Зміст
Вступ
Загальна частина
1. Історія розвитку
1.1 Неелектричні телефони
1.2 Електромагнітні передавачі
1.3 Вугільно – зернистий мікрофон
1.4 Винахід Белла
1.5 Бездротовий телефон (радіотелефон)
1.6 Існують супутникові та мобільні телефони
1.7 Приклад розвитку мобільних телефонів Nokia
Спеціальна частина
1. Хвороби та ушкодження спричиненні неправильним використанням мобільним телефоном
1.1 Виникнення ракових пухлин
1.2 Вивихи частин тіла
2. Вплив ЕМП на організм людини
2.1 Головні болі
2.2 Вплив на нервову систему
2.3 Вплив на ендокринну систему та нейрогуморальну реакцію
2.4 Вплив ЕМП на імунну систему
2.5 Вплив ЕМП на статеву систему
2.6 Вплив ЕМП на біополе людини
3. Мобільні телефони і діти
4. Методи захисту і профілактика захворювань
4.1 Існуючі методи захисту
4.2 Універсальний пристрій біокорекції організму людини
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Останнім часом мобільна мережа почала стрімко розвиватися. Розповсюдження мобільних телефонів швидко пішло в гору. Iце проявляється не тільки на Заході, але й у нас на Україні, де мобільний зв’язок, нарешті, перейшов в категорію «товарів народного споживання". В Європі, кількість «мобільних» користувачів за останні рік збільшилась вдвічі. І, звісно, стала з’являтися загроза здоров’ю зі сторони радіо випромінюючих приладів.
Ознайомившись з теоретичним матеріалом я визначив темумого дослідження: «Вплив мобільного телефону на здоров’я людини».
Зараз не тільки вчені, а й влада вирішила приділити велику увагу цьому питанню. Почалися детальні вивчення цієї проблеми. Після проведення досліджень багато вчених різних країн світу, вивчаючи цю проблему, зійшлися у поглядах. Вони прийшли до висновку, що випромінювання мобільних телефонів негативно впливають на весь організм людини.
Метою нашого дослідження є: «Дослідити вплив мобільного телефону на організм людини».
Предмет дослідження: Електромагнітне поле мобільного телефону, об'єкт – людина.
Для досягнення мети я поставив такі завдання:
1.Підібрати матеріали з даної проблеми.
2. Опрацювати матеріали з даної теми.
3. Систематизувати отриману інформацію з даного питання.
4. Дослідити вплив ЕМП на організм людини за матеріалами наукових досліджень.
5. Узагальнити отримані результати та зробити висновки.
6. Представити міри безпеки у користуванні мобільними телефонами.
У наш час відбувається дуже стрімкий розвиток мобільного зв’язку. Число мобільних телефонів стало більшим за число домашніх телефонів. Вчені досліджують вплив мобільних телефонів, і приходять до того висновку, що мобільні телефони все ж таки шкідливі. При довготривалому впливі ЕМП можливі дегенеративні процеси центральної нервової системи, рак крові, пухлини мозку, гормональні захворювання. Особливо небезпечним ЕМП для дітей, вагітних, людей з захворюванням центральної нервової, гормональної, серцево – судинної системи. Зокрема ЕМП впливають на нервову, імунну, ендокринну та статеву системи.
Загальна частина
1. Історія розвитку
Винахід телефону є результатом праці багатьох людей і його авторство не можна приписати одній конкретній особі (як і у випадку з, наприклад, фотографією чи кінематографом).
Перший прототип сучасного телефону запатентовано в 1876 році американським винахідником Олександром Белом. Трубка Бела служила почергово і для передачі і для прийому звуку. Вона не мала дзвінка, а виклик абонента відбувавався через трубку за допомогою свистка. Дальність дії такого приладу не перевищувала 500 метрів. На першість у винаході телефону, окрім Бела, претендувало близько трьох десятків вчених, серед яких були МакДоноут, Едісон, Грей, Долбір, Блейк, Ірвін і Фелькер. Це призвело до виникнення низки судових процесів у США, які лише підтвердили колективність винаходу, визнавши за різними винахідниками першість за окремими пунктами.
B 1877 році винахідник Ваден використав для виклику абоненту телеграфний ключ, який замикав коло дзвінка. Того ж року німецька компанія «Сіменс і Гальске» почала виготовляти телефонні апарати з двома телефонними трубками — одна для прийому, інша — для передачі мови.
Томас Едісон винайшов вугільний мікрофон, який майже без змін пропрацював до 1980 року.
Історія подальшого розвитку телефону включає винахід електричного мікрофона, який прийшов на заміну вугільному, гучномовний зв'язок, тоновий набір, цифрове стискання звуку, нові телекомунікаційні технології (IP телефонію, ISDN, DSL, стільниковий зв'язок, DECT).
1.1 Неелектричні «телефони»
Загалом телефон — це будь-який механізм, що має здатність передавати звук на велику відстань. Найперші телефони були механічними приладами, що базувались на передачі звуку, використовуючи повітря або інші фізичні засоби, на відміну від електричних приладів, що базуються на електромагнітних сигналах.
Згідно з листом у Peking Gazette, у 968, китайський винахідник Кунг-Фу-Вінг винайшов thumtsein, який імовірно передавав мову через труби. Розмови через труби використовуються й сьогодні.
Мотузковий телефон був також відомий століттями, зв'язуючи дві діафрагми з мотузкою або з дротом, які передають звук з одного кінця до іншого вібраціями мотузки, а не через електричний струм.
1.2 Електромагнітні передавачі
За деякими версіями, телефон винайшов у 1860 році Антоніо Меуччі, який називав його телетрофоном. Незважаючи на публічну заяву тогочасного Державного Секретаря США про те, що «існують необхідні докази, щоб надати пріоритет у винаході телефону Меуччі, а не Беллу» та не зважаючи на той факт, що Сполучені Штати ініціювали звинувачення у шахрайстві проти патенту Белла, розгляд справи у суді переносився на наступний рік, знову і знову, аж до самої смерті Меуччі у 1896. Потім справу було закрито.
Перша американська демонстрація винаходу Меуччі відбулася у 1860, про яку існує стаття, видана у Нью-Йоркській італійсько-мовній газеті. Меуччі винайшов поєднаний електромагнітний передавач та одержувач, де рух діафрагми модулював сигнал у котушці, переміщуючи електромагніт. Прилад передавав звук з високою точністю, але з дуже слабким сигналом. На жаль, серйозні опіки, погане знання англійської мови та невеликі здатності до бізнесу призвели до того, що Меуччі не зміг розвинути свої винаходи у комерційну сферу в США. Меуччі демонстрував деякі свої інструменти у 1849 році у Гавана (Куба) але свідки не змогли чітко сказати, чи то був електричний телефон або просто варіант телефону, що використовує вібрацію дротів для передачі звуків.
Меуччі було визнано першим винахідником телефону Конгресом США, 269 резолюцією, що датована 11 Червнем 2002.
У 1854 році у журналі «L'Illustration de Paris» Шарль Бурсей (Charles Bourseul), французький телеграфіст, опублікував план передачі звуків та навіть мови електрикою. Припустимо, пояснював він, що людина говорить поблизу чутливого диска, який не втратить жодного коливання голоса; цей диск почергово встановлює та роз'єднує струм з батареї: також на деякій відстані може розташовуватись інший диск, який буде одночасно виконувати такі ж вібрації… Певно, у близькому чи далекому майбутньому, мова буде передаватись електрикою. Я робив експерименти у цьому напрямі; вони делікатні та вимагають часу та терплячості, але ця справа обіцяє дати сприятливий результат.
У 1860 році Йоганн Філіп Райс (Johann Philipp Reis) виготовив прилад, який міг передавати музичні тони, і навіть слово чи два пошепки. Передавач Райса був передавачем типу натисни-відпусти. Тобто, голка прикладена до діафрагми натискалась, та відпускалась, коли звук проходив через діафрагму. Це натисни-відпусти сигналювання дозволяло передавати тони, та деякі голосні, проте через те, що воно не ішло за аналоговою формою звукової хвилі (контакт був винятково цифровим, тільки два значення) воно, сигналювання, не могло передати приголосні або складні звуки. Передавач був дуже складним у використанні тому, що позиція голки та контакту відносно оператора були критичними. Це можливо назвати «телефоном», оскільки прилад дозволяв передавати звуки на відстані, але це не телефон у сучасному розумінні, через те, що він не міг передавати точну копію звуків. Винахід Райса більш відомий як «музичний телефон».
Десь у 1870 році пан Кромвел Флітвуд Варлі (Cromwell Fleetwood Varley), відомий англійський електрик, запатентував декілька варіантів аудіотелеграфа, що базувався на ідеях Райса. Він ніколи не виготовляв та не планував пристрій, який би міг передавати мову, тільки чисті звуки.
Приблизно у 1874 році Пол ла Кур (Poul la Cour), датський винахідник, експериментував з аудіо телеграфами на телеграфній лінії між Копенгагеном та Фредерікією у Ютландія. Вібруючий камертон переривав струм, який, після проходження лінією, проходив крізь електромагніт, та притягував кінці камертона, змушуючи той грати ту ж ноту, що й перший камертон. І знову, винахід ла Кур не міг передавати мову, тільки чисті тони.
П. Еліша Ґрей (Elisha Gray), з Чикаго також винайшов тоновий телеграф схожий на той, що винайшов пан ла Кур. У цьому приладі вібруючий сталевий дріт перериває струм, який на іншому кінці проходить через електромагніт та змушує вібрувати сталевий дріт, розташований у полюсів електромагніту. Гармонійний телеграф Ґрея з вібруючими дротами використовувався телеграфною компанією Вестерн Юніон Телеграф (Western Union Telegraph Company). Через те, що більше ніж один набір вібрацій, а значить і більше ніж одна нота може бути передана через ту саму лінію одночасно, гармонійний телеграф може бути класифікований як “мультиплексний” телеграф, який здатен передавати декілька повідомлень через одну лінію за раз. Ці повідомлення можуть бути прочитані оператором або записані.
Гармонійний телеграф Ґрея йде шляхом Рейса та Бурсея — в основу покладено принцип переривання електричного струму вібруючим контактом. Ґрей розумів недолік точності такого приладі та аргументував, що, якщо струм був розташований ближче до моделі, буде можливо досягнути більшої точності. Ґрей збудував та запатентував рідинний мікрофон, де голка розташовувалась у контакті з рідким провідником і, коли діафрагма вібрувала, голка занурювалась у рідину більше-менше, що завершувалось більшим-меншим проходженням току на рідину. Белл використовував рідинний мікрофон для багатьох своїх публічних демонстрацій. Рідинний передавач мав проблему, що хвилі сформовані на поверхні призводили до перешкод.