Поточний фінансовий контроль - це контроль за безпосередньо оперативною фінансовою діяльністю, інакше кажучи - за власне фінансовим процесом. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання вимог фінансових норм і нормативів, насамперед - неухильного дотримання встановлених показників з обов'язкових платежів до бюджету і державних позабюджетних фондів. Цей вид фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх структурах суспільного виробництва. Як правило, він здійснюється органами безпосереднього управління фінансовою діяльністю. Хоч й у цьому виді контролю задіяні усі суб'єкти фінансових правовідносин.
Наступний фінансовий контроль - це контроль за фінансовими результатами діяльності. Він проводиться після здійснення фінансових операцій (виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів від держави на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери та ін.) і, як правило, після завершення певних етапів діяльності з метою з'ясування її ефективності. Наступний фінансовий контроль - це база для аналізу й оцінки не лише ефективності використання фінансових ресурсів, але й ефективності організації фінансової роботи, застосування контрольних фінансових норм і нормативів в цілому. Однаково активну участь в цьому виді фінансового контролю беруть усі суб'єкти фінансово-правових відносин, з тією лише різницею, що кожен з них здійснює наступний фінансовий контроль на своєму рівні та в межах наданої йому державою компетенції.
Всі названі види фінансового контролю здійснюються безпосередньо фінансовими працівниками структур, що займаються виробничо-господарською та фінансовою діяльністю, а також власниками фінансових ресурсів. Значення і роль усіх видів фінансового контролю при цьому не змінюються, лише обмежується сфера застосування його - підприємством, установою, організацією, фірмою і т.д. Особливістю є й те, що головний акцент при цьому робиться не на перевірку дотримання фінансової дисципліни, хоч це не випускається з поля зору зовсім, а на оборотність фінансових ресурсів, тобто ефективність їх використання та відображення цього в обліку і звітності.
На підставі інших критеріїв виділяють обов'язковий та ініціативний фінансовий контроль. Обов'язковий здійснюється:
а) в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету по підсумках року, що завершився);
б) за рішенням компетентних органів держави (наприклад, податкової адміністрації з метою з'ясування повноти виконання платниками податків їх фінансових обов'язків перед державою), прокуратури (з метою з'ясування дотримання законності в країні), суду (з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судової справи) і т.д. Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власний рішень господарюючих суб'єктів.
Застосовуються й інші підстави класифікації видів фінансового контролю, наприклад за суб'єктним складом органів, що здійснюють фінансовий контроль. В цьому випадку фінансовий контроль поділяється на наступні види:
1. Фінансовий контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування;
2. Фінансовий контроль Президента України;
3. Фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;
4. Фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної
компетенції;
5. Фінансовий контроль фінансово-кредитних органів;
6. Відомчий фінансовий контроль;
7. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль;
8. Громадський фінансовий контроль;
9. Аудиторський фінансовий контроль. [9]
3. Органи бюджетного контролю.
Склад і структура органів бюджетного контролю визначаються державним устроєм країни, функціями і задачами, розв'язуваними державою на тому чи іншому етапі свого розвитку. Розробка і здійснення досконало нової бюджетно-податкової, фінансової політики спрямовані на посилення впливу фінансових важелів на соціально-економічні процеси в суспільстві. При цьому гостро встало питання про створення відповідних фінансових інститутів ринкового типу, здатних ефективно запровадити в життя цю політику. Раніше існуючі і створювані нові фінансові органи стали наділятися не тільки широкими управлінськими повноваженнями, але і великими контрольними функціями, тому що контроль виступає як один з ефективних функціональних елементів керування.
Ефективність фінансового контролю залежить від правильної його організації та розподілу ролей, компетенції суб'єктів фінансового права. Він є логічним продовженням і завершенням державного управління фінансами.
Система фінансового контролю включає загальнодержавний фінансовий контроль, відомчий фінансовий контроль, позавідомчий фінансовий контроль та аудит. Функції державного фінансового контролю розподіляються між вищими органами державної влади одночасно з установами управління фінансовою та кредитно-грошовою системою.
Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють:
- Верховна Рада України та її органи. Відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює фінансовий контроль в ході розгляду проектів та затвердження Державного бюджету України і звітів про його виконання, на спеціальних парламентських слуханнях Кабінету Міністрів України, заслуховуванні Програм діяльності Уряду, обговорення й прийняття спеціального фінансового законодавства. Відповідно ч. 1 ст. 109 Бюджетного кодексу України до повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу. А ч. З цієї статті визначено повноваження по контролю за дотриманням бюджетного законодавства:
1) заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету, в тому числі заслуховування звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету України;
2) контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету.
Парламентський контроль за витрачанням державних фінансових ресурсів органами і установами виконавчої влади здійснюють також усі постійні комітети Верховної Ради України, кожен у своїй сфері. Комітети Верховної Ради беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів. Крім того, у Верховній Раді України є два спеціалізовані комітети: Комітет з питань бюджету і Комітет із питань фінансів і банківської діяльності. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету належать:
1) контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів
України проекту закону про Державний бюджет України Основним напрямкам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;
2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд
Верховної Ради України, бюджетному законодавству.
- Рахункова палата Верховної Ради України, яка відповідно до ст. 98 Конституції України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням Держаного бюджету України. Повноваження Рахункової палати визначено Законом України "Про Рахункову палату" (в ред. 11 липня 1996 р. № 315/96), ст. 110 Бюджетного кодексу України та іншими законодавчими актами.
- Президент України. Контрольні функції Президента України в
сфері фінансової діяльності випливають із його статусу як глави
держави. Він безпосередньо здійснює свої контрольні функції, наприклад, підписує фінансові закони.
- Кабінет Міністрів України. Згідно ст. 113 Конституції
України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів
виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи. Як
вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і
через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та
контролюючи їх діяльність. Правове положення Кабінету Міністрів
визначається Конституцією України; нормативно-правовими актами
Президента України та Кабінету Міністрів України.
Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів України очолює єдину систему виконавчої влади в Україні, забезпечує у відповідності із Конституцією здійснення функцій і повноважень виконавчої влади на території України, самостійно вирішує питання, які віднесені до його відання чинним законодавством. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за державними фінансами в ході: безпосередньої практичної реалізації фінансової політики України, державної політики в галузі ціноутворення і оплати праці, складання і виконання Державного бюджету України і звіту про його виконання, здійснення загальнодержавних і міждержавних економічних програм, створення і керівництва діяльністю різних фондів і т.д. Діяльність Кабінету Міністрів України нерозривно пов'язана з управлінням державними фінансами і контролем за їх найбільш раціональним використанням.
- Спеціалізовані органи державної виконавчої влади по управлінню фінансами, для яких сама фінансова діяльність є основною. До цих органів належать: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна пробірна палата України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація України.[10]