Суб'єкти конституційно-правових відносин з наданими їм юридичними права і обов'язками здійснюють певні дії, завдяки яким виникають відповідні конституційно-правові відносини, тобто об'єкти таких правовідносин.
Під об'єктами конституційно-правових відносин розуміють певні дії, особисті, соціальні або державні блага, які безпосередньо задовольняють інтереси і потреби суб 'єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники вступають у ці відносини і здійснюють свої суб 'єктивні конституційні права та обов 'язки.
Згадані блага можуть бути матеріальними і нематеріальними.
Серед матеріальних видів об'єктів конституційно-правових відносин провідна роль належить загальнонародним та загальнодержавним об'єктам. Це:
·конституційний лад в Україні (ч.З ст. 5 Конституції України),
·влада, влада народу, державна влада (ст. ст. 5, 6 Конституції України),
·суверенітет і територіальна цілісність Украіни (ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України),
·економічна та інформаційна безпека України (ч.І ст. 17 конституції України).
Серед другої групи видів об'єктів (нематеріальні об'єкти) конституційно-правових відносин перш за все слід виділити особисті нематеріальні блага людей.
Конкретними об'єктами правовідносин цієї групи є:
·життя людини, захист його є обов'язком держави (ч. 2 ст. 27 Конституції України),
· охорона здоров'я людини (ч. 1 ст. 49 Конституції України).
Таким чином, я з’ясувала визначення понять: „конституційно-правові відносини”, „суб’єкти” і „об’єкти” конституційно-правових відносин. Визначила, хто належить до суб’єктів цих відносин. Навела види об’єктів конституційно-правових відносин та деякі їх приклади. Проте наведений список не є вичерпаним, його можна продовжувати й продовжувати.
Список використаних джерел та літератури
1. Конституція України. Закон України „Про внесення змін до Конституції України” № 2222-ΙV від 8 грудня 2004 року. – Харків: Парус, 2005. – 60 с.
2. Закон „Про всеукраїнський та місцевий референдуми” від 03.07.1991.
3. Конституційне право України / За ред. доктора юр. наук, професора В.Ф. Погорілка, 2-ге допрацьоване видання. – К.: Наукова думка, 2000 р. – 736 с.
4. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі. – К., 1999 р. – с.49.
5. Теория государства и права. – М.: Юридическая литература, 1973 г. – с. 81.
6. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
7. Явич Л.С. Общая теория права. – Л., 1976 г. – с. 131.
Практичне завдання
Умова: Сільська рада прийняла рішення про проведення референдуму щодо перейменування села. Група громадян вирішила бойкотувати референдум. Оскільки агітація здійснювалась і в день референдуму, члени дільничної комісії робили спроби запобігти діям його противників. Водночас прихильники референдуму виступили в день його проедення по місцевому радіо із закликами підтримати перейменування.
Питання: Дайте оцінку діям учасників місцевого референдуму. Чи відповідають ці дії вимогам чинного законодавства?
Відповідь: Згідно п. 1 ст. 8 Закону України „Про всеукраїнський та місцевий референдуми” громадянам надається право безперешкодної агітації за прийняття рішення, що виноситься на референдум, а також проти прийняття рішення. Для реалізації цього права заінтересованим особам і організаціям надаються приміщення для зборів, забезпечується можливість використання засобів масової інформації.
Згідно п. 5 ст. 8 цього ж закону будь-яка агітація в день проведення референдуму забороняється.
А оскільки агітація проводилась і в день проведення референдуму, то дії учасників суперечать вимогам чинного законодавства.