ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
Загальна характеристика охорони праці
Охорона праці – наука, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищим утворенням необхідного в їх професійній діяльності рівня знань і умінь правових і організаційних питань, основ фізіології, питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки і пожежної безпеки.
Задача науки «Охорона праці» - вивчення правової і нормативної бази охорони праці в Україні, впливи виробничого середовища на людину, класифікації умов праці, організаційних і економічних аспектів охорони праці; отримання навиків аналізу і оцінювання положення охорони праці на підприємстві.
На державному рівні приймаються важливі закони і інші нормативно – правові акти, направлені на зниження виробничого травматизму, захист працюючих, підвищення ролі служб охорони праці на підприємствах.
У Законі України «Про охорону праці» дано чітке визначення терміну «охорона праці». Законодавство про охорону праці складається із закону України «Про охорону праці», кодексу законів України про працю, інших нормативних актів.
Правовою основою законодавства по охороні праці є Конституція України, Кодекс законів про працю України (КЗпП), Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону» здоров'я, «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії і радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення», «Про загальноосвітнє державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що призвело втрату працездатності».
Державні нормативні акти про охорону праці – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції і інші документи, яким представлена сила правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії нормативні акти можуть бути міжгалузевими або галузевими.
Людство справилося з епідемією чуми, віспа, холера, знайшло способи боротьби з багатьма захворюваннями, шукає шляху продовження життя, заборона воєн, але дотепер не навчилося захищати людину, його здоров'я в процесі повсякденної праці.
Міжнародна статистика свідчить, що у наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) смертність від нещасних випадків сьогодні займає третє місце після сердечно – судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди у віці до 40 років. Тому охорона праці грає важливу роль, як соціальний чинник, оскільки, якими б вагомими не були виробничі результати, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя – то і інше дається тільки один раз. Необхідно пам'ятати, що через нещасні випадки і аварії гинуть на виробництві не просто робітники і службовці, на підготовку яких держава витратила значні засоби, а в першу чергу люди – годувальники сімей, батьки і матері дітей.
Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення – це висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі і шкідливі умови праці і тому подібне.
Виробнича санітарія – система організаційних заходів і технічних засобів, запобігаючих або зменшуючих дію шкідливих виробничих чинників на працюючих.
Техніка безпеки – це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії небезпечних виробничих чинників на працюючих.
Пожежна і вибухова безпека – система організаційних заходів і технічних засобів, направлених на профілактику і ліквідацію пожеж і вибухів, обмеження їх наслідків.
Небезпечний виробничий чинник – чинник, дія якого на працюючого в певних умовах приводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я.
Шкідливий виробничий чинник – дія якого на працюючого в певних умовах приводить до захворювання або зниження працездатності.
Професійне захворювання – патологічне полягання людини, обумовлене роботою і пов'язане з надмірною напругою організму або несприятливою дією шкідливих виробничих чинників.
Нещасний випадок на виробництві – випадок дії на працюючого небезпечного виробничого чинника при виконанні трудових зобов'язань або завдань керівника робіт.
Травма – пошкодження тканин і органів людини з порушенням їх цілісності і функцій, викликане дією чинників зовнішнього середовища.
Трудове каліцтво – втрата здоров'я працівника в результаті травми або нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків.
Безпека праці – полягання умов праці, при якій виключено дію на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, що робить вплив на здоров'я і працездатність людини в процесі праці.
Безпека виробничого процесу – властивість виробничого процесу зберігати відповідність вимогам безпеки праці в умовах, встановлених нормативно – технічною документацією.
Виробничий ризик – вірогідність нанесення шкоди залежно від науково – технічного полягання виробництва.
Категорія робіт – розмежування робіт на основі загальних енерговитрат організму в ккал/ч (Вт).
Охорона здоров'я працівників – комплекс заходів щодо збереження здоров'я працівників з урахуванням категорії виконуваних робіт і виробничого середовища.
Небезпечна зона – простір, в якому можлива дія на працюючого небезпечного або шкідливого виробничого чинника.
Одним з самих небезпечних чинників, які впливають на людину у виробничих умовах, є шкідливі речовини. Вони знаходяться в повітрі робочої зони в твердому, рідкому, паро і газоподібному агрегатних поляганнях. Ці речовини поступають в організм людини через органи дихання (самий небезпечний шлях), шлунково-кишковий тракт. А також через шкіру і слизисті оболонки очей.
По ступеню дії на організм шкідливі речовини розділяються на 4 класи небезпеки: 1 – надзвичайно небезпечні; 2 – високо небезпечні; 3 – помірно небезпечні; 4 – мало небезпечні.
Зміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати встановлених гранично – допустимих концентрацій (ГДК).
Попередження професійних отруєнь і захворювань на виробництві досягається розробкою технологічних процесів, в яких шкідливі речовини замінюються нешкідливими, модернізацією технологічного устаткування і його удосконаленням, медико-профілактичними заходами.
На кожному підприємстві повинен здійснюватися систематичний контроль полягання повітря робочої зони. Створення здорових і безпечних умов праці починається з правильного вибору території для розміщення підприємства і раціонального розташування на його території виробничих і допоміжних будов і споруд.
Необхідна територія, розміщення на ній будов і споруд, їх габаритні розміри, інженерна організація і впорядкування ділянки підприємства визначається генеральним планом.
Планування будов і споруд на території підприємств, наявність достатніх санітарних і протипожежних ровів і перешкод, забезпечення безпечної евакуації людей, різні допоміжні пристрої (опалювання, освітлення, вентиляція і ін.) регламентуються відповідно вимог санітарних норм.
Місце розташування території підприємства повинне забезпечувати можливість дотримання санітарних і протипожежних норм, вживання раціональних рішень по водо і енергопостачанню, відведення стічних вод, охорону водосховищ, земель, атмосфери від забруднення стічними водами і промисловими викидами.
Загазованість і запорошена приміщень, які знаходяться на виробничій території, залежить від умов природного провітрювання. Тому не рекомендується будувати споруди складної конфігурації, особливо П і Ш–подібної форми, а також споруди із замкнутими дворами.
Устаткування водопостачання для господарське – питних, виробничих, і протипожежних цілей вибирають відповідно до вимог діючих санітарних норм.
Джерела водопостачання і якість води регламентуються державними стандартами і санітарними нормами залежно від потреб, на які використовується вода.
Норми витрати води на виробничі потреби визначають, виходячи з технології програми випуску продукції. Для скидання і видалення з території промислових підприємств забрудненої стічної води, а також для її очищення і знешкодження перед утилізацією або скиданням у водоймище передбачено устаткування системи каналізації.
Розрізняють внутрішню і зовнішню системи каналізації. До внутрішньої відносяться санітарні прилади, труби відведення, стояки і випуски з будинків. До зовнішньої, як правило, відносяться самотечні і напірні трубопроводи, насосні станції, очисні і випускні споруди.
Всі виробничі і допоміжні приміщення повинні вентилюватися.
Вентиляція – це сукупність заходів і засобів, які забезпечують розрахунковий повітрообмін в приміщеннях. Метою вентиляційних заходів є забезпечення чистоти повітря і необхідних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях.
Залежно від того, з якою метою працює система вентиляції, - для надходження або видалення повітря з приміщення або для того і іншого одночасно, вона може бути приточуванням, витяжною або приточування–витяжною. По місцю дії вентиляція буває загально обмінною і локальною.
Дефлектори – це спеціальні насадки, встановлювані на відсосуючих повітропроводах і використовуючи енергію вітру. Їх застосовують для видалення забрудненого або перегрітого повітря з приміщень щодо невеликого об'єму, а також для місцевої вентиляції. Повітрообмін при вживанні природної вентиляції здійснюється за рахунок різниці температур повітря в приміщенні і зовнішнього повітря, а також під дією вітру.
У системах штучної вентиляції рух повітря здійснюється вентиляторами. Системи вентиляції приточування складаються з повітрозабірного пристрою, повітропроводів, фільтрів, калориферів, вентилятора, отворів приточувань або насадок, регулюючих пристроїв.