Поняття і ознаки держави (стр. 5 из 5)

Отже, керуючись вищезазначеним матеріалом, Україну можна сміливо називати державою, оскільки вона має всі ознаки бути нею.

По-перше, коли ми кажемо Україна, ми маємо на увазі весь український народ, а не лише певну частину Східної Європи. Іншими словами, Україна є всеохоплюючим поняттям, котре уособлює всіх членів суспільства на даній території.

Українська держава всіляко намагається захищати права і свободи людини, оскільки „Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю...”, що зазначено у статті 3 Основного Закону України. Можливо сучасні суспільні реалії і змушують засумніватися у збереженні українською державою вищезазначеної цінності, але не будемо забувати і про багатостраждальну історію нашого краю, коли раб не рахувався за людину і про те, що все відносно.

Як і в інших країнах світу, українські закони діють насамперед на українській території. Це означає, що всі особи незалежно від того, чи є вони громадянами цієї країни, зобов’язані дотримуватися норм українського законодавства. Це є найхарактернішою ознакою державності. Окрім того, „ ...Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.”, що ще раз підтверджує існування держави, а не просто об’єднання людей.

Наступною ознакою сучасної держави України є те, що вона є офіційною організацією– репрезентує суспільство, виступає від його імені, і в такій якості визнана іншими суспільствами (державами). Так, Україна має встановлені дипломатичні відносини з більш ніж 170 державами світу, а інтереси України представляють 118 дипломатичних представництв у майже 80 зарубіжних країнах.

Іншою доказом державності України є те, що вона є універсальною організацією– тобто об`єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер їх суспільного життя. Найхарактернішим прикладом є вибори народних депутатів та Президента України, референдуми чи просто соціальні опитування населення.

Українська Держава є верховною– тобто є вищим за значенням та силою об`єднанням суспільства; всі інші соціальні організації (об’єднання громадян, політичні партії, професійні спілки) в сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй.

Україна – це централізована організація, в якій внутрішня побудова здійснюється за ієрархією, тобто підпорядкованості нижчих організаційних структур (регіонів, місцевих органів державної влади і управління, державних підприємств і установ) вищим, в кінцевому результаті, - загальнодержавним (парламенту, президенту, міністерствам тощо). А це є також характерним для держави.

Мабуть, найголовнішим аспектом при розгляді Української держави є її суверенітет. Так, 16 липня 1990 року у місті Києві Верховною Радою Української РСР була прийнята „Декларація про державний суверенітет України”, котра проголосила „...державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.” [2] Ну а у статті 17 Конституції України зазначено, що „Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу”. [6]

Іншої особливістю України як держави є наявність системи державних органів, які здійснюють її завдання і функції. Тобто, наявність апарату держави.

Отже, провівши невеликий аналіз відповідності України поняттю держави, можна зробити висновок, що вона відповідає сучасним уявленням про державу і гідно несе свої обов’язки перед її громадянами.

ВИСНОВКИ

Виконавши курсову роботу з теорії держави і права про поняття держави і її ознаки, хотілося б зробити наступні висновки. Я розбив їх по розділам курсової роботи, щоб найкраще виразити свої думки щодо того чи іншого питання та роботи загалом.

У першому підрозділі першого розділу я виклав інформацію щодо поглядів мислителів про походження держави. Хотілося б відмітити, що абсолютно всі дослідники поняття держави укладали в це поняття об’єднання людей в тій чи іншій формі. Так, одні вважали державу об’єднанням людей шляхом підкорення одними класами інших, інші – добровільним об’єднанням родин через неспроможність самостійно протистояти насильству. Проте ніхто не заперечує того, що держава є об’єднанням груп індивідуумів.

У підрозділі щодо підходів про визначення поняття держави та її суті я виклав тезиси про різні способи визначення держави. У будь-якому з них помітно, що держава завжди асоціюється з владою та політикою. Тобто, держава вже характеризується не лише як об’єднання, а як об’єднання, котре здібне до самокерування.

Розділ про передумови виникнення держави я розділив на дві складові (історичні та соціальні). При цьому варто відмітити, що в основі історичних передумов лежить потреба цілісності суспільства, що знову доказує твердження про те, що держава є об’єднанням осіб. Також видно, що в основі соціальних передумов виникнення держави лежить принцип задоволення власних потреб, що показує нам державу в світлі способу отримання бажаного.

У останньому підрозділі першого розділу я намагався вивести кінцеве визначення поняття держави. Звідси видно, що держава знову ж таки є об’єднанням, як би не трактували поняття ті чи інші джерела. Не залежно від особливостей державу трактують саме як організацію суспільства.

Другий розділ було присвячено ознакам держави. Так, видно, що держава має низку ознак, котрі відокремлюють її від інших соціальних об’єднань. Проте, на мою думку, найголовнішою з них є верховенство права для абсолютно всього населення держави, адже це є найвищою формою саморегулювання такого великого об’єднання осіб. Якнайкраще характеризує мої слова латинське прислів’я, котре гласить: „Закони створені для того, щоб сильний не був всемогутнім”.

Характеризуючи у третьому розділі сучасну Українську Державу, не можна не розглянути як плюси так і мінуси сучасного творення державності. У цьому розділі я дійшов висновку, що Україна досить гідно представляє себе як країну. Проте, не можу промовчати і про негативи. Один факт, що Україна посідає десяте місце у світі по захворюванню на СНІД перекреслює чимало позитивних моментів, адже здоров’я країни є найголовнішим у державному творенні – це майбутнє сучасного суспільства. Можливо причина такої сумної ситуації лежить саме на моральному рівні, адже далеко не завжди сучасне суспільство нав’язує особам ( а, особливо дітям) хороші звички і подає вдалий приклад для наслідування. Можливо у вирі сучасного життя багато хто забуває про найголовніше, на мою думку, в житті - здоров’я, сім’ю та дружбу, що і спричиняє до негативних наслідків, таких як наркоманія, алкоголізм чи будь-який вид залежності.

В будь-якому разі, потрібно завжди гідно долати перешкоди життя, самоудосконалюватися та нести лише позитив у відношенні до себе та оточуючих, адже:

Гідність держави зрештою залежить від

гідності особистостей, які її створюють

Дж. Міль.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права / Фонд сприяння розвитку укр. правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". — Львів, 1997. — 200с.

2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року.

3. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М.. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 688.

4. Кельман М.С..Теорія держави: Навч. посібник/ -Тернопіль, 1997.

5. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін.. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб.; За ред. В.В.Копєйчикова; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — Стер. вид.. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 317 с

6. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами, які вступили в силу з 1 січня 2006 року відпвідно Закону України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-ІV від 8 грудня 2004 року. Положення Закону України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України», що набирають чинності з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році. – Харків: СПД ФО Співак Т. К., 2006. — 48с.

7. Корельский В.М., Перевалова В.Д.. Теория государства и права: Підручник/ - М., 1999.

8. Лисенков С.Л.. Загальна теорія держави і права.

9. Навчальний посібник. — К.: "Юрисконсульт", 2006. — 355 с.

10. Нечитайленко А.А..Основи теорії права: Навчальний посібник/ - Харків, 1998.

11. Піча В.М., Хома Н.М.. „Політологія” Львів, 2003 р.

12. Самолюк В., Філіп’єв А., Мартинюк Р. Основи правознавства: Навчальний посібник. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2006. – 253с.

13. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

14. Шемшученко Ю.С та ін.. Юридична енциклопедія. – Київ, “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана. – 1999. – Т.1.

15. Гроций Гуго. «О праве войны и мира», перевод с латинского. М.,1994.

16. Дынник М.А. Очерк истории философии классической Греции. – М., 1936. – 457 с.

17. Лосева А.Ф. и др. Платон. Филеб, Государство, Тимей, Критий /— М.: Мысль, 1999. — 654 с.

18. Мельников А.П. Проблемы политологии в работе Аристотеля “Политика” // Вестник Белорусского ун-та. Сер. 3 История, философия, политология, экономика, право. – 1995. - №1. – 134 с.

19. Цицерон Марк Туллий. Диалоги: О государстве; О законах. - М., 1994

ДОДАТКИ