Таблиця 4
Розрахунок валового національного і чистого національного продукту на прикладі США станом на 1997р.
| Показники | млрд. дол. |
| Валовий і національний продукт | 231,6 |
| Мінус знос капітальних благ | 13,3 |
| Чистий національний продукт | 218,3 |
| Чистий національний продукт і національний доход (по факторальних витратах) | |
| Чистий національний продукт | 218,3 |
| Плюс субсидії і мінус поточні прибутки державних підприємств | (-0,1) |
| Мінус непрямі податки, стягнені з приватних підприємств | 18,5 |
| Мінус трансферні виплати приватних підприємств* (включаючи безнадійні борги споживачів, невідшкодовані розкрадання, грошові премії і пожертвування, видані корпораціями некомерційним організаціям) | 0,6 |
| Мінус виправлення на розбіжності статистичних даних | (-3,4) |
| Національний доход (по факторальних витратах) | 202,5 |
| Національний доход (по факторальних витратах) і особистий доход | |
| Національний доход (по факторальних витратах) | 202,5 |
| Мінус: | |
| нерозподілені прибутки корпорацій | 6,1 |
| податок на прибутку корпорацій | 11,7 |
| внески у фонд соціального страхування | 5,6 |
| Плюс: | |
| чисті відсотки, виплачені державою | 4,4 |
| державні трансфертні виплати | 11,1 |
| трансфертні виплати приватних підприємств | 0,6 |
| Особистий доход | 195,2 |
| Особистий доход і чистий особистий доход | |
| Особистий доход | 195,2 |
| Мінус податки з особистих доходів | 21,6 |
| Чистий особистий доход | 173,6 |
| Національний доход (по факторальних витратах) | 202,5 |
| Мінус: | |
| нерозподілені прибутки корпорацій** | 6,1 |
| податок на прибутку корпорацій | 11,7 |
| внески у фонд соціального страхування | 5,6 |
| Плюс: | |
| чисті відсотки, виплачені державою | 4,4 |
| державні трансфертні виплати | 11,1 |
| трансферні виплати приватних підприємств | 0,6 |
| Особистий доход | 195,2 |
| Особистий доход і чистий особистий доход | |
| Особистий доход | 195,2 |
| Мінус податки з особистих доходів | 21,6 |
| Чистий особистий доход | 173,6 |
*Ці втрати і пожертвування входять у національний продукт, виражений у ринкових цінах, але не є частиною доходу, що приходиться на використані фактори, тобто національного доходу (по факторальних витратах). Як трансферні платежі вони утворять частину доходу, виплаченого приватним особам.
** З урахуванням виправлення на оцінку товароматеріальних запасів фірм.
Щоб звернути особливу увагу на найбільш важливі риси, властиві різним поняттям, пов'язаним з національним доходом, ми представляємо нижче короткий підсумок, що підкреслює ці головні особливості. Цей огляд, що носить більш узагальнений характер, може бути представлений так, як це зроблено в табл.5.
Таблиця 5
Розрахунок національного доходу
| Показник | млрд. дол. |
| 1. Валовий національний продукт | 231,6 |
| Мінус знос капітальних благ | 13,3 |
| 2. Чистий національний продукт | 218,3 |
| Мінус непрямі податки й ін. | 15,8 |
| 3. Національний доход (по факторальних витратах) | 202,5 |
| Мінус: | 23,4 |
| нерозподілені прибутки | 6,1 |
| податки на корпорації | 11,7 |
| внески у фонд соціального страхування | 5,6 |
| Плюс трансферні виплати | 16,1 |
| 4. Особистий доход | 195,2 |
| Мінус податки з особистих доходів | 21,6 |
| 5. Чистий особистий доход | 173,6 |
| Мінус особисті заощадження | 8,8 |
| Залишок, призначений для приватних споживчих витрат | 164,8 |
Доскональне оволодіння цими п'ятьма поняттями, пов'язаними з національним доходом, має для людини, що вивчає природу економічних циклів і поточних економічних явищ, дуже важливе значення. Справді, без точного знання цих п'яти різних понять доходу неможливо критично стежити за статистичними даними, що публікуються щомісяця різними урядовими органами.
Розглянемо валовий національний продукт у двох дуже істотних аспектах: (1) як вживання доходу, одержуваного від сукупного виробничого процесу, і (2) на які категорії товарів і послуг витрачаються ці засоби.
Стосуючись першого аспекту проблеми, ми в стані стверджувати, що вживання засобів, що надходять з валового національного продукту, може бути підрозділене на три категорії:
1. уживання доходу для споживчих витрат;
2. уживання доходу для сплати податків;
3. уживання доходу для заощаджень.
Нехай GNP позначає валовий національний продукт, З - споживання, Т - податки і S' - валові заощадження. Ми можемо, стало бути, дати наступне підсумкове визначення категорій, на які підрозділяється валовий національний продукт під кутом зору вживання доходу: GNP = З + Т + S'.
Стосуючись другого аспекту поставленої проблеми, ми можемо стверджувати, що доход затрачається на товари і послуги, з яких складається валовий національний продукт, у такий спосіб:
1. Суми, призначені для цілей споживання, йдуть на споживчі витрати.
2. Податки і заощадження витрачаються на оплачувані державою заходи і послуги і на валові інвестиції.
Позначимо буквою G державні витрати і буквою І' валові інвестиції. Тоді GNP = З + G + І'.
Податки плюс заощадження дорівнюють державним витратам плюс інвестиції. Ці рівняння є, звичайно, простими тотожностями чи трюїзмами. Та частина GNP, що не витрачається на особисте споживання, неминуче повинна бути або заощаджена, або виплачена у виді податків. І знов-таки та частина GNP, що не є об'єктом споживчих витрат, повинна служити об'єктом державних витрат чи об'єктом інвестиційних витрат на капітальні блага. Отже, T + S' = G + І'.
Щоб проілюструвати ці поняття, скористаємося статистичними даними по США, що відносяться до 1994 р. (табл. 6).
Таблиця 6
Аналіз використання національного доходу
| Показник | млрд. дол. |
| А. Статті валових заощаджень у 1994 р.: | |
| 1. Знос капітальних благ | 11,9 |
| 2. Нерозподілений прибуток корпорацій (з виправленням на оцінку товароматеріальних запасів) | 5,8 |
| 3. Особисті заощадження | 34,2 |
| Валові заощадження | 51,9 |
| В. Податки в 1994 р.: | |
| 1. Непрямі податки з підприємств | 14,0 |
| 2. Податок на прибуток корпорацій | 13,5 |
| 3. Податки з особистих доходів | 18,9 |
| Усього податків | 46,4 |
| С. Валові заощадження плюс податки (S' + T) | 98,3 |
Державні закупівлі товарів і послуг склали в 1994 р. 96,5 млрд. дол., тим часом як валові інвестиції - всього 4,3 млрд. дол. Отже, G + І'= 100,8 млрд. дол. Незначна розбіжність між величиною (G + І') і величиною (S' + Т) порозумівається головним чином статистичними погрішностями.
У статтю податків ми не включили податки на потреби соціального страхування (5,2 млрд. дол.), а в статтю державних витрат - трансферні виплати (5,8 млрд. дол.). У 1994 р. трансферні виплати складалися переважно з допомог по соціальному страхуванню і з відсотків по федеральному боргу. Трансферні виплати не є платежами за куплені товари і послуги і тому вони виключаються з валового національного продукту. Відповідно до цього слід виключити і грошові надходження держави, накопичені для цих трансферних виплат. У 1994 р. случилося так, що податки по соціальному страхуванню приблизно покрили трансферні виплати і тому в залік виключених трансферних платежів ми відняли з загальної суми стягнених податків зазначені доходи. Загальне правило, застосовне до всіх років, полягає в тому, що з державних касових надходжень слід відняти суму, рівну витратам, що виключається, по трансферних виплатах. Коли це зроблено, то сума податків (із зазначеним виправленням) плюс валові заощадження буде дорівнювати сумі державних витрат (із зазначеним виправленням) плюс валові інвестиції.
В якості висновку зрезюмуємо основні положення курсової роботи. Національний доход, відповідно до американської статистики, визначається як сума доходів усіх власників, що беруть участь у виробництві факторів, тобто оцінюється по так називаній факторній вартості за винятком непрямих, податків.
Національний доход може бути обчислений двома способами чи методами. Він являє собою чистий і зароблений доход суспільства. Саме цим і визначається важливість національного доходу як макроекономічного показника. У господарській практиці розрізняють вироблений і використаний національний доход.
В українській практиці національний доход розбивається на два фонди: фонд споживання - частина національного доходу, що забезпечує задоволення матеріальних і культурних потреб населення і потреб суспільства в цілому (оборона, управління державою, освіта і т.д.) і фонд нагромадження - частина національного доходу, що забезпечує розвиток суспільства.
Дослідженням національного доходу займався ряд відомих економістів, так, У.Петті ще в 1664 р. намагався аналізувати доходи в суспільстві і їхній розподіл. Він склав баланс доходів і витрат населення Англії того часу, доход він зводив до суми доходів усього населення, отриманих із землі, будинків, капіталів і праці.