Лікування гострих інтоксикацій органів дихання, які перебігають з проявами бронхіту, бронхоспазму та пневмоній, передбачає весь комплекс антибактеріальної терапії, подібно такому при аналогічних захворюваннях інфекційної природи. Крім антибактеріальних засобів, таким хворим доцільно призначати бронхолітичні, антипстамінні, антиоксидантні препарати.
Токсичний набряк легень вважається однією з важкокурабельних форм ураження органів дихання хімічними речовинами подразнюючої дії. При лікуванні набряку хворому створюють умови, які виключають токсичні та фізичні навантаження, охолодження, тривале транспортування. Лікування розпочинається відразу ж, як тільки установлено діагноз токсичною набряку легень. Призначається оксигенотерапія через носові катетери50% киснево-повітряною, зволоженою і по можливості підігрітою сумішшю. До зволожуючої рідини додають етиловий спирт або10 % спиртовий розчин антифомсілану. Інгаляції проводяться протягом 30-40 хвилин з перервами. Показані кровопускання, які сприяють розрідженню крові, зменшенню концентрації токсичних речовин, які потрапили в кров, покращенню мікроциркуляції. Одномоментно випускають350-400 мл крові. Перед кровопусканням доцільно призначити гепарин по10-15 тис. одиниць і провести гемодилюцію. Кровопускання протипоказане при ураженні серцево-судинної системи, зниженні артеріального тиску внаслідок виникнення "сірої гіпоксемії". Після кровопускання необхідно призначити препарати, яким притаманні властивості кровозамінників та тканинних анаболіків (40% розчин глюкози, мілдронат), а також 10 % розчин кальцію хлориду та аскорутин, які ущільняють судинну стінку і зменшують прояви набряку легень.
Для зменшення переднавантаження на серце при помірно виражених застійних явищах у легенях показано призначити: нітрогліцерин по 5 мг під язик кожних 15-20 хвилин; при виражених застійних проявах 5 мл 1 % розчину нітрогліцерину розводять у 500 мл фізіологічного розчину натрію хлориду і вводять внутрішньовенно із швидкістю 5 крапель (25 мкг/хв., поступово збільшуючи кількість крапель на 5 кожних 5 хвилин (під контролем AT).
З метою розвантаження малого кола кровообігу застосовують сечогінні препарати, зокрема фуросемід (лазикс) 4-12 мл (40-120 мг) внутрішньовенно повільно. Методом патогенетичної терапії набряку легень вважається застосування ліофілізованої сечовини, яку вводять у вигляді 30% розчину на 10% розчині глюкози внутрішньовенно із швидкістю 40-50 крапель за хвилину.
Для підвищення скорочувальної здатності міокарда рекомендується призначення серцевих глікозидів, доза яких підбирається індивідуально, 0,05 % розчин строфантину призначається в дозі 0,25-0,5 мл внутрішньовенно.
Застосовуються неглікозидіп інотропні препарати: допамін вводять внутрішньовенно краплинно по 5 мл 5 % -ного розчину глюкози із швидкістю 2-5 мкг/пт/хв.; або допутамін (добутреке) по5 мл на 5 %о-ному розчині глюкози.
При колапсі застосовують норадреналін, стероїдні гормони внутрішньовенно. Останні діють протизапально; ущільнюючи лізосомальні мембрани, зменшують проникність капілярів. Доза стероїдних гормонів залежно від тяжкості процесу може скласти 16-200 мг преднізолону або 150-300 мг гідрокортизону гемісукцинату.
Для профілактики інфекційних ускладнень призначають антибіотики, дози яких підбирають індивідуально.
При тяжкому перебігу набряку легень, виражених респіраторних порушеннях, відсутності ефекту від проведеної терапії показана трахеостомія або інтубація для налагодження ШВЛ.
У випадках легкого гострого ураження органів дихання тимчасова непрацездатність продовжується протягом декількох днів. Хворому видасться листок непрацездатності, проводиться показана терапія.
При інтоксикаціях середнього ступеня тяжкості потерпілий госпіталізується на 2-3 тижні в залежності від клінічного перебігу інтоксикації.
Після виписки із стаціонару хворий відсторонюється від контакту з токсичними подразнюючими речовинами; йому видається лікарняний лист терміном до 2 місяців з наступним раціональним працевлаштуванням. При цьому протипоказана робота не лише з токсичними речовинами, а й із пилом, пов'язана з фізичними перенавантаженнями, перепадом температур навколишнього середовища.
У випадках тяжкого отруєння термін лікування в умовах стаціонару може бути подовжений до 2 місяців, після чого пацієнт має пройти курс медичної реабілітації в санаторії. Після санаторного лікування таким особам показаний перехід на іншу роботу без контакту з професійними шкідливостями. Перехід на іншу роботу, пов'язаний зі зниженням кваліфікації, потребує визначення ступеня втрати працездатності, яке проводить МСЕК. Комісія може визначати групу інвалідності або відсоток втрати працездатності.
Хронічні захворювання органів дихання можуть бути наслідком довготривалої дії незначних концентрацій хімічних речовин або перенесених раніше гострих інтоксикацій. Характеризуються різноманітністю клінічних форм: хронічний бронхіт, хронічним катаральний назофарингіт, токсичний пневмосклероз, утворення бронхоектазів, хронічні абсцеси легень. Хворіють переважно робітники підприємств хімічної промисловості.
Хронічний риніт, фарингіт, ларингіт і трахеїт - найбільш поширені захворювання верхніх дихальних шляхів токсико-хімічної етіології. Вони можуть перебігати ізольовано або в різних комбінаціях і проявляються у формі неспецифічних катарів слизової оболонки або виразково-некротичних змін у порожнині носа з можливою перфорацією носової перетинки.
Характерними скаргами хворих є відчуття пекучості, сухості в носі, порушення носового дихання, першіння в горлі, охриплість голосу, носові кровотечі.
Об'єктивно - слизова оболонка гіперемована, набрякла, потовщена, з наявністю ексудату. При катаральпо-десквамативному процесі слизова оболонка верхніх дихальних шляхів бліда, атрофічна, нерідко покрита густим слизом або сухими кірочками.
Хронічний токсичний бронхіт - провідний синдром хронічної інтоксикації речовинами подразнюючої дії. За ступенем тяжкості виділяють: легкі, середньотяжкі та тяжкі ускладнені форми захворювання.
Легкий перебігхронічного токсичного бронхіту проявляється ре-цидивуючим ендобронхітом. При цьому основними скаргами хворих є скарги на кашель з виділенням незначної кількості харкотиння слизисто-гнійного характеру, задишку при фізичному навантаженні. При загостреннях кашель посилюється, збільшується кількість гнійного харкотиння, з'являються ознаки інтоксикації: підвищується температура тіла до субфебрильних цифр, пітливість, з'являється слабкість.
Аускультативно в легенях вислуховуються сухі свистячі хрипи. Ендоскопічні обстеження виявляють ознаки катарального ендобронхіту, а дослідження функції зовнішнього дихання - порушення бронхіальної прохідності (зниження ОФВ1, ПОШвид, індекса Тіфно).
Виключення контакту з токсичними речовинами в цій стадії хвороби може закінчитися повним одужанням.
Хронічний токсичний бронхіт середнього ступеня тяжкості проявляється посиленням кашлю, збільшенням кількості харкотиння гнійного характеру, кровохарканям. Задишка виникає навіть при незначному фізичному навантаженні, більш виражені симптоми інтоксикації, частішають загострення хвороби. При цій формі наростає дихальна недостатність за обструктивним типом, погіршується оксигенація крові, виявляються зміни периферичної крові, характерні для активності запального процесу, порушується функція серцево-судинної системи Рентгенологічні обстеження виявляють посилення та деформацію легеневого малюнка на тлі підвищеної пневматизації легень.
Клінічний перебіг хронічного токсичного бронхіту тяжких ускладнених форм характеризується частими загостреннями, формуванням бронхоектазів, бронхіальної астми, хронічного легеневого серця з наступною декомпенсацією. Загальний стан хворих важкий, вони скаржаться на задишку в стані спокою, кашель з виділенням значної кількості гнійного харкотиння, нерідко з домішками крові, болі в ділянці серця, підвищення температури тіла.
Об'єктивно: виражений дифузний ціаноз, тахіпное, втрата маси тіла, пальці у вигляді "барабанних паличок". Мають місце значні порушення усіх показників функції зовнішнього дихання, в тому числі газового обміну, наростає РСО2 і знижується РО2. Спостерігаються ознаки декомпенсації хронічного легеневого серця.
професійна хвороба легеня дихання
Токсичний пневмосклероз - кінцевий етап морфологічних змін в органах дихання при дії на них хімічних подразнюючих речовин. Передує цьому процесу частіше всього хронічний токсичний бронхіт. В переважній більшості пневмосклероз може перебігати безсимптомно і виявлятися лише при рентгенологічному обстеженні.
Лікування хронічних уражень органів дихання токсичної етіології проводиться за загальними схемами, які застосовуються в клініці ЛОР-патолопї, пульмонології та внутрішніх хвороб.
Хронічні ураження верхніх дихальних шляхів речовинами подразнюючої дії в переважній більшості випадків не знижують працездатності пацієнтів. Вони мають знаходитися під наглядом лікаря-оториноларинголога.