Основні положення з безпеки життєдіяльності (стр. 5 из 9)
Ступінь ослаблення радіаційного впливу стінами і покриттям сховища визначається за формулою (2) ДБН:
, (10)де: А – потрібний ступінь ослаблення, який приймається:
- ≥ 5000 - для сховищ 1-го класу;
- ≥ 3000 - для сховищ 2-го класу;
- ≥ 2000 - для сховищ 3-го класу;
- ≥ 1000 - для сховищ 4-го класу.
- коефіцієнт ослаблення дози гамма-випромінювання перешкодою із і шарів матеріалу, який дорівнює добутку значень 
для кожного шару (приймається за табл. 6 ДБН); 
- коефіцієнт ослаблення дози нейтронів перешкодою із і шарів матеріалу, який дорівнює добутку значень Кп для кожного матеріалу (приймається за табл. 6 ДБН);Кр -коефіцієнт умов розміщення сховищ, який розраховується за формулою:
, (11)де: Кзаб._ - коефіцієнт, який ураховує зниження дози проникаючої радіації в забудові (приймається за табл. 7 ДБН);
Кбуд- коефіцієнт, який ураховує ослаблення радіації в житлових і виробничих будівлях при розміщенні в них сховищ (приймається за табл. 7 ДБН).
Таблиця 6
| Товщина шару матері-алу, см. | Коефіцієнт ослаблення дози  - випромінювання і нейтронів | |||||||
| Бетон - 2,4 г/см3 | Цегла - 1,84 г/см3 | Грунт - 1,95 г/см3 | Дерево - 0,7 г/см3 | |||||
| Кп | Кg | Кп | Кg | Кп | Кg | Кп | Кg | |
| 10 | 6,2 | 2,0 | 3,7 | 1,7 | 6,5 | 1,7 | 12 | 1,0 |
| 15 | 12 | 3,5 | 5,5 | 3,5 | 13 | 2,5 | 30 | 1,2 |
| 20 | 23 | 5,3 | 8,2 | 3,7 | 26 | 3,8 | 59 | 1,3 |
| 30 | 74 | 13 | 17 | 7,2 | 100 | 8,2 | 200 | 1,8 |
| 40 | 230 | 30 | 34 | 14 | 280 | 17 | 550 | 2,5 |
| 50 | 680 | 66 | 66 | 24 | 780 | 35 | 1500 | 3,5 |
| 60 | 2100 | 140 | 130 | 41 | 2200 | 68 | 4100 | 4,8 |
| 70 | 6300 | 280 | 250 | 66 | 6000 | 130 | 11000 | 6,7 |
| 80 | 18000 | 560 | 490 | 100 | 17000 | 240 | 30000 | 9,0 |
| 90 | 53000 | 1100 | 960 | 160 | 49000 | 430 | 82000 | 12,0 |
Таблиця 7
| Характер забудови | Кількість будівель | Висота будівель, м. | Щільність забудови % | КоефіцієнтК заб. |
| Промислова | 4 - 6 | 10 - 20 | 40 | 1,8 |
| 30 | 1,5 | |||
| 20 | 1,2 | |||
| 10 | 1,0 | |||
| 1 - 2 | 8 - 12 | 40 | 1,5 | |
| 30 | 1,3 | |||
| 20 | 1,2 | |||
| 10 | 1,0 | |||
| Житлова й адміністративна | 9 | 30 - 32 | 50 | 2,5 |
| 30 | 2,0 | |||
| 20 | 1,3 | |||
| 10 | 1,0 | |||
| 5 | 12 - 20 | 50 | 2,0 | |
| 30 | 1,8 | |||
| 20 | 1,3 | |||
| 10 | 1,0 | |||
| 2 | 8 - 10 | 50 | 1,6 | |
| 30 | 1,4 | |||
| 20 | 1,2 | |||
| 10 | 1,0 |
Примітка: При щільності забудови менше 10 % коефіцієнт приймається за одиницю.
Таблиця 7а
| Матеріал стін | Товщина стін, см. | Виробничі будівлі | Житлові будівлі | |||||||
| Площа прорізів в огороджуючих конструкціях, % | ||||||||||
| 20 | 30 | 40 | 50 | 20 | 30 | 40 | 50 | |||
| Цегляна кладка | 38 | 0,27 | 0,38 | 0,50 | 0,52 | 0,26 | 0,28 | 0,32 | 0,41 | |
| 51 | 0,26 | 0,37 | 0,47 | 0,50 | 0,20 | 0,23 | 0,27 | 0,38 | ||
| 64 | 0,25 | 0,36 | 0,45 | 0,47 | 0,18 | 0,21 | 0,25 | 0,35 | ||
| Легкий бетон | 20 | 0,28 | 0,38 | 0,47 | 0,58 | 0,55 | 0,62 | 0,71 | 0,83 | |
| 30 | 0,27 | 0,37 | 0,45 | 0,58 | 0,41 | 0,45 | 0,50 | 0,55 | ||
| 40 | 0,26 | 0,36 | 0,43 | 0,52 | 0,32 | 0,36 | 0,38 | 0,43 | ||
Для розрахунку протирадіаційного захисту сховища необхідно мати такі вихідні дані:
- тип сховища (вбудоване, окремо розташоване);
- місце знаходження сховища (в районі промислової, житлової або адміністративної забудови);
- кількість будівель у районі забудови і їх висота;
- щільність забудови;
- характеристику будівлі, під якою знаходиться сховище (матеріал стін і їх товщина, площа прорізів в огороджуючих конструкціях);
- товщина бетонного покриття сховища;
- товщина ґрунтової обсипки по покриттю сховища.
Приклад: Розрахувати коефіцієнт протирадіаційного захисту вбудованого сховища, якщо покриття сховища складається із 50 см бетону і 50 см ґрунту. Сховище розташоване в районі адміністративної забудови. Кількість будівель у районі забудови - 9, висота будівель - 30 м. Будівля, під якою знаходиться сховище, цегляна, товщина стін - 51 см, площа прорізів в огороджуючих конструкціях - 40 % .
Із таблиці 6 ДБН В2.25-97 знаходимо коефіцієнти Кg і Кп для бетону і ґрунту. Для бетонного покриття товщиною 50 см Кпб = 680 і Кgб = 66. Для ґрунтової обсипки товщиною 50 см Кп гр..= 780 і Кg гр = 35.
К п = Кпб
Кgб = 680 780 = 530400; Кg= Кgб Кg гр. = 66 35 = 2376.Із таблиць 7 і 7а знаходимо коефіцієнти Кзаб. = 2,5 і К буд. = 0,47.
Відповідно:
Згідно з формулою (38) ДБН:
Висновок: Коефіцієнт захисту Кз знаходиться в межах від 2000 до 3000, що дозволяє віднести сховище до 3 класу.
Тема практичного заняття 5.
„Розрахунок та визначення основних параметрів при землетрусі”
1.Загальні положення
Землетруси – це підземні поштовхи та коливання поверхні Землі, які спричинені природними явищами (тектонічними процесами – рухом літосферних плит, який зумовлений тепловими процесами всередині Землі), зміною активності Сонця і діяльності людини (будівництво штучних водосховищ, видобуток нафти і газу, підземні ядерні вибухи тощо).
Землетруси – одне з грізних стихійних явищ, яке порушує нормальну життєдіяльність значної частини населення на великих територіях, викликає загибель людей і великі матеріальні збитки.
В Україні в зоні сейсмічної активності перебуває майже 120 тис. км2 території (близько 20% площі країни), проживає близько 11 млн. осіб, тут знаходиться значна кількість об’єктів промисловості. Сила можливих землетрусів оцінюється на рівні від 6 до 8 балів (за 12-бальною шкалою MSK-64). Сейсмонебезпечна зона охоплює території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Одеської, Закарпатської, Херсонської, Хмельницької областей.
Область виникнення підземного поштовху – осередок землетрусу – являє собою деякий об’єм у товщі Землі, в межах якого проходить процес вивільнення накопиченої енергії. Осередки землетрусу виникають на різних глибинах. Більша частина їх залягає в земній корі (на глибині порядку 20 – 30 км). У деяких районах відмічається велика кількість поштовхів, які виходять із глибин у сотні кілометрів (верхня мантія Землі). У центрі осередку умовно виділяють точку, яку називають гіпоцентром. Проекція гіпоцентру на поверхню Землі називається епіцентром. Лінії, що з’єднують на поверхні Землі пункти з однаковою інтенсивністю коливань (у балах) називаються ізосейсмами.
Осередок ураження при землетрусі – це територія, на якій сталися руйнування будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж. Тут можуть виникати пожежі, вибухи та людські жертви. Енергія землетрусу вивільняється у вигляді пружних сейсмічних хвиль, що поділяються на об’ємні (поздовжні й поперечні) та поверхневі. Об’ємні (поздовжні) розповсюджуються від гіпоцентру до поверхні Землі з великою швидкістю (6–8 км/с), поверхневі мають значно меншу швидкість, але визначають руйнівну силу землетрусу на значній відстані від епіцентру.
Територія осередку ураження має форму кола і умовно поділяється на чотири зони:
- зона повних руйнувань – 11...12 балів;
- сильних руйнувань – 9...10 балів;
- середніх руйнувань – 7...8 балів;
- слабких руйнувань – 5...6 балів.
Кількість землетрусів, які щорічно реєструються на земній кулі, нараховують сотні тисяч, але більшість із них відносяться до слабких, і лише незначна частина досягає масштабів катастрофи. Вважається, що при інтенсивності землетрусу в епіцентрі нижче 5 балів осередку ураження не утворюється.
2. Методика визначення основних параметрів землетрусу
Основними параметрами землетрусу, що визначають розміри осередку ураження, є магнітуда М, енергія Е, інтенсивність І землетрусу.
Магнітуда М – це потужність землетрусу в балах за шкалою Ч. Ріхтера (0¸8,8 балів), що визначається як десятковий логарифм максимальної амплітуди зміщення ґрунту, виміряної на відстані 100 км від епіцентру.