Органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України здійснюють контроль за проведенням санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на ліквідацію та попередження забруднення навколишнього середовища, на покращання умов праці, побуту, відпочинку, а також контроль за впровадженням заходів щодо попередження професійних захворювань. Свою роботу санепіднагляд здійснює через районні, міські та обласні санітарно-епідеміологічні станції, до штатуяких входять санітарні інспектори. Органи санепіднагляду узгоджують проекти будівництва та реконструкції підприємств щодо питань гігієни та виробничої санітарії, беруть участь у роботі комісій по введенню в дію нових виробничих об'єктів. Вони наділені правами забороняти експлуатацію об'єктів, що не відповідають нормам виробничої санітарії, забороняти використання шкідливих речовин у разі можливої негативної їх дії на людей і навколишнє середовище; вимагати термінової госпіталізації інфекційних хворих; регулярно проводити обстеження на підконтрольних підприємствах, в районах.
Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на господарські організації вищого рівня. Цей контроль здійснюється відповідними службами охорони праці підприємств, об‘єднань, корпорацій, а також галузевих міністерств і відомств, на які покладені функції державного управління охороною праці.
Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.
Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених з охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.
Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених з охорони праці, їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.
Якщо уповноважені з охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв.
Уповноважені з охорони праці діютьвідповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.
22.Розслідування та облік нещасних випадків
Згідно статті 22 Закону України “Про охорону праці” роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Зараз в Україні діє ”Порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворінь і аварій на виробництві “ (Постанова від 25 серпня 2004р. №1112).
Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання, гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з представниками твариного та рослиного світу та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, у випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків, а також випадки смерті на підприємстві (далі – нещасні випадки).
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, або інша особа-свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.
Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу зобов’язаний:
- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу;
- повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації, членом якої є потерпілий, або уповноважену профспілку найманими працівниками особу по охороні праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства повинен протягом доби екстрено з використанням засобів зв’зку повідомити за встановленою формою:
- підприємство, де працює потерпілий;
- робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків групових, із смертельним наслідком, з тяжкими наслідками, у випадку смерті працівника на підприємстві, а також у випадку зникнення працівника при виконанні ним трудових (посадових) обов’язків, повинен негайно:
1. повідомити з використанням засобів зв’язку:
- робочий орган виконавчої дирекції фонду (по формі фонду)
- підприємство, де працює потерпілий, якщо він є працівником іншого підприємства:
- органи державної пожежної охорони – про нещасних випадках, що сталися внаслідок пожежі:
- установи державної санітарно-епідеміологічної служби – в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);
2. створити наказом комісію по розслідуванню нещасного випадку в складі не менше трьох осіб і організувати розслідування.
До складу комісії включаються:
- керівник (спеціаліст) служби охорони праці (голова комісії);
- керівник структурного підрозділу (представник роботодавця, якщо немає структурного підрозділу);
- представник робочого органу виконавчої дирекції фонду (за згодою);
- представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
- другі особи ( представника державної епідеміологічної служби і інші).
У випадку, коли нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно розслідування організує робочий орган виконавчої дирекції фонду, для чого створює комісію в складі не менше трьох осіб: представники фонду (голова комісії), держадміністрації, профспілки, потерпілий або особа, яка представляє його інтереси.