Підвищення ефективності механізації СМР повинне забезпечуватися шляхом: застосування найбільш ефективних для цих умов будівництва машин, устаткування і засобів малої механізації; впровадження нового уніфікованого технологічного і монтажного оснащення; вдосконалення структури парку, але за рахунок машин підвищеної в оптимальних межах одиничної потужності і машин, що мають універсальність, маневреність і мобільність, а також машин, що забезпечують впровадження нових технологічних процесів; впровадження ефективних форм, методів і технічних засобів управління парком машин; підвищення технічного рівня експлуатації і ремонту машин; розвитку і поліпшення технічного оснащення ремонтно-експлуатаційної бази.
Ефективність використання машин слід оцінювати з урахуванням підвищення змінності і використання внутрішньозмінного часу, виконання норм вироблення і співвідношення нормативного і фактичного часу роботи. Експлуатація будівельних машин, механізмів і засобів малої механізації, включаючи їх технічне обслуговування, монтаж і демонтаж, повинна здійснюватися відповідно до інструкцій заводів-виробників. Керівники організацій, що роблять будівельно-монтажні роботи із застосуванням машин, зобов'язані призначати інженерно-технічних працівників, відповідальних за виробництво цих робіт, з числа осіб, що пройшли перевірку знання правил і інструкцій по виконанню робіт із застосуванням відповідних машин.
До початку роботи з застосуванням машин слід визначити схему руху і місце роботи (установки) машин, способи занулення (заземлення) машин, що мають електропривод, вказати порядок взаємодії сигналізації машиніста (оператора) з робітником-сигнальником, а також забезпечити належне освітлення робочої зони. Місце роботи машини має бути визначене так, щоб було забезпечено простір, достатній для вільного огляду робочої зони і маневрування. Використання проміжних сигнальників для передачі сигналів машиністові не допускається. Значення сигналів, що подаються в процесі роботи або пересування машини, має бути роз'яснене усім особам, пов'язаним з роботою.
Монтаж і демонтаж машин слід проводити під керівництвом особи, відповідальної за технічний стан машини. Режими роботи будівельних машин і механізмів повинні встановлюватися стосовно конкретних вимог технології виробництва робіт, а також природно-кліматичних умов будівництва і передбачати максимальне використання технічних характеристик і підвищення коефіцієнта змінності роботи.
Залежно від типу крану і роду приводу (електричний, механічний) кран забезпечується рядом приладів і пристроїв, що забезпечують його безпечну експлуатацію.
До таких приладів відносяться:
1. Кінцеві вимикачі, призначені для автоматичної зупинки механізмів кранів з електричним приводом. На кранах з механічним приводом механізмів кінцеві вимикачі не застосовуються.
2. Блокувальні контакти, вживані для електричного блокування дверей входу в кабіну крану з посадочного майданчика, кришки люка входу на настил моста і в інших місцях.
3. Обмежувачі вантажопідйомності, призначені для запобігання аварій кранів, пов'язаних з підйомом вантажів масою, що перевищує їх вантажопідйомність (з урахуванням вильоту крюка). Установка приладу обов'язкова на стрілових, баштових і портальних кранах. Крани мостового типу повинні обладнатися обмежувачем вантажопідйомності у тому випадку, коли не виключається їх перевантаження за технологією виробництва.
4. Обмежувачі перекосу, призначені для попередження небезпечного перекосу металоконструкцій козлових кранів і мостових перевантажувачів внаслідок випередження однієї з опор іншої при русі крану.
5. Покажчик вантажопідйомності, що встановлюється на кранах стрілового типу, у яких вантажопідйомність змінюється зі зміною вильоту крюка. Прилад автоматично показує, яка вантажопідйомність крану при встановленому вильоті, що допомагає запобігти перевантаженню крану.
6. Покажчик кута нахилу – для правильної установки стрілових кранів, окрім кранів, працюючих на рейкових шляхах.
7. Анемометр. Ним повинні обладнуватися баштові, портальні і кабельні крани для автоматичної подачі звукового сигналу при небезпечній для роботи швидкості вітру.
8. Протиугінні пристрої, вживані на кранах, працюючих на наземних рейкових шляхах, для попередження угону їх вітром.
9. Автоматичний сигналізатор небезпечної напруги , що сигналізує про небезпечне наближення стріли крану до дротів ліній електропередач, що знаходяться під напругою. Приладом обладнуються стрілові самохідні крани (за винятком залізничних).
10. Опорні деталі, якими забезпечуються крани мостового типу, пересувні консольні, баштові, портальні, кабельні, а також вантажні візки для зменшення динамічних навантажень на металоконструкцію у разі поломки осей ходових коліс.
11. Упори, що встановлюються на кінцях рейкового шляху для попередження сходу з них вантажопідйомних машин, а також на стрілових кранах з вильотом стріли, що змінюється, для запобігання їх перекидання.
12. Звуковий сигнальний прилад, вживаний на кранах, керованих з кабіни або пульта (при дистанційному керуванні). На кранах, керованих з підлоги, сигнальний прилад не встановлюється.
У кранів усіх типів, що мають телескопічні висувні стріли або башти, обов'язково передбачається надійна фіксація в робочому положенні висуненої стріли. На кранах з гідроприводом функцію обмежувача виконує запобіжний клапан.
На кожному будівельному майданчику або будь-якій іншій ділянці робіт вантажопідйомних машин наказом адміністрації будівництва кожну зміну призначається особа, відповідальна за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажів кранами, із складу ИТР, начальників змін, майстрів, прорабів, у розпорядженні яких знаходяться вантажопідйомні машини.
У наказ включаються особи тільки після перевірки їх знань відповідних розділів правил і інструкцій.
Особа, відповідальна за безпечне виробництво робіт по переміщенню вантажів кранами, зобов'язана організувати на ділянці, де застосовуються вантажопідйомні машини, ведення робіт з дотриманням правил безпеки. Для цього вона повинна:
– не допускати використання немаркірованих, несправних і невідповідних по вантажопідйомності і характеру вантажу знімних вантажозахватних пристосувань і тари;
– вказувати кранівникам і стропальникам місце, порядок і габарити складування вантажів;
– не допускати до обслуговування кранів ненавчений і не атестований персонал, визначати необхідне число стропальників, а також необхідність призначення сигнальників при роботі крану;
– стежити за виконанням кранівниками і стропальниками виробничих інструкцій і у разі потреби інструктувати їх по безпечному виконанню майбутньої роботи. На місці її виконання необхідно звернути особливу увагу на недопущення перевантаження крану, на правильність установки стрілових самохідних кранів, на правильність обв'язування і зачіпки вантажів, на безпеку виконання робіт при вантаженні і розвантаженні піввагонів і платформ, на дотримання стропальниками особистої безпеки;
Експлуатація автонавантажувачів
Робота автонавантажувача дозволяється тільки на рівних і ущільнених майданчиках. Ухил майданчика не повинен перевищувати 4-5°.
Категорично забороняється перевозити людей на вантажному майданчику автонавантажувача.
Балони із зрідженим газом на автонавантажувачі можна перевозити тільки в спеціальній тарі або контейнерах.
2. Практична частина
Задача 1
У момент часу t=0 концентрація дихлоретану у повітрі виробничого приміщення об’ємом 520 м3, дорівнює 1,1 мг/м3. У цей момент у приміщенні починає діяти джерело виділення дихлоретану постійної продуктивності 572 мг/год.
Визначити, чи можна обмежитися неорганізованим повітрообміном, чи необхідно включити вентиляцію, якщо до кінця зміни залишилось менше 6 годин.
Розв'язання
Необхідно порівняти фактичну концентрацію дихлоретану в робочому приміщенні, який утворяться до кінця зміни, з гранично допустимою концентрацією (ГДК) цієї речовини у відповідності до ГОСТу 12.1.005-88.
Якщо фактична концентрація до кінця зміни буде менше або дорівнюватиме ГДК, то в приміщенні можна буде обмежитися природним повітрообміном.
Фактичну концентрацію, мг/м3, можна знайти за формулою
,де М – продуктивність джерела шкідливих речовин, мг/год;
N – час, що залишився до кінця зміни, годин;
V – об’єм робочого приміщення, м3;
g0 – початкова концентрація шкідливих речовин в повітрі робочого приміщення, мг/м3.
Таким чином:
gф=
+1,1=7,7 мг/м3 У відповідності з ГОСТ 12.1.005-88 ГДК дихлоретану складає 10 мг/м3, що не перевищує gф. Тому в даному приміщенні до кінця зміни можна не включати вентиляцію, а обмежитися неорганізованим повітрообміном.Задача 2
На механічній дільниці машинобудівного заводу встановлено 8 однакових джерел шуму з рівнем 60 дБА кожний.
Визначити сумарний рівень шуму в цьому приміщенні. Як зміниться сумарний рівень шуму, якщо в приміщенні демонтують 3 джерела шуму і додатково встановлять 2 джерела шуму з рівнем 80 дБА.
Розв'язання
Сумарний рівень шуму однакових джерел, дБА, може бути розрахований за формулою:
,де Р – рівень шуму від одного джерела, дБА;
N – кількість однакових джерел шуму, шт.