- нераціональні способи виконання окремих технологічних операцій, ремонтних і допоміжних робіт;
- необізнаність людей з правилами ТБ;
- низький рівень дисципліни та культури праці.
Найчастіше травматизм на виробництві спричинюється незадовільними організаційно-технічними заходами.
Організаційними причинами є:
- незнання або порушення правил ТБ, застосування нераціональних прийомів виконання окремих виробничих операцій;
- робота на машинах і знаряддях без відповідно фахової підготовки;
- відсутність технічного нагляду з боку адміністрації та інженерно-технічних працівників за проведенням робіт і станом обладнання;
- непогодженість прийомів роботи при сумісному виконанні трудових операцій або при обслуговуванні агрегатів;
- недостатній інструктаж новоприйнятих робітників або тих, що перейшли з однієї роботи на іншу;
- необережність і недисциплінованість робітників.
Технічними причинами є:
- несправність машин, знарядь та іншого реманенту, відсутність на машинах огороджень, захисних пристроїв або їх несправність;
- конструктивні недоліки машин і знарядь;
- невідповідність засобів індивідуального захисту (окулярів, респіраторів, спецодягу, спецвзуття та ін.) виконуваній роботі;
- нераціональне обладнання виробничих приміщень;
- недостатня освітленість виробничих приміщень та агрегатів.
Деякі робітники (найчастіше молоді студенти, учні-практиканти, механізатори), вважаючи, що вони досконало знають техніку, нехтують елементарними правилами техніки безпеки, що призводить до тяжких травм, а іноді і до каліцтва.
Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Розслідування та облік професійних отруєнь та захворювань здійснюється згідно з діючим Положенням. Розслідуванню підлягають всі, вперше виявлені хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання.
Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше. Тому, окрім показників частоти та тяжкості професійної захворюваності (визначаються аналогічно Пчт та Птт), важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань Пч та показник днів непрацездатності Пдн, які припадають на 100 працюючих: де З – кількість випадків захворювань за звітний період; Д – кількість днів непрацездатності за цей же період;Т – загальна кількість працюючих.
На основі отриманих показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.
Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих ужито для їх усунення та для забезпечення умов праці згідно з нормативними вимогами.
6. Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворюваності
Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх визначення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності.
Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи:
- статистичний;
- топографічний;
- монографічний;
- економічний;
- анкетування;
- експертних оцінок.
1. Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.
Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості.
Показник непрацездатності – це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:
Ці показники дозволяють визначати динаміку травматизму на підприємстві; порівнювати його з іншими підприємствами.
2. Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися.
3. Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відзначають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеженнята профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на цих об’єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об’єкта.
4. Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.
5. Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.
6. Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів та ергономічних вимог, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.