Захист від шуму, інфразвуку, ультразвуку (стр. 1 из 3)
1. Характеристика шуму
Людина живе в світі звуків від самого народження протягом всього життя. На лекції про освітлення ми говорили, що до 90% інформації про навколишнє середовище людина одержує від органів зору. З тих, що залишилися 5% - 10% доводиться на органи слуху. В нашій лекції траплятимуться два поняття: звук і шум. Вони, в принципі, рівнозначні, але поняття „звук" більш широке. Це музика, шелестіння листя, шум прибою. Крім того, це жива мова, яка відводить людині особливемісце в природі. Поняття шум трохи вужче. Існує два визначення шуму:
Шум - це неритмічне звукоутворення, безладна мішанина звуків.
Шум - це будь-який звук, що заважає людині.
Статистика стверджує, що останніми роками шум як в побуті, так і на робочих місцях постійно збільшується десь на 1-3 дБ в рік.
Як приклад збільшення шумності в побуті можна пригадати майже всі побутові пристрої, прилади і пристосування: пральні машини, пилососи, мопеди, електродрилі та інший електроінструмент.
Тому на даний час поряд з терміном „забруднення навколишнього середовища”, де мається на увазі в основному хімічне і механічне забруднення все частіше використовується поняття "шумове забруднення". Ученими ще не доведено, що небезпечніше: дихати повітрям, що містить шкідливі домішки, або цілодобово знаходиться під впливом сильного шуму. Абсолютна тиша - теж зло (космонавти, підводники і т.п.).
З історії боротьби з шумом. В деяких містах стародавньої Греції з метою боротьби з шумом заборонялося тримати в господарстві півнів. В Англії в XVII столітті був ухвалений закон, який забороняв сваритися з дружинами або чоловіками з 9 годин вечора до 6 ранку, щоб шум не заважав оточуючим.
Шум - це зло. У зв'язку з тим, що тишана планеті стала дефіцитною, боротьба за тишу стала актуальним завданням.
З фізичної точки зорушум - це механічний коливальний рух частинок пружного (газового, рідкого або твердого) середовища, який має, як правило, хаотичний, випадковий характер і який хвилеподібно розповсюджується.
Частинки середовища, які безпосередньо примикають до джерела коливання залучаються до коливального процесу і зміщуються, приходячи в стан ритмічного згущення та розрідження. Цей процес через пружність середовища послідовно розповсюджується на суміжні частинки у вигляді звукових хвиль.
Джерелами шуму можуть бути:
1 Коливання тіл або їх поверхонь - викликає механічний шум (ефект використовується в театрі, наприклад, для імітації грому за допомогою коливання листа жерсті).
2 Нестаціонарні процеси в рідині або газі, що супроводжуються виникненням звукових хвиль - аерогідродинамічний шум, наприклад, шум несправних водорозбірних кранів у ванних кімнатах або кухнях.
3 Змінні магнітні сили, які приводять до коливань робочі органи електричних машин і апаратів, - електромагнітний шум, наприклад шум, який супроводжує роботу трансформаторів напруги електричного струму.
Основними параметрами, які характеризують шум, є:
1. Амплітуда коливання - максимальневідхилення від початкового положення частинок середовища, що проводить звук, в результаті залучення їх в коливальний процес джерелом коливання (наприклад, ніжками камертона).
2. Звуковий тиск - це змінний тиск, що виникає додатково до атмосферного тиску, в тому середовищі, через яке поширюються звукові хвилі. Він вимірюється в ньютонах на квадратний метр, Н/м2, або динах на квадратний сантиметр, дин/см2. У фазі стиснення звуковий тиск позитивний, у фазі розрідження - негативний. Позначається буквою р (малою).
3. Швидкість звуку - це відстань, на яку за одну секунду може поширитися хвильовий процес. В повітрі при t = 20 оС і нормальному атмосферному тиску вона дорівнює 334 м/с, при підвищенні температури швидкість звуку збільшується приблизно на 0,71 м/с на кожний градус. Для порівняння:
в сталі - 5000 м/с
в гумі - 40-60 м/с.
4. Довжина хвилі - це відстань між двома сусідніми згущеннями або розрідженнями в звуковій хвилі:
=С/f, (1)де C - швидкість звуку, м/с;
f - частота, герц.
5. Сила звуку (інтенсивність) - це кількість енергії, що проходить в результаті поширення звуку через площу 1м2, розміщену перпендикулярно до напряму поширення звукової хвилі за одиницю часу. Інтенсивність звуку, Вт/м2, пов'язана із звуковим тиском залежністю
, (2)де p- звуковий тиск, Н/м2;
ρ - густина середовища, Н/м3;
c - швидкість поширення звуку, м/с.
Декілька слів про наочність сили звуку:
1. За старих часів була страта "під дзвоном".
2. Літакам забороняється переходити звуковий бар'єр над населеними пунктами. Чому? Можуть бути серйозні руйнування і пошкодження скла вікон.
3. У США велике значення надається рекламі. З цією метою над 10 добровольцями на висоті 10-20м пролетів на надзвуковій швидкості літак. Сила звуку була такою, що 6 чоловік загинули на місці, 4 - померли в шпиталі.
6. Частотний склад шуму - це сукупність частот звуків, що входять до нього. За широтою спектра шуми поділяються на:
а) вузькочастотні - такі, що складаються з обмеженої кількості суміжних частот;
б) широкочастотні - включають майже всі частоти звукового діапазону.
За частотою звуків, що переважають, шум поділяється на:
низькочастотний - до 400 Гц;
средньочастотний - від 400 до 1000 Гц;
високочастотний - понад 1000 Гц.
У процесі еволюції людина звикла до звуків середньої частоти, оскільки ці частоти в природі найпоширеніші (спів птахів, шум лісу і моря). Тому на людину шум такої частоти діє більш сприятливо, ніж такої самої сили, але більш високої частоти. Цю обставинупотрібно враховувати при проектуванні нових машинпри виборі кількості оборотів або частоти коливань робочих органів (вібросита,, ущільнення формувальних сумішей і т.п.).
За величиною інтервалів між складовими звуками розрізняють:
а) дискретний (лінійний) шум - з інтервалами;
б) суцільний шум - без інтервалів;
в) змішаний шум.
За характером зміни загальної інтенсивності в часі розрізняють:
а) стабільні звуки - енергія звуку в часі змінюється не на багато;
б) переривчасті звуки - швидке періодичне наростання і спад енергії з паузами (ткацькі, швейні цехи).
При вимірюванні виробничих шумів спектр визначається в діапазоні від 22,5 до 11200 Гц.
Цей інтервал розбитий на смуги, які назвали октавами.
Октава - це така смуга звукового спектра, в якій верхня гранична частота відрізняється від нижньої граничної частоти в 2 рази. Тоді весь спектр набуде вигляду:
22,5-45 (31,5), 45-90 (63), 90-180 (125), 180-355 (250), 355-710 (500), 710-1400 (1000), 1400-2800 (2000), 2800-5600 (4000), 5600-11200 (8000).
В дужках зазначені середньогеометричні частоти дев’яти октав, за якими здійснюється нормування шуму.
Поширення звукових хвиль супроводжується появою ряду акустичних явищ.
Накладення звукових хвиль однакової частоти називається інтерференцією.
Процес огинання звуковою хвилею перешкод кінцевих розмірів називається дифракцією.
Виникаючі всередині замкнутих приміщень звукові хвилі, поширюючись від джерела, багато разів відбиваються від будівельних конструкцій, створюють умови для появи відлуння. Цей процес називається реверберацією.
Якщо звукова частота збігається з власною частотою коливання будь якої системи, амплітуда різко зростає. Це явище називається резонансом.
У понятті „шум” в акустиці наявне не тільки фізичне, але і фізіологічне значення.
З фізіологічної точки зору не кожний коливальний рух середовища, що проводить звук, сприймається організмом людини як звукове роздратування. Вухо людини здатне уловлювати механічні коливальні рухи середовища з частотою від 20 до 20000 Гц. Нижче 20 Гц і вище 20 тис. Гц знаходяться відповідно області нечутних людиною інфразвуків і ультразвуків.
У частотному діапазоні, що чує людина (20-20000 Гц), виділяють дві межі звукової енергії, яку сприймає людина як звук.
Мінімальна величина звукової енергії, що сприймає людина як звук, називається слуховим порогом (поріг чутності). Поріг чутності складає Iо = 10-12 Вт/м2. Звуковий тиск, що відповідає цій величині, дорівнює Ро = 2*10-5 Н/м2.
Звукова енергія, при якій звук викликає вже больові відчуття називається больовим порогом, вона відповідає силі I = 102 Вт/м2 і звуковому тиску більше Р = 20 Н/м2.
Діапазон великий: за силою (інтенсивності) - 1014;
за тиском - 106.
Оперувати такими цифрами незручно, крім того, вухо людини здатне реагувати на відносні зміни інтенсивності в часі, а не на абсолютне значення параметра.
Для органів слуху важливий не сам параметр звуку, а зміна фактичного параметра звуку відносно попереднього значення, або умовно взятого за граничний відлік. Тому в акустиці введено поняття рівень параметра як відношення фактичного значення параметра до граничного значення.
Міжнародною угодою за граничний відлік прийнятий звуковий тиск Р=2*10-5Н/м2 (це поріг чутності). Тоді рівень параметра за звуковимтиском (рівень звукового тиску Lp) можна подати у вигляді
Lр= lg (рфак /ргр), (3)
де рфак - фактичне значення звукового тиску;
ргр - граничне значення звукового тиску;
lg - символ, який введений для того, щоб не оперувати великими числами: lg1014 = 14.
Логарифм відношення фактичного параметра звуку над прийнятим граничним значенням в акустиці називаєтьсябелом (Б).
Але користуватися показником "Б" незручно, оскільки діапазон дуже малий, тому користуються величиною в 10 разів меншою - децибел (дБ). Тоді весь діапазон від слухового порогу до больового укладаєтьсяв 14 Б або 140 дБ.
Декілька цифр для порівняння: вибух атомної бомби 200 дБ - смертельний поріг, хід годинника - 30 дБ, тиха розмова - 30 дБ, для наших навчальних приміщень нормальні умови роботи - 60 дБ, гучна музика - 110 дБ, токарний верстат до 100 дБ.