Серед специфічних принципів виокремлюють: принцип свідомості; принцип активності; принцип наочності; принцип систематичності та послідовності; принцип "Не зашкодь!"; принцип повторення; принцип поступовості; принцип доступності; принцип індивідуалізації; принцип неперервності; принцип циклічності; принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; принцип всебічного та гармонійного розвитку особистості; принцип оздоровчої спрямованості; принцип комплексного міждисциплінарного підходу до навчання школярів; принцип активного навчання; принцип формування відповідальності учнів на своє здоров’я та здоров’я оточуючих; принцип зв’язку теорії з практикою.
Для досягнення мети здоров’язберігаючих освітніх технологій застосовуються такі групи засобів:
· рухової спрямованості (фізичні вправи, фізкультхвилинки, динамічні перерви, лікувальна фізкультура, рухливі ігри та ін.);
· оздоровчі сили природи (сонячні та повітряні ванни, водні процедури, фітотерапія, інгаляція, вітамінотерапія та ін.);
· гігієнічні (виконання санітарно-гігієнічних вимог; особиста та загальна гігієна, дотримання режиму дня та режиму рухової активності, режиму харчування та сну та ін.).
Систематичний вплив на організм та психіку учнів може бути успішним лише за умови доцільного використання методів здоров’язберігаючого впливу.
Метод навчання - це впорядкована діяльність педагога, спрямована на досягнення визначеної мети навчання. Під методами навчання часто розуміють сукупність шляхів, засобів досягнення мети, вирішення завдань (І. Підласий), а, відповідно, завдання педагогіки оздоровлення вирішуються шляхом застосування методів здоров’язберігаючих освітніх технологій.
У здоров’язберігаючих освітніх технологіях застосовуються дві групи методів: специфічні (притаманні тільки процесові педагогіки) та загально-педагогічні (застосовуються в усіх випадках навчання та виховання). Серед специфічних методів на основі існуючої педагогічної практики можна виокремити такі: оповідання, дидактичне оповідання, лекція, демонстрація, ілюстрація, відеометод вправи, практичний метод, ситуативний метод, ігровий метод, активні методи навчання та ін.
У структурі методу виокремлюють певні прийоми як його складові та окремі етапи під час реалізації.
Прийоми можна класифікувати так:
· профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання);
· компенсаторно-нейтралізуючі (фізкультхвилинки, оздоровча, пальчикова, дихальна, коригуюча гімнастики; масаж, психогімнастика та ін.);
· стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження, прийоми психотерапії та фітотерапії);
· інформаційно-навчальні (листи, що адресуються батькам, учням, педагогам).
Використання методів та прийомів залежить від професійних здібностей учителя, його особистої зацікавленості; від регіональних та місцевих умов. Тільки об'єднавши всі окремі підходи в єдине ціле, можна створити оздоровчий освітній простір, де будуть реалізовані ідеї здоров’язберігаючої педагогіки.
Мета всіх здоров'язберігаючих освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті
Загалом процес навчання в умовах здоров’язберігаючої педагогіки складається з трьох етапів, які відрізняються один від одного як специфічними завданнями, так і особливостями методики.
I. Етап початкового ознайомлення з основними поняттями та уявленнями.
Мета - сформувати в учнів елементарні уявлення про основні поняття здорового способу життя. Основні завдання:
Сформувати уявлення про елементарні правила збереження здоров’я.
Досягти виконання елементарних правил здоров’язбереження (на рівні первісного вміння).
Створити мотивацію на ведення здорового способу життя.
II. Етап поглибленого вивчення.
Мета - сформувати повноцінне розуміння основ здорового способу життя. Основні завдання:
Уточнити уявлення про елементарні правила здоров’язбереження.
Досягти свідомого виконання елементарних правил збереження та зміцнення здоров'я.
Сформувати практичні знання, уміння і навички, необхідні в повсякденному житті.
Ш. Етап закріплення знань, умінь та навичок збереження та зміцнення здоров’я та їх подальшого вдосконалення.
Мета-сформувати навички збереження здоров’я у повсякденному житті.
Основні завдання:
Досягти стабільності та автоматизму при дотриманні правил збереження здоров’я.
Досягти виконання цих правил відповідно до вимог їх практичною застосування.
Забезпечити варіативне дотримання правил здорового способу життя залежно від конкретних практичних умов.
Завдання кожного з означених етапів можна вирішувати як одночасно, так і послідовно, оскільки вони всі тісно взаємопов’язані.
У навчальному закладі найбільш доцільними є технології, які:
· мають за основу комплексний характер збереження здоров’я;
· беруть до уваги більшість факторів, що впливають на здоров’я;
· враховують вікові та індивідуальні особливості учнів;
· забезпечують запровадження цілей та змісту політики освітнього закладу зі зміцнення здоров'я учнів та формування здорового способу життя;
· контролюють виконання настанов, зміст яких має здоров’язберігаючий та профілактичний характер;
· постійно покращують санітарно-гігієнічні умови навчального закладу, матеріально-технічну та навчальну базу, соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до сучасних вимог;
· заохочують учнів до участі в плануванні оздоровчої діяльності навчального закладу та до аналізу виконаної роботи;
· формують позитивне ставлення учнів до навчального закладу, взаємоповагу та взаєморозуміння між учителями й учнями та учнів між собою;
· обґрунтовують умови послідовності в реалізації технології;
· здійснюють періодичну оцінку ефективності технології;
· залучають батьків до збереження та зміцнення здоров'я дітей;
· практикують особистісно зорієнтований стиль навчання та стосунків з учнями;
· створюють освітнє середовище, що забезпечує комфортні та безпечні умови життєдіяльності учнів і вчителів.
Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров’язберігаючого навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Аналіз здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів України дозволив виділити складові моделі цієї діяльності. Вона має поєднувати такі форми і види роботи:
· корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;
· різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;
· контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального навантаження та профілактику перевтоми учнів;
· медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку учнів;
· розробку та реалізацію навчальних програм із формування в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;
· діяльність служби психологічної допомога вчителям та учням у подоланні стресів, стану тривоги; сприяння гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у колективі вчителів;.
· організацію та контроль за дотриманням збалансованого харчування всіх учнів школи;
· заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров'я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.
Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує тільної увага всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим. і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров'я сучасних школярів, а про майбутнє України.
Характерною ознакою новітнього часу є безперервна динаміка змін в економіці, політиці, науці. Більшість таких змін неможливо втілити в окремо визначеній школі, вони потребують втілення на державному рівні. Тому в просторі покращення якості освіти кожна школа змушена шукати свій шлях змін. Але, на нашу думку, і традиційні, і школи нового типу не вирішують головного питання нашого часу: як побудувати гуманну до учня школу, завдання якої буде не тільки дати дитині сучасні знання, а й зберегти та зміцнити її здоров'я? Нашою відповіддю на це питання стало створення моделі Школи сприяння здоров’ю. Тобто такої системи організаційно-функціональних і психолого-педагогічних настанов, які дають можливість багатоваріантної компоновки дій, форм, методів, прийомів, освітньо-виховних засобів, що забезпечують занурення учнів у штучно створене середовище, орієнтоване на конкретний педагогічний результат: високий рівень здоров’я та творче використання цінностей культури здорового способу життя.
Основні завдання:
1. Створення психолого-педагогічних і організаційно-педагогічних умов, які забезпечують психічне здоров’я і комфорт учнів за допомогою гуманізації і демократизації навчально-виховного процесу на основі: фізкультурно-спортивної активності; обґрунтованої відповідності навчального навантаження обсягові інформації, психофізичним можливостям її засвоєння; переведення традиційної інформаційно-об'ємної системи навчання на систему, яка навчає учнів самостійно здобувати знання, вільно мислити, застосовувати отриману інформацію на практиці.