Реферат
ТЕМА: ЕРГОНОМІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ
ЗАГАЛЬНІ ЕРГОНОМІЧНІ ВИМОГИ
Для створення сучасних меблів, формування предметно-просторового середовища потрібне знання особливостей структури, розмірів, пластичного характеру форми людського тіла, біомеханічних властивостей людини, процесу приймання, переробки та зберігання інформації, гігієнічних зв'язків і найзагальніших контактів у системі людина-меблі-середовище. Ці проблеми вивчає комплексний предмет - ергономіка. Ергономіка - наука, яка комплексно вивчає людину (групу людей) та її (їх) діяльність, пов'язану з використанням технічних засобів для підвищення ефективності діяльності в системі людина-предмет діяльності-середовище при одночасному збереженні її здоров'я й створенні передумов для гармонійного розвитку особистості.
Ергономічні вимоги — органічний комплекс взаємопов'язаних антропометричних, фізіологічних, психофізіологічних, психологічних, соціально-психологічних та гігієнічних вимог до меблів, що дають змогу забезпечити створення оптимальних умов для діяльності людини та збереження її здоров'я.
Антропометричні вимоги зумовлюють:
взаємозв'язок структури людського тіла з формою й елементами виробів;
відповідність виробу та його елементів зростовим і ваговим параметрам і пропорціям тіла;
відповідність характеру форм виробу анатомічній пластиці тіла.
Фізіологічні вимоги зумовлюють відповідність меблів фізіологічним властивостям людини, її біологічним та енергетичним можливостям.
Психофізіологічні вимоги забезпечують відповідність меблів можливостям і особливостям функціонування органів чуттів людини.
Комплекс психофізіологічних вимог містить такі компоненти:
забезпечення умов візуального комфорту, що залежать від просторових зв'язків між собою меблевих виробів й архітектурно-будівельною оболонкою будівлі, загальної гармонізації предметно-просторового середовища;
забезпечення умов візуального орієнтування в предметному середовищі, зумовлених взаємозв'язками елементів середовища;
забезпечення умов проходження процесів візуальної динаміки, що залежать від трансформативності та варіантності предметно-просторового середовища.
Психологічні вимоги зумовлюють відповідність меблів психологічним особливостям людини, включаючи її характер і темперамент, інтелектуальну й емоційно-вольову сферу, здібності й інтереси, системи навичок і вмінь, вироблення динамічного стереотипу настрою та поведінки.
Соціально-психологічні вимоги включають:
відповідність меблів й організації робочих місць характерові та ступеню групової взаємодії;
ступінь опосередковування міжособистісних відносин змістом спільної діяльності в управлінні об'єктом.
Гігієнічні вимоги зумовлюють відповідність меблів, їх експлуатаційних характеристик і елементів фізичного середовища (мікроклімату, акустичного режиму, світлового клімату, умов гігієни та безпеки) особливостям організму людини. Гігієнічні вимоги включають:
чистоту, що вимагає застосування гігієнічних матеріалів, розрахованих на
можливість вологого прибирання з використанням дезинфікуючих засобів;
теплопровідність (не більше ніж 0,4 к кал/м.г.град), зумовлювану застосуванням поверхонь, із якими людина стикається тривалий час;
температуротривкість для застосування гігієнічних матеріалів, які витримують вплив високих (до 80 °С) та низьких (до 40 °С) температур;
антитоксичність, зумовлювану використанням антитоксичних матеріалів;
антимікробність, необхідну для застосування матеріалів, які б виключали розвиток патогенних мікроорганізмів;
пилоненакопичуваність, зумовлювану використанням гігієнічних матеріалів, що мають антистатичні властивості та здатність не накопичування пилу;
кольоротривкість - зберігання декоративних властивостей покриттів у часі, застосування поверхонь, які б витримували дію прямого сонячного проміння та ін.;
шум (відкривання й закривання дверцят ємності, перенесення, пересування меблів і т.п.).
АНАТОМО-БІОМЕХАНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛЮДИНИ
Для визначення параметрів меблів, величини простору, який займає людина в процесі своєї діяльності, аналізу й оцінки системи людина-меблі-середовище велике значення має врахування антропометричних характеристик тіла людини, її антропометричних ознак, пропорційних співвідношень частин і особливостей будови тіла. Анатомічний аналіз положень людини при виконанні різних рухових операцій допомагає розкрити зміст поняття відповідності чиневідповідності виробу антропометричним характеристикам.
АНТРОПОМЕТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Антропометрія (від грецьк. ангропос - людина, метріо - вимірюю) - це метод вивчення людини, заснований на вимірюванні морфологічних і функціональних ознак її тіла.
Антропометричні ознаки - це соматичні якості людини (лінійні, параметричні метричні, кутові розміри тіла, сила м'язів та ін.), які зумовлюють внутрівидові варіації її будови та закономірності розвитку. Орієнтирами їх визначення виступають антропометричні точки, лінії та площини [97].
Антропометричні ознаки за практичною й науковою значимістю поділяють на дві групи: класичні та ергономічна і. Перші широко використовують у процесі вивчення пропорцій тіла й конституції, вікової морфології, для порівняльної морфологічної характеристики різних груп населення; другі — під час проектування, ергономічних досліджень, у системі ноп.
Антропометричні точки фіксуються за елементами зовнішньої будови тіла людини, точно локалізованих на кістних утвореннях, а також за так званими "найбільш виступаючими точками", розташованими на м'яких тканинах тулуба, плеча, передпліччя, кисті, стегна, гомілки, ступні. Звичайно, використовують такі антропометричні точки (рис. 6.2): 1 — верхівкова; 2 — глабелла; 3 — потилична; 4—тім'яна; 5 — вушна; 6 —підносова; 7 — ротова; 8 — ентокатіон; 9 — підборідна; 10 — верхньогрудинна; 11 — середньогрудинна; 12 — соскова; 13 — пупкова; 14 — лобкова; 75 — клубово-гребенева; 16 — клубово-остиста передня; 17— шийна; 18 —нижньолопаткова; 19 — сіднична; 20 — плечова; 21 — дельтоїдна; 22 — ліктьова; 23 — променева; 24 — шиловидна радіальна; 25 — фалангова III точка; 26 — пальцева III; 27— п'ясткова внутрішня; 28 — п'ясткова зовнішня; 29 — вертлюжна; 30 — верхньогомілкова внутрішня; 31 — нижньогомілкова внутрішня; 32 — п'яткова; 33 — кінцева точка; 34—плеснова внутрішня; 35 — плеснова зовнішня.
Антропометричні лінії використовують під час локалізації антропометричних точок, проводячи їх (подумки або демографічним олівцем) у системі двох взаємно перпендикулярних осей — вертикальної й горизонтальної. Більшою мірою використовують горизонтальні лінії, які проходять через центри обертання основних суглобів або на рівні тих орієнтирів на тілі людини, які необхідні для визначення конкретних розмірів, а також вертикальні лінії на тулубі (передня серединна, соскова, передньопахвова, задня серединна або хребтова).
Просторова орієнтація тіла та його частин здійснюється в системі трьох взаємно перпендикулярних осей (рис. 6.3). Відповідно до цих осей розрізняють і три основні площини: сагітальна -,— вертикальна площина що проходить через передню й задню серединні лінії. Вона поділяє тіло на праву та ліву частини;
фронтальна—вертикальна площина, що проходить перпендикулярно до сагітальної, а також будь-яка площина, паралельна до неї. Поділяє тіло на передню й задню частини;
горизонтальна—площина, що проходить паралельно до лінії горизонту. Поділяє тулуб на верхню й нижню частини. При зміні антропометричних ознак, а також визначенні параметрів меблів й обладнання як бази відліку використовують такі додаткові площини:
горизонтальна площина сидіння або опора для ніг — при визначенні висот точок над сидінням чи підлогою;
вертикальні площини, дотичні до спини, до найбільш виступаючих назад точок тіла, до передньої або до правої й лівої бокових поверхонь тіла — при визначенні передньо-задніх і поперечних розмірів. У процесі проектування меблів, при ергономічній оцінці якості виробів використовують числові значення антропометричних ознак з перцентильним критерієм, із значеннями
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КОНСТРУКТОРСЬКИХ ВИРІШЕНЬ
Вимоги до конструктивних вирішень - це система цільової розробки конструкцій меблів, які б забезпечували її простоту, стійкість і міцність, технологічність і надійність в експлуатації. Вони включають:
урахування нових прогресивних конструкцій і структур;
забезпечення простоти вирішення конструктивної схеми виробу та його складових елементів, їх експлуатаційної міцності;
врахування взаємозв'язку використовуваних матеріалів і конструкцій, їх залежності при утворенні форм меблів;
забезпечення варіантної гнучкості конструктивних вирішень, універсальності і взаємозамінюваності елементів, раціонального їх збільшення, широкого застосування методів агрегатування;
урахування комбінаторних поєднань і з'єднань окремих елементів між собою, їх взаєморозташування в конструкції й забезпечення примусової послідовності монтажу;
забезпечення необхідної міцності при ударних, статичних і змінних навантаженнях, експлуатаційної надійності й довговічності.
Перцентиль — сота частка обміряної сукупності людей, якій відповідає певне значення антропометричної ознаки. Крайні та оптимальні положення частин людського тіла в різних площинах зображено на рис.
Для визначення розмірів елементів і виробів дитячих меблів користуються антропометричними ознаками дітей, згрупованих за зростом.
Практичне використання антропометричних ознак вимагає врахування: контингенту людей, відсотка споживачів, для яких призначені ці меблі; антропометричних ознак або групи ознак, які є основними, їх порогових значень для розрахунку параметрів меблів та необхідного вільного простору для розташування тіла людини або його переміщень;особливостей антропометричних ознак, зумовлених статтю, віком, національністю.