Таким чином, провина є обов'язковою суб'єктивною властивістю злочину. По змісту вона являє собою психічне відношення особи до суспільно небезпечної дії (бездіяльності) і до суспільно небезпечних наслідків такого. Безвинно немає ні злочину, ні покарання: "Nullum crіmen, nulla poena sіne culpa:" Провина визначена як суб'єктивна підсистема, рівнозначній об'єктивній підсистемі суспільно небезпечного діяння.
Поняття злочину є однієї з основних категорій карного права. Злочин є самостійним видом правопорушень. Основна особливість злочинів полягає в тому, що більшість із них заподіює істотна шкода (збиток) фізичній або юридичній особі, суспільству або державі, а деякі створюють погрозу заподіяння такої шкоди. Тому особи, винні в здійсненні цього виду правопорушень, залучаються, як уже вказувалося, до найбільш суворого виду юридичної відповідальності - кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК під злочином розуміється передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), зроблене суб'єктом злочину.
Поняття злочину, відповідно до наведеного визначення, містить у собі наступні з:
1)суспільна небезпека;
2)протиправність;
3)винність;
4)караність.
Розглянемо докладно названі ознаки.
Злочин - це, насамперед , діяння, тобто конкретне суспільно небезпечне поводження (учинок, діяльність) людини. Воно може проявлятися як у формі дії, так і бездіяльності. Тому, думки, переконання або наміри особи вчинити злочин, не реалізовані в конкретному суспільно небезпечній дії або бездіяльності, злочином не є. Таким чином, злочинна дія - це активна, усвідомлена форма поводження особи. Злочинна бездіяльність припускає пасивну форму поводження людини, що виражається в нездійсненні дій, які він повинен був і міг зробити в силу закону або взятого на себе зобов'язання. Прикладом може служити ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК) або ненадання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 КК). Деякі злочини можуть бути зроблені як шляхом дії, так і бездіяльності, наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту особами, що управляють транспортними засобами (ст. 286 КК), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК) і т.д.
Суспільна небезпека є об'єктивною властивістю будь-якого правопорушення, включаючи й злочин. Ця властивість полягає в тім, що злочином заподіюється або створюється погроза заподіяння шкоди об'єктам кримінально-правової охорони. Ця шкода полягає в дестабілізації суспільних відносин, порушенні правопорядку, а також у порушенні законних прав і воль громадян й юридичних осіб. При цьому здійснення злочину досить часто сполучено із заподіянням матеріального збитку, фізичної й моральної шкоди потерпілій особі.
Карна протиправність злочину полягає в тому, що конкретне суспільно небезпечне діяння зізнається злочинним тільки в тому випадку, якщо воно передбачено в такій якості в діючому карному законі. Протиправність, як юридичне вираження суспільної небезпеки, припускає приписання закону, що втримується в Загальній частині КК, а також у диспозиції й санкції конкретної статті Особливої частини КК України. Називаючи й розкриваючи склад злочинів, законодавець забороняє їхнє здійснення під страхом застосування з або інших заходів кримінально-правового впливу.
Іноді діяння, що підпадає під ознаки злочину, не зізнається законодавством таким. Це відбувається в тих випадках, коли злочин відбувається в стані гострої потреби, необхідної оборони й у деяких випадках, передбачених законом.
Необхідна оборона - це розмірний захист від протиправного зазіхання. У кожному конкретному випадку суд, виходячи з обставин справи, визначає, чи було зроблене діяння в стані необхідної чи оборони ні. Так, якщо громадянин наніс тяжкі тілесні ушкодження злочинцеві, що намагався витягти в нього з кишені гаманець, те це не буде розцінене як перевищення меж необхідної оборони.
Гостра потреба - це дії, спрямовані на усунення шкоди, що не міг бути усунутий іншими засобами, і якщо заподіяний при цьому шкода є менш значним, чим відвернений. Наприклад, під час пожежі на підприємстві зноситься будова, що перебуває поблизу від місця горіння, для того, щоб запобігти поширенню вогню на інші будови. У цьому випадку по-іншому не можна було зупинити поширення вогню й заподіяний при цьому шкода є менш значним, чим відвернений.
Злочин - діяння винне. Воно зізнається таким при наявності в особи відповідного психічного відношення (свідомості й волі) до зробленому їм дії або бездіяльності. Таким чином, конкретна дія або бездіяльність, позбавлена психологічної основи не є злочином (наприклад, позбавленими свідомості й волі варто вважати рефлекторні або конвульсивні рухи, інстинктивні вчинки, рухи в несвідомому стані або в сні, поводження під час гіпнозу й т.д.). Не вважається злочином також діяння, що формально містить ознаки злочину, зроблена особою в результаті непереборної сили або під впливом фізичного насильства, якому воно не могло протистояти.
Четвертою зі злочину є караність, що виражається в погрозі застосування покарання при порушенні заборони зробити ті або інші суспільно небезпечні діяння, з яких описані в кримінально-правовій нормі. Особа, що зробила злочин, зобов'язано перетерпіти певні позбавлення матеріального й морального характеру за зроблене їм злочин. При цьому відповідальність наступає й у тих випадках, коли особа не знала, що його дії заборонені карним законом й є протиправними. Тобто "незнання закону не звільняє від відповідальності". Однак чинне законодавство допускає можливість звільнення особи, що здійснили злочин, від кримінальної відповідальності й покарання в певних випадках (розділи ІX й XІІ КК).
1. Кримінальний кодекс України. – К., «Велес», 2005.
2. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України – К., Академкнига, 2007.
3. Бажанов М.І. Кримінальне право України.– К., Основа, 2005.
4. Кримінальне право України. Загальна частина. – Х., Одисей, 2005.
5. Кримінальне право України. Особлива частина. – Х., Одисей, 2005.
6. Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. М. І. Мельника, В. А. Климента – К., 2004.
7. Криминология: Учебник под ред.. Кудрявцева В.Н., Москва, 1997.
8. Криминологические основания преступлений частного обвинения: Моногр. - Гончарова А.Н., Красноярск, 2002
9. Крылова Н.Е. Уголовное право.– К., 2002.
10. Курс уголовного права. Том 1. Общая часть. Учение о преступлении - Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М., 2004.
11. Курс уголовного права. Том 2. Общая часть. Учение о наказании - под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой – М., 2004.
12. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина. – К., 2002.