Надання платних послуг педагогічним інститутом та міською лікарнею згідно переліку, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Міністерствами згідно своєї компетенції, не змінює статусу цих установ, вони не є госпрозрахунковими установами.
Правомірним є зменшення прибутку на суму грошових витрат для надання благодійної послуги по катанню на катері сліпих дітей, що прибули на відпочинок до табору.
Ця благодійна допомога наддавалась не підприємству ВАТ “Первомайський завод”, якому підпорядкований табір, а безпосередньо дітям, які прибули до табору.
Надання такої благодійної послуги повністю відповідає п. 3.1.2. ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 року.
Баскетбольний клуб “Чайка” є громадською спортивною організацією, метою якої не є одержання прибутку. Кошти були перераховані Запорізькому клубу “Ліга”, але для баскетбольного клубу “Чайка” використані на здійснення спортивної діяльності баскетбольним клубом “Чайка”.Зменшення балансового прибутку на суму грошових коштів, переданих переліченим установам, громадським організаціям є правомірним в межах 4% балансового прибутку.
На підставі викладеного, рішення арбітражного суду Запорізької області повністю відповідає законодавству, яке діяло в 1996 році, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 року.
Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону від 22.05.97 року “ 283/97-ВР (п. 5.2.2. ст.5)
до складу валових витрат включаються суми грошових коштів або вартість майна добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або в бюджети територіальних громад, неприбутковим організаціям у випадках, визначених п. 7. 11. Цього Закону, але не більше 4% оподаткованого прибутку звітного періоду. В Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 року є класифікація неприбуткових організацій, яка конкретизована в Методичних рекомендаціях про структуру ознаки неприбуткових організацій, затверджених наказом ДПА України від 17.11.98 року № 550. На підставі цих нормативних актів до неприбуткових організацій належать організації і установи охорони здоров’я, освіти, якщо вони створені органами державної влади (або місцевого самоврядування) і утримуються за рахунок бюджетних коштів.
Є затверджений перелік платних послуг, які можуть надаватися неприбутковими організаціями.
Відповідно до п. 7.11.1 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 року до неприбуткових організацій належать громадські організації, створені з метою здійснення економічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої і наукової діяльності, науково-дослідні установи і вищі учбові заклади ІІІ-ІУ рівнів акредитації.
2. Так, арбітражним судам підвідомчі спори про визнання актів недійсними. Відповідно до ст. 12 Арбітражного процесуального кодексу (далі АПК) (редакція 13.05.97.) арбітражним судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними акти з підстав, зазначених у законодавстві. Чинне законодавство по-різному формулює підстави, з яких акт може бути визнаний недійсним. Так, відповідно до ст. 57 Закону України від 7 лютого 1991 року “Про власність” такою підставою є “видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає закону”; в ст. 15 Закону України від 7 лютого 1991 року “Про підприємництво” йдеться про “видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства”, а ст. 27 Закону України від 27 березня 1991 року “Про підприємства в Україні” говорить про “видання акта, що не відповідає компетенції органу або вимогам законодавства, або виникнення у зв’язку з цих спірних питань”.
Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних або інших органів йдеться в Роз’ясненні Президії Вищого арбітражного суду України роз’яснення від 26.01.00 р. № 02-5/35.
З метою правильного вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними акти державних або інших органів, Президія Вищого арбітражного суду України вважає необхідним дати наступні роз’яснення:
1) акт державного або іншого органа - це юридична форма рішення цих органів, тобто письмовий документ, який породжує правові наслідки, направлені на регулювання суспільних відносин;
2) підставою для визнання акта недійсним є невідповідальність його вимогам чинного законодавства.
3. Так, прокурор мав право на порушення даної справи, стаття 2 АПК України говорить про те, що прокурори та їх заступники мають право на порушення справи за позовними заявами.
Відповідно до ст. 29 АПК прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Про свою участь у справі прокурор повідомляє арбітражний суд письмово, а в судовому засіданні також і усно. У ст. 2 АПК зазначено, що арбітражний суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави.
Беручи участь в розгляді справ у арбітражному суді, прокурор сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановлення судових рішень, що ґрунтуються на законі.
4.Участь прокурора у арбітражному процесі є обов’язковою: у справах, порушених за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визнано за необхідне арбітражним судом. Відповідно до ст. 29 АПК прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Про свою участь у справі прокурор повідомляє арбітражний суд письмово, а в судовому засіданні також і усно. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь в арбітражному процесі, визначаються арбітражним процесуальним законодавством України, зокрема, ст. 29 АПК. Згідно з частиною 3 цієї статті прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати пояснення у справі, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу, підтримувати поданий позов та відмовлятися від нього, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, опротестовувати у встановленому АПК порядку незаконні та необґрунтовані рішення, ухвали, постанови арбітражного суду, вносити подання про перегляд рішень, ухвал, постанов арбітражного суду за ново виявленими обставинами, а також користується іншими процесуальними правами, наданими йому АПК та Законом України “Про прокуратуру”. Особливість процесуального становища прокурора, який у разі подання ним позову в інтересах держави є заявником, а не позивачем, полягає і в тому, що відмова прокурора від поданого ним позову, зменшення розміру позовних вимог, зміна підстави або предмета позову не позбавляють позивача права підтримувати позовні вимоги (ч.4 ст. 29 АПК).
Одним із засобів забезпечення законності в господарських відносинах є право прокурора приносити протест на рішення, ухвали та постанови арбітражних судів, які набрали законної сили (ст. 38 Закону “Про прокуратуру”, ст. 91 АПК). Законодавство (ст. 29, 91 АПК) прямо закріплює права прокурора на принесення протестів на незаконні та необґрунтовані рішення і вносити подання про перегляд постанов арбітражного суду за нововиявленими обставинами.
Таким чином, правовий статус прокурора визначається, виходячи з мети, з якою він вступає в процес, - захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Цим він відрізняється від правового статусу інших осіб, які сприяють вирішенню господарських спорів - експерта, посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, мета залучання яких до процесу - дача пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (посадові особи та інші працівники) або мотивованого висновку щодо поставлених йому питань (експерт) .
5.Див. додаток 1, 2.
Дджерела
1. Конституція України
2. Господарський процесуальний кодекс
3. Цивільний кодекс України (науково-практичний коментар). - Х.: “Одисей”, 1999 р. - 848 с.
5. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
6. Закон України “Про арбітражний суд”.
7. Закон України “Про прокуратуру.
8. Закон україни “Про власність”.
9. Закон України “Про підприємництво”.
10. Закон України “Про освіту”.
11. Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.00 р. № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними акти державних та інших органів”.
12. Д.М.Притика, М.І. Тітов - “Арбітражний процес”: Х.: ч. ІІ с.119
13. Економічна газета України “Правила гри” № 24 (620) 29 червня - 6 липня 1998 року.
[1]Ст. 6 Цивільного кодексу України