Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування та міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, .
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями справляється щоквартально рівними частками і зараховується до державного бюджету згідно з чинним законодавством.
У разі подання документів на одержання ліцензії з порушенням вимог щодо їх оформлення вони повертаються заявнику з обов’язковою відміткою про зміст порушення. Термін розгляду документів при цьому переривається до подання заявником переоформлених документів. З поверненням заявнику документів на переоформлення та їх наступним поданням робляться відповідні відмітки на заяві та в журналі обліку вхідних документів органу, який видає ліцензії.
Рішення про відмову у видачі ліцензії приймається і надсилається заявникам з обґрунтуванням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене в порядку, встановленому законодавством.
Ліцензія видається заявникові у разі пред’явлення ним документа, що посвідчує особу (для фізичних осіб), або уповноваженому на це представнику заявника.
Відмітка про внесення плати за ліцензію на наступний рік ставиться на оригіналі ліцензії на підставі поданих до органу, який видає ліцензію, копій документів, а ліцензія без відмітки про внесення чергових платежів вважається недійсною[10].
Намір займатися роздрібною торгівлею алкогольними напоями необхідно співвідносити з деякими обмеженнями стосовно вибору місця для здійснення такого виду діяльності, а також вимогами до приміщень, в яких провадиться торговельна діяльність. Передусім це обумовлено тим, що законодавство обмежує видачу ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями :
Зокрема, забороняється продаж алкогольних напоїв :
особами, які не досягли 18 років, а також особам, які не досягли 18 років;
у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я;
у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
у місцях проведення спортивних змагань;
з торгових автоматів;
з полиць самообслуговування (крім алкогольних напоїв);
з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі.
Законом передбачені випадки призупинення дії ліцензії та її анулювання. Крім того, суб’єкту господарювання дається право отримати дублікат ліцензії.
Так, дія ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями призупиняється в разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Ліцензія вважається призупиненою з моменту одержання суб’єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету[11].
Ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження в таких випадках:
o за заявою суб’єкта господарювання;
o на підставі рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
o внаслідок несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;
o на підставі рішення суду про встановлення:
o факту незаконного використання суб’єктом господарювання марок акцизного збору (стосовно імпортерів);
o факту торгівлі суб’єктом господарювання алкогольними напоями без марок акцизного збору України;
o факту переміщення суб’єктом господарювання алкогольних напоїв поза митним контролем.
Підкреслюємо: з моменту набрання чинності Законом № 3032, викладеного в новій редакції в Законі України “Про Державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, органи ліцензування можуть анулювати ліцензію не просто в разі встановлення фактів, перелічених у ст. 15 Закону, а тільки на підставі рішення суду про встановлення такого факту. Ліцензія анулюється і вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання[12].
У випадку зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає останньому ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
У разі втрати або пошкодження ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом трьох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання заяви видає йому дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії[13].
За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, роздрібну торгівлю або імпорт, або експорт справляється плата у розмірі 780 гривень, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.
Незважаючи на постійне вдосконалення законодавства, процес ліцензування торгівлі алкогольними напоями досі залишається недосконалим. Це пов’язано як з прогалинами в чинному законодавстві та недоліками адміністративно-управлінської діяльності органів влади, так і з ризиками ведення цього виду бізнесу самими підприємцями, адже така діяльність є надзвичайно прибутковою. Багато суб'єктів господарювання не дотримуються санітарних, пожежних та екологічних норм і державних стандартів, що ставить під серйозну загрозу життя і здоров'я значної кількості людей. Крім того, це значною мірою обумовлено істотними хибами в системі ліцензування діяльності у сфері алкогольних напоїв .
Так, наприклад, на оптову торгівлю продукцією алкогольних напоїв видано 900 ліцензій, а на роздрібну торгівлю алкогольними напоями – більш ніж 96 тисяч. Разом із тим значна кількість суб’єктів господарювання не мають належних умов для здійснення такої діяльності. Це може призвести до масового надходження на ринок України неякісних алкогольних виробів, виробництва і, відповідно, збуту фальсифікату[14].
Для запобігання зловживань у сфері ліцензування роздрібного та оптового продажу горілчаних Президент України запропонував запровадити порядок видачі ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями . Цей порядок, зокрема, передбачатиме розгляд заяв про видачу таких ліцензій за поданням комісії, утвореної з представників декількох профільних органів державної влади й місцевого самоврядування, що може стати гарантією перевірки спроможності суб’єкта господарювання здійснювати таку діяльність і запобігати можливим зловживанням Державної податкової адміністрації щодо процесу здійснення ліцензування торгівлі алкогольними напоями .
Аналіз стану управління сферою за останні 12 років дав змогу визначити три головні етапи. І етап починається після скасування монополії держави, сформованої в умовах командно-адміністративної системи і закінчується 1998 роком, коли знову запроваджується монополія. ІІ етап - період існування державної монополії - триває до 2001 року, коли було ліквідовано спеціально уповноважений орган управління, який розробляв державну політику у сфері, а його функції передані Державній податковій адміністрації України. На ІІІ етапі, що розпочався у 2001 році і триває по цей час, у складі податкової служби утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору та контролю за підакцизними товарами.
Дослідження показали, що за роки незалежності України у розглядуваній сфері не було сформовано цілісної системи державного управління, а запроваджені інституціональні та функціональні механізми впливу виявилися недостатньо врегульованими та ефективними[15].
Першому етапу формування системи управління згаданою сферою були властиві невизначеність державної політики у реформуванні спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей і сфери загалом, що зумовило втрату її ефективного впливу, поглиблення платіжної та фінансової кризи, зростання заборгованості підприємств спиртової та лікеро-горілчаної галузей, несформованість законодавчої бази, невиваженість податкової політики. Система акцизного оподаткування алкоголю через недосконалий механізм сплати, прогалини в законодавстві, існування численних пільг зі сплати податку спричинила скорочення податкових надходжень до бюджету, збільшення масштабів нелегального виробництва й обігу продукції.
Дослідження ІІ етапу запровадження державної монополії у сфері та утворення її органу - Державного комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв виявило невизначеність та неврегульованість управлінських аспектів існування спеціальної монополії. Орган виконував лише обмежені функції, спостерігалися дублювання з функціями інших органів управління, неврегульованість механізмів взаємодії між органами. Зокрема, державне регулювання сфери до 1998 року покладалося на 17 органів виконавчої влади, а після утворення органу монополії стан регулювання сфери суттєвого не змінився, що знижувало ефективність координації дій між ними[16].