Таким чином, у здоровому способі життя пояснюється все, що сприяє виконанню індивідом тих або інших суспільних і побутових функцій у найбільш оптимальні для систем організму, що розвивається, умовах. У цей час установлено, що дотримання принципів здорового способу життя дозволяє збільшити її тривалість на 10 років і більше.
Здоровий спосіб життя - єдиний засіб захисту від всіх хвороб відразу. Він спрямований на запобігання не кожної хвороби окремо, а всіх у сукупності. Тому він особливо раціональний, економічний і бажаний.
Раціональний режим, що включає розумний розподіл часу, відведеного для прийому їжі й сну і правильне чергування фізичних, розумових і емоційних проявів у життєдіяльності дітей забезпечують умови для оптимальної ритмічності процесів у зростаючому організмі, сприяють всебічному й гармонічному розвитку здорової дитини.
2.Фізична культура в соціальному захисті людей
Фізичне виховання відіграє найважливішу роль у формуванні здорового способу життя.
Під поняттям «фізична культура» прийнято розуміти комплекс заходів щодо зміцнення здоров'я, розвитку фізичних і психічних властивостей людини за допомогою рухових вправ у сполученні з раціональним використанням природних факторів природи й проведенням гігієнічних заходів. Діюче оздоровче значення фізична культура здобуває тоді, коли вона містить у собі сукупність різних рухових навантажень, систематично виконуваних дітьми й підлітками у вільний від навчання час, а зовсім не тільки в процесі занять фізкультурою в організованих колективах (групах дитячих садів, класах шкіл).
Фізична культура - це сукупність досягнень суспільства в справі створення й раціонального використання спеціальних засобів, методів і умов для цілеспрямованого фізичного вдосконалювання людини.
Фізична культура - це частина загальної культури, тому рівень її розвитку залежить від рівня соціального й економічного розвитку суспільства.
Фізична культура має безліч функцій. Варто знати про такі функції, як:
- нормативна, що полягає в закріпленні раціональних норм діяльності;
- інформаційна, що відбиває властивість накопичувати культурну інформацію, бути засобом її поширення й передачі від покоління до покоління;
- комунікативна, що характеризує властивість сприяти спілкуванню, установленню міжособистісних контактів;
- естетична, пов'язана із задоволенням естетичних потреб особистості;
- біологічна, пов'язана із задоволенням природних потреб людини в русі, поліпшенням його фізичного стану й забезпечення необхідного рівня дієздатності для повсякденного життя, виконання обов'язків члена суспільства.
Ці функції лежать в основі класифікації видів фізичної культури, що може бути представлена як базова фізична культура, спорт, прикладна й оздоровча фізична культура.
Пам'ятники древньої культури, знайдені при розкопках, наскальні зображення й малюнки, предмети побуту й культові приналежності, усні перекази, сказання й легенди дозволяють нам судити про культуру древньої людини, і про фізичну культуру в тому числі. Цікаву інформацію дали спостереження за життям племен, що зберегли до нашого часу первіснообщинні відносини.
Стосовно до питань фізичного виховання ці спостереження й дослідження дозволили вченим затверджувати, що це явище було замічено людьми ще в далекій давнині. Фізичні вправи виникли на основі трудової й військової діяльності, а фізичне виховання у зв'язку з необхідністю підготовки мисливця, воїна.
Виділення виховань, у тому числі фізичного, у самостійну сферу діяльності стало можливим тільки завдяки суспільній праці. Для того щоб фізичне виховання зложилося в систему, необхідний досить високий рівень матеріальної й духовної культури суспільства.
У первіснообщинному ладі заставлялися лише зачатки системи фізичного виховання. Роль фізичної підготовленості кожної людини в той період була досить велика, потреба у фізичній підготовці диктувалася суворими умовами життя, але створити систему в нашому сучасному розумінні не дозволяв низький матеріальний рівень.
Рабовласницька формація породила цікаві системи фізичного виховання. І сьогодні людство вправі пишатися системою древніх еллінів, спрямованою на гармонійний фізичний розвиток людини. Але це була система, що служила винятково своєму класу - рабовласникам. Тільки їм призначалися прекрасні гімназії й стадіони, для них проводилися всілякі ігри. Їм пропонувалося бути сильними для того, щоб тримати в покорі величезну кількість рабів.
Феодальний лад створив свою систему фізичного виховання. Найбільше чітко, з вираженою військовою спрямованістю, виявилася система фізичного виховання лицарів і дворянського стану, яким належали світська влада, величезні володіння й інші цінності. Розподіл на стани поширювалося на всі сфери життя, і на фізичне виховання в тому числі.
У капіталістичному суспільстві значно ускладнюються взаємини класів. Ця складність поширюється і на мети, засоби й методи виховання. В області фізичного виховання протиріччя полягають у тім, що турботи про фізичний розвиток і здоров'я трудящих аж ніяк не турбують владу мающих. Але їм потрібні спритні, сильні й умілі солдати, потрібні люди, здатні продуктивно працювати на промислових підприємствах. Фізична культура, і особливо спорт, використаються як засіб пропаганди своїх ідей, способу життя і як засіб відволікання молоді від політичної боротьби.
Досоціалістичний період у розвитку фізичної культури не може бути зведений лише до створення системи фізичного виховання, бажаної правлячим класам. У цей час продовжували існувати самобутні народні методи й практика фізичного виховання, які хоча й не зложилися в закінчену струнку систему, але створили передумови для виникнення такої системи після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. У середині буржуазного суспільства зріли ідеї соціальної перебудови на принципах рівноправності, волі й братерства. Ідеї великих гуманістів, соціалістів-утопістів поширювалися й на фізичне виховання. Зокрема, ідеї російських революціонерів-демократів зіграли значну роль у формуванні теорії фізичного утворення П. Ф. Лесгафта - самої передової для свого часу. Але в капіталістичному суспільстві передові, гуманні ідеї могли існувати тільки на рівні теорії, тому що реалізація якої-небудь системи виховання, і фізичного виховання в тому числі, вимагає матеріальної основи, витрати засобів і підтримки уряду.
Внаслідок глибоких соціально-економічних і політичних змін у нашій країні фізична культура й спорт перетворилися в глобальний культурно-соціальний феномен.
Соціальне, політичне, культурне й виховне значення фізичної культури й спорту зростає в процесі розвитку сучасних продуктивних сил. Одночасно підсилюється роль фізичної культури й спорту в боротьбі прогресивних сил за збереження й зміцнення миру, за розширення співробітництва між народами, що передбачає взаємоповагу й розуміння.
Фізична культура й спорт, являючи собою суб'єктивний і об'єктивний аспект життя людей, відіграють величезну роль у формуванні умов праці й життя людини. Фізична культура й спорт допомагають збереженню й зміцненню здоров'я й працездатності людей, дають їм можливість підніматися до вершин фізичної, духовної й культурної досконалості. Тим самим вони збагачують творчі здатності людей, культуру, утворення, виховання, вселяють у них життєрадісність, підвищують трудову активність, є зробленим чинником формування способу життя кожної людини окремо й усього суспільства в цілому.
Історія показує, що суспільство відчуває потребу формувати необхідні в житті людини рухові навички (ходьба, біг, плавання і т.п.), розвивати до оптимальних рівнів його фізичні здатності (силу, витривалість, спритність і т.п.) в інтересах праці, оборони, активного відпочинку й інших видів діяльності. Всі ці потреби суспільства задовольняє такий вид активної діяльності, як фізична культура й спорт.
Роль рухової активності в зміцненні здоров'я людини була відома давно. Давньогрецький філософ Платон уважав рух цілющою частиною медицини.
Варто особливо підкреслити саму головну соціальну роль, що грає кожна людина: він повинен бути готовим не просто до умов виробництва неорганічного тіла цивілізації, але й до відтворення людини. Звідси й високий борг батьків виховати дітей гідними членами суспільства, у якому їм має бути жити. Для цього мало піклуватися тільки про розумовий і духовний розвиток, естетичне і трудове виховання дитини. Треба ще виростити сина або дочку фізично сильними, міцними, гарними. Непорушна істина - здоров'я кожного нового покоління по всіх параметрах повинне бути краще, ніж здоров'я попередніх.
Можливості фізичної культури в сфері соціального захисту людей безмежні. Розкрити тут всю методику реабілітаційної або рекреаційної роботи за допомогою фізичної культури не представляється можливим. Але перелічити основні напрямки й практичну значимість просто необхідно:
1. Останнім часом, по даним Всесвітньої організації охорони здоров'я, одержали особливий розвиток неінфекційні захворювання: серцево-судинні, остеохондроз хребта, втрати від яких у багато разів перевищують втрати від інфекційних захворювань, виробничих і транспортних травм і навіть втрати від воєн, разом узятих. Особливе місце в профілактиці цих захворювань займають спеціальні програми фізичних вправ, оскільки вони безпосередньо впливають на ті фізіологічні механізми, порушення яких приведе до виникнення й розвитку хвороби.