Джерела вивчення відтворення населення (стр. 3 из 5)

Більшість жителів країни, не розуміючи цілей і завдань перепису, поставилася до нього недоброзичливо, підозрюючи уряд у спробі ще більшого утиску інтересів народонаселення країни. Тому багато з них намагалися ухилитися від участі у перепису або намагалися дати про себе та своїх близьких заздалегідь хибні відомості.

А проте, незважаючи на недоліки, наявні в організації проведення, у програмі самого перепису й опрацюванні його матеріалів, уперше в історії Росії були отримані відомості про загальну чисельність населення, його розподілу за статтю та віком, шлюбним станом, письменністю, рідною мовою, міграційними процесами й за деякими іншими ознаками. Дані перепису відобразили надзвичайно непривабливу картину соціально-економічного стану Російської імперії та її культурну відсталість.

Першим науково зорганізованим переписом населення у радянський період був перепис населення Петрограда 2 червня 1918 року. В ньому вперше в практиці вітчизняної статистики передбачалося детальне вивчення сім'ї, з'ясування роду занять і джерел засобів існування та їх змін у порівнянні з дореволюційним періодом. 25 липня було затверджене й опубліковане "Положення про державну статистику", яке визначало завдання статистичної служби, в тому числі — проведення переписів населення.

28 серпня 1920 року за постановою Ради Народних Комісарів був проведений перший перепис населення країни, який був об'єднаний з сільськогосподарським переписом та стислим обліком промислових підприємств. На значній частині території країни тривала громадянська війна й тому майже 30% населення залишилися неврахованими переписом. Частина зібраних переписових матеріалів через військові дії виявилася втраченою, й у низці губерній перепис довелося проводити повторно. А проте робота ця була завершена, й 5 листопада 1920 року вже були опубліковані перші попередні підсумки перепису. Його матеріали були використані для всебічного аналізу соціально-економічного стану країни й стали підставою для розробки заходів щодо відновлення народного господарства, складання плану ГОЕЛРО й переходу від продрозкладки до продподатку.

У березні 1923 року проводився перший перепис міського населення країни. Він охопив лише ті міста, де була висока концентрація торговельно-промислової діяльності й де відбувалися значні зміни у чисельності та складі населення. А 17 грудня 1926 року був здійснений перший Всесоюзний перепис населення. Він був добре підготовлений. Його програму обговорювали на IIВсесоюзній статистичній конференції 1925 року й на Всесоюзному з'їзді статистиків, що відбувся у лютому 1926 року. Ця програма була значною мірою зіставна з програмою перепису 1920 року. Велику роль у підготовці, організації й проведенні перепису 1926 року відіграли О.А.Квиткін і В.Г.Михайловський. Розроблені ними методологічні принципи, які стали засадовими стосовно перепису 1926 року, багато в чому були використані в усіх наступних переписах, проваджуваних у країні.

Підсумки перепису населення 1926 року були опубліковані у 56 томах. Вони дали багатющий матеріал, що характеризував склад населення за багатьма найважливішими ознаками, а також стали підставою для складання першого п'ятирічного плану, для розрахунків поточної та перспективної чисельності населення країни. Матеріали перепису були використані для побудови таблиць смертності населення СРСР за 1926—1927 роки. Під час перепису 1926 року на жителів міської місцевості заповнювалася так звана "майнова" відомість, яка містила 13 запитань, призначених дати характеристику використання землі, будівель, житлових та нежилих приміщень і міру їх благоустрою, тобто це був практично й перепис житла.

Проведена 1931 року реєстрація міського населення не дала точних даних і черговий перепис населення був призначений на 1937 рік. 1932 року відбувся пробний перепис, близький за програмою до перепису населення 1926 року, але у подальшому його проект зазнав значних змін.

Перепис населення 1937 року — єдиний радянський перепис, проведений за принципом одноденного. В його ході враховувалося тільки наявне населення. Вперше в практиці радянських переписів був здійснений контрольний обхід опитуваних, вперше й востаннє було задане запитання про релігію, витлумачене як "теперішні власні переконання опитуваного". Але головне, що показав перепис населення 1937 року, — це значні демографічні втрати, пов'язані з насильницькою колективізацією, голодомором початку 30-х років і масовими репресіями населення в ході інспірованої Сталіним війни проти власного народу, широко відомої як боротьба з "ворогами народу".

Саме це стало причиною того, що організація перепису населення 1937 року була визнана незадовільною, її матеріали — дефектними, а розробники та виконавці унікальних статистичних робіт — ворогами народу. На 1939 рік був призначений новий перепис.

У ході другого Всесоюзного перепису населення, проведеного за станом на 17 січня 1939 року, вперше було враховане не тільки наявне, але й постійне населення. Наявне населення — це населення, яке перебуває на момент перепису на конкретній території, незалежно від того, чи замешкало воно тут постійно чи ні. Постійне населення — це сукупність людей, котрі постійно проживають на конкретній території. За умови ідеально проведеного перепису чисельність постійного та наявного населення загалом по країні має збігатися, як має збігатися й чисельність тимчасово замиканих та тимчасово відсутніх людей у межах країни. При проведенні перепису 1939 року різниця між чисельністю наявного (170467 тис. чоловік) та постійного (169519 тис. чоловік) населення становила всього 948 тис. чоловік, або 0,56%, що статистично є незначимою величиною. Отже, у ході перепису 1939 року була досягнута висока точність і повнота обліку населення. Його програма містила всього 16 запитань. Це набагато менше, ніж містили програми переписів населення 1920 та 1926 років, — і перша, і друга налічували близько 30 запитань разом з підзапитаннями. Це пояснювалося низкою об'єктивних причин.

На 1939 рік уже існував добре налагоджений поточний статистичний облік населення. Органи державної статистики отримували відомості про новонароджених, померлих, пошлюблених та розлучених за доволі широкою програмою як по країні загалом, так і по окремих територіях, про міське й сільське населення республік, країв, областей, адміністративних районів. Органи державної статистики отримували, крім того, відомості від установ та підприємств, які містили не тільки демографічні дані, а й відомості про освітню, професійну та кваліфікаційну структуру населення, рівень зайнятості та шерег інших даних про працівників, проводився облік міграцій населення. Отже, значна частина інформації, яка могла бути отримана тільки з даних переписів, на 1939 рік уже була наявна у матеріалах поточного статистичного обліку.

Матеріали перепису 1939 року були розроблені впродовж року на трьох спеціальних машинно облікових станціях, а його стислі підсумки опубліковані у 1939—1940 роках. Велика Вітчизняна війна, що почалася 1941 року, перешкодила завершенню повного опрацювання матеріалів перепису. Значення перепису 1939 року для розвитку статистичної теорії, методології та організації проведення переписів населення важко переоцінити. Його головні методологічні та організаційні принципи стали базою для всіх наступних переписів населення, що проводилися в нашій країні. Ця обставина має важливе ^значення, позаяк забезпечує зіставність даних про населення за великий період (Часу й дозволяє простежити зміни в чисельності й складі населення всієї країни та її окремих територій.

Перший повоєнний перепис населення був проведений 1959 року. Він був

зорганізований після двадцятирічної перерви від часу попереднього 1939 року

й після найтяжчої та найруйнівнішої в історії людства другої світової війни. Перепис 1959 року містив ті самі запитання, що були в переписових аркушах 1939 року, за винятком запитання про письменність. Його замінило запитання про рівень освіти населення. При опрацюванні матеріалів про сім'ї був застосований вибірковий метод. Опрацювання матеріалів перепису населення було повністю механізоване й проводилося централізовано. Попередні підсумки опрацювання були опубліковані 1959 року, остаточні у 17 томах — у 1962—1963 роках. Результати перепису 1959 року широко використовувалися в народногосподарчому плануванні та управлінні, а також стали підставою для перспективних обчислень населення.

У 70-ті роки в нашій країні було проведено два Всесоюзні переписи населення — у 1970 та 1979 роках. їх програми були значно ширшими, ніж у 1939 та 1959 роках, коли завдання обліку міграції не ставилося. Проте необхідність отримання відомостей про цей процес на 1970 рік стала очевидною. Після широкого обговорення до переписного аркуша були включені запитання про міграцію. Це дозволило визначити частку мігрантів у залежності від року їх прибуття в ту чи ту республіку, область, край, потоки та обсяг міграції між окремими територіями; дати характеристику населення, що мігрує, й проаналізувати причини міграції. Були також отримані відомості про осіб працездатного віку, зайнятих у хатньому та особистому підсобному сільському господарстві. Водночас з'ясовувалося, за яких умов такі люди могли б працювати в суспільному виробництві.