Перепис 1979 року за своєю програмою був наближений до перепису 1970 року, збігалися й методи їх організації. При проведенні обох переписів на низку запитань були отримані відповіді від 25% населення, що потрапило до вибірки. 1970 року таких запитань було 7, 1979 року — 5. Обидва переписи передбачали отримання відповідей від усього населення на 11 однакових запитань. У перепису 1979 року окремі запитання мали докладніші або уточнені формулювання у порівнянні з 1970 роком. До них належало й запитання про шлюбний стан.
Якщо у переписах населення 1939, 1959 та 1970 років потрібно було тільки вказати, чи перебуває конкретна особа в шлюбі чи ні, то 1979 року запитання про шлюбний стан ставилося у розгорнутому формулюванні. Опитуваний повинен був указати, чи перебуває він у шлюбі, чи овдовів або розлучений. Детальна відповідь на це запитання має велике наукове й практичне значення як для вивчення проблеми формування сім'ї, її стабільності, народжуваності, так і для розробки демографічних прогнозів.
Програма перепису 1979 року практично вперше після перепису 1926 року дозволила вивчити дуже важливе для дослідження народжуваності та відтворення населення питання про кількість народжених жінками дітей. Отримані з цього питання матеріали дозволили проаналізувати зміну рівня народжуваності у жінок різних генерацій у залежності від їх рівня освіти, національності, місця замешкання, приналежності до певної соціальної групи.
Головні підсумки перепису населення 1979 року були отримані наприкінці того ж року, а у першій половині 1981 року було завершене опрацювання його матеріалів за повною програмою.
Останній Всесоюзний перепис населення був проведений у СРСР за станом на 12 січня 1989 року. В його ході враховувалося наявне та постійне населення. На відміну від попереднього перепису в його програмі було передбачене зазначення родинних стосунків до члена сім'ї, записаного першим в переписному аркуші; не одне, а два джерела засобів існування; факт закінчення професійно-технічного училища на додаток до питання про рівень освіти. Такими були зміни в програмі суцільного перепису. В програмі ж вибіркового перепису додатково враховувалося для мігрантів — з якого населеного пункту, міського чи сільського, він прибув; а для жінок віком понад 16 років — кількість живих дітей.
Вперше докладно враховувалися житлові умови населення: період побудови, матеріал зовнішніх стін і відомча приналежність будинку, тип житлового приміщення та його благоустрій, кількість зайнятих (сім'єю або одинаком) житлових кімнат, розміри загальної та жилої площі.
Крім всесоюзних переписів населення, в країні проводилися так звані пробні переписи населення. Перший з них був здійснений 1932 року, наступні—у1957, 1967, 1976 та 1986 роках. Пробні переписи населення являють собою суцільні обстеження невеликої частини країни, які проводяться з метою уточнення та відпрацювання програмно-методологічних та організаційних питань чергового перепису населення. В їх ході перевіряють метод перепису та його інструментарій, формулювання запитань програми перепису; порядок організації збирання та подання відомостей, визначення навантаження на задіяний у переписі персонал, навчання на практиці керівників майбутнього перепису, відповідальних за його проведення.
Пробні переписи населення проводять звичайно у кількох районах країни з різними природно-господарчими умовами, складом населення та характером його розселення. Іноді в різних районах випробовують різні аспекти методики та організації перепису. Окремі запитання, їх формулювання та інструментарій перепису перевіряють неодноразово. Пробні переписи населення звичайно не мають на меті отримати змістовні відомості про населення тих районів, де їх проводять, проте ці відомості нерідко є об'єктом дослідницького інтересу.
Джерелом відомостей про населення, його склад та розселення є також мікропереписи або мікроцензи. Вони являють собою вибіркові обстеження населення, репрезентативні для цілої країни. їх особливість полягає в тому, що як об'єкт спостереження відбирають окремі території — облікові дільниці перепису населення, житлові квартали, будинки або навіть житлові приміщення — й опитують усіх, хто замешкав на цих територіях. Завдяки такому
підходу у вибірці виявляються репрезентованими всі райони та всі групи населення. Частка вибірки коливається від 1 до 10% населення країни. Мікропереписи не сполучені із значними витратами, їх програми доволі докладні, але стосуються, як правило, вузького кола питань.
Мікропереписи дістали поширення в Європі в середині XXсторіччя, об'єктом більшості з них було вивчення народжуваності та її чинників. У нашій країні за типом мікроперепису було проведене 1985 року вибіркове соціально-демографічне обстеження населення.
Соціально-демографічне обстеження населення 1985 року. Це було перше у вітчизняній статистиці великомасштабне вибіркове обстеження населення. Його метою було з'ясувати зміни у складі населення країни за час, що минув після перепису 1979 року. Це обстеження охопило 5% населення колишнього СРСР, для його проведення в усіх союзних республіках та областях були відібрані виборчі дільниці з виборів до Рад народних депутатів і в них опитані всі постійні жителі. Обстеження тривало з 2 по 11 січня 1985 року.
Програма обстеження містила 5 розділів: "Відомості про кожного обстежуваного", "Відомості про шлюби", "Відомості про народження", "Житлові умови" та "Думка населення". В останньому розділі опитуваним було запропоновано таке запитання: "Які з перелічених завдань, на Вашу думку, є найважливішими й мають розв'язуватися в першу чергу: поліпшення забезпечення продуктами харчування, поліпшення асортименту та якості промтоварів, поліпшення житлових умов, поліпшення медичного обслуговування, поліпшення роботи транспорту, поліпшення соціального забезпечення, поліпшення побутового обслуговування населення, інші завдання?"
За матеріалами обстеження був детально вивчений склад населення, отримані докладні характеристики складу й типів сімей, шлюбності, народжуваності, припинення шлюбу, повторної шлюбності, смертності серед немовлят, визначений вплив заходів демографічної політики на демографічну поведінку сімей. Крім того, були отримані об'єктивні характеристики контингенту зайнятих на момент обстеження в особистому підсобному господарстві та встановлені умови, на яких вони воліли б стати до роботи у державному секторі.
3. Обстеження населення та їх класифікація.
Обстеження населення бувають разовими, одночасними, періодичними або поточними і являють собою регулярне опитування тієї самої вибірки або тих самих людей. Прикладом такого опитування можуть бути бюджетні обстеження у країнах СНД. Останнім часом дістали поширення обстеження населення за однаковою або схожою методикою та програмою в різних країнах.
Обстеження населення можуть охоплювати контингент від десятків тисяч до кількох сотень опитуваних. Розміри вибірки залежать від цілей програми, кількості груп населення або територій, щодо яких отримують дані. Тематика обстежень населення є різноманітною. Поряд з отриманням інформації про демографічні події часто вивчають установки, мотивацію або ставлення населення до певної демографічної проблеми, наприклад думку жінок про оптимальну кількість дітей у сім'ї.
Особливе значення мають анамнестичні обстеження, які являють собою одномоментні опитування населення для встановлення інтенсивності й динаміки демографічних подій у минулому. Анамнестичні обстеження почали застосовувати в перші роки радянської влади в низці експедиційних демографічних опитувань Малих народів — калмиків, аварців тощо. їх використовували й при вивченні демографічної поведінки населення у процесі колективізації сільського господарства та індустріалізації країни у 30-ті роки, при дослідженні санітарних наслідків Великої Вітчизняної війни в Криму, при аналізі демографічних аспектів переселень за умов Крайньої Півночі. До найбільших анамнестичних обстежень належать дослідження демографічних процесів у селах Закавказзя (1940 і 1947 роки), вивчення народжуваності та дитячої смертності у сільській місцевості Узбекистану (1962 рік). 1960 року Інститут організації охорони здоров'я та історії медицини імені М.О.Семашка провів анамнестичне обстеження з метою вивчення шлюбної народжуваності у залежності від умов доходу сім'ї, соціального статусу та житлових умов.
За типом анамнестичних обстежень збирають дані про народжуваність, шлюби та розлучення в одночасних обстеженнях сімей робітників, службовців і колгоспників, що їх проводять статистичні органи від 1967 року (починаючи з 1972 року — кожні три роки).
4. Поточний облік демографічних подій або поточний облік природного руху населення.
Цей облік населення полягає у збиранні відомостей про випадки народжень, смерті, укладання та розірвання шлюбу. Кожна з цих демографічних подій має правове значення, а тому підпадає під спостереження при їх юридичному оформленні — реєстрації або запису актів громадянського стану в містах і районних центрах відділами (бюро) ЗАГСу, а в сільській місцевості і селищах — виконавчими комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів.
Опрацювання матеріалів поточного обліку демографічних подій полягає в підрахунку кількості подій з групуванням їх за кожною з реєстрованих ознак або їх поєднанням. Система цих групувань утворює програму опрацювання даних поточного обліку демографічних подій. Опрацювання охоплює переважно ті ознаки, які мають значення для демографічного аналізу. Дані опрацювання поточного обліку демографічних подій публікують у спеціальних статистичних збірниках, видаваних Міністерством статистики України: "Природний рух населення в Україні в 1986-1990 роках", "Смертність населення України за причинами смерті в 1986-1990 рр.", "Населення України, 1993 рік", "Народне господарство України у 1994 році" та ін.