Нещасні випадки на виробництві (стр. 6 из 7)

m – коефіцієнт світлового клімату (для України m = 0,9);

c – коефіцієнт сонячності. Для географічної широти м. Суми розташоване в межах 0,75–1,0, приймаємо с=0,875. Тоді:

е_IV=1,5∙0,9∙0,875=1,18%

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести з формули:

, (2.8)

звідки

, (2.9)

де S_o – площа усіх вікон у приміщенні, м²;

S_n – площа підлоги приміщення, м2;

τ_o – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконних прорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнані сонцезахисними пристроями, τ_o = 0,5;

r₁ – коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення (довжини і ширини), глибини приміщення (відстані від вікна до протилежної йому стінки), висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані розрахункової точки від вікна, середньозваженого коефіцієнта відбиття світла від стін, стелі, підлоги, ρ_ср.

Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна:

5,4/1,8=3

Відношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення:

4,4/5,4=0,8

Середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін, підлоги, r_ср=0,4.

Відношення довжини приміщення до його глибини:

7,8/5,4=1

Знаходимо, що r₁=2.

η_o – світлова характеристика вікна вибирається з таблиці по співвідношенням, аналогічним попереднім:

Відношення довжини приміщення до його глибини:

7,8/5,4=1

Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна:

5,4/1,8=3

Знаходимо, що η_o= 18;

К_буд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками, якщо будинків немає, то К_буд = 1;

К_з – коефіцієнт запасу береться в межах К_з = 1,3 – 1,5, приймаємо К_з = 1,4.

S_o =1,8∙2,0∙2=7,2 м²

S_n =7,8∙5,4=42,12м²

Таким чином:

%

Порівнюючи значення нормованого коефіцієнта природного освітлення і фактичного можна зробити висновок, що досліджуване приміщення потребує додаткових заходів для поліпшення природного освітлення. Отримані значення перевищують допустимі норми. Допустимим відхиленням значення фактичного коефіцієнта природного освітлення від нормованого є +10 – -5%.

У нас відхилення складає:

=+43%

Задача 3

Дослідити достатність загального штучного освітлення приміщення економічного відділу габаритами: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м, висота – 3,0 м. Вид джерела світла – лампа розжарювання, система освітлення – загальна в системі комбінованого, 6 світильників по 1 лампі у кожному потужністю 75 Вт.

Таблиця 1 – Технічні характеристики існуючих джерел штучного світла

Лампи розжарювання		Люмінесцентні лампи
Тип	Світловий потік, Fл, лм	Тип	Світловий потік, Fл, лм
В-125–135–15*	135	ЛДЦ 20	820
В 215–225–15	105	ЛД 20	920
Б 125–135–40	485	ЛБ 20	1180
Б 120–230–40	460	ЛДУ 30	1450
Б 125–135–60	715	ЛД 30	1640
БК 215–225–60	790	ЛБ 30	2100
БК 125–235–100	2280	ЛДУ 40	2100
БК 215–225–100	2090	ЛД 40	2340
Г 125–135–150	4900	ЛБ 40	3120
Г 215–225–150	4610	ЛДУ 80	3740
Г 215–225–300	19100	ЛД 80	4070
Г 215–225–300	19600	ЛБ 80	5220
* Перші два числа показують діапазон допустимої напруги, В, третє – потужність, Вт.

Розв'язання:

Для оцінки достатності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4–79.

Нормоване значення освітлення для економічного відділу при загальному освітленні за СНиП ІІ-4–79 складає при використанні ламп накалювання – 200 лк.

При комбінованому освітленні частка загального освітлення в системі комбінованого повинна складати 10% норми для комбінованого освітлення, але не менше 50 лк.

Значення фактичного освітлення, лк, у відділі можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули:

, (2.10)

звідки

, (2.11)

де F_л – світловий потік однієї лампи, лм., в нашому випадку приймаємо Fл=790 лм;

η_в – коефіцієнт використання світлового потоку. Для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях для традиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення, може набувати значення в межах η_в = 0,4 – 0,6, приймаємо ηв = 0,5;

N – кількість світильників, шт. Задану у вихідних даних кількість світильників необхідно розмістити рівномірно по площі приміщення, по можливості по сторонах квадрата, виконуючи такі умови: сторона квадрата L = 1,4 Hp, де Hp – висота підвісу світильника над робочою площиною, яку можна визначити як різницю між висотою приміщення і стандартною висотою розміщення над підлогою робочої площини, що дорівнює 0,8 м, та висотою підвісу світильника від стелі hпід = 0,1 – 0,4 м. Відстань від світильника до стіни бажано витримувати в межах l = 0,3

0,5L;

n – кількість ламп у світильнику, шт.;

S – площа приміщення, м2; S=48м2;

k – коефіцієнт запасу, k = 1,5 – 2 приймаємо k = 1,75;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z = 1,15.

(2.12)

(2.13)

лк

Порівнюючи нормативне значення освітленості з фактичним, робимо висновок про достатність штучного освітлення у відділі.

Допустимим є відхилення фактичного освітлення від нормативного в межах +20% – -10%.

Відхилення фактичного значення від норми складає:

Задача 4

Розрахувати заземлення для стаціонарної установки. Заземлювачі заглиблені і розміщені в один ряд (глибина закладання t = 80 см). Довжина заземлювача l_тр=600 см, діаметр заземлювача d_тр=2 см, ширина з’єднувальної смуги – 5 см, ґрунт – пісок, II кліматична зона.

Рис. 3 – Схема заземлення

Рішення:

1. У відповідності до вимог пуе визначається допустимий опір розтіканню струму в заземленні R_з. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти R_з = 4 Ом.

2. Визначається питомий опір ґрунту, який рекомендовано для розрахунків, r_табл., Ом×см; r_табл.= 70000 Ом×см

3. Визначаються підвищувальні коефіцієнти для труб (вертикальних заземлювачів) К_П.Т та для з’єднувальної смуги К_П.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів.

Беремо: К_П.Т.=1,7; К_П.С.=4.

4. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) r_розр.т з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:

, Ом×см. (2.14)

ρ_розр.т=70000∙1,7=119000 Ом·см

5. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для горизонтального заземлювача (з’єднувальної смуги):

, Ом×см. (2.15)

ρ_розр.с=70000·4=280000 Ом×см.

6. Визначається відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача:

, см (2.16)

см,

де h_з – глибина заглиблення труб, см;

l_Т – довжина вертикального заземлювача.

7. Визначається опір розтіканню струму для одиночного вертикального заземлювача, який розташований нижче від поверхні землі:

,Ом (2.17)

8. Визначається необхідна кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування:

(2.18)

9. Визначається відстань між вертикальними заземлювачами L_Т. із співвідношення

. Для стаціонарних заглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: С = 1.

L_Т. = l _Т = 600 см.

10. Визначаємо коефіцієнт екранування труб при числі труб n_Т та відношенні

.

η_{е т}=0,4