– надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться в умовах, що загрожують їхньому життю і здоров'ю.
Окремо в Законі проголошено про охорону здоров’я матері та дитини, неповнолітніх.
2.3 Нормативно-правові акти з охорони праці
Нормативно-правові акти з охорони праці є невід'ємною частиною законодавства України про працю і призначені для конкретизації положень Законів про працю.
Згідно зі ст. 157 Кодексу законів про працю державні нормативно-правові акти про охорону праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.
Залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими. Дія міжгалузевого ДНАОПу поширюється на всі підприємства, установи, організації господарчої діяльності України незалежно від їх відомчої приналежності та форм власності. Галузевий нормативний акт про охорону праці діє в межах окремої галузі.
Ці документи повинні обов’язково кодуватися, що дозволяє установлювати їх приналежність до певної галузі та вести комп’ютерну обробку.
Міжгалузеві нормативні акти мають цифрове позначення з трьох цифр, з крапкою після першої. Значення цифр залежить від державних органів, які їх затвердили:
– 0.00 – Держнаглядохоронпраці;
– 0.03 – Міністерство охорони здоров’я;
– 0.06 – Держстандарт тощо.
Галузеві нормативні акти мають цифрове позначення відповідно до класифікатора, складеного на основі «Загального класифікатора галузей народного господарства» Держстандарту України. Наприклад:
- 1.1.10 – електроенергетика;
- 1.3.10 – хімічна промисловість;
- 2.1.20 – тваринництво та птахівництво;
- 5.1.11 – залізничний транспорт;
- 7.1.30 – громадське харчування;
- 9.0.24 – пожежна охорона;
- 9.2.00 – народна освіта;
- 9.7.00 – органи державного управління та ін.
Види нормативних актів мають наступні позначення:
Правила – 1; Інструкції, керівництво, вказівки – 5;
Стандарти – 2; Рекомендації, вимоги – 6;
Норми – 3; Технічні умови безпеки – 7;
Положення, статути – 4; Переліки та ін. – 8.
З 1993 р. в Україні було розроблено і впроваджено ряд державних стандартів України:
– ДСТУ 2272 – 93 «Пожежна безпека. Терміни та визначення»;
– ДСТУ 3038 – 95 «Гігієна. Терміни та визначення основних понять»;
– ДСТУ 2293 – 99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять» та ін.
Ця група стандартів спрямована на заміну чинних ГОСТов Системи стандартів труда колишнього СРСР відповідно до Угоди про співробітництво в галузі охорони праці держав СНД, укладеної у грудні 1994 р. ГОСТ і ССБТ мають шифр системи 12 і поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такий шифр:
– 0 – організаційно-методичні стандарти;
– 1 – стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників;
– 2 – стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;
– 3 – стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;
– 4 – стандартні вимоги до засобів захисту працюючих.
2.4 Організація охорони праці на виробництві
Сучасні виробництва представляють собою достатньо складні технічні системи, які характеризуються багатомірністю, розгалуженістю і складністю взаємозв’язків і взаємодії їх елементів. Ефективна і безпечна експлуатація цих систем передбачає наявність не тільки дієвої системи управління технологічними процесами і технологіями, але і достатньо ефективної системи управління охороною праці. Її діяльність була підтверджена більш ніж 30-річним впровадженням СУОПу в Україні. Розроблена у 1976 р. під керівництвом докт. техн. наук, професора Г.Г. Гогіташвілі СУОП почала широко розповсюджуватися, і вже у 1980 р. рівень виробничого травматизму в Україні знизився на 25%. З 1992 р. функціонування СУОП в Україні вимагає Закон України «Про охорону праці», як найбільш ефективної системи, яка гармонійно інтегрується до міжнародних стандартів щодо питань охорони праці.
СУОПП є найважливішою підсистемою загальної системи управління підприємством, яка охоплює усі напрямки виробничо-господарської діяльності і виражається у цілеспрямованій діяльності посадових осіб і працівників щодо усунення неприпустимого ризику для здоров’я і безпеки персоналу в результаті виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
Метою управління охорони праці є реалізація конституційних прав працівників щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці в результаті створення безпечних і нешкідливих умов праці, покращання виробничого побуту, профілактики травматизму та профзахворювань, усунення аварій і пожеж, зниження неприпустимого ризику. Об’єктом управління охороною праці є спрямована діяльність роботодавця, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства на досягнення комфортних умов праці на робочих місцях і підприємства у цілому, запобігання травматизму, профзахворювань і аварій.
Функціонування СУОП на підприємстві здійснює роботодавець, у цехах, в виробничих дільницях і службах – їх керівники.
Задачі СУОПП:
– забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, приміщень, споруд;
– створення нормальних санітарно-гігієнічних і психофізіологічних умов праці;
– організація професійного відбору, навчання і пропаганди з ОП;
– забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;
– забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку;
– організація лікувально-профілактичного обслуговування, надання пільг за шкідливі умови праці.
Функції управління охороною праці:
– створення ефективної системи управління, яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;
– здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці;
– розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, якщо вони досягнуті, а також підготовка розділу «Охорона праці» колективного договору;
– розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці;
– забезпечення працюючих правилами, стандартними, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами;
– проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки;
– здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві;
– розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок збитків від них;
– участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;
– розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;
– планування та контроль витрат коштів на охорону праці;
– пропаганда та агітація безпечних та нешкідливих умов праці шляхом
проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці;
– організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці;
– участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;
– участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту;
– забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець забезпечує організацію робіт з охорони праці на підприємстві. Для цього він:
– створює відповідні служби, у тому числі і службу з охорони праці;
– призначає посадових осіб і установлює їх обов’язки, права та відповідальність;
– організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
– забезпечує впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, позитивний досвід з охорони праці;
– забезпечує усунення причин, що приводять до нещасних випадків, професійних захворювань;
– забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування нещасних випадків;
– організовує проведення аудиту охорони праці, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та вживає заходи по усуненню небезпечних і шкідливих виробничих факторів за їх підсумками;
– затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства;
– забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг їх технічного стану;
– забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються.
Організаційну, методичну і наглядову діяльність з охорони праці, підготовку управлінських рішень та контроль за їх виконанням здійснює служба охорони праці. Її діяльністю керує безпосередньо директор.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону праці» роботодавець створює службу охорони праці при кількості працюючих 50 і більше осіб відповідно до Типового Положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. При кількості працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. При кількості працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.