Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках (стр. 1 из 2)

Реферат на тему:

«ПОДАННЯ ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ»

Загальні положення

Вчасно і правильно подана допомога скорочує час спеціального лікування, сприяє швидшому загоєнню ран і найчастіше - це рішучий момент при врятуванні життя потерпілого. Першу допомогу необхідно подавати зразу ж на місці події. Робити це потрібно швидко і вміло, ще до приходу лікаря або доставки потерпілого до лікарні.

Перша медична допомога передбачає:

-швидке звільнення від впливаючого фактора;

-подання долікарської допомоги;

-виклик швидкої допомоги або доставка потерпілого до медичного закладу.

Той, хто подає допомогу, повинен чітко і швидко відрізнити непритомність від смерті. При виявленні найменших ознак життя необхідно негайно приступити до активних дій і передусім намагатись оживити потерпілого.

Ознаки життя:

- серцебиття (вчувається прикладанням вуха до грудної клітки в області серця);

- пульс в артеріях; його визначають на шиї (сонна артерія), в області променевого суглоба (променева артерія), в паху (стегова артерія);

- наявність дихання; його визначають з руху грудної клітки, зволоження дзеркала, прикладеного до носа, рота потерпілого, руху розпушеної вати, піднесеної до носових отворів;

- реакція зіниць на світло. Якщо освітити око пучком світла (наприклад, ліхтариком), то спостерігається звуження зіниці, при сонячному освітленні цю реакцію можна перевірити так: на деякий час закрити око рукою, потім швидко відвести руку вбік, при цьому буде помітно звуження зіниці.

Слід пам’ятати, що відсутність вказаних ознак ще не свідчить про смерть потерпілого. Подібний комплекс симптомів може спостерігатися і при клінічній смерті, коли потерпілому необхідно подати допомогу у повному обсязі.

Явні ознаки смерті, за яких допомога риє недоречна:

- помутніння та висихання рогівки ока;

- охолоджене тіло та наявність синьо-фіолетових плям на шкірі;

- трупне одубіння. Ця незаперечна ознака настає через 2-4 години після смерті.

Штучне дихання можна здійснити різними методами. Найпростіше "рот в рот" або "рот в ніс" (коли пошкоджена нижня щелепа). Для проведення штучного дихання необхідно покласти потерпілого на спину, розстебнути на грудях одяг і забезпечити вільний прохід дихальних шляхів. Голову потерпілого відвести назад, підклавши одну руку під шию, другою натиснути на лоба. Щільно притиснувши свій рот до рота потерпілого, вдувають в його легені видихуване повітря. При цьому рукою, яка знаходиться на лобі потерпілого, необхідно затиснути ніс. Видох відбувається пасивно, за рахунок еластичності грудної клітки. Число вдохів повинно бути не менше 10-12 на хвилину. Вдувати треба швидко й різко, щоб тривалість вдоху була і менша видоху. Зрозуміло, цей спосіб має значні гігієнічності незручності, тому вдувати повітря можна через хустинку, марлеву серветку .

При штучному диханні "рот в ніс" рот потерпілого потрібно щільно закрити рукою і одночасно зміщувати щелепу вперед для попередження западання язика.

При всіх способах штучного дихання необхідно оцінювати їх ефективність по розширенню грудної клітки. Ні в якому разі не можна починати штучне дихання, не звільнивши ротову порожнину від рідини, слизу.

Припинення серцевої діяльності може статися під впливом різних причин: ураження електричним струмом, отруєння, тепловий удар тощо. В .будь-якому разі у особи, яка подає допомогу, є лише 3-6 хвилин для визначення діагнозу і відновлення кровообігу мозку.

При проведенні непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на рівну тверду поверхню. Той, хто подає допомогу стає збоку, на нижній край грудини (на 2-3 пальця вище неї) кладе долоню, зверху кладе другу під прямим кутом до першої. При цьому пальці не повинні торкатися грудної клітини. Енергійними ритмічними рухами натискують з такою силою, щоб прогнути грудину на 4-5 см. Частота надавлювань - 60-80 разів на хвилину.

Такий масаж потребує значного фізичного напруження і дуже стомлює. Якщо реанімацію виконує одна людини, то через кожні 15 надавлювань з інтервалом 1 с необхідно, припинивши непрямий масаж серця, зробити штучним диханням два сильних вдихи (з інтервалом 5 с). При участі в реанімації двох людей слід проводити один вдих потерпілому на кожні 4-5 надавлювань грудної клітки (рис. 9). Ефективність непрямого масажу серця оцінюють по появі пульсації на сонних, стегнових і променевих артеріях, підвищенню артеріального тиску, звуженню зіниць і появі реакції на світло, зникненню блідості, подальшому відновленню самостійного дихання. Транспортувати потерпілих зі зупинкою дихання і серцевих скорочень можна тільки після відновлення серцевої діяльності і дихання, або в спеціалізованій машині швидкої допомоги.

Загальновідомо, як небезпечні травми, що супроводжуються пошкодженням кровоносних судин. Кровотеча буває зовнішня та внутрішня. В залежності від виду уражених судин вона може бути артеріальна, венозна та капілярна.

Артеріальна кровотеча найнебезпечніша: яскраво-червона кров б’є пульсуючим струменем у такт скорочення серцевого м’яза. При пораненні великої судини (сонної, плечової, стегнової артерії, аорти) протягом кількох хвилин може статися значна втрата крові, що загрожуватиме життю потерпілого. В разі пошкодження невеликих судин достатньо накласти давлючу пов’язку. Щоб зупинити кровотечу великої артерії, слід скористатися найбільш надійним способом - накласти кровоспинний джгут вище місця кровотечі. Можна використовувати і підручні засоби -пасок, гумову трубку, міцну мотузку, смугу щільної тканини. Джгут затягують доти , поки спиниться кровотеча.

Проте надто затягувати не слід, бо можна пошкодити м’яза, пережати нерва, а це загрожує паралічем кінцівок і навіть їх змертвінням. Джут залишають на півтори-дві години теплої пори року, а в холодну не більш як на годину. Тому для контролю часу необхідно підкласти під джгут записку, вказавши дату та точний час накладення джгута в 24-годин-ному вимірюванні.

Якщо необхідно залишити джгут довше вказаного терміну, слід притиснути пальцем вище місця пошкодження, зняти джгут на 10-15 хв, потім знову накласти його трохи вище або нижче. Для швидкої зупинки кровотечі можна притиснути артерії у певних місцях, вище місця пошкодження.

Венозна кровотеча значно менш інтенсивна, ніж артеріальна. З пошкоджених вен темна, вишневого кольору кров витікає рівномірним струменем.

Зупинка венозної кровотечі надійно виконується за допомогою давлючої пов’язки, для чого зверху рани, прикритої бинтом, накладають кілька шарів марлі або жмуток вати і щільно забинтовують.

Капілярна кровотеча виникає через пошкодження дрібних кровоносних судин (капіляри). Кров витікає краплями, і звичайно кровотеча припиняється самостійно. Таку кровотечу легко зупинити звичайною стерильною пов’язкою, поклавши зверху пузир із льодом.

Внутрішня кровотеча дуже небезпечна, бо кров виливається в замкнутій порожнині і поставити точний діагноз може тільки лікар.

Запідозрити внутрішню кровотечу можна із зовнішнього виду потерпілого: він полотніє, на шкіри виступає липкий холодний піт, дихання часте поверхневе, пульс частий і слабкого наповнення. При таких ознаках треба негайно викликати „Швидку допомогу”, а до її приїзду укласти потерпілого або надати йому напівсидячи положення і до гаданої області кровотечі (живіт, груди, голова) прикласти пузир із льодом, або пляшку о холодною водою. Ні в якому разі не можна прикладати грілку.

Найчастіше пошкодження м’яких тканин та органів – ушиб, який виникає після удару тупим предметом. На цьому місці з’являється припухлість, а часто і синець. При розриви розриві здорових судин під шкірою можуть з’явитися згустки крові.

При ушибі передусім необхідно створити спокій пошкодженому органу, надати цій області тіла підвищене положення, покласти холод. Охолодження тамує біль, попереджає розвиток набряку, зменшує обсяг внутрішнього кровоналиву.

При розтягу зв’язок, крім перелічених заходів, необхідна ще туга фіксуюча пов’язка. Для зменшення болі потерпілому можна дати 0,25-0,5 таблетки анальгіну і амідопірину. Ні в якому разі не можна при ушибах та розтягах парити руки або ноги, тягнути або смикати.

Пошкодження суглоба із зміщенням кісток називається вивихом. Перша допомога при вивихах передбачає передусім зменшення болі. Для цього покласти холод на область пошкодженого суглоба, дати знеболюючі ліки, зафіксувати кінцівки в тому положенні, яке стало після травми.

Переломом називається порушення цілості кістки. Вони бувають відкриті та закриті. При відкритих переломах пошкоджуються шкірний покрив або слизові, оболонки. При закритих цілість шкірного покриву і .слизових, оболонок не порушується і вони слугують бар’єром, що перешкоджає проникненню інфекції в місце травми. Якщо перелом відкритий, не можна з рани видаляти кісткові уламки або вправляти їх. Спочатку необхідно зупинити кровотечу, змастити шкіру навколо рани настоянкою йоду і накласти стерильну пов’язку. Травмованій частині тіла необхідно створити умови спокою і нерухомості. для цього використовують стандартні шини або підручні засоби: лижі, палки, дощечки, парасольки, картон, пучки гілля тощо. При накладанні шини необхідно додержуватись правила: вона повинна іммобілізувати суглоби, бути надійно закріплена, добре фіксувати область перелому, спочатку мас бути обкладена тканиною чи ватою.

Отруєння чадним газом (окисом вуглецю) можливе при поганій вентиляції у не провітрюваних, щойно пофарбованих приміщеннях. Ранні симптоми отруєння: головний біль, важкість у голові, нудота, запаморочення шум у вухах, серцебиття. Згодом виникає м’язова слабкість, блювання. При дальшому перебуванні в отруєній атмосфері слабкість зростає, виникає сонливість, запаморочення, задишка.