Економічний аспект забруднення навколишнього середовища (стр. 1 из 2)
ЗМІСТ
Вступ
1. Наслідки екологічного забруднення
1.1 Забруднення атмосфери
1.2 Забруднення поверхневих та підземних вод
1.3 Забруднення грунтів
2. Інвестиції в основний капітал на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів
3. Введення в дію окремих виробничих потужностей по охороні навколишнього середовища
Висновок
Література
ВСТУП
Охорона навколишнього середовища та раціональне використанняїї ресурсів в умовах бурхливого росту промисловості стала однією з найактуальніших проблем сучасності. Результати впливулюдини на природу необхідно розглядати не тілько у світі розвитку технічного прогресу, росту населення, та і від залежностівід соціальних умов, в яких вони проявляються. Відношеннядонавколишнього середовища є мірою соціальних та технічних досягненньлюдського суспільства, характеристикою рівня цивілізації. Співпраця між странами в області охорони природиздійснюєтьсячерез такі організаціїяк Європейський економічний союз (ЄЕС), Організація об’єднаних націй (ООН) в рамках “Програми ООН по навколишньому середовищу” (ЮНЕП). До головних напрямків діяльності ЮНЕП відносятьсяекологічні проблеми населених пунктів, а також проблеми здоров’я людини, охорона наземних екосистем та боротьба зрозповсюдженням пустель, діяльність, пов’язана зекологічною освітою та інформацією, торговельні, економічніта технологічні аспекти по охороні природи, захист океаніввід забрудненнь, охорона рослинностіта диких тварин, екологічні питання енергетики.
Економічна проблема охоронинавколишнього середовища заключається в оцінцізбитку, нанесенного забрудненням атмосфери, водних ресурсів, розробкоютавикористанням недр. Економічний збитокуявляє собоювитрати, виникаючі внаслідок підвищеногозверх того рівня, при якому не виникають негативнінаслідки забрудненняповітряного середовища, водних ресурсів земної поверхні.
1. Наслідки екологічного забруднення
В період становлення України як незалежної держави, проблема оздоровлення навколишнього середовища перетворилась в одну із найважливіших умов виживання нації.
В результаті необдуманої діяльності людини, розвитку науково-технічного прогресу, інших факторів, допущено забруднення і отруєння водоймищ, атмосфери, зеленого покрову Землі, зниження родючості грунтів. Забруднення навколишнього середовища призвело до знищення тварин і птахів, до повного зникнення багатьох біологічних видів рослинного світу.
Через негативну людську діяльність на планеті зникло 150 видів ссавців. За минулі 20 років на Землі щоденно зникав один вид тварин, а нині, за даними Всесвітнього фонду охорони живої природи, один вид зникає за годину. З 1950 р; зникло понад 40 видів птахів та 40 видів ссавців, а лише в межах Східних Карпат зникло майже 20 видів.
Близько 600 видів рослин, або понад 12% всієї дикорослої флори України є рідкісними і такими, що перебувають під загрозою зникнення. До національної Червоної книги занесено 381 вид тварин, з яких майже 60% - безхребетні. Тому генофонд рослинного і тваринного світу потребує особливої охорони.
Формувалося народне господарство України за умов дармової робочої сили, родючих земель, багатих надр, сприятливих кліматичних умов, розвиненої мережі доріг, водних сполучень. Це давало можливість виробляти в Україні дешеву продукцію, яку вивозили в різні кінці колишнього Радянського Союзу.
Секретар ЦК КП України П. Шелест в доповідній записці від 30 грудня 1967 р. в ЦК КПРС писав: «Геологами республіки знайдено великі запаси родовищ газу, що дозволило в короткі строки збільшити видобуток природного газу і забезпечити постачання не лише центрів України, але й подавати його у великій кількості в Москву, Ленінград, Білорусію, Литву, Латвію, а також в соціалістичні країни - Польщу та Чехословаччину. За останні сім років на Україні видобування газу зросло з 14,3 до 47 млрд. кубометрів. Протяжність газопроводів збільшилася вдвічі і становить 8,5 тис. км». У цьому ж документі йшлося і про видобуток нафти. У 1958р. її добувалося 1,2 млн. т, а в 1970р.- 15 млн. т.
Формування народного-господарського комплексу проходило стихійно, навіть пo-волюнтариськи, виходячи з політичних та галузевих інтересів. В Україні формувалися гігантські промислові галузі, будувалися фабрики, заводи та інші переробні підприємства, хімічні комбінати, які не мали відповідних очисних споруд і безмірно забруднювали довкілля. Україна мала нафту, газ, достатню кількість вугілля, металу, якого так бракує зараз молодій державі. Хижацькими методами вироблялася сільськогосподарська продукція, за всяку ціну, нехтуючи законами природи, не зважаючи на неймовірне забруднення навколишнього середовища та не вдаючись до жодних суттєвих дій задля його збереження, а у багатьох випадках і відновлення. До таких складних екологічних умов в Україні додалися ще й наслідки Чорнобильської аварії.
Еколого-економічна ситуація (EEC) с залежною від властивостей природи, особливостей ландшафту, рівня розвитку продуктивних сил, пріоритетів суспільного розвитку науково-технічного прогресу. Вона, як правило, характеризується кількісними показниками, і відбиває стан компонентів середовища, існування людини і відповідність їх належному рівню комфортності.
В умовах України EEC необхідно розглядати на всіх рівнях -державному, регіональному, локальному, місцевому.
1.1 Забруднення атмосфери
У багатьох регіонах України склалася несприятлива, а в деяких місцях - критична еколого-економічна ситуація, яку проілюстровано мовою цифр (за даними статистичних збірників «Охорона навколишнього середовища та використання природних ресурсів України» та «Еколого-географічні дослідження території України станом на 1998 р.». В Україні налічувалося 351,7 тис. організованих джерел викидів шкідливих речовин в атмосферу; 31% промислових та інших об'єктів не мали санітарно-захисних зон, розміри яких відповідали б нормативам. Кількість шкідливих речовин, що викидаються стаціонарними джерелами забруднення у 1998р. становила 18723,9 тис. т, а пересувними засобами - 1884,5тис.т». Найбільше атмосферних забруднень припадає на індустріальне розвинуті області: Донецьку, Дніпропетровську (відповідно 10,9% і 8,1%), Луганську (5,4%), Харківську (7,8%), Одеську (5,5%), Полтавську (5,6%), Запорізьку (2,8%), які в сукупності здійснюють 48,3% атмосферних викидів:
Малюнок 1– Забруднення атмосферного повітря в обласних центрах
Незважаючи на відчутне скорочення атмосферних викидів -8,7 млн. т - протягом шести останніх років стан повітряного басейну України погіршується, особливо в індустріально розвинених регіонах і великих промислових центрах. Атмосферні викиди через циркуляцію повітряних мас стають всепроникними, а тому, повсюдно поширюючись, створюють загрозу як для існування природних ландшафтів, населених живими організмами, так і для здоров'я людей.
Хімічні підприємства, яких налічується 114, за рік викидають в атмосферу 10 млн. т різних хімікатів, до яких ще слід додати 6,5 млн. т транспортних викидів. На душу населення у рік припадає понад 300 кг отруйних відходів в містах і від 100 до 150 кг у селах. Підраховано, що автотранспортом викидається в атмосферу близько двох третин шкідливих викидів від усієї кількості забруднень. Окрім спалювання величезної кількості кисню, двигун одного автомобіля на 1000 км пробігу викидає у повітря в середньому 35-45 кг шкідливих речовин. Майже 20% міського населення України проживає в зонах, де гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі перевищуються в 10-15 разів.
16 жовтня 1992р. було прийнято закон «Про охорону атмосферного повітря», положення якого, на жаль, фактично не виконуються. Занепад економіки призвів до того, що промислові підприємства не в змозі поновити старе обладнання, не кажучи про перехід до технології замкнутого безвідходного виробництва.
1.2 Забруднення поверхневих та підземних вод
Залишається складною ситуація щодо забруднення поверхневих та підземних вод, а Україна за водозабезпеченням займає останнє місце серед європейських країн та країн СНД. Населенням України щорічно використовується 30 млрд. м3 води, а разом з тим, у річки та водойми щорічно скидається біля 3 млрд. м3 забруднених стічних вод. Особливо забруднюються малі річки, водосховища, акваторії Сивашу, Азовського та Чорного морів. Внаслідок погіршення гідролітичного стоку зазнає значних економічних втрат риболовний промисел, деградують рекреаційні ресурси. У Чорному морі піднімається рівень мертвого сірководневого шару. Зазнав великого забруднення каскад штучних водосховищ на Дніпрі, особливого поширення набуло явище «цвітіння» води, забруднено підземні води. За останні 20 років забруднення довкілля промисловими, комунальними стоками та внаслідок хімізації зросло в 4 рази.
За 1998 р. у відкриті водоймища Донецької області потрапило 965 млн. м3 різних стоків, в т. ч. 259 - без будь-якої очистки і 706 млн. м3 недостатньо очищеної. Забруднені води містили сульфатів та амонійного азоту- 2,68 т, нітратів- 16,6 т, нафто-відходів - 182,7 т, фенолу - 3,3 т, важких металів - 200т.
У місцях водокористування в середньому по Україні невідповідність води санітарним нормам, за хімічними та бактеріологічними показниками складала відповідно 30,1% та 27,4%. В деяких областях ці показники є ще вищими (Донецька- 39,1 та 48,1; Рівненська-31,4 та 51,4; Тернопільська 32,2 та 61,5%). Не відповідає державним стандартам і вода для споживання. Аналіз очищеної, води з комунальних водопроводів показав, що в середньому 11,7% хімічних та 7,3% бактеріологічних показників перевищують санітарно допустимі норми.
1.3 Забруднення грунтів
Небезпечних масштабів сягнула еродованість сільськогосподарських угідь. Водною і вітровою ерозією щорічно виноситься з полів України близько 470 млн. т родючих ґрунтів, що складає в середньому 15т/га. На території Тернопільської, а також Харківської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей через ерозію орних земель щорічно виноситься в середньому 24 т/га родючого грунту. Наявність еродованих сільськогосподарських угідь в Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській областях, Автономній Республіці Крим коливається від 20% до 40%.