Пожежна профілактика (стр. 4 из 4)
Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ВВБ-3 та ВВБ-7 за зовнішнім виглядом та будовою мало відрізняються від вуглекислотних, їх заряджають сумішшю, що складається із 97% бромистого етилу та 3% вуглекислого газу. Завдяки високій змочувальній здатності бромистого етилу продуктивність цих вогнегасників у 4 рази вища продуктивності вуглекислотних.
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких та газоподібних горючих речовин та електроустановок під напругою до 1000В. Вид матеріалів та речовин, горіння яких можна гасити, залежить від типу порошку. Промисловість випускає порошкові вогнегасники марок ПС-1, ПС-2, ОП-9, ОП-10(з), ОПУ-5 та ін.
Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться на підставі рекомендацій, наведених в таблицях (див. ОНТП 24-86) в залежності від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі у приміщенні чи об'єкта, що потребує захисту.
11. Пожежна сигналізація і зв'язок
Швидкий виклик підрозділів пожежної охорони багато в чому визначає успішну боротьбу з вогнем, що виник.
Електрична пожежна сигналізація поділяється на променеву і шлейфову (рис. 2. і рис. 3.).
Променева сигналізація застосовується при невеликій протяжності проводів чи телефонного кабелю. З точки зору надійності виявлення пожежної ситуації променева вигідніша.
Недолік шлейфної – в разі виходу одного сповіщувача і обриву проводу відсутній сигнал з інших об'єктів.
Пожежний зв'язок. Всі об'єкти обладнані пожежним зв'язком. Він може бути телефонним або радіозв'язком. Телефонний зв'язок має бути двостороннім. Радіозв'язок – за допомогою радіостанцій, які працюють на ультракоротких хвилях (УКХ). Радіус дії до 40 км.
12. Автоматичні установки пожежогасіння
Автоматичні установки пожежогасіння призначені для швидкого автоматичного гасіння і локалізації пожежі. Розрізняють:
– водяні;
– пінні;
– газові;
– порошкові.
Водяні установки автоматичного пожежного захисту (АПЗ) бувають:
– спринклерні (рис. 4);
– дренчерні (рис. 5).
Рис. 4. Схема водяної спринклерної автоматичної системи: 1 – вододжерело; 2 – відцентровий насос; 3 – водонапірний бак; 4 – контрольно-сигнальний клапан; 5 – живильний трубопровід; 6 – розподільний трубопровід; 7 – спринклерна голівка; 8 – сигнальний пристрій; 9 – зворотний клапан; 10 – магістральний трубопровід
Рис. 5. Схема дренчерної установки водяного пожежогасіння: 1 - сповіщувач, 2 - дренчерні головки
Спрінклерна голівка (рис. 6) служить датчиком для приведення в дію установки. Температура розкриття голівки 60,5°; 72°; 93°; 141°; 182°С.
Залежно від умов експлуатації застосовується три види спрінклерних установок:
– водяна;
– повітря;
– повітряно-водяна (змінна).
У водяних установках магістральний, живильний і розподільний трубопроводи заповнені водою (у опалювальних приміщеннях).
У повітряних установках водою заповнений лише магістральний трубопровід, а живильний і розподільний заповнений стиснутим повітрям.
Повітряно-водяна установка заповнюються водою або стиснутим повітрям залежно від періоду року.
Дренчерні установки аналогічні спринклерним з тією різницею, що всі дренчерні голівки (рис. 7) вмикаються одночасно при плавленні легкоплавких замків, що утримуються в закритому положенні, або спрінклерні голівки на спонукальному трубопроводі, або спонукальні клапани.
Пінні установки (АПЗ) розроблені на базі спринклерних і дренчерних і можуть бути як самостійними, так і поєднані з водяними спринклерними і дренчерними установками.
Газові установки застосовуються у випадку, коли за технологічними і конструктивними особливостями пожежонебезпечних об'єктів неможливо або недоцільно встановлювати водяні або пінні установки АПЗ. Це установки об'ємного гасіння. Особлива ефективність досягається при використанні їх для гасіння в закритих об'ємах і невеликих приміщеннях.
Установки порошкового гасіння менш поширені. Порошок в зону горіння подається через систему трубопроводів стисненим інертним газом, який знаходиться в спеціальних балонах.
13. Автоматичні пожежні сповіщувачі
Однією з основних частин пожежних сповіщувачів є датчик, що перетворює неелектричні величини (випромінювання теплової і світлової енергії, рух частинок диму) в електричні, які у вигляді сигналу певної форми передаються по проводах на приймальну станцію.
Датчики, як правило, мають на виході сигнал малої потужності, який безпосередньо не може впливати на релейний орган, що включає сигналізацію. Тому в загальному випадку автоматичний пожежний сповіщувач складається з:
– датчика;
– підсилювача;
– релейного органу.
Підсилювачами найчастіше служать електронні лампи і транзистори.
Релейними органами можуть бути звичайні електромагнітні реле і інші прилади.
Залежно від чинника спрацьовування сповіщувачі поділяються на чотири групи:
– теплові (термосповіщувачі), що реагують на підвищення температури;
– димові, що реагують на появу диму;
– світлові, що реагують на відкрите полум'я;
– комбіновані, що реагують на тепло і дим.
Теплові сповіщувачі за типом застосованого чутливого елементу поділяються на:
– біметалічні сповіщувачі, в яких замикання ланцюга відбувається за рахунок деформації при нагріванні біметалічної пластини;
– сповіщувачі на термопарах, в яких чутливим елементом служить термопара, що створює при нагріванні ТЭДС;
– напівпровідникові сповіщувачі, де застосовуються напівпровідники, що змінюють опір в ланцюгу при нагріванні.
За принципом дії теплові сповіщувачі поділяються на:
– максимальні (спрацьовують на певну максимальну температуру);
– диференційні (спрацьовують на швидкість наростання температури);
– максимально-диференційні, такі, що спрацьовують на те і інше.
Сповіщувачі характеризуються наступними основними параметрами: чутливістю, інерційністю і зоною дії.
14. Автоматичні системи придушення вибуху
В даний час в цілому ряду промислово розвинених країн посилено і небезуспішно займаються проблемами придушення вибухів і пожеж в першій стадії їх розвитку. Найбільший досвід в області придушення вибухів має англійська фірма "Гравінер", методи якої зводяться, в основному, до інгібірування вибухонебезпечного середовища, охолоджування його і флегматизації шляхом розпилення вогнегасильних речовин, за допомогою півсферичних розпилювачів або швидкодіючих вогнегасників, що спрацьовують під дією вибуху капсулів-детонаторів. Англійська система придушення вибухів була пристосована і модифікована відносно устаткування для використання в промисловості фірмою "Фенвол", США.
Як вогнегасильна речовина частіше використовується бромхлорметан.
На рис. 11.8. представлений графік розвитку вибуху в координатах тиск – час, де τ1 = 25-60 мс; τ2 = 10-15 мс (для водневих і ацетиленових сумішей).
На рис 9. представлена схема автоматичної системи вибухопридушення.
Рис. 8. Графік розвитку вибуху в координатах тиск – час
Рис. 9. Схема автоматичноїсистеми вибухопридушення