах. Наприклад, при вібраційній хворобі спостерігаються зміни зі сторони серцево-судинної і нервової систем, опорно-рухового апарату та обмінних процесів. Поліорганна симптоматика має місце і при інших захворюваннях. Це в багатьох випадках затруднюе їх класифікацію на основі патофізіологічного або клінічного підходів. Однак, для деяких форм професійних хвороб е відносно постійним вибіркове ушкодження однієї-двох систем або органів, що дозволяє пов’язати профзахворювання з певним шкідливим виробничим фактором. Тому, в данний час існує загальноприняте групування їх по етіологічному принципу, тобто характеру виробничого фактора, до визиває дане захворювання.
За етіологічним принципом виділяють слідуючі групи професійних захворювань:
Зумовлені дією виробничого пороху (пневмоконіози, порохові бронхити);
Зумовлені дією фізичних факторів виробничого середовища (вібраційна хвороба, ураження, викликані дією інтенсивного шуму, різноманітні види випромінювань, високі та низькі температури навколишнього середовища та інш.);
Зумовлені дією хімічних факторів виробничого середовища (різноманітні гострі та хронічні інтоксикації);
Зумовлені дією біологічних факторів (різноманітні інфекційні та паразитарні захворювання, які розвиваються у осіб, що по характеру своєї роботи контактують з інфекційними матеріалами або тваринами, а також в осіб, які працюють в протнвотурбекульозних та інших інфекційних лікувальних і профілактичних медичних закладах, захворювання, які викликаються антибіотиками, дріжковими і дріжкового подібними грибками, грибками-продуцентами та інш.);
Професійні захворювання від перенапруження окремих органів і систем (захворювання опорно-рухового апарату, периферичних нервів та м’язів)
Для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях розроблена “Гіігіенічна класифікація праці”, згідно якої розрізняють:
Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах може привести до захворювання, або стійкого зниження працездатності;
Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах може привести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я;
Важкість праці - характеристика трудового процесу, яка відображає вибіркову нагрузку на опорно-руховий апарат і функціональні системи (серцево-судинну, дихальну та інш.), які забезпечують його діяльність; Напруженість праці - характеристика трудового процесу, який відображає вибіркову нагрузку на ЦНС.
Принцип диференціації умов і характеру праці передбачує ступінь відхилення параметрів виробничого середовища та трудового процесу, від діючих гігієнічних нормативів і вплив на функціональний стан і здоров’я працюючих. По цих показаниках виділяються три класи умов та характеру праці.
Клас І - оптимальні умови і характер праці, при яких виключена шкідлива дія на робітників небезпечних і шкідливих виробничих факторів, створюються умови для збереження високого рівня працездатності.
Клас ІІ - допустимі умови і характер праці, при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, які визвані трудовим процесом, відновляються під час регламентованого відпочинку в ході робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не причиняють шкідливого впливу в найближчому і віддаленому періоді на стан здоров’я працюючих і їх нащадків.
Клас ІII - шкідливі і небезпечні умови і характер праці, при яких внаслідок порушення санітарних норм і правил можлива дія небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища в значеннях, які перебільшують гігієнічні нормативи, і психофізіологічних факторів трудової діяльності, що викликають функціональні зміни організму, які можуть привести до стійкого зниження працездатності або порушення здоров’я працюючих.
Виділяють 3 ступені шкідливих і небезпечних умов та характеру праці:
І ступінь - умови та характер праці, які викликають функціональні порушення, що при ранньому виявленні і після припинення дії носять зворотній характер;
II ступінь - умови та характер праці, до викликають стійкі функціональні порушення, які сприяють росту показників захворюванності з тимчасовою втратою працездатності і в окремих випадках - виникненню ознак та легких форм професійних захворювань;
III ступінь - умови та характер праці з підвищеною небезпечністю розвитку професійних захворювань, підвищенню захворючаіпстю з тимчасовою втратою працездатності.
При наявності двох або більше шкідливих небезпечних виробничих факторів трудової діяльності умови праці слід оцінювати по найбільш високому класу та ступеню.
Для встановлення діагнозу професійного захворювання необхідно детально проаналізувати дані анамнезу, клінічні та лабораторно-функціональні показники і, звичайно, підтвердження контакту хворого з професійними шкідливостями.
Облік професійних захворювань проводиться на основі заключних діагнозів, які ставлять спеціалізовані лікувальні установи. Потрібно вказати, що в Україні немало робиться для попередження професійної патології. Проводяться певні оздоровчі міроприемства, які містять цілий комплекс науково-технічних, соціально-гігіенічних та наукових заходів, то направлені на покращення умов праці і побуту, санітарний стан навколишнього середовища. Однак професійна патологія і сьогодні не втрачає своєї актуальності.
Нажаль, потрібно визнати, що заходи по боротьбі з пріфесїйними захворюваннями не дають належних наслідків. Згідно з державними статистичними данними загальна чисельність професійних захворювань і отруєнь у бувшому СРСР в 1985 р. складала 10,4 тис. чол. або 1,11 випадків на 10000 працюючих, в т.ч. хронічні форми складали відповідно 8,5 тис. чол. або 0,90 випадків на 10000 працюючих. В 1989 р. наведені показники виросли в 1,5 раза, чисельність професійних захворювань і отруєнь виросла до 15,3 тис. випадків або 1,66 на 10000 працюючих, а т.ч. хронічні форми складали 13,5 тис. випадків або 1,47 на 10000 працюючих. В Україні майже така ж ситуація. В 1989р. при загальній чисельності професійних захворювань та отруєнь 2,85 тис, в т.ч. хронічні форми - 2,76 тис., інтенсивні показники складали відповідно 1,60 і 1,55 на 10000 тис. працюючих.
Велике занепокоєння викликає рівень травматизму, в т.ч. виробничого. В 1989 р. у бувшому СРСР було зареєстровано 675 тис. травм, в т.ч. із смертельним наслідком 14,5 відсотків, число людино-днів тимчасової втрати працездатності - 15,9 млн. Інтенсивні показники травматизму на 10000 тис. Працюючих складаи число потерпілих - 55, із смертельним наслідком - 1,18; людина-днів непрацездатності 1301, число днів непрацездатності на одного потерпілого - 29,6 днів.
В 1989 році, в порівнянні з 1988 роком, виросло на 2% кількість потерпілих і на 3% кількість загиблих.