Підгалузіхарчовоїпромисловості є важливоюланкою АПКУкраїни, поєднуючихвиробництвоі промисловупереробкусировиннихресурсів рослинногопоходженняз реалізацієюготової продукціїі основніобслуговуючіланки комплексупідприємстваі організації.Рослиннісільськогосподарськіресурси можнаподілити надві групи. Першаоб’єднує виробництва,що займаютьсявирощуваннямсировини дляхарчовоїпромисловості,інша —для легкої.
Найбільшхарактернітакі спеціалізованірослинно-промисловікомплекси:зерно промисловий,бурякоцукровий,плодоовочеконцервний,маслобойно-жировий,виноградарсько-виноробний,льнопромисловийі ефирномасличний.
Ведучемісце в складіАПКУкраїни займаєзерно-промисловийкомплекс. Віноб’єднує галузі,що займаютьсявиробництвомзернових,їхньою заготівлею,переробкою,обслуговуваннямсільськогосподарськогоі що переробляєланок. Сільськогосподарськаланка уявленавирощуваннямзерновихкультур. Хлібоприймальніпідприємстваздійснюютьзаготівлю ізберіганнязерна. В складланки ,що переробляєвходятьмукомольно-круп*яні,комбікормовіі хлібопекарнівиробництва.
Основукомплексускладаєзерновегосподарство. Зерновимкультурамналежить важливароль в усіхобластях України,особливо вобластях Степовоїі Лісостеповоїзон. Навіть вЗакарпатськійі Івано-франківськійобластях, дечастка зерновихкультур є самоюнизькою в Україні,вони займаютьбіля 40%посівних площ.
Головназерновакультура вУкраїні— озимапшениця. Найбільшсприятливігрунтово-кліматичніумови для їївирощуваннясклалися вобластях Степовійі ЛісостеповійЗон, де ця культуразаймає половинуплощ, відведенихпід зернові.В областяхПолісскоїзони питомавага посевівозимої пшеницізначно нижче.
Важливоюзерновоюкультурою єозиме жито. Цякультура займаєдруге місце(після пшениці)за розмірамипосівних площпід озимі. Основнірайони вирощуванняозимого жита знаходятьсяна Полісся ів західнихобластях ЛісостеповоїЗони.
Великепродовольчезначення маютьгречиха,просо і рис,хоча в структуріпосівних площзерновихкультур вонизаймають лишебіля 5%.
Гречихає однією знайціннійшихкруп*янихкультур. На їїрозміщеннявпливає підвищенапотреба цієїрослини в волозі.Тому основніплощі посевовгречихизосередженіна Полісся ів Лісостепіі зовсім зникаютьв південномуСтепі.
Просов Україні єоднією з страховихкультур завдякипізнім рядкамсева.Воно відноситьсядо посухостійкимкруп*янимі дасть відносновисокі урожаї,особливо взасушливі роки.Основні посівийого розміщенів Лісостеповій,а також в північнихі центральнихобластях Степовийзони.
Новоюдля Українизерновойкультурою єрис. В Українійого вирощуютьтільки на поливнихземлях,де він дастьвисокі і стабільніурожаї. ЗрошувальнаМеліораціяв південнійчастині Українисприяла розширеннюйого посівов.
Зерновегосподарствомає важливезначення і длярозвиткутваринництва.Фуражнезерно складаєбільш 40%валового зборузерновихкультур. Основнимизернофуражнимикультурамив Україні єячмінь, овес,кукурудза ізерно бобові— горох,віка,люпін.Такі культури,як ячмінь, кукурудзаі горох, використовуютьсяі для продовольчихмети. Яровийячмінь вирощуютьв усіх областяхУкраїни. Зерноячміня маєвисокі кормовіякості, використовуєтьсятакож як сировинав пивоваренійпромисловості,фармацевтичній,хлібопекарній,спиртовійі кондитерськійгалузях.
Кукурудзіналежить важливароль в забезпеченнітваринництвакормами ,щоконцентрувалися.Найбільшіпосівні площіпід цією культуроюрозміщені вобластях Лісостеповоїі Степової зон.Вирощуютькукурудзу такожна Закарпаттіі Прикарпатті.
Промисловаланка зернопромисловогокомплексузабезпечуєзберіганняі переробкузерна. Основнимигалузями зернопромисловості,що переробляєє мукомольно-крупяная,комбікормоваі хлібопекарна.Продукціязерновогогосподарстватранспортабельна.Тому підприємства,що виробляютьхлібопродукти,містяться вмісцях їхньогоспоживання.Потужні підприємствапо виробництвуборошна і хлібирозміщені вКиєві, Одесі,Харкові,Дніпропетровськові,Донецьку, Львовіі інших більшихмістах (рис.46). Хлібозаводиє в усіх середніхі малих містах,селищах міськоготипу і більшихселі. Розвитокмукомольноїі хлібопекарноїпромисловостізалежить відпотреб в хлібопродуктах.
В основіформуваннябурякоцукровогокомплексулежать сприятливіприродні умовидля вирощуванняцукровогобуряка, забезпеченістьтрудовимиресурсами інавики населення. Найважливимийого ланкамиє сільськогосподарське(вирощуванняцукровогобуряка) і (виробництво,що переробляєцукру).
Значенняцукровогобуряка передусімв тому, що вонає основнимджерелом виробництвацукру, а такожважливим чинникомзміцненнякормовий базиі підвищеннякультурихліборобства.
ВЛісостепірозміщене більшѕ посевовцукровогобуряка. Часткаїх в посівнихплощах досягає9-II%. Середняурожайністьв останні рокиколиваєтьсяв кордонах300 — 320 ц/га.Найбільшимивиробникамицукровогобуряка є Вінницька,Черкаська іПолтавськаобласті, щодадуть біля25% загальногопроведенняцієї культури.
Розвитокбурякосіянняв Україні спираєтьсяна потужнутехнічну базуцукровоїпромисловості.Всього в Українідіє 194цукрові заводи,що переробляютьв середньомуза рік біля44.0 млн тбуряка. В середньомуза добу одинцукровий заводпереробляє2.3 тис тцукровогобуряка. Обсягвипуску цукру-піскускладає біля3.5 млн т.
Найбільшимив Україні виробникамицукру-піскує Вінницька,Хмельницька,Черкаська,Полтавська,Одеська іКіровоградськаобласті. Виробництвоцукру-рафинадазосередженев основномув Одесі, Черкасах,Бердичеві,Ходоровеі Вінниці. Деякіцукрові заводисуміщаютьвиробництвоцукру з виробництвоммолочних консервів,спирту, лимонноїкислоти і кормовихдріжджів. Такіпідприємстваназиваютьсяцукровимикомбінатами.
ВскладплодоовочеконцервногокомплексуУкраїни входитьвирощуванняовочів, фруктіві ягод, підприємстваконцервноїі плодоовочеконцервноїпромисловості,а також обслуговуючіі допоміжніпідприємства.
Овочеводстворозповсюдженепо всій територіїУкраїни, алерівень йогоконцентраціїі спеціалізаціїв різних регіонахрізний. На Полісся,наприклад,вирощуютьздебільшогоогірки, морква,столовий бурякі капусту, вЛісостепі— огірки,помідори, цибуля,в Степі —помідори, перець,баклажани.Самаябільша концентраціяпосівововочевих культурв тих господарствах,що входять всклад сировиннийзони концервногозаводу, а такожрозміщенінавколо більшихміст.
Важливароль в постачаннінаселення містсвіжими овочямив міжсезоннийперіод належитьпарниково-тепличнимгосподарствам.Найбільші площізакритогоґрунту відводятьсяпід овочі вКриму, навколоКиєва, Харкова,Донецька, Одеси,Львова.
Садівництворозвиваєтьсяпо всій територіїУкраїни. Тутрозповсюдженітакі плодово-ягіднікультури: яюлука,груші, сливи,вишні, черешні,полиниця, малина.В південнихрайонах вирощуютьабрикоси,персики,инжир.Особливо сприятливіумови для садівництвасклалися вКриму, Переднестровье,в південномуСтепі і Закарпатті.
Більшачастина овочів,фруктів і ягодспоживаєтьсяв свіжому вигляді,а інша надходитьна що переробляютьпідприємствадля виробництваконсервів.Найбільш розвинутаплодоовочеконцервнаяпромисловістьв Криму, Херсонськійі Одеськійобластях, щовиробляютьбіля 40Ёо всіх плодоовочевихконсервів. ВУкраїні склаласяпевна спеціалізаціяв виробництвіплодоовочевихконсервів. ЩопереробляютьпідприємстваЦентру і Заходувиробляютьв основномуфруктові консерви,а Південнийрайон спеціалізуєтьсяна виробництвітоматних консервів.
Всклад виноградно-виноробногокомплексувходить виноградарство,промисловапереробкавинограда,а також підприємства,обслуговуючіці галузі. Кінцевоюпродукцієюкомплексу єсвіжий виноград,винограднівина, винограднийсік, коньяки,що виготовляютьз технічнихсортів винограда.З відходівпереробкиодержують різнікислоти, чинбарніречовини, спирт.
Загальнаплоща винограднихнасаджень в1990 р. Склала176 тис. га.Основні їхнімасиви розміщенів Степовійзоні. Найбільшоюконцентрацієювиноградниківхарактеризуєтьсязона передгорнихі гірськихрайонів Криму,де створенівеликі спеціалізованігосподарства.Основнимивиноробнимиобластями єКримська, Одеська,Херсонська,Миколаївськаі Закарпатська.Тут зосередженебільш 90%винограднихнасадженьУкраїни.
Виноград— малотранспортабельнийпродукт, томувиробництвапервинної йогопереробкирозміщеніпоблизу відсировиннихбаз. Промисловупереробкувиноградаздійснюютьв основномурадгоспи-заводи.Підприємствапо виробництвуконьячногоспирту розміщеніпоруч з заводамипервинноговиноробства,т. .В районах вирощуваннявинограда.Заводи вторинноговиноробстваі шампанскихвин розміщенів основномув районі споживанняготової продукції(Одеса, Київ,Донецьк).Маслобойно-жировойкомплексУкраїни спеціалізуєтьсяв основномуна виробництвіі переробцінасіння соняшника.Посівні площісоняшника в1990 г.Займали1636 тис. Га,що склало більш20% всіх посівнихплощ масличнихкультур. Окрімсоняшника, вмаслобойно-жировойпромисловостівикористовуєтьсянасіння льна-довгунца,клещевини,коноплі, рапса,а також відходидеяких сільськогосподарськихпродуктів.
Основніпосівисоняшника яктеплолюбивоїкультури зосередженів основномув південнихобластях України(рис. 48).Більше всьогосоняшникрозповсюдженийв північнихі центральнихрайонах Степу.Декілька меншіплощі займаєвін в Лісостепіі південногоСтепу і зовсімнезначні— на Поліссяі в передгорнихрайонах Карпат.
Маслобойно-жироваяпромисловістьпредставленамаслоекстракционними,маслопрессовими,маргариновимиі миловаренимизаводами, атакож маслобойно-жировимиі жировимикомбінатами.Виробництвопостногомасла належитьдо матеріалоемкого,тому маслоекстракціонізаводи розміщенів районах вирощуваннясоняшника. Білятретини всьоговиробленогопостногомасла використовуєтьсяпри виготовленнімаргаринаі мила. В Українімаргариновізаводи розміщенів Києві, Донецьку,Ужгороді.
Значнерозповсюдженняв маслобойно-жировойпромисловостіотрималокомбінування.Тепер на маслобойно-жировихі жировихкомбінатахвиробляється50% постногомасла, основначастина маргарина,мила, що мостятьзасобів. Потужнімаслобойно-жировиеі жировікомбінатирозміщені вДніпропетровськові,Полтаве,Харкові, Одесі,Запорожье,Чернівцях,Вінниці і Львові.
ЛьнопромисловийкомплексУкраїни об’єднуєльноводство,промисловістьпервинноїпереробки льнаі виробництвольняних тканин.
Посівнаплоща льна-довгунцав 1990 г.Досягла172 тис. Га.Основні посівильна-долгунцарозміщені наПолісся, децьому сприяютьгрунтово-кліматичніумови. Окрімцього льон-довгунецсіють в районахЛісостепу,прилягати доПолісся, впередгорнихі гірськихрайонах Карпат.
Первиннупереробкульна-долгунцаздійснюютьдержавні льнозаводи,кооперативніі державнільнопункти.В Україні налічуєтьсябільш 30льнозаводів,що виробляютьосновну частинульноволокна.Більше всьоготаких підприємствв Чернігівській,Житомирській,Рівненськійі Волинськійобластях. Втаких областях,як Львівська,Верба-але-франківськаі Чернівецька,ленпереробляютьв основномуна кооперативнихі державнихпунктах. Отриманев результатіпервинноїпереробкильноволокнонадходить нальнозаготівельніпункти, а звідти— на Житомирськийі Рівненськийльнокомбінати.Льноволокноє також предметомзовнішньоїторгівлі.
Знасіння льна-довгунцаодержуютьпостнемасло з високимивкусовимиі технологічнимиякостями, атакож макуху.Широко використовуютьсявідходи первинноїпереробки.Пакля— при виробництвімотузки, шпагата,а костра— папери,технічногоспирту, ацетону.
ЕфиромасличнийкомплексУкраїни займаєтьсявирощуваннямі переробкоюефиромасличнихкультур. Кінцевапродукціякомплексу— ефірнаолія —використовуєтьсяпри виробництвіпарфумно-косметическихвиробів, медичноїі харчосмаковоїпромисловості.
Ефиромасличниекультури займаютьлише 0.1%всіх посівнихплощ України.Серед них важливезначення мають:кориандр,мята,тмин,лаванда,троянда, шалфей,фенхельі ін. Посевикореандрарозміщені восновному взоні Степу, ам*яти,тминаі фенхеля— в зоніЛісостепу.Троянду, лаванду,шалфейвирощують вКриму. Ефиромасличнікультури швидкопсуються, томуїхн переробляютьна місці. Великіпідприємства,що виробляютьефірна оліявисокої якості,розміщені вБахчисарае,Алуштіі Сімферополі.
Спеціалізованітваринницько-промисловікомплексиє важливоюланкою агропромисловогокомплексуУкраїни. Вонисуміщаютьвиробництвоі промисловупереробкусировиннихресурсівтваринницькогопоходження,реалізаціюготової продукції підприємстваі організації.В межах тваринницько-промисловихкомплексіввиникають, якправило, прямівиробничізв’язки міжсільськогосподарськимипідприємствами,що виробляютьпродукціютваринництва,і промисловимипідприємствами,що її переробляють.В результатіагропромисловоїінтеграціїтваринництваз іншими галузямив Українісформувалисятакі спеціалізованітваринницько-промисловікомплекси:мясопромисловий,молокопромисловийі птахопромисловий.
Мясопромисловийкомплекс Українидіє на основірозвитку тваринництвам’ясного ім*ясомолочногонапрямків іпереробки йогосировини. Вйого складвходять такожобслуговуючігалузі: виробництвообладнаннядля тваринницькихферм і м’ясноїпромисловості,комбікормовапромисловість,кормовиробництвоі виробництвотари.
Основоюформуванням*ясопромисловогокомплексуУкраїни є м’яснескотарство,птахівництво,вівчарство.
Значенняскотарства— ведучоїгалузі тваринництвав усіх природнихзонах Українине обмежуєтьсявиробництвомяловичини. Воноє основнимпостачальникомкожевенногосировини длялегкойпромисловостіі органічнихдобрив длярільництва.
Найбільшащільністьвеликої рогатоїхудоби на100 гасільськогосподарськихугідь в передгірськихі гірськихрайонах Карпат,в Лісостепіі на Полісся,т.Е. Взонах, добрезабезпеченихприроднимикормовимиугіддями івисокою щільністюсільськогонаселення. ЩостосуєтьсяЛісостепу, тепідвищеннющільностіпоголівя’великої рогатоїхудоби сприяєрозвиток бурякосіянняі цукровоїпромисловостіз її відходами(жом,меласса)
СкотарствоУкраїни, в залежностівід природно-економічнихумов, характеризуєтьсяпевними територіальнимивідзнакамив виробничійспеціалізації.На Полісся ів Лісостепірозвиваєтьсямолочно-м’яснеі м’ясо-молочнескотарство.В Степі переважає- м’ясне і м*ясомолочне.В приміськихзонах, особливонайбільшихі більших міст,— молочно-м’ясне.Розводять вУкраїні здебільшогосиментальську,червону степову,сіру українську,чорно-пегуюі інші породи.
Свинарствояк скороспілагалузь тваринництварозвиваєтьсяв усіх природно-економічнихзонах України.Відмінностів рівні йогорозвитку визначаютьсяпередусімхарактеромкормових ресурсіві наявністюдостатньоїкількостікормів ,щоконцентрувалися.Найбільш розвинутесвинарствов Лісостепіі Степу. Здебільшогорозводять білуукраїнськупороду.
ВУкраїні найбільшрозповсюдженісвиноводческіферми замкнутогоциклу, в яксочетаютсястадії відтворення,дорощуванняі відкормасвиней. Заглибленняспеціалізаціїпризвело доствореннюоткормочнихкомплексів.
Вівчарствув Україні належитьдопоміжна роль.За 1981-1991гг.Поголівя’вівців зменшилосяз 8.8 млнголов до7.9 млн голов.Особливо інтенсивновівчарстворозвиваєтьсяв Степі і в Карпатах.Воно забезпечуєсировиноютекстильну,смушковохутрянуюі кожевенупромисловість.М’ясо вівцівхарактеризуєтьсявисокою калорійністю.Крім Того, вівчарствовідрізняєтьсяприскоренимоборотом череди,що створюєсприятливіумови для збільшеннявовни і баранини.Однакв Україні йогорозвитку приділяютьмало уваги.
Виробництвом’яса в убойнійвазі склало4.4 млн т,а промисловевиробництво(включаючисубпродукти1 категорії(1990 г.)— 2.8 млн т.В структурівиробництвам’яса і мясоизделийведуче місцезаймає яловичина.Далі ідутьсвинина, м’ясоптаху і баранина.
Найбільшім*ясокомбінатиУкраїни розміщенів більших містах.Нові потужнімясокомбинати,що орієнтувалисяна місцевісировинніресурси, побудованітакож в Вінницькій,Черкаській,Полтавській,Хмельницкійі Тернопольськійобластях.
Молокопромисловийкомплекс— один знайважливішихагропромисловихкомплексівУкраїни. Основоюйого формуванняє сприятливіприродні іекономічніумови.
Приблизнотретина поголів’явеликої рогатоїхудоби Українипотрібно напоголівя’ коров(в 1991 г.— 8.4 млн голов,з них 60% —тваринні молочногонапряму).Найбільшрозповсюдженічервона степоваі чорно-пегаяпороди. Вонидадуть найвисокінадої молока.В 1991 г.Середньорічнінадої молокав цілому поУкраїні склали2941 кг.В Україні2/3 молокавиробляютьспеціалізованігосподарства.В зоні більшихміст, наприклад,на них потрібнобільш 4/5всього виробленогомолока.Вмолочнійпромисловостівиділяють такігалузі: маслобойню,цельно-молочну,сироварнуі консервную.Особливістюмолочноїпромисловостіє те, що на більшостіпідприємстввиробляютьдекілька виглядівмолочної продукції,хоча в ціломумолокопромисловукомплекс Українимає маслобойнуюспеціалізацію.
Масловиробляєтьсяв усіх областяхУкраїни, алебільше всього— в Чернігівській,Вінницькоїі Київської(біля 30тис. Тв рік).
Молокопромишленнийкомплекс Донецької,Закарпатської,Кримської іЛьвівськоїобластейспеціалізуєтьсяв основномуна випускуцельноймолочної продукції.
Птахопромисловийкомплекссеред тваринницькихкомплексівменш всьогозалежить відземлі. Важливимчинником йогорозміщенняє райони споживанняпродукції, восновному білябільших міст,в промисловихі курортнихзонах. Промисловептахівництворозвиваєтьсяв усіх природно-економічнихзонах. Великимивиробникамипташиного м’ясаі яєцьє Степові області,серед якихвиділяєтьсяКрим (першемісце в Україні).
Поспеціалізаціїптахопромисловіпідприємстваподіляють наяєчніі м’ясні. Основнимивиробникамипташиного м’ясаі яєцьє птахофабрики.В Усіх природноекономічнихзонах в структуріпоголівя’птаства преобладаюткури.На птахофбрикахм’ясний спеціалізації,окрім бройлерів,вирощуютьиндеек,качок і гусей.
Харчовапромисловість—одна з провіднихструктуроформуючихгалузей не лишеагропромисловогой промисловогокомплексів,а й усього народногогосподарстваУкраїни.
Питомавага цієї галузів структурівиробництвапредметівспоживаннясягає52,8 %,у загальномуобсязі промисловоїпродукції—16,3,а продукціїагропромисловогокомплексу— 33,5 %.Продовольчітовари становлять68,1 %загальноговиробництватоварів народногоспоживанняу відпускнихцінах,63 %загальногообсягу роздрібноготоварооборотута61,5 %у структуріособистогоспоживанняматеріальнихблаг населеннямкраїни.
Середінших країнсвіту Українамає найбільшсприятливийприродний,людський,геополітичнийі ресурснийпотенціалдля розвиткухарчовоїпромисловості,раціональневикористанняякого забезпечилоб їй провіднемісце на світовомуй регіональнихпродовольчихринках. Уже2000року в світовомутериторіальномуподілі праціщодо виробництваосновних харчовихпродуктів урозрахункуна душу населенняУкраїна посідалапровідні місця:перше по виробництвуна душу населенняцукру, картоплі,яєць; друге-молока,овочевих табаштаннихкультур, четверте—зерна та риби;п'яте—по виробництвум'яса.
Останнімчасом розвитокхарчовоїпромисловостів Україніхарактеризуєтьсярізким зниженнямтехнологічногорівня виробництва,спрацюваннямзнарядь праці,скороченнямобсягів і асортиментупродукції,погіршеннямїї якості, затуханнямінвестиційногота інноваційногопроцесів, витісненнямвітчизняниххарчових продуктівз внутрішньогой зовнішньогоринків продовольчихтоварів, зменшеннямобсягів надходженнядо бюджету тавалютних надходженьу країну відекспортнихоперацій галузітощо.
Унаслідокструктурноїперебудовив агропромисловомукомплексіколишнє об'єднання"Укрм'ясомолтехпром"йде шляхомреформуванняокремих ремонтно-механічнихпідприємствна підприємницькийлад, задовольняючитехнічні потребиспоживачівУкраїни.
ІснуючітехнологічніПроцеси виробництвахарчових продуктівне можуть обійтисябез використаннярозгалуженоїсистеми технологічнихтрубопроводів з відповідноюзапірною тарегулювальноюарматурою.Враховуючиспецифікувиробництвахарчової галузі,нержавіючаарматура (кранипрохідні йТриходові,запірні ручніклапани, з'єднувальні елементи тощо) має відповідатиумовам санітарнихнорм та правилвиготовленняй експлуатації.Раніше ці виробина територіїУкраїни серійноне випускали,а при реконструкції,розширенніта модернізаціїпідприємствавикористовувализдебільшогоімпортнутехнологічнуарматуру.
1990 року фахівціоб'єднання"Укрм'ясомолтехпром",вивчившийнайдосконалішіконструкції,що надходилипереважно зЮгославії,уклали з югославськоюфірмою "Прогресінжиніринг"угоду щодостворення у Києві СпільногоПідприємства"Сигма-Київ".Засновникамивід українськоїсторони сталиоб'єднання"Укрм'ясомолтехпром"та Нікопольськийпівденнотрубнийзавод, останнійяк основнийпостачальниксировини длявиробництваарматури.
Дляорганізаціївиробництвавказаної арматуриорганізувалидва виробничіцентри в Києвіта Дніпропетровськузагальноюплощею майжеЗ тисячі квадратнихметрів, придбалисучасне металообробнеустаткування.Разом з югославськимифахівцямипоступово,відпрацьовувализа конструкторською-документацієююгославськоїфірми "Прогресінжиніринг"технологічніпроцеси, якімогли б забеспечитиякість готовихвиробі рівнікращих світовихтехнологій.
Такимчином, із серпня1991року СП "Сигма-Київ"почало виробляблятинержавіючуарматуру відповідноїдо стандартівСІМ (Німеччина)та ЗМЗ (Швеція).До речі, виробнича потужністьцього підприємствадає змогузадовольнитепотребу галузейагропромисловогокомплексуУкраїни таздійснитипостійні поставкизакордон до20відсотків відзагальнихобсягів виробництва.
Основноюноменклатуроюцього підприємствапередбачаєтьсявиготовленнятакого обладнання:
кранипрохідні татриходові зрегульованимсекторнимтефлоновим(фторопластовим),затвором зрозмірамиумовного проходу—Ду 25,35, 50;55, визначенідля перекриття,регулюваннята розподіленняпотокорідинив технологічнихтрубопроводахі обладнанні.На відміну відкранів іншихконструкцій, вонизабезпечуютьповну стерильністьпродукту, виключаютьйого втратипри переробці.Надійні тадовговічнів експлуатаціїклапаниручні запірні,їх виготовляютьДу35, 50,і5,80;
різьбовітрубні - з'єднання(муфти), виготойляютьДу25, 35, 50, 65, 80.До комплектувходять ніпель,різьбовийштуцер, гайканакидна таущільнювальнекільце.
Цінина вказанівироби договірні/,
Монтажта демонтажарматури натрубопроводах—за допомогоюзакручування(відкручування),з'єднувальнихгайок спвціайьмимключем.
Вироби виготовляютьз нержавіючихмароксталі 08Х18НЮТ —12Х10,які маютьантикорозійніта зносостійківластивостій дозволеніМіністерствомохорони здоров'яУкраїни доконтактів зхарчовимипродуктами.
Обладнання—довговічненадійне вексплуатаціїдає змогу уникнутивтрат продуктівпри переробці,відповідаєусім вимогамтехнологічнихрежимів, гігієнита стерильності.
Зокрема,арматурувикористовуютьу гф(іфлогічнихпроцесах зтиском до 0,6 МПа(6бар) і температуроюробочого середовищадо 95°С постійноі до 120°Снакороткочасне(до ЗО хвилин).
Крімсерійного,підприємствовиготовляена замовленняспеціальнівироби різнихрозмірів, щоберуті участьу технологічнихпроцесах. Ценаприклад,вентилі дляотримання пробпродукту, оглядовівікна, вентилі-покажчмкирівня, кулі длямиття місткостей,проточні сита,перехідники,з'єднувальніхомути трубопроводів,відводи тощо.
Такаарматура знайшлашироке застосуванняна багатьохпідприємстваххарчової, хімічноїта фармацевтичноїпромисловості,її успішневикористовуютьна КиївськомуАТ "Росинка",Чернігівськомупивзаводі"Десна", підприємствахагропро-мисловогокомплексупри виготов'Денні джеро-горілчанихвиробів, ви-,на»пива, безалкогольнихнапоїв соків,молока, медпрепаратівтощо.
Назамовленняспоживачівпідприємствонадає консультації,проектні,монтажні таінші технічніабс технологічніпослуги, враховуючірозробку комплектнихтехнологічнихпроектів та"ноу-хау".
Привиготовленніарматури дієгнучка системазнижок і посередницькихпослуг. Можливеукладаннюдовгостроковихдоговорів,поетапн поставкий бартерніоперації.
За станомвиробничо-технічноїбази, структурою,техніко-економічнимипоказникамий розвиткомінфраструктурихарчова промисловістьУкраїни значновідстає відекономічнорозвиненихкраїн, особливощодо комплексноїпереробкисировини, механізаціїі автоматизаціївиробничихпроцесів, атакож фасуваннята упаковкипродукції.
Незважаючина винятковосприятливігрунтово-кліматичніумови, населенняще не повністюзабезпеченевисокоякіснимипродовольчимитоварами.Останнім часомУкраїна втрачаєзовнішні ринкизбуту продовольчихтоварів, авнутрішнійзаповненийзарубіжнимипродуктами(нерідко низькоїякості), тимчасомяк для їх виробництває всі необхіднісировинніресурси й виробничіпотужності.
Загальнаекономічнакриза, значнийспад виробництвасільськогосподарськоїпродукції,заборгованістьпо заробітнійплаті та пенсіях,бартери-заціяекономічнихвідносин, нестачафінансовихі матеріальнихресурсів, їхподорожчаннянегативновпливають нарезультатироботи підприємствхарчовоїпромисловості.Зокрема, торікв Україні харчовоїпродукціївиробленона 14,6 %менше, ніжпопередньогороку. Обсягивиробництваскоротилисяв усіх областях,крім Сумської.Значно зменшилосявиробництвоцукру, олії,маргариновоїпродукції,хліба, хлібобулочнихі макароннихвиробів, борошна,крупів, а такожпродуктів длядитячого харчування.Внаслідок цьогозменшилосяспоживанняосновних харчовихпродуктів врозрахункуна душу населення.
Зменшуєтьсявиробництвом’ясної і молочноїпродукції.Торік виробництвопродукції знезбираногомолока порівняноз 1996роком скоротилосяна 31,8 %,масла тваринногона 29,8,м’яса й субпродуктівІ категорії— на29,5, сирівжирних— на21,4 %. Це пояснюєтьсязменшеннямпоголів’яхудоби і птиціне лише в суспільному,а й у приватномусекторі (завинятком поголів’якорів).
Аналізтакого спадувиробництвасвідчить, щона 60 % вінспричиненийскороченнямобсягів переробкисільськогосподарськоїсировини.
Лише20% худоби,птиці й
молока,вироблениху всіх категоріяхгосподарств,надійшло напромисловупереробку,решту реалізованобез попередньоїобробки наринках, комерційнимструктурамабо переробленов цехах, які незабезпечуютькомплексноговикористаннясировини тависокої якостіпродукції.Потужностім’ясо- тамолокопереробнихпідприємстввикористанолише на18—20 %, що негативновплинуло насобівартістьта ціни.
На 23%порівняно з1996 рокомзменшилисяпоставки цукровихбуряків. Впродовжостанніх роківзнижуєтьсявиробництвоцукру. Торікйого виробленолише 2мільйони тонн(у 1990 році— 5,4 мільйонатонн). Усе цезумовленоскороченнямченнямпосівних площ,зниженнямврожайностібуряків та їхцукристості,а також відсутністюєдиної державноїполітики щодорозвитку галузі.
Важливийнапрямок виходуцукрової галузіз кризи— вирішенняпитання кредитуваннята створенняумов для їїІефективногофункціонування.Виникає потребав законодавчомуврегулюваннюврегулюваннівсіх цих проблем,прийнятті Закону “Прорегулюваннявиробництвай реалізаціїцукру”.
Складнічаси переживаєі олійножировагалузь, напідприємтва якої надійшлолише 25%насіння соняшникупоточноговрожаю, рештувивезено замежі держави.цього рокуможе повторитисяситуація, количерез дефіцитсировини всіолійні заводидостроковоприпинятьроботу, а цінина олію різкозростуть, щопризведе дозбільшенняекспорту цієїпродукції. Слідзазначити, щопри вивезеннісировини замістьпродукціїдержава втрачаєзначні кошти.Переробка 1тонни насіннясоняшнику наолію забезпечуєна 100грн. Прибутокбільший, ніжекспорт такоїкількостінасіння. Рафінуванняі розфасуванняолії —це ще додатково320 грн. Відпереробкинасіння соняшникуприбуток втричібільший, ніжвід його продажуза кордон. Отже,від експорту1,3 млн. тонннасіння держававтратила35 млн. грн.і понад570 тис. тоннцінних кормівдля тваринництва.
Для використанняцих резервівнеобхідно вжититерміновихзаходів щодотарифного йнетарифногорегулюванняекспорту насіннясоняшнику.
На скороченнявиробництвахарчових продуктіввплинулозвуження внутрішньогоринку продовольствачерез низькукупівельнуспроможністьнаселення, атакож втратазовнішніхринків. На роботіпідприємствнегативнопозначаєтьсяімпорт продукціїз консервантами,що подовжуєтермін її зберігання.Тим часом зторговельноїмережі витісняєтьсяякісна вітчизнянапродукція.
Актуальноюзалишаєтьсяпроблема збутус'пирту етиловогохарчового. Урезультатіпереорієнтаціїекспорту зтрадиційнихкраїн лише наРосійськуФедерацію ізапровадженнямнею 1997року митнихобмежень наввезенняукраїнськогоспирту, а такожускладненняумов транзитуйого черезтериторіюРосії, обсягекспорту протягомминулого рокускоротивсяв 6разів, а виробництвостановилолише 37 %від рівня1996 року.
Внутрішняпотреба в спиртістановитьблизько20 млн. далпри загальнійпотужностізаводів68 млн. дал.Враховуючите, що спиртовапромисловістьтрадиційномала високийекспортнийпотенціал ізалишаєтьсяоднією з бюджетоформуючихгалузей, нагальноговирішенняпотребує питанняпошуку новихзовнішніхринків збутуцієї продукціїабо частковогоперепрофілю-ванняпідприємствна випуск паливногоетанолу, технологіюякого розробленов УкрНДІспиртбіопроді.Посиленнядержавногоконтролю завиробництвомлікеро-горілчанихвиробів далозмогу минулогороку збільшитивипуск алкогольнихнапоїв майжена 13 %.Протекціоністськаполітика щодовітчизняноготоваровиробника,яка здійснюєтьсяв Україні протягомостанніх років,дала змогувідчутно скоротитиімпорт продовольствай створилаумови для нарощуваннявипуску тихпродуктів, якіможна в достатніхобсягах вироблятив Україні. Завдякицьому імпорткондитерськихвиробів з цукруторік зменшивсяв 9разів, мінеральнихвод —у 4,безалкогольнихнапоїв— у3, пива таконсервівплодоовочевих— в1,3, м'яса ім'ясопродуктів— в1,6, молокаі молоко-продуктів— в1,5 раза тощо.Відповіднозросли обсягивиробництвавітчизнянихкондитерськихвиробів на11 %, консервівплодоовочевихта мінеральнихвод —на 21, безалкогольнихнапоїв— на10 %. Зріс такожвипуск горілкита лікеро-горілчанихвиробів, пива,коньяку, шампанського,цигарок тасигарет тощо.
Політикапідтримкивітчизняноготоваровиробникамає діяти і внаступні роки.
У рибнійгалузі спадвиробництвабув меншим, ніжв цілому в харчовійпромисловості.Торік випускхарчової рибноїпродукції,включаючиконсерви, зменшеласяпорівняно з1996 рокомна 5,2 %.Оскільки рибнапромисловістьУкраїни не взмозі повністюзабезпечитипопит населення,на українськийринок з країнБалтії і Росіїнадходитьвелика кількістьімпортноїпродукції.Враховуючи те, що рівеньспоживаннярибної продукціїстанівить лишечверть рекомендованоїнорми(20 кг), нашаполітика щодоекспорту рибноїпродукціїнеобгрунтована.Починаючи з1992 року, тількитретина продукції,виробленоїпідприємствамиокеанічногопромислу, надходитьна ринок України,решта експортуєтьсядля покриттяексплуатаційнихвитрат, платиза право лову,а також для погашеннязовнішньоговалютного боргупідприємств.Одна із основнихпричин такогостану підприємств— відсутністьвласнихобігових коштів,а також валютнихкредитів. Зарозрахункамиспеціалістів,за умови наданнярибопромиловійкомпанії "Антарктика"кредиту в розмірі13,1 млн дол.США за ставкою15 % річних,на ринок Україниза рахунокзменшенняекспорту додатковонадійде55 тисячтонн рибноїпродукції, адержава отримаєблизько13 млн. грн.у виглядіобов'язковихплатежів таподатків. Отже,рибна галузьмає значнірезерви як дляпоповненнябюджету, такі для насиченняукраїнськогоринку вітчизняноюпродукцією.
Внаслідокзвуження ринківзбуту незадовільновикористовуютьсявиробничіпотужностів ряді галузейхарчовоїпромисловості.Частину потужностейокремих підприємствдоводитьсяконсервувати,а деякі з нихвзагалі припиниливиробництво.Зокрема, законсервованопотужностіптахозабійнихцехів у Криму,чотири рокине працює ВАТ"Сімферопольськийптахокомбінат",з жовтня минулогороку зупиненоВАТ "Євпаторійськийм'ясокомбінат",Городоцькийзавод продтоваріві цикоросу-шильнийзавод, заводмінеральнихвод у Славутськомурайоні Хмельницькоїобласті.
Тимчасом ряд підприємствнарощують темпивипуску продукції.Так, ВАТ "Феодосійськийм'ясокомбінат"збільшив виробництвом'ясних консервіввтричі, АТ"Він-ницям'ясо"консервів— на35,1 % і ковбаснихвиробів— на17,8 %. Стабільновпродовж останніхроків працюютьЗАТ "Оболонь"(М.Київ), львівськіпідприємства— м'ясопе-реробне"Прикарпаття",кондитерськафірма "Світоч","Кока-КолаАматіл-Колос";у Сумськійобласті— акціонернітовариства"Крафт ЯкобзСушард "Україна","Сумськийм'ясокомбінат",завод продтоварівта лікеро-горілчанийзавод, "Роменськийзавод ЗНМ";Кам'янець-Подільськийі Шепетівськийм'ясокомбінати,Хмельницькікондитерськай макароннафабрики таінші, які змоглизнайти своємісце на товарномуринку, підтримуютьрівень виробництва,залучаютьінвесторівдля модернізаціївиробництвай оновленняасортиментупродукції.
Зарахунок іноземнихінвесторіву Дніпропетровськійобласті реконструйованотехнологічнілінії на пив-комбінаті"Дніпро",олієекстракційномузаводі, молочномукомбінаті"Придніпровський",макароннійфабриці,крохмале-патоковомукомбінаті. Уряді областейзросло виробництвопродовольчихтоварів: ковбаснихвиробів— у Вінницькій,Волинській,Луганській,Тернопільській,Хмельницькійі Чернігівській;макароннихвиробів— в Івано-Франківській,Сумській,Хмельницькійі Чернігівській;
маргариновоїпродукції— у Львівській,Одеській іХарківськійобластях.
Дляпідвищенняякості таконкурентоспроможностіпродукції напідприємстваххарчовоїпромисловостіосвоєно значнукількість новихвидів продуктів.Так, на Вінниччинірозробленой впроваджено149 новихвиробів, наВолині— 209, у Дніпропетровськійі Сумськійобластях— майжепо 100,в Одеській— 50. КолективОдеського НВО"Консервпромкомплекс"розробив технологію10 найменуваньконсервівлікувально-профілактичногопризначеннядля дітей ранньоговіку.
Дляздешевленняпродукції таприскоренняобігу коштіврозширеномережу фірмовоїторгівлі. Лишев Сумськійобласті створено152 фірмовихмагазини йкіоски, з них— 23 торгуютьм'ясопродуктами,49 — молоко-продуктами,25 — хлібомі хлібопродуктами,22 — консервноюпродукцією.
Фінансоваскрута, недосконалістьподатково-кредитноїсистеми, нестачаобігових коштівзмушують деякіпідприємствавдаватись допереробкисільськогосподарськоїсировини надавальницькихумовах, використовуватибартерну формутоварообміну.Завдяки виділеннюкредитнихресурсів длязакупівліцукрових буряківі насіння соняшнику,торік зменшилосявиробництвона давальницькихумовах цукру,;—з 93до 59 %,олії —з 80 до70 %. Водночасвипуск'-^борошнана давальницькихумовах зрісз 25до 44 %,крупів— з46 до83, маслатваринного— з20 до23, м'яса— з17 до19 %. Питомавага бартернихоперацій ухарчовійпромисловостіторік становила21,8 %, що майжевдвічі менше,ніж у промисловостікраїни в цілому.Проте в деякихгалузях воназалишаєтьсяще основноюформою розрахунків:у цукровій —67,5 %, рибній— 61,3, плодоовочеконсервній— 43,3, масло-сироробній— 31,6, олійножировій— 25,9 %.
Давальницькасхема переробкисировини табартернийобмін товарівстворюють умовидля порушенняподатковогозаконодавства,пов'язаногоз несплатоюподатку надодану вартість,акцизногозбору, реалізацієюпродукції зацінами, нижчимивід№собівартості,що поглиблюєпроцеси тіньовоїекономіки. Уцих умовахнеобхіднозаконодавчеобмежити виробництвопродукції надавальницькихумовах, а такожчастку товарообмінниоперацій узагальномуобсязі реалізаціїта запровадитсанкції за їїперевищення.
Непростовідбуваєтьсяструктурнаперебудовагалузі хлібопродуктів.Аби відчутице, досить поглянутина показникироботи заготівельнихта зернопереробнихпідприємств.Приміром, за1990-1995 рокивиробництвоборошна зменшилосяз 7671тисяч тон: до4551, крупів— з962,4 до389 тисіч,макароннихвиробів— з360,3 до214,2 тисяч,хліба й хлібобулочноїпродукції— з6701 до3848 тисячтонн. Отже,потенційніможливостіпідпприємстввикористовуютьсядалеко не повністю.
Значнескороченняобсягів виробництва,лібералізаціяцін на сировину,матеріально-технічніресурси й послугипризвели допідвищеннясобівартості,а відтак і цінна зерновупродукцію.Особливо зрослиоптові цінипідприємствборошномельно-круп'яноїпромисловості.Водночас калорійністьхарчуванняЗаселеннязменшиласяна 26,4відсотка. Значнозбіднів раціонбілково- йвітаміновміснихпродуктів,овочів, фруктівтощо. Натомістьпонад фізіологічнінорми людиспоживаютьхлібопродукти,питома вагаяких у структуріхарчуваннясягає44 відсотків.
У структуріагропромисловогокомплексугалузь хлібопродуктів— пріоритетна,особливо зогляду на забезпечення населенняпродовольством,а тваринництва— комбікормами:
Томуважлива науково-технічнапередумоваподальшогорозвитку галузі— сертифікаціясільськогосподарськоїсировини тахарчових продуктівз борошна. Такимчином можнабуде ефективновизначитиякість продукції,забезпечитиретельнийконтроль задотриманнямекономічнихвимог, підвищитиконкурентоспроможністьвиробів.
Алематеріально-технічнабаза галузіхлібопродуктівне відповідаєсучасним вимогам,характеризуєтьсязначною спрацьованістюобладнання.Це негативнопозначаєтьсяі на економічнихпоказниках.Приміром,спрацьованістьосновнихвиробничихфондів у галузісягає48 відсотків,а темпи оновленняїх основноїчастини значновідстають відпотреби. Стосовноосновної частинивони становлятьменше56 відсотківна рік. Рівеньмеханізаціїпраці на підприємствахне перевищує50—60 відсотків.Продуктивністьпраці в галузів 2—3рази нижча, ніжна спорідненихпідприємстваху зарубіжнихкраїнах з розвиненоюекономікою.
Длястворенняміцної матеріально-технічноїбази на часі—активне формуванняі нагромадженняінвестиційногопотенціалу,перетворенняамортизаційу найважливішийреноваційнийресурс, впровадженнясучасних технологійтощо. Нинінайголовнішезавданняпідприємствгалузі— поліпшенняїх фінансовогостану. Визначальнийчинник платоспроможностітут —стан обіговихкоштів, якірозпорошуютьсячерез постійнезростаннядебіторськоїзаборгованості.отже, ефективневикорисганнякоштів— пріоритетнийнапрямок фінансовоїдіяльностіпідприємств.Реалізуватийого можна задопомогоюстабілізаціївиробництва.При зменшенніобсягів випускупродукціїефективністьвикористанняобігових коштівнеминучепогіршується.Це зумовленотим, що обсягисировини,матеріалів,інших ресурсіві палива зменшуютьсяшвидшими темпами,ніж обсяг випущеноїпродукції.
Нині керівникизаготівельнихі зернопереробнихпідприємствособливу увагумають звернутина нормативвласних обіговихкоштів. Він маєбути орієнтиромдля підтриманняфінансовогостану виробництвана рівні, щозабезпечитьнормальнийреалізаційнийі відтворю-вальнийцикли. А ще потрібнаструктурнаперебудоваз урахуваннямнаявногоінвестиційногота інноваційногопотенціалів.
Питомавага будівельі споруд уструктуріосновних фондівна підприємствахгалузі хлібопродуктівстановить75-80 відсотків.Особливо високавона на хлібозаготівельнихпідприємствах— близько60 відсотків.Дещо нижча назернопереробнихвиробництвах.Водночас вінших галузяхнародногогосподарствавона становитьлише ЗО відсотківвартостіосновних фондів.Це зумовленоспецифікоюгалузі хлібопродуктів,де значно нижчапитома вагаобладнання.Торік йогочастка в загальнійвартості виробничихфондів дещоперевищувала17 відсотків.
Особливаувага сьогодні— вміломувикористаннюкапіталу. Аджепостійно відчуваєтьсягостра нестачаінвестиційпри зростаннівартості капітальногобудівництва,техніки, створеннікапітале- танауковоємкихвиробництв.Звісно, модернізуватидіючі підприємствапотрібно. Алеробити цеширокомасштабнедоцільно лишетоді, колиприбутки підприємствбудуть достатнімидля створенняфондів нагромадженняі споживання,а банки кредитуватимутьдовгостроковіінвестиційніпроекти. Альтернативитут не існує.Які ж джерелафінансуванняможна залучитидля технічногопереоснащеннягалузі?
Передусімприбуток, щозалишаєтьсяна підприємствах,спрямовуєтьсяна реконструкціюі технічнепереоснащеннявиробництва.Потім— амортизаційнівідрахування.Адже підвищенняінвестиційноїактивностібезпосередньопов'язане ізставленнямдо амортизаціїяк основногоресурсу тафінансовогоджерела капіталовкладень.Уповільнитистаріння основнихфондів можнай завдякиприскоренійамортизації— головномунапрямку відновленняоснов-нихвиробничихфондів. Однеджерело фінансування— коштивід приватизаціїпідприємствгалузі хлібопродуктів,які можна спрямуватина технічней технологічнеоновленнявиробництва.І, нарешті,доцільно залучитигроші комерційнихбанків, а такожнаселеннята приватизаційнісертифікати.Це підвищитьпривабливістьпідприємствгалузі дляпотенційнихінвесторів.
Важливийнапрямок структурноїперебудовипідприємствгалузі та необхіднийзасіб зменшеннянегативноговпливу на економіку— відновленняна виробництвахвипуску споживчихтоварів черезмодернізаціювідповіднихцехів.
Одне слово,в умовах ринковоїекономікигосподарникамрозраховуватислід передусімна власні сили,кмітливість,працьовитість.
У розв'язанніпродовольчоїпроблеми значнемісце займаєхарчова промисловість,яка е заключнимланцюгом увиробництвіпродовольчоїпродукції. Вонамає розгалуженуструктуру,потужний виробничийпотенціал іможе практичноповністю забезпечитипотреби населенняу високоякіснихпродуктаххарчуванняв широкомуасортименті.Її підприємстваздатні переробитипонад50 млнт цукровихбуряків,2,6 — насінняолійних культур,2,5 — овочіві фруктів,18 — молока,4млн т— худобита птиці.
Протевнаслідокзагостренняекономічноїкризи виробничийпотенціалхарчовоїпромисловостіповністю невикористовується.Вона зазнаєвеликих труднощіву своєму дальшомурозвитку тавдосконаленні.По відношеннюдо 1990р. індекс спадувиробництвапродукціїхарчовоїпромисл'овостів 1996р. (у порівняннихцінах) становив50% засередньорічногоспаду14%. Виробництвом'яса першоїкатегоріїзнизилося в3,7 раза,ковбаснихвиробів— у4,2, товарногомасла— у2,7, сирівжирних—у3,1, продукціїіз незбираногомолока— у7, цукру-піску— у2,1, олії— у 2,4,кондитерськихвиробів— у3,9 раза.Слід зазначити,що в минулийперіод(1986— 1990 рр.)розвиток харчовоїпромисловостіхарактеризувавсявідносно високимрівнем зростання(118%). Цьогобуло досягнутопереважнозавдяки м'ясо-молочнійгалузі, якавиробляє найбільшцінні у фізіологічномувідношенніпродукти харчування.
Основноюпричиною спадустало в останніроки скороченняобсягів виробництвасільськогосподарськоїпродукції. Так,поголів'явеликої рогатоїхудоби в1996 р. проти1990р. зменшилосяв 1,6раза, свиней— в 1,7,овець і кіз—у2,7 раза.Це стало факторомзниження обсягівпродажу худобита птиці всімакатегоріямигосподарствзаготівельниморганізаціяму 5,3,а молока— у4,5 раза.
Останнімироками здійсненнязаходів щододальшого реформуванняекономікипризвело додеякого уповільненнятемпів спадувиробництвапродукціїсільськогогосподарства.
На1 січня1997 р. вусіх категоріяхгосподарствналічувалося15,3 млнголів великоїрогатої худоби,або на13% менше,ніж на 1січня1996 р., свиней—на11,2 млнголів (або на15%), овецьі кіз—на3 млнголів (або на26%), птицівсіх видів— на130,6 млнголів (або на13% менше).Господарствамивсіх категорійу 1996р. одержано2,1 млнт м'яса в забійніймасі, що на8% менше,ніж у1995 р., 15,8млн т молока,або на8,4% менше.Значний спадкількостіхудоби й виробництвапродукціїтваринництвадопустилигосподарствагромадськогосектора, в якихпоголів'я великоїрогатої худобискоротилосяна 15,6%,свиней— на22,6, овецьі кіз— на36, птицівсіх видів— на36,7%. Натой час у господарствахприватногосектора м'ясай молока одержановідповіднона 3,4та 4,2%більше. Низькоюзалишаєтьсяпродуктивністьтварин.
Негативнатенденціяскороченнявиробництвапродукціїсільськогогосподарствав громадськомусекторі впливаєна роботупідприємствхарчовоїпромисловості.Заготівельнимі переробнимпідприємствампродано 0,9млн т живоїмаси худобиі птиці, що на23%менше, ніж у1995 р.,4 млнт молока й молочнихпродуктів, абона 34%менше. У той жечас збільшилисьобсяги реалізаціїтваринницькоїпродукції поінших каналах.Через власніторговельніпідприємствапродано29% загальноїкількостіхудоби та птиці,16% молокай молочнихпродуктів. Забартернимиугодами реалізовано13% загальногочисла худобита птиці, експортованоблизько1 млнт насіння соняшнику.
Значнозбільшилисяціни на продукціюсільськогогосподарства,що впливає назростаннявідпускнихцін продуктівхарчування.За 1996р. ціни на продукціюрослинництвапідвищилисяв 1,7,а тваринництва—в1,5 раза.
Слідзазначити, щокриза призвеладо скороченнявипуску насампереднайнеобхіднішиху фізіологічномувідношенніпродуктівхарчування— м'яса,молока та продуктівїх переробки.Кількістьбілків у харчовомураціоні населеннязменшиласяв середньомумайже на20% протимінімальноїфізіологічноїнорми. Порівняноз 1990р. споживанням'яса і м'ясопродуктів,включаючи салой субпродукти,знизилося з68 до36 кг,молока й мо-локопродуктіву перерахункуна молоко— із373до 230,овочів —із102 до86, фруктіві ягід— із47 до37 кг.Одночаснозбільшиласяпитома вагапродуктіввуглеводноїгрупи, яка длясімей із низькимрівнем доходівперевищує70%. Зменшилосятакож споживанння
продуктів—із141 до121, картоплі131 до 126кг. Отже, продовжуєтьсяспад структурихарчуваннянайширшихверств населення.
В зарубіжнихкраїнах показникспоживанняна душу населеннязначно вищий.Якщо враховуватисало, жир, субпродуктивідношеннявживання м'ясав США становить1:3, а нахліб і картоплюприпадає46% денногораціону, нам'ясо в - США— відповідно20 і25%. Різнаекономічнадоступністьйого купівлі.Щоб 1кг м'яса, українськомугромадянинупотрібно працюватив 10—12разів аніжамериканцю.
Зниженнярівня виробництвапродовольчоїпродукції іїї споживанняпризвела наце й недосконалаподатковасистема, кількістьподатків, яківизначаютьнарахуваннязначущостіпродукції для господарстваі споживачів,і великі такзвані торговінакрутки викликалипідвищенняцін, підірвалирозвиток продольчоїбази, штучнознизили попитна кількістьпродуктів.Харчова промисловістьзминилася ускладномустановищі. Вбільшості країніз розвинутоюекономікоюна продовольчіпродукти першоїнеобхідностіставки податкуна додану вартістьзначно зменшеніабо відсутні.Наприклад, увиробникатоварів і послугпершої необхідностіі продовольства,ліків використовуєтьсяставкаподатку - 5,5%,далі в мірупідвищення7, 18,6і 33,3%(предмети розкоші).Ставки запроваджуютьнижчі або вищі'у в'язку із цимКомісія країнчленів ЄвропейськоїЕкономічноїСпівдружностізапропонувалаувести системуіз двох ставок— стандартної(14—20%) ізниженої(4—8%). ВУкраїні такождоцільно увестидиференційований податок надодану вартість.При цьому ставкийого в харчовійпромисловостіповинні бутизнижені. Це— одиніз факторівдержавноїпідтримкипереробноїпромисловості.Скороченняреалізаціїпродукціївпливає такожвтрата зовнішніхі внутрішніхринків
Не сприяєнарощуваннювиробництваневизначенністьдіючої системифінансовогорегулюваннявзаеморозрахунківпідприємствхарчовоїпромисловостіз виробникамисировини,енергоносіїв,інших матеріально-технічнихзасобів і сфероюреалізації.Розширеннядебіторсько-кредиторськоїзаборованностіпризводитьдо зростаннякількості їхпідприємств.
Нестачакоштів дляформуванняфондів соціальногорозвитку підприємтсвне дає можливостіпроводитироботи конструкціїі технічногопереозброєняобладнання.Розрахункипоказують, шоякби в харчовійпромисловостіподаток надодану вартістьбув на рівні10%, тобалансовийприбуток у 1996р. підвищивсяб за того ж обсягувипуску продукціїмайже в2 рази.
Настав часдокоріннопереглянутивсю податковусистему, знизитиставки та зменшитикількістьподатків. Цедасть змогувідновитироботу промисловості,а підприємствамзбільшитиобсяги оборотнихзасобів і прибутку,який потрібнийдля виробничогой соціальногорозвитку.
За останніп'ять роківзміниласяситуація наринку продовольстваУкраїни— різкоскоротилисядійсний попиті пропонування.При цьому темпизниження попитузначно перевищилизменшенняпропонування.По багатьохпродуктах ринокз дефіцитногостав перенасиченим.У нашій країнізникли чергипокупців, алевиникли певнітруднощі зпродажем продуктів.Хоча збільшиласяреалізаціяїх на колгоспнихринках, безпосередньонаселенню врахунок оплатипраці, шляхомбартерних угод,проте значнакількістьвирощеноїсільськогосподарськоїпродукції щене знаходитьзбуту, томузгодовуєтьсяхудобі абопсується, асільськогосподарськіпідприємствазазнають збитків.Тільки в торговельнихорганізаціяхвтрати овочів,наприклад,становлятьщороку11—13%. Водночасвисокими темпамизростає імпортпродуктів. Цепозбавляє нашихселян засобівдо існування.
Спад попитуна продуктиспричинений,перш за все,зниженнямреальних доходівнаселення, атакож зростаннямрозміру податківта інших необхіднихплатежів, обмеженістюекспортнихможливостейсільськогосподарськоїпродукції.Зниження реальнихдоходів населеннязумовленеполітичними,економічнимий соціальнимичинниками,зокрема високимиподатками напредмети першоїнеобхідності(податок надобавленувартість), спадомвиробництва,збільшеннямнепрацюючихлюдей, низькимрівнем заробітноїплати, якийнині не забезпечуєнавіть простоговідтворенняробочої сили.Крім того, ниніна підприємствахі в організаціяхзатримуютьвиплату заробітноїплати на5—6 ібільше місяців.Виплачуютьїї без відповідноїіндексаціївтрат, спричиненихінфляцією.Масово практикуютьсябезоплатнівідпустки заініціативоюадміністрації.Тому більшістьпрацівниківпозбавленаможливостіжити на результатисвоєї праці.Різке здешевленняробочої сили— основнийчинник диспропорціїміж попитомта пропонуваннямна ринку продуктівхарчування.Самі тількизатримки звиплатою заробітноїплати знижують,за нашимирозрахунками,купівельнуспроможністьнаселення на25—ЗОвідсотків.
Пропонуванняпродуктівзменшилосячерез скороченнявітчизняноговиробництвата недолікив системі маркетингу— малузацікавленістьпрацівниківу ефективномувикористанніресурсів таполіпшенністану реалізаціїпродуктівхарчування,дуже слабкуматеріально-технічнубазу переробнихпідприємстві торговельнихорганізацій,недостатньорозвиненуінфраструктуруринку, споживчукооперацію,яка майже припинилароботу. У1995 роціобсяг виробництвасільськогосподарськоїпродукції вусіх категоріяхгосподарствУкраїни скоротився(порівно з1990 р.) на34,9%. Скороченовиробництвомайже всіхвидів сільськогосподарськоїпродукції, утому числізерна— на33,5%, цукровихбуряків— на33,0%, картоплі— на12%, овочів— на1 1,9%, молока— на29,8%, яєць— на42,3% і м'яса— на47,7% .
| Продукція | Роки | 1996 % до1990 | |||||
| 1990 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | ||
| Зерно | 51,0 | 38,7 | 38,5 | 45,6 | 38,5 | 33,9 | 66,5 |
| Цукровібуряки | 44,3 | 36,2 | 28,8 | 33,7 | 28,1 | 29,7 | 67,0 |
| Овочі | 6,7 | 5,9 | 5,3 | 6,1 | 5,1 | 5,9 | 98,1 |
| Фруктиі ягоди | 2,9 | 1,5 | 2,1 | 2,8 | 1,2 | 1,9 | 65,5 |
| М”ясо | 4,4 | 4,0 | 3,4 | 2,8 | 2,7 | 2,3 | 52,3 |
| Молоко | 24,5 | 22,4 | 19,1 | 18,4 | 18,1 | 17,2 | 72,2 |
| Яйцямлрд шт | 16,3 | 15,2 | 13,5 | 11,8 | 10,2 | 9,4 | 57,7 |
Головноюпричиною зменшенняобсягів виробництває підвищеннявартостіресурсів ікредитнихставок, збільшенняподатків, атакож раптовевідкриттявнутрішньогоринку дляконкуренціїз іноземнимитоваровиробниками.До спаду виробництвапризвело такожскороченняресурсів, зниженняефективностіїх використання,ослабленнявиконавчоїі технологічноїдисципліни,зменшеннястимулів іможливостейщодо інвестуванняі прискореннянауково-технічногопрогресу. Майжеприпиненооновленнямашинно-тракторногопарку господарств,не забезпечуєтьсянавіть простевідтвореннявиробництва,відсутнє нагромадження капіталу:більше того,встановиласячітка тенденціязменшенняпоголів'я худобиі птиці(6—10% щороку),скороченнябагаторічнихнасаджень,тобто господарстваіснують переважноза рахунок"проїдання"запасів іштучного зниженнясправжньоївартості робочоїсили.
На внутрішньомуринку продовольстваУкраїни триваєзростання цін.Проте темпипідвищенняїх на окреміпродукти істотновідрізняються:зокрема, заперіод з серпня1995 р. посерпень1996 р.найнижчимивони були наолію, яблука,цибулю, цукорі картоплю, анайвищими —на хліб і хлібопродукти,молоко, кондитерськівироби і м'ясопродукти.Якщо за вказанийперіод цінив державнійі кооперативнійторгівлі підвищилисяна олію на6,8%, яблука— на9,3, цибулю— на12,7,цукор— на16,7, картоплю— на17,3%,то на хліб іхлібопродукти— на44—103%,молоко і молокопродукти— на65—96%,кондитерськівироби на 70—80,м'ясо і м'ясопродукти— на59—72і рибу— на38—54%. Наміських ринкахпідвищенняцін на продуктихарчуваннявідбуваєтьсяповільнішимитемпами, ніжу державнійі кооперативнійторгівлі. Вцілому цінина продуктихарчуваннязбільшилисяза вказанийперіод на44,7%, а нанепродовольчітовари— на87,6%.
Алематеріально-технічнабаза галузі не відповідаєсучасним вимогам,характеризуєтьсязначною спрацьованістюобладнання.Це негативнопозначаєтьсяі на економічнихпоказниках.Приміром,спрацьованістьосновнихвиробничихфондів у галузісягає48 відсотків,а темпи оновленняїх основноїчастини значновідстають відпотреби. Стосовноосновної частинивони становлятьменше56 відсотківна рік. Рівеньмеханізаціїпраці на підприємствахне перевищує50—60 відсотків.Продуктивністьпраці в галузів 2—3рази нижча, ніжна спорідненихпідприємстваху зарубіжнихкраїнах з розвиненоюекономікою.
Длястворенняміцної матеріально-технічноїбази на часі—активне формуванняі нагромадженняінвестиційногопотенціалу,перетворенняамортизаційу найважливішийреноваційнийресурс, впровадженнясучасних технологійтощо. Нинінайголовнішезавданняпідприємствгалузі— поліпшенняїх фінансовогостану. Визначальнийчинник платоспроможностітут —стан обіговихкоштів, якірозпорошуютьсячерез постійнезростаннядебіторськоїзаборгованості.отже, ефективневикорисганнякоштів— пріоритетнийнапрямок фінансовоїдіяльностіпідприємств.Реалізуватийого можна задопомогоюстабілізаціївиробництва.При зменшенніобсягів випускупродукціїефективністьвикористанняобігових коштівнеминучепогіршується.Це зумовленотим, що обсягисировини,матеріалів,інших ресурсіві палива зменшуютьсяшвидшими темпами,ніж обсяг випущеноїпродукції.
На ринкупродовольстваУкраїни продовжуєзменшуватисяпопит у зв'язкуз погіршеннямкупівельноїздатностінаселення ірізко збільшуєтьсяпропозиціяімпортнихпродуктів. Томузначна частинавирощеноїсільськигоспо-дарськоїпродукції незнаходитьзбуту, згодовуєтьсяхудобі абопсується асіпьськогоспо-дарськіпідприємствазазнають збитків
Ринок— цесистема товарногообороту, девиробництвой переміщеннятоварів доспопоживачів.Основнимикатегоріямиє попит і пропозиція,які реалізуютьсячерез купівлю-продажтоварів черезоптово-роздрібнуторгівлю . Самезначення попитуі пропозиціїзумовлює ізміни виробництва,впливає надинаміку цін,викликає переливаннята переміщенняресурсів виробництваміж галузямиі регіонами.Попит формуєтьсяпід пливомдемографічнихякісних і вартіснихфакторів, тобтовін залежитьвід кількостінаселення,розміру йогодоходів, якостітоварів, рекламитощо. Пропозиціяі вартістьтоварів, поданихдо реалізаціїзалежить відприродних,організаційний і технологічнихфакторів. Основнимисегментамисистеми пропозиціїє: вітчизнянесільськогосподарськевиробництво,імпорт, переробка,зберігання,товарна обробкай пакуванняпродукції,транспорт ізв'язок. Центральнемісце в ринкуналежить оптовійі роздрібнійторгівлі, ринковійінфраструктурі.Саме ці елементиринку здійснюютьтоварний оборотпродуктів.
НиніУкраїна переходитьвід державної(централізованої)до багатоукладної(ринкової)економіки.Перша грунтуваласяна державнійформі власностіна основнізасоби виробництва.Друга— переважнона трьох формахвласності(приватній,колективній,державній).Модель ринкуцентралізованоїекономікихарактеризуваласятакими особливостями:первинним булапропозиціяі вважалося,що головне— цевиробити продукт,а він знайдеспоживача;регулювавсяринок переважноадміністративнимиметодами черезціновий механізмі планово-цільовийрозподіл ресурсів;господарямиринку булидержавні чиновникиі партійнаноменклатура;інвестиціїу сільськегосподарствоздійснювалисябез достатньоговрахуванняекономічноїефективностівиробництва,мінімізаціїсобівартості,співвідношенняпопиту і пропозиціїна внутрішньомуі зовнішньомуринках. Зовсімінша модельринкової економіки.Ринкові відносиниповинні формуватисяза так званоюзбутовоюконцепцією.Вона виходитьіз необхідностімаксимізаціїдоходів череззбут товарів,пріоритетнезначення відводитьсяпопиту, «королем»ринку стаєспоживач.Підприємствавироблятимутьтовари тількив тому разі,якщо їх можнавигідно продати.Регулюватимутьсяринкові відносинипереважноекономічнимиметодами. Оскількикапітал будеперерозподіленийпо різних формахвласності, топлани і проективласниківкапіталунаправлятимутьі регулюватимутьринкові відносини.Адже хоч би якучастину своїхзапасів людинавитратила яккапітал, воназавжди чекає,що їй не тількибуде повністюповернена їїсума, а ще й надійдез прибутком.Кожний власниккапіталунамагатиметьсямаксимізу-ватидоход шляхомвкладання своїхресурсів у тітехнологічніпроцеси, де віночікує найвищийсумарний доход,і ні в якомуразі не будепродовжувативкладати їхв ті галузі,які більше незабезпечуютьотриманняприбутку. Однакпровідна рольу регулюванніринкових відносинусе ж таки маєналежати державі,яка може цездійснюватичерез ціновута кредитно-податковуполітику іствореннявідповіднихумов для зміцненняматеріально-технічноїбази господарств,удосконалюючиподатковусистему й системуінших аспектіврегулюванняринку такимчином, щоб посилитистимули доінвестуванняй прискореннянауково-технічногопрогресу.
Чомуж потрібнедержавне регулюванняринку? Перш завсе це требадля ліквідаціїсуперечностейв інтересахтоваровиробниківі споживачів.Товаровиробникизаінтересованів тому, щоб кількістьтовару, яканадходить наринок, не перевищуваласправжнійпопит, тобтощоб можна буловиробити якнайменшетовару і продатиякнайдорожче.Споживачі,навпаки, заінтересованів тому, щоб кількістьтовару, яканадходить наринок, перевищуваласправжнійпопит, щоб можнабуло купитиякнайбільшетовару й якнайдешевше.Необхідністьдержавногорегулюванняринку продуктівхарчуваннязумовлюєтьсятакож порушеннямпаритету обміну,що склався міжмістом і селом.Нині міновавартістьсільськогосподарськоїпродукції у1,5—2 разинижча від міновоївартості промисловихтоварів.
Потребадержавногорегулюванняринку зумовлюєтьсяй характеромперерозподілукапіталу. Убільшостівипадків нинівеликі цінностінаживаютьсяне працею, априходять доїх власниківніби самі пособі (завдякислужбовомуположенню,родинним ідружнім зв'язкамтощо) і незалежновід яких-небудьх планів. Цебездіяльнежиттяробить людейчасто не тількинедосвідченими,але й нездатнимидо тієї розумовоїдіяльності,яка необхіднадля того, щобпередбачити тих або іншихзаходів регулюванняих відносин.
Перехіддо ринковоїекономікидокоріннозмінює метуй завданнявиробництва.Якщо головноюметою виробництваза часівадміністративно-командноїбуло виконаннянняплану, то в умовахфункціонуванняринкових відносин— одержаннямаксимальногоприбутку накапітал. Основоювиробництватвастає пріоритетспоживачів ринку. Виробництвопродукції слідоріентуватина ринок — нанайповнішезадовільненняпотреб споживачівта одержаннямаксимальногоприбутку. Основнимипринципамифункціонуванняцих відносинмають бути:ощадливість,конкуренція,захист споживачіві товаровиробників
Ощадливістьзберігає йнагромаджуєкапітал Усете, що зберігаєтьсяз одержаного, додається досвого капіталу.Потім ці збереженнявитрачаютьсяна розширеннявиробництва,переробкупродукції чина розвитокторгівлі, атакож створюютьможливостіі іншим господарямдати позичкипід процентитобто за певнучастину прибутку.Отже, ощадливістьприводить урух додатковукількістьпраці, яка створюєдодатковувартість.
Коннкуренція— це вільнесуперництвотовароивиробників.Конкуренціяспонукає кожногоспрямуватизусилля напідвищенняпевного рівнявиробництва,родючості таефективностівиробництва,інтенсивленнягосподарствав інтересахсамозахистута збільшенняприбутку навкладенийкапітал. Аджеринкова система— це жорстокиймеханізмперерозподілудоходів. Навпілмонополія,яка переважаєдо цього часу,є великим ворогомтакого господарства.Усі нові джереладоходу: заробітнаплата, рентаі прибуток накапітал, завдякимоноополіїстають менші,ніж це було бза конкуренції,зазначав АдамСміт. Конкуренціявигідна основніймасі народуще й тому,щосприяє насиченнюринку товарамиі примушуєпродавати їхдешевше. Формуванняринку продовольствавідбуватиметься коли в конкурентнійборотьбі за«продовольчігроші» замовниківі споживачівбуде впровадженатехнологічнадисципліна,якість, асортиментпродукції,тобто технологічнудісцплінубудуть диктуватизамовник іспоживач продукції.Побоюваннявтратити замовникастримуватимевиробниківвід обману істимупюватимевиробництвой надходженнядо споживачіввисокоякісноїпродукції.
Захистспоживачіві виробниківпродукціїповинен здійснюватисяу результатірозробки йреалізаціїсистеми антимонопольнихзаконодавчихактів. Середостанніх вирішальнезначення маютьроздержавлення,правовий захист,оборот капіталу,приватизаціята оподаткуванняприбутківмонополістів.Слід надатичинностізаконодавству,що регулюєпитання власності,продажу, орендий закладанняземлі, стимулюєрозвиток конкуренції,регулює контрактина закупівлюта продаж продуктів,затверджуєнеобхіднінормативифункціонуванняринкових відносин.Захист сільськогосподарськихтоваровиробниківпродукціївід імпортуй монополіїу переробцій торгівліздійснюватиметьсяяк державою,так і черезоб'єднаннявиробників,створеннявласних переробнихі торговельнихкооперативів.Захист споживачівпродукціїзабезпечуєтьсятакож системоюконтролю заякістю продукції,встановленнямобов'язковихстандартівякості. Спеціалісти-контролериза два тижнідо початкузбирання врожаюзобов'язанівідбирати намісці вирощуваннякультур пробипродукції длялабораторногоаналізу нарівень забрудненостірадіонуклідами,нітратами іпестицидами.Повторномуконтролю повиннапіддаватисякожна партіяпродукціїбезпосередньопри надходженніна ринок.
Одниміз важливихзаходів захистуспоживачівє регулюваннярівня цін напродукти, якеможе здійснюватидержава, нагромаджуючиїх запас ідоставляючипотім на ринокпри зростанніпопиту.
Перехіддо ринковоїекономікиможливий затаких умов:свобода підприємництвай торгівлі,свобода переміщенняпраці й капіталувід однієїгалузі до іншої,наявністьрізних формвласності(приватна,колективна,державна) наосновні засобивиробництва,ліквідаціяземельної ібанківськоїмонополії,розширенняправ успадкування,розвиток кооперації(збутової,постачальної,обслуговуючої),використаннянайманої праці,пробудженняв населенняпідприємницькогомислення йзабезпеченняйого широкоюінформацією,наявністьміцної влади,правове забезпеченнявиконаннядоговорів ізобов'язань,надійний захиствласності.Останнє зумовлюєтьсятим, що розвитокринкової економікинеминуче призведедо розшаруваннясуспільства,появлятьсяне тільки багатілюди, але й великамаса бідняків.А як відомо,розкіш багачазавжди збуджуєобурення бідняків,котрі, гнанінуждою, намагатимутьсязаволодітицим багатством.Тому власникивеликих цінностей,придбанихпрацею багатьохроків, а можливой поколінь,можуть спатиспокійно лишетоді, коли їхнадійно охороняєдержава.
Ринковаекономіка —це не простовелика кількістьізольованихі відокремленихринків. Вонає туго сплетеноюсіткою цін, дезміни на одномуринку викликаютьбагаточи-сельній значні змінина інших ринках.Особливо великийвплив на формуванняринку продовольствасправляє розвитокринку землі,робочої силий капіталів.
За останніп'ять роківзначно зміниласяситуація наринку продовольстваУкраїни — різкоскоротилисясправжній попиті пропозиція.При цьому темпизниження попитунабагатоперевищилизменшенняпропозиції.По багатьохпродуктах ринокіз дефіцитногостав перенасиченим.У нашій країнізникли чергипокупців, алевиникли певнітруднощі зпро-дажею продуктів.Хоч збільшиласяїх реалізаціяна міськихринках безпосередньонаселеннюв рахунок оплатипраці шляхомбартернихугод, проте щезначна кількістьвирощеноїсільськогосподарськоїпродукції незнаходитьзбуту, згодовуєтьсяхудобі абопсується. Тількив торговельнихорганізаціяхвтрати, наприкладовочів, становлятьщорічно 11—13%. Утой же час високимитемпами розширюєтьсяімпорт продуктів.Це позбавляєнаших селянроботи й засобівдо існування.Спад попитуна продуктизумовлений,перш за все,зниженнямреальних доходівнаселення,а також зростаннямрозміру податківта інших необхіднихплатежів, обмеженістюекспортнихможливостейсільськогосподарськоїпродукції.Пропозиціяпродуктівзменшиласячерез скороченняїх вітчизняноговиробництвата недолікив системі маркетингу:мала заінтересованістьпрацівниківв ефективномувикористанніресурсів іполіпшенністану реалізаціїпродуктівхарчування,дуже низькаматеріально-технічнабаза переробнихпідприємстві торговельнихорганізацій,недостатньорозвинутаінфраструктураринку, майжеприпинилароботу споживчакооперація.У 1995 р. організаціямспоживчоїкоопераціїбуло проданолише 7,6% усіхреалізованиховочів і 18,2% фруктівта ягід. Диспропорціїпопиту і пропозиціїпродуктівзумовлені такожвпровадженнямпринципівсаморегульованогоринку, яке сприялорозвиткуінфляційнихпроцесів ізниженню міновоївартостісільськогосподарськоїпродукції,зменшило можливістьдля розширеноговідтвореннявиробництвата економічногозміцненнягосподарств,сприяло значномускороченнюмісткостівнутрішньогоринку череззниження купівельноїздатностінаселення.
Навнутрішньомуринку продовольстваУкраїни продовжуєтьсязростання цін.Проте темпипідвищенняїх істотнорізняться поокремих продуктах,зокрема: заперіод із серпня1995 р. по серпень1996 р. найнижчівони були наолію, яблука,цибулю, цукорі картоплю,а найвищі — нахліб і хлібопродукти,молоко, кондитерськівироби. Якщоіндекс паритетуцін у державнійі кооперативнійторгівлі (порівняноіз хлібом пшеничниміз борошна Ісорту) становивпо олії 7,9%, яблуках— 8,9, цибулі — 14,9,цукру — 19,6, картоплі— 20,3%, то по хлібужитньому —100,8%, молоку — 92,кондитерськихвиробах — 82—94,м'ясу і м'ясопродуктах— 52—84%. На міськихринках підвищенняцін на продуктихарчуваннявідбуваєтьсяменшими темпами,ніж у державнійі кооперативнійторгівлі. Уцілому цінина продуктихарчуваннязбільшилисяза вказанийперіод на 44,7%, ана непродовольчітовари — на87,6%.
Аналіз еластичностіпопиту за доходамипоказує, що ізскороченнямсвоїх доходівспоживачірозширюватимутькупівлю продуктівнизької категорії(коефіцієнтеластичностістановить0,3—0,35) — картоплі,капусти, столовихбуряків тощо.Тому виробництвоцих продуктівмає більшішанси на розширення.А на тваринництво,садівництво,виноградарство,навпаки, заумов самоухиленнядержави відрегулюванняринкових відносинчекають застійі скороченнявиробництва.
Прогнозованенасиченнявнутрішньогоринку продовольствомй необхідністьвиконанняекспортнихторгових зобов'язаньзумовлюютьпотребу нетільки стабілізувати,а й збільшитиу найближчійперспективівиробництвосільськогосподарськоїпродукції на5— 10%. Проте наявністьпотрібноїкількостіпродукціїбуде лише першоюпередумовоюдля формуванняринку продуктівхарчування.Низькі, конкурентоздатнізатрати навиробництво— друга передумова.І нарешті,вирішальнезначення матимепостійнезабезпеченнявисокої якостізапропонованихна ринку продуктів,розширенняїх асортиментутг поліпшеннязовнішньогооформленнятовару Щобподолати негативнітенденції уроз витку ринкупродовольства,слід, насампередпосилити державнерегулюванняринкови; відносин,підвищитиефективністьвикорис танняресурсів, розширитидержавну допомогу господарствам.Держава можездійснюва тирегулюванняринку черезцінову й кредитно-податковуполітику. Ціноваполітик. державитільки тодібуде ефективною,коп ціни насільськогосподарськупродукцію забезпечатьнеобхідні темпирозширеноговіл твореннявиробництва,а прибуток навкладе нийкапітал будене нижчим, ніжза інших непрямів йоговикористання.Це є можливимз умов прийняттяЗакону Українипро використаннямінімальнихцін на сільськогоспода;ську продукцію,надання державнихдотаційсільськогосподарськомувиробництву,розшірення,у першу чергу,експортнихсубсидій іскасуванняПДВ. А щодо кредитноїполітики, тотепер доцільновидавати безпроцентнікредити назакладаннябагаторічнихнасаджень ідогляд за нимидо вступу їхв експлуатаційнийперіод, а такожу 8—10разів зменшитиіснуючі кредитніставки і в2—3 разипродовжитистроки поверненнякредитних сум.Нинішні надтовисокі податкита процентина позичковийкапітал буквальнорозоряютьсільськогосподарськіпідприємства.
Поліпшитиекономічнестановищегосподарствмогло б впровадженнятакого заходу,як поверненняз бюджету сумиПДВ, виплаченоїпостачальникамза виконаніроботи, наданіпослуги, придбаніматеріальніресурси, пальне,основні засобивиробництвай нематеріальніактиви.
У періодпереходу доринкової економіки(поряд із розвиткомнових, конкурентоздатнихджерел поставокзасобів виробництва,а також новихканалів збуту,зберігання,переробкиі розподілупродукції) слідполіпшитидержавніпоставки, відновитидержзамовленняна всі видисільськогосподарськоїпродукції,розширитиінтервенційнізаготівлі.
Доцільнопрактикуватиукладанняф'ючерснихконтрактів,пільгове кредитуваннясільськогосподарськихпідприємств,забезпеченнязустрічногопродажу їмнеобхіднихресурсів запільговимицінами.
Слідрозширитизахист вітчизнянихтоваровиробників,1 зокрема:
збільшитимитний податокна імпорт продуктів;
скасуватипопереднюоплату та податок(акциз на спирт)на експортпродуктів;
увестиграничну торговельнунадбавку (небільшу20%) навітчизнянусільськогосподарськупродукцію;
створитисприятливіумови для увезенняресурсів, необхіднихдля впровадженняпрогресивнихтехнологійвирощуванняй переробкипродукції,звільнившигосподарствавід сплатимитного податкута ПДВ;
реалізуватикомплекс заходівщодо розширеннязовнішньогоринку сільськогосподарськоїпродукції іпродуктів їїпереробки.
Державнадопомога вітчизнянимтоваровиробникамповинна матий непрямийхарактер— цеприйняттязаконодавчихактів щодорозвитку конкуренціїта захистутоваровиробниківі споживачів,забезпеченняринковою Істатистичноюінформацією,встановленняі контроль задотриманнямстандартівякості, митнийпротекціонізмтощо.
Головнимрезервом насиченнявнутрішньогоринку продуктамий розширенняїх експортує поліпшеннявикористаннянаявних ресурсівгосподарстві біокліматичногопотенціалуУкраїни завдякивпровадженнюінтенсивнихресурсозберігаючихтехнологій,поглибленнюспеціалізаціївиробництва,удосконаленнюрозміщеннякультур, поліпшеннюструктурипосівних площ,розширеннюпереробкиі зберіганняпродукції вмісцях їївирощування,а також у результатіперебудовиструктуривиробництвана ресурсоекономний,особливоенергоекономнийтип відтворення.
Розвитокринку продовольствазалежить нетільки відпідвищенняефективностісільськогосподарськоговиробництвата вдосконаленнясистеми маркетингу,а й ще більшоюмірою від добробутуі багатствасамих працівниківсела. Чим біднішимивони стають,тим менше вонивиробляютьпродукції, аце, у свою чергу,посилює бідність,призводитьдо того, що населенняпостачаєтьсяпереважно неза рахунокмісцевоговиробництва,а зовнішньогоринку. Особливовелике зубожінняселян спостерігаєтьсяпісля «лібералізації»цін за умовфункціонуванняв країні нерегульованогоринку. Основніпричини погіршенняжиття народуУкраїни— цевисокі податкина предметипершої необхідності(податок надобавленувартість), спадвиробництва,збільшеннянепрацюючихлюдей, самоухиленнядержави відрегулюванняринку, переливаннядержавногокапіталу Україниу приватнийкапітал зарубіжнихкраїн, низькийрівень заробітноїплати, якийнині не забезпечуєнавіть простоговідтворенняробочої сили,несвоєчаснавиплата заробітноїплати та відпусткибез оплати.Існуючі затримкиз виплатоюзаробітноїплати, за нашимипідрахунками,знижують купівельнуздатністьнаселенняна25—30%. Щебільшими темпамивідбуваєтьсяпроцес зубожінняміського населення.Останнє змушуєйого в боротьбіза виживаннятимчасовозайматисявирощува-нямкартоплі таовочів на невеликихділянках (громадськігороди), розміщенихна значнійвідстані відміста. Це виробництвогрунтуєтьсяпереважно наручній праціі ведеться убільшостівипадків ізпорушеннямагротехнічнихвимог, а томунеефективне,продукціянеконкурентоздатна.Така організаціявиробництвацих продуктівспричиняємарнотратствоземельних ітрудових ресурсів.
Такимчином, стратегіяформуванняринку продовольстваповинна грунтуватисяна врахуваннікупівельноїздатностінаселення, наможливостяхзміцненнявітчизняногосільськогосподарськоговиробництва,розвитку системимаркетингу,всебічне стимулюванняекспорту таобмеженняімпорту продуктів,розширеннядержавногорегулюванняринковихвідносин.
Екологічніпроблеми
Поручіз вище перерахованимипроблемамихарчовоїпромисловостіважливе місцепосідає екологічніпроблеми. Цяпроблема маєдві сторони:
по-першепідприємствахарчовоїпромисловостіутворюютьскладну екологічнуситуацію, томущо вони знаходяться,як праило, тамають низькіступені захисту,перероробки,очистки стічнихвод, шкідливихвикидів у повітря(харчова промисловістьпотребує великоїкількостітепла дляпереробки);
таз другого боку від харчовоїпромисловостічекають високоякіснихекологічночистихпродуктів, длявиготовленняяких потрібнаекологічночистасировина – щоє великою проблемоюдля вітчизняногосільскогосподарськоговиробництва.
Тожвиходить, щопо-перше підприємствастворюють важкуекологічнуситуацію викидамишкідливихречовин у повітря,а також забрудненашкідливимиречовинамивода попадаєна поля та длязрошення ірозчинені уній речовининагромаджуютьсяу почві.
Тому необхіднествореннядосконалоїдосконалихсистм екологічногозахисту є нетільки екологічною,але й економічноюнеобхідністютому що безствореннянадійних системекологічнихсистем захистувиробництвапродуктівхарчовоїпромисловостінеможливевирощуванняекологічночистої сировинидля виробництвапродуктівхарчовоїпромисловості.Ми маємо замкнутеколо, вирватисяз якого можливелише черезствореннянадійних екологінихсистем захуистувід шкідливихвикидів у повітрята очищеннястічних вод.
Питанняінвестуванняналежать доодних з найважливіших,від яких залежитьфункціонуванняй розвитокхарчовоїпромисловостів умовах ринковоїекономіки.Завдяки інвестиціямрозширюютьсяй удосконалюютьсявиробничіпотужностіта основніфонди, забезпечуютьсянеобхідніпропорції.Інвестиціїу виробничусферу маютьзабезпечитипідвищеннятехнічногорівня й поліпшеннярозміщеннядіючих виробництв,а також необхіднийприріст потужностей.
Інвестиційнірішення приймаютьз питань оп-тимізаціїструктуриактивів, визначенняпотреби в їхзаміні чи ліквідації;розробки методіві засобів реалізаціїінвестиційноїполітики; визначенняпотреби в фінансовихкоштах; розробкий затвердженняінвестиційнихпроектів; управлінняпакетом ціннихпаперів. Вониможуть бутикороткотерміновимий довготерміновими.Перші спрямованіна визначенняструктурикапіталу напоточний період,їх прийняттяпотребує знаннянинішніх тенденційрозвитку ринку.Довготерміновірішення маютьзабезпечитиуспішне функціонуваннявиробництвав майбутньому.Вони потребуютьвикористаннясучасних методіваналізу длявибору оптимальнихнапрямків ішляхів розвиткувиробництва на перспективуз урахуванням об'єктивнихзаконокономірностей
По винніпередбачатирозробку йреалізаціюполітикиоптимальногопоєднаннявикористаннявласних і позиченихкоштів длязабезпеченняоптимальногофункціонуваннявиробництва;залученнякапіталу нанай-вигіднішихумовах; дивіденднуполітику тощо.
Фінансуванняй державнекредитуваннякапітальногобудівництвав харчовійпромисловостірегламентуютьЗакони України"Про інвестиційнудіяльність","Про банки ібанківськудіяльність",а також іншізаконодавчій нормативно-правовіакти країни,зокрема Положенняпро фінансуваннята державнекредитуваннякапітальногобудівництвав країні, затвердженеМіністерствомекономіки,Міністерствомфінансів, Державнимкомітетом усправах містобудуваннята архітектури.Це Положенняобов'язковедля підприємстві організаційусіх форм власностіпри фінансуванніта кредитуванніза рахунокдержавних ізмішаних капітальнихвкладень новогобудівництва,розширення,реконструкції,технічногопереоснащеннядіючих підприємств,проектнихробіт, консервації(розконсервації)об'єктів, а такожпри придбанніобладнання,що не потребуємонтажу й невходить докошторисубудов. Прибудівництві,яке здійснюєтьсяза рахунокнедержавнихкапітальнихвкладень, зазначенеПоложення маєрекомендаційнийхарактер.
Практикасвідчить: найбільшефективнінапрямкикапіталовкладеньу харчовійпромисловості— реконструкціяй технічнепереоснащеннявиробництва.Це дає змогув коротші строки,з меншими затратами,ніж при новомубудівництві,оновлюватиматеріально-технічнубазу, освоюватинові потужності.
Технічнепереоснащеннядіючих підприємствпередбачаєвстановленнянових машині устаткуванняна діючих площах,впровадженняавтоматизованихсистем управлінняі контролю,сучасних методівуправліннявиробництвом,модернізаціюі технічнепереоснащенняприродоохороннихоб'єктів, опалювальнихі вентиляційнихсистем, підключеннядо централізованихджерел тепло-й електропостачання.Його слід здійснюватиза проектамий кошторисамина окремі об'єктиабо види робіт,які розробляютьна основі єдиноготехніко-економічногообгрунтуванняі згідно з планомпідвищеннятехніко-економічногорівня галузі.
Щодорозширеннядіючих підприємств,то воно передбачаєбудівництвонових і збільшенняпотужностейдіючих об'єктівна існуючихабо прилеглихдо них територіях.Реконструкціядіючих підприємствзумовлюєперебудову,пов'язану зудосконаленнямвиробництваі підвищеннямйого техніко-економічногорівня на основінауково-технічногопрогресу.Реконструкціяпотребуєкомплексногопроекту, якийпередбачаєрозширеннявиробничихпотужностей,поліпшенняякості таасортиментупродукції (восновномубез збільшеннячисельностіпрацюючих),поліпшенняумов праці таохорони навколишньогосередовища.
При реконструкціїможливі перебудоваокремих спорудосновного йдопоміжногопризначення,будівництвонових і розширення існуючих об'єктівз метою ліквідаціїдиспропорційу технологічнихланцюгах. Слідтакож передбачитивпровадженнямало- й безвідхіднихтехнологійта гнучкихвиробництв;скороченняробочих місць;
підвищення продуктивностіпраці; зниженняматеріаломісткостівиробництвай собівартостіпродукції;зростанняфондовіддачіта іншихтехніко-економічнихпоказниківдіючого підприємства.
Новебудівництвослід розпочинатилише за умови,якщо реконструкція,технічнепереоснащеннята розширеннядіючих підприємствне можутьзабезпечитинеобхідногоприросту виробничихпотужностей,поліпшенняякості продукції,підвищенняефективностівиробництва.
Останнімчасом в Українізначно зменшилисяобсяги капіталовкладеньі будівельно-монтажнихробіт на підприємствахусіх форм власності
Отже, загальнікапіталовкладенняв економікуУкраїни в1996 порівняноз 1990 рокомстановили22,7 відсотка,в тому числів промисловість— 26,4, в сільськегосподарство— лише 8відсотків.
Такимчином, капіталовкладенняв харчосмаковупромисловістьзменшилисяна 57,3 відсотка,в м'ясну і молочну— на 68,7, урибну — на94 відсотки.
За цихумов капіталовкладенняспрямовуютьсяна пускові таважливішіоб'єкти, будівельнаготовністьяких перевищує70 відсотків.Запровадженокартки з відповіднимипоказникамина кожну будовуй потужність,а також титулибудов. Часткадержавноївласності умайні підприємства-забудовникавизначаєтьсяна час заповненнятитулу.
Капітальнівкладення зарахунок бюджетнихкоштів та коштівпозабюджетнихфондів виділяютьсяна безповоротнійоснові лишепідприємствам,100 відсотківвласності якихналежать державі,усім іншимсуб'єктамгосподарювання— лише на зворотнійта платнійоснові.
Підприємствамнедержавноїформи власностікапіталовкладеннявиділяютьсяна умовах кредитуз виплатоювідсотків нарівн обліковоїставки Національногобанку Україниіз застосуваннямкоефіцієнта1,2 абоза умови передачів державнувласністьчастки (паю,акцій) у статутномуфонді підприємства,еквівалентноїодержанимкоштам.
Заостанні рокив харчовійпромисловостісклалося вкрайважке становищез реконструкцієюта технічнимпереоснащеннямдіючих підприємств.Основна причина— недостатнєвиділеннялімітів централізованихкапіталовкладеньта коштів дляїх фінансування,що призвелодо постійногопорушеннястроків введенняв дію потужностейдля виробництвахарчової продукції.
Так.протягом минулогороку з державногобюджету буловиділено лише1740 тис. грн.,або 18,9 відсоткадо ліміту. Цепризвело дозначного зниженнятемпів будівництвай невиконаннязавдань повведенню вдію виробничихпотужностей.
Динамікувведення основнихвиробничихпотужностейподано в таблиці
Незважаючина спад виробництва,торік підприємствавиділили228,4 млн. гривеньдля фінансуваннябудівництва.За рахунок цихкоштів буловведено потужностіпо розливуоцту, випускукондитерськихта лікеро-горілчанихвиробів, майонезу,соусів типу"Кетчуп" напідприємствахЧеркаськоїобласті; лініюпо розливубезалкогольнихнапоїв у ПЕТ-пляшкив Запорізькійобласті; збудовані12 тис.метрівжитла, школуна 442 прокладено 58,5кілометрагазопроводнихмереж тощо.
Враховуючиумови, що сталисяв країні зфінансуваннякапітальногобудівництвата з метоюзабезпеченнярозвитку вітчизняноїекономікиПрезидент таУряд Українизаохочуюютьіноземнихінвесторів.За даними Державногокомітету постатистиціУкраїни загальнийобсяг прямихіноземнихінвестиційна початокквітня цьогороку становив217,8 млн доларів.Найбільшіобсяги іноземнихінвестиційнадійшли зНідерландів,Німеччини, США,Росії. Значнийінтерес інвесторипроявляютьдо підприє мствхарчовоїпромисловості,тогрівлі, хімічноїпромисловості,машинобудуваннятощо. Ноземнікошти вкладенов 6,4тисячі українськихпідприємств.У І кварталінинішньогороку прямііноземні інвестиціїв українськуекономікустановили181,1 млн. доларів,що на 15,5відсотка більше,ніж за відповіднийперіод минулогороку. В основномуце грошовівнески(114,8 млн. доларів),а також рухомей нерухомемайно.
Визначаючишляхи підвищенняефективностіінвестиційноїполітики вхарчовійпромисловості,слід мати наувазі таке:одна з основнихособливостейкапітальногобудівництваполягає в тому,що виробничийцикл має відноснотривалий період.Залежно відхарактеру йпризначенняоб'єктів строкибудівництваможуть бутивід кількохмісяців докількох років,внаслідок цьогона незавершенебудівництвовідволікаютьсязначні кошти.
Чим коротшістроки будівництва,тим менше коштівпотрібно длязведення однієїй тієїж кількостіоб'єктів, тимраніше новіпотужностірозпочнутьвипуск продукціїй скоротитьсятермін окупностікапіталовкладень.
розподілкапітальнихвкладень міжоб'єктами будівництва(з урахуваннямнормативнихстроків спорудження)та концентраціяїх на пусковихбудовах - важливіумови підвищенняїхньої ефективності.Тим часом подовженнястроку будівництванарївнї зуповільненнямобороту капіталовкладеньпризводитьдо подорожчаннябудівництва.
Важливийфактор ефективностікапіталовкладень— удосконаленнявідтворювальноїструктуриосновних фондівзавдяки підвищеннючастки реконструкціїта технічномупереоснащеннюдіючих основнихфондів.
Ефективністькапіталовкладеньзначною міроювизначаютьрозвитокматеріально-технічноїбази будівництва,рівень заводської'готовностібудівельнихконструкційі деталей, темпипереоснащеннябудівельнихорганізаційна основі новоїтехніки і підвищеннярівня механізаціїосоновних ідопоміжнихробіт.Зростаннячастки типовихпроектів убудівництвізнижує кошториснувартість об'єктів,скорочує строкиспорудженняїх, підвищує продуктивністьпраці.
Важливийнапрямок підвищеіййяефективностіінвестиційє удосконаленняорганйіацйнихформ будівництва,збільшеннярівня концентрації виробництвоу будіндустрії.Удосканаленняструктурибудівництвапередбачаєпоєднанняпроетуванняі будівельніроботи в одинтехнологічнийланцюжок якийдасть змогув коротші строкивводити в дію виробничіпотужностій об'єкти.
При визначеннінапрямківйвестйційноїполітики слідвраховуватитакий факторпідвищенняефективностікапіталовкладень,як збійьшемнячастки витрат на устаткування,тобто на активнучастину основнихфондів. Тож вінвестиційнійполітиці харчовоїпромисловостіпріоритетоммає бути технічнеоснащеннядіючих підприємств.
Особливаувага сьогодні— вміломувикористаннюкапіталу. Аджепостійно відчуваєтьсягостра нестачаінвестиційпри зростаннівартості капітальногобудівництва,техніки, створеннікапітале- танауковоємкихвиробництв.Звісно, модернізуватидіючі підприємствапотрібно. Алеробити цеширокомасштабнедоцільно лишетоді, колиприбутки підприємствбудуть достатнімидля створенняфондів нагромадженняі споживання,а банки кредитуватимутьдовгостроковіінвестиційніпроекти. Альтернативитут не існує.Які ж джерелафінансуванняможна залучитидля технічногопереоснащеннягалузі?
Передусімприбуток, щозалишаєтьсяна підприємствах,спрямовуєтьсяна реконструкціюі технічнепереоснащеннявиробництва.Потім —амортизаційнівідрахування.Адже підвищенняінвестиційноїактивностібезпосередньопов'язане ізставленнямдо амортизаціїяк основногоресурсу тафінансовогоджерела капіталовкладень.Уповільнитистаріння основнихфондів можнай завдякиприскоренійамортизації— головномунапрямку відновленняоснов-нихвиробничихфондів. Однеджерело фінансування— кошти відприватизаціїпідприємствгалузі хлібопродуктів,які можна спрямуватина технічней технологічнеоновленнявиробництва.І, нарешті,доцільно залучитигроші комерційнихбанків, а такожнаселеннята приватизаційнісертифікати.Це підвищитьпривабливістьпідприємствгалузі дляпотенційнихінвесторів.
Аналіз попитуза доходамипоказує, що ізскороченнямсвоїх доходівспоживачірозширюватимутькупівлю продуктівнизької категорії(коефіцієнтеластичностіпопиту на картоплю,капусту, столовібуряки тощостановить0,3—0,35). Томувиробництвоцих продуктівмає більшішанси на розширення.А тваринництво,садівництво,виноградарство,навпаки, чекаютьзастій і скорочення.
Щоб подолатинегативнітенденції урозвитку ринкупродовольства,необхідно,насамперед,посилити державнерегулюванняринкових відносин,підвищитиефективністьвикористанняресурсів,розширитидержавну допомогугосподарствам.Держава можездійснюватирегулюванняринку черезцінову ікредитно-податковуполітику, атакож черезствореннявідповіднихумов для зміцненняматеріально-технічноїбази господарств,удосконалюючиподатковусистему і системуінших аспектіврегулюванняринку, з тимщоб посилитистимули доінвестиційі розвиткуНТП.
Цінова політикадержави тількитоді зуде ефективною,коли ціни насільськогосподарськупродукціюзабезпечатьнеобхідні темпирозширеноговідтвореннявиробництва,а прибуток навкладенийкапітал будене нижчим, ніжза інших можливихнапрямків йоговикористання.
Поліпшитиекономічнестановищегосподарствмогло б впровадженнятакого заходу,як відшкодуванняз бюджету сумиПДВ, виплаченоїпостачальникамза виконаніроботи, наданіпослуги, придбаніматеріальніресурси, пальне,основні засобивиробництваі нематеріальніактиви.
У період переходудо ринковоїекономіки,поряд із розвиткомнових, конкурентоспроможнихджерел поставокзасобів виробництва,а також новихканалів збуту,зберігання,переробки ірозподілупродукції,необхіднополіпшитидержавні поставкита відновитидержзамовленняна всі видисільськогосподарськоїпродукції,розширитиінтервенційнізаготівлі.
Доцільно практикуватиукладанняф'ючерськихконтрактів,пільговекредитуваннясільськогосподарськихпідприємств,забезпеченнязустрічногопродажу необхіднихїм ресурсівза пільговимицінами.
Слід розширитизахист вітчизнянихтоваровиробників,зокрема:
збільшитимитний податокна імпорт продуктів:
скасуватипопереднюоплату та податкина експортпродуктів:
ввестиграничну торговельнунадбавку [небільшу 20%)на вітчизнянусільськогосподарськупродукцію:
створити сприятливіумови для ввезенняресурсів, необхіднихдля впровадженняпрогресивнихтехнологійвирощуванняі переробкипродукції,звільнившигосподарствавід сплатимитного податкута ПДВ;
— реалізуватикомплекс заходівщодо розширеннязовнішньогоринку сільскогосподарськоїпродукціі, продуктів їїпереробки.
Економічнуполітику державинеобхідноспрямуватина підвищенняефективностівикористаннявиробничогопотенціалусільськогосподарськихпідприємств,зміцнення ОПГнаселення іселянських(фермерських)господарств,забезпеченняпрогресивнихструктурнихзрушень у виробництвісільськогосподарськоїпродукції,реалізаціюефективнихшляхів і засобіврозв'язаннясоціальнихпроблем населі. Вирішальнезначення тутматиме удосконаленнятериторіальногорозміщеннявиробництвапродукції. Йогораціональнерозміщеннясприятимеприскореннютемпів зростанняпродуктивностіпраці, підвищеннюконкурентоспроможностіпродукції,збільшеннюмаси прибуткуна капітал.Найефективнішоговикористанняресурсів можнадомогтися лишетоді, коли кожнийпродуктвироблятиметьсяв регіонах знайсприятливішимиприродно-економічнимиумовами, оскількив сільськомугосподарствіпродукціявирощуєтьсяпрацею не тількилюдини, а й— природи.На її долю припадаєблизько ЗО—40% загальноївартості створеногов сільськомугосподарствіпродукту.
А якщо державай надалі самоухи-лятиметьсявід регулюванняринку, то зростанняцін на промисловітовари, що триває,і відповіднезменшеннямінової вартостісільськогосподарськоїпродукції,скороченнянаповненостівнутрішньогоринку череззниження купівельноїспроможностінаселеннянеминуче призведутьдо ще більшогоспаду виробництвай банкрутствагосподарств.
Отже, стратегіяформуванняринку продовольствабазується,насамперед,на врахуваннікупівельноїспроможностінаселення, атакож на можливостяхзміцненнявітчизняногосільськогосподарськоговиробництва,розвитку системимаркетингу,усілякогостимулюванняекспорту йобмеженняімпорту продуктів,розширеннядержавногорегулюванняринкових відносин.Збалансованістьпопиту і пропонуваннязабезпечитьощадливість,конкуренціюта захист споживачіві товаровиробників.
Основнанадія покладаєтьсяна державневтручання векономічнівідносини,державну допомогу(дотації тасубсидії). Метою,яку ставилипри цьому урядовічиновники, булозалучення добюджету "тіньових"грошей. "Тіньовики"на те й є "тіньовиками",щоб діяти впідпіллі— вони простопроігнорувалицю черговуурядову дурницю.А от для законослухнянихпідприємцівце "вилізлобоком" —ці патентиобернулисьдля них додатковимивтратами, якімайже не можнакомпенсувати:ціна товаріві так досяглазахмарнихвисот. Другаурядова дурниця— забороназ 1 січня1997 р. продажутоварів, наяких немаєвідповідноїінформаціїукраїнськоюмовою. Багатотоварів булопридбано задовгодо цього заходуіз "захистуспоживача"— що ж теперіз ними робититоргівлі? Можналегко передбачити,що з початкунового рокуторговельнізаклади виглядатимутьспустошеними.Звісно, що"тіньовиків"це може тількипорадувати.Тому продовжуватизакликати доподальшоговтручаннядержави в економіку— це простозакликати досуттєвогопогіршенняситуації.
Що ж стосуєтьсядержавноїдопомогисільськомугосподарству,то це —лише солодкімрії. Про якудержавну допомогуможе йти мова,коли до цьогочасу державане повертаєборгів селянамза продукцію,здану ще1995 року?Невідомо, які коли вонарозрахуєтьсяза зерно, зданеза держзамовленням1996 року?Де держававізьме грошіна купівлюсільгоспродукції1997 року?
Вихід - якразу протилежному:у суттєвомускороченніролі державив нашому житті.
Однієюз умов ефективноїдіяльностіпідприємствхарчовоїпромисловостів процесі перетвореньвідносин власностіповинна бутисвобода виборурізних формгосподарювання.Кожна з них маєяк свої переваги,так і певнінедоліки. Останніе результатомдії підприємствірізних суб'єктивнихта об'єктивнихфакторів: рівнярозвитку підприємствстану основнихфондів, матеріально-технічноїбази та соціальноїінфраструктури,екологічногоклімату в колективі,наявностіпотенційнихвласників— членівтрудовогоколективу,співвідношеннясил формальноїта неформальноївлади і т.д. Алевсі організаційніформи підприємництвамають правона існуванняі повинні довестисвої перевагина практиці.Тільки присвободі їхвибору вониможуть знайтиналежне їммісце в ринковійекономіці.
формуваннярізних ринковихформ господарюванняу харчовійпромисловостіпов'язане впершу чергуз певнимиособливостямита специфікоюцієї галузіпорівняно зіншими, томущо задоволенняпотреб населенняпродуктамихарчування— доситьскладна, багатоплановаі незміннапроблема, якастоїть передсуспільствомна всіх ступеняхйого розвитку.Це зумовлюєтьсярядом обставин:дефіцитомбагатьох сировиннихресурсів, різнимступенем розвиткугалузей, якібезпосередньовиробляютьпродукти харчування,і пов'язанихз ними іншихгалузей, організацієюнадходженьпродуктівхарчуваннядо споживачата багатьмаіншими причинами.
Причому,якщо сьогодніпроблема забезпеченняпродуктамихарчуваннянаселення, всилу їх недостатньоговиробництва,вирішуєтьсяв напрямі кількісногозбільшенняпродуктів, тов майбутньомувона будевидозмінюватисяв напрямімаксимізаціїособистогоспоживання.Це знаходитьсвій вияв урозробці раціональнихнорм харчуваннядля різних групнаселення. Прицьому характерноюрисою тут є нетільки забезпеченнярізноманітностіпродуктів приспоживанні,але й стабільністьспоживаннядеяких з нихпротягом всьогороку (фрукти,овочі тощо).
Напрактиці цеозначає перехідвід сезонногоспоживанняокремих продуктівхарчуваннядо цілорічногоїх споживання.Така постановкапитання породжуєпроблему тривалогозберігання,що в ряді випадківнеможливозробити побагатьох продуктах.Виходом з цьогостановища сталапромисловапереробкапервиннихпродуктівхарчування,яка дає змогуне тільки зберігатиїх протягомтривалого часу(без втратипоживної'цінності), алей значно розширюватиїх асортимент,що дуже важливодля організаціїраціональногохарчування,а також забезпечуєїх зберіганняпри транспортуванніна великі відстані.Вирішення цихпитань передбачаєвідповіднуорганізаційнуструктуругалузі, а саме— певнепоєднаннявеликих, середніхта малих підприємств.У найзагальнішомувигляді привирішенні цієїпроблеми необхідновиходити зособливостейсировинногозабезпеченняпідприємствхарчовоїпромисловостіта специфікиспоживанняокремих продуктівхарчування(масовість,щоденне споживанняв поєднанніз іншими).
Справав тому, що побагатьох продуктаххарчуваннясклалися великісировинні зони(овочі, соняшник,пшениця, цукровібуряки, картоплятощо), на базіяких були створенівеликі промисловіпідприємства.
Вумовах централізовано-плановоїсистеми господарювання,яка забезпечувалароботу сировинноїзони для підприємства,ефект від масштабувиробництвапевноюмірою досягався.З переходомдо ринковихвідносин уроботі великихпідприємствз'явився рядтруднощів, якізнижують ефективністьїх діяльності— вони слабореагують назміни в споживацькомупопиті, нечутливідо новацій.
Вцих умовах маліпідприємствастають тієюнеобхідноюланкою, яка, зодного боку,робить системузабезпеченнянаселенняпродуктамихарчуваннябільш ефективною(швидко реагуютьна зміну попиту,менші витратисировини, більшефективнодоводять доспоживачаПродукти харчування — підвищуютьзагальну ефективністьвиробництвапродуктів наоснові поглибленняспеціалізаціїта кооперуванняз великими ісереднімипідприствами.
Алерезультативністьроботи малихпідприємству виробництвіпродуктівхарчуваннябуде досягнутатільки тоді,коли вони займутьналежне місцеі становищев системі переробнихпідприємств.А цього досягтидосить складно.Справа в тому,що харчовапромисловістьявляє собоюконгломератпідгалузей,кожна з якихсама собі маєрізні видивиробництв.Усі вони різнятьсяміж собою нетільки щодовиробництвапродуктів, алей умовамивиробництва.Найбільш специфічніособливостіхарчовоїпромисловостітакі:
практичнохарчова промисловістьхарактеризуєтьсяяк не одна галузь,матеріалом продукції, щовиробляється,та її величезноюрізноманітністю;
дляряду її підгалузей(цукрова, консервна,виноробна,олійно-жироваїй характернесезонне виробництво,яке призводитьдо нерівномірноговикористаннявиробничихпотужностей:
необхідністьрозміщеннявиробництвазначного видупродуктівхарчуванніі організацій їх споживання, і на невеликійвідстані відсировинноїбази ;
значназалежністьякості рядупродуктів відтривалостіпереробкисировини;
строкизберіганнябільшостіпродуктів, якправило, обмежені;
великазалежністьвід тари таупаковки продуктів;
високівимоги до якостіпродукції(свіжість, наявністьвітамінів,смакові естетичністьта ін.);
частазмінністьасортиментуз багатьохпродуктів;
великазалежністьякості продукціївід якісниххарактеристиксировини;
по рядупродуктів їхвиробництвовимагає великоїкількостісировини Усівищевказаніособливостівизначаютьспецифікуорганізаціїі технологійвиробництвапродуктівхарчування,пошук новихформ господарюванняв період ринковихвідносин.
В умовахадміністративно-командноїсистеми господарюваннякожне підприємствознало, що виробляти,кому, скількиі коли поставлятипродукцію, хтоє постачальникомсировини, обладнаннята за якимицінами.
Приринкових відносинахрішення цихпитань є справоюкожного підприємства.Це в свою чергузмушує підприємствосамому формуватисвою господарську,і збутову політику.В цих умовахвеликі підприємстваповинні самостійноформуватираціональнівиробничі тазбутові зв'язки.Світовий досвідрозвитку виробництвапродуктівхарчуванняпоказує, що ціпроблеми ефективнішевирішуютьсяз розвитком малих підприємств.Особливістюфункціонуваннямалих підприємствє спрямуваннядіяльностіна конкретневиробництвоякого-небудьтовару чи наданняпослуг. разіми маємо справуз різко виявленоюспеціалізацією,яка забезпечуєзі затратвиробництва. '
Найбільшіможливостіповсюдногорозвитку малихпідприємствв Україні маєхлібо-круп”яна галузь. За багатодесятилітьпостачаннянаселенняхлібобулочнимивиробамиздійснювалосьголовним чиномхлібозаводамипотужністю100-150 т за добу.Такі дроди-велетні,особливо увеликих містах(Київ, Харків,Донецьк, Дніпропетровськ,Львів та інші)до цього часупрацюють восновному натехнічно відсталомуустаткуванні,яке потребуєзаміни абомодернізації.В умовах економічноїкризи здійснитице досить важко.Виходом з цьогостановища можебути створеннярозгалуженоїсітки малихпідприємствз виробничоюпотужністювід 0,5до 25 тза добу і з невеликоючисельністюпрацівників.
Наоснові аналізутехнологічнихзв'язків таорганізаціївиробництварізноманітнихпродуктівхарчуванняможна виділитикілька способівстворення малихпідприємству харчовійпромисловості.По-перше, цеорганізаціявиробництвана базі недостатньо цілком невикористовуванихсировиннихресурсів. Наприклад,у консервнійпромисловостіблизько25% становлятьвідходи тавторинні продукти.У цьому випадкумалі підприємстваможуть створюватисядержавнимиабо іншимивиробничимиструктурами,місцевимиорганами влади,акціонернимитовариствами,колективамигромадян зметою комплексноговикористаннясировини.
Другимнапрямом створеннямалих підприємствє розукрупненнявеликих виробництв.В такому разірозділеннявеликого підприємствабуде раціональнимпри відсутностіміж окремимиланками жорсткихвиробничихзв'язків. Тутможливе використаннятехнологічногопринципу— розділєдиного технологічногоциклу на окреміосновні стадіїіз створеннямна їх базі малихпідприємств.Прикладом цьогоможе бутивиробництворізних видівпродукції зкартоплі,різноманітнихнапівфабрикатів,чіпсів, сушеноїкартоплі тощо.Для ряду галузейтехнологічнийпринцип розукрупненняпідприємстванеприйнятний,оскільки ланкиосновноготехнологічногопроцесу маютьжорсткі виробничізв'язки. За прикладможна взятихлібопекарнута в ряді випадківкондитерськупромисловість.Створення малихпідприємствтут доцільнона базі організаціївиробництваокремих технологічнонескладнихвидів продукції:національнихласощів, різнихвидів хлібобулочнихвиробів та ін.
Середусіх формгосподарюванняу харчовійпромисловостінайбільшогопоширеннянабуваютьакціонернітовариства.Нині АПК потребуєзначних капіталовкладень,які, однак, притеперішнійекономічнійкризі державайому надатине в змозі. Самечерез акціонернівідносиниможливе активнезалученнявільних коштівз інших галузейекономіки,участь іноземнихінвесторіву фінансуванніАПК.
Пропереваги акціонерноїформи господарюваннянад іншимисвідчить, наприклад,такий факт. Заданими Укрцукру,серед 194підприємствцукровоїпромисловостікраїни, станомна 1травня 1996р. 101перетворенев акціонернетовариство,24 підприємствапрацюють наоренді, 69 —державніпідприємства,з них 62перебуваютьу стадії Реформуваннявласності. Крімтого, необхіднозазначити, щочастка акціонернихпідприємству валовомувиробництвіцукру становитьбільш як65%, причомунадалі цейпоказник зростатиме.
Специфічноюособливістюокремих галузейпромисловостіє необхідністьрозміщеннявиробництвазначного видупродуктівхарчуванняу місцях розташуваннясировиннихзон. У процесіприватизаціїпідприємствцих галузейважливо забезпечитизбереженняїх спеціалізаціїта виробничихзв'язків, щосклалися протягомтривалогоперіода їхдіяльності.Тому виправданимє надання правапрацівникамгосподарствсировиннихзон брати участьу приватизаціїтаких державнихпідприємствна тих же умовах, й членам зайнятихна них трудовихколективів.При такомупорядку приватизаціїгасникамиакціонернихтовариств,створених набазі державнихпідприємств,будуть такожпрацівникипідприємств-суміжників(партнерів).Так, приватизаціяцукрових заводівздійснюється,як правило, заучастю сільськогосподарськихтоваровиробників,яким належитьвід 10 до 40% акційчастка акційу статутномуфонді акціонерноготовариства
Приприватизаціїпідприємств,які переробляютьсільськогосподарськусировину, алене мають договірнихзв'язків на їїпоставкубезпосередньоз господарствами,% акцій передбачаютьсяв плані приватизаціївідповідногопідприємстваз урахуваннямпропозиційпідприємствата відповіднихсільськогосподарськихорганів. Цестосуєтьсянасампередолійно-жировихпідприємств,підприємствпо випускупива, солоду,цукруПереважнукількістьнасіння соняшникута ячменю одержуютьз хлібоприймальнихпідприємств.
Слідзазначити, щоакціонуванняв переробнихгалузях харчовоїпромисловостігальмуєтьсячерез відсутністьчіткого законодавстваз цього питання.Верховна РадаУкраїни, яквідомо, прийнялаЗакон України"Про особливостіприватизаціїмайна в агропромисловомукомплексі»Ряд положеньцього законусуперечитьабо не узгоджуєтьсяз рядом діючихзаконодавчихактів. ТомуПрезидентУкраїни наклаввето на цейЗакон до приведенняокремих йогоположень увідповідністьз чинним законодавством.
Тривалийчас у харчовійпромисловостішироко застосовуваласьяк одна з формгосподарюванняоренда ціліснихмайнових комплексів.В умовах переходудо ринку проблемастановленняорендних відносиннабула найбільшдраматичногохарактеру. Занетривалийперіод приватизаціївже кількаразів змінювались оцінки орендованогомайна та розрахункуорендної плати.При цьому кожнінові методикине тількиускладнювалидіючий порядокрозрахункуцих показниківдедалі меншезаінтересовуваливиробничіколективи впереході наоренду. Відідо нормативнихдокументівв оренду передаютьсятільки основнізасоби, нематеріальніактиви, невстановленеустаткуваннята незакінченебудівництво.Матеріальніїповинні викупатисьорендаремпротягом ЗОкалендарнихднів з моментуукладеннядоговору, акошти та цінніпапери передаютьсяорендарю вкредит на термін договору оренди.За користуваннякредитом орендарповинен сплатитипроцентніставок рефінансуванняНаціональногобанку. Такийпорядок розрахунківза матеріальнізасоби ще більшеускладнює умовипереходу наоренду, оскількипідприємстващо мають значніматеріальнізасоби, не зможутьу визначенийтермін розраховуватисяз орендодавцем.Це свідчитьпро те, що орендацілісних майновихкомплексів знецінена іце негативнопозначаєтьсяна використанніцієї формигосподарюванняв харчовійпромисловості.
У1995 р. в умовахоренди ваграрно-промисловомукомплексікраїни примайже 150підприємств.Серед них близьку40% договорівукладено зправої орендованогомайна трудовимиколективами.З урахуваннямостанніх змінпереходу наоренду можнапередбачити,що надалі матимемісце розторгненнняних договорівта скороченнячисла підприємств,які 6виявили бажанняпеі оренду зподальшимвикупом. І
Порівняновелике поширенняоренди у минуломупояснюєтьсятим, що цей спосібвийти з підпорядкуванняміністерств,відомств таінших державноївлади. Нині,коли є можливістьперетвореннядержавнихпідприємству будь-якійформи господарювання,оренда з наступнимвикупом втрачаєсвоє значенняумовах проблемастановленнята подальшогорозвитку оренднихвідносин поглибленогоекономічноговивчення, осмисленняїї доцільностіта науковогопідтримування.
Вищепідкреслювалося,що у розвиткупереробнихгалузей є проблеми,якії створюютьз характерноїїм специфікивиробництва.Вони пов'язаніз такими особливостямицих галузей,як сезонність,можливістьбагатоваріантноговипуску різнихпродуктів зоднієї сировини,специфічністьпротіканнябіохімічнихпроцесів, високівимоги до сировиниі обладнання.
Взагаломці проблеминабуваютьнового змісту.Справа в тому,що в умовахцентралізованоїсистеми плануваннявсі ці проблемивирішувалисяв межах директивнихрішень. З переходомдо ринку вониу своїй більшостіповинні вирішуватисякерівникамипідприємств, багато з нихчасто ні психологічно,ні професійноне готові. Томуразом з тим, цене означає, щодержава в умовахринкових відносинне бере участі
Відбуваєтьсязміна самоїучасті. За державоюзалишаєтьсявідповідальністьза розробкураціональнихнорм харчування,стимулюваннярозвитку найновішихнапрямів виробництвапродуктівхарчування,створення умов
взаємовигідногоспівробітництвапромисловостіі сільськогогосподарства,встановлення дійових зв'язківміж ними імаксимальневикористанняпереваг територіальногоподілу праціз урахуваннямприродно-кліматичнихумов.
Водночасфункції державине обмежуютьсялише розв'язаннямпереліченихпроблем. Забезпеченняпродовольствомнаселення вумовах ринковихвідносин передбачаєвизначеннятих галузейаграрно-промисловогокомплексу, заякими повинензберігатисяконтроль державиІ які особливовпливають наформуваннядоходної частинибюджету.
Згідноз законодавчимиактами Україниу харчовійпромисловостіє об'єкти, якіне підлягаютьприватизації.Серед нихпідприємстваспиртової,лікеро-горілчаної,соляної промисловостіта деякі інші.Крім того, требазауважити, що,залишаючисьнеприватизованими,ці підприємстваможуть переходитина оренду іпрацювати, якорендні підприємства,оскільки засобивиробництває власністюдержави. В цьомувипадку орендавиступає нетільки однимз проміжнихшляхів дороздержавленнята приватизації,а й важливоюорганізаційноюформою господарюваннядля підприємствтих галузей,які І не підлягаютьприватизації.
Узагальнюючивикладене,можна зробитивисновок, щорозвитокакціонування,малого підприємництвата оренднихвідносин увідповіднихпереробнихгалузях АПКє і важливимнапрямом підвищенняїх ефективностів сучаснихумовах.
Аналізінвестиційноїполітики свідчить:для залученняв Україну інвестиційнеобхідні чіткій прозорі діїв оподаткуванні,у системі мита,в ліцензуванніокремих видівдіяльності.
ХарчовапромисловістьУкраїни —один з найбільшихреципієнтівінвестицій.Питома вагаїї в загальномуобсязі іноземнихінвестиційперевищує 11відсотків.Іноземні інвесторивже вклаликошти у розвитоктютюнової(120 млн. доларів)та кондитерськоїгалузей. У системіхарчовоїпромисловостістворено20 спільнихпідприємств.Серед них— акціонернітовариства:"Дніпропетровськийолійноек-стракційнийзавод", "РосиБуковини","Крафт ЯкобсСушард Україна"(Тростянецькашоколаднафабрика), "РеємтсмаКиїв-тютюновафабрика", "Рейнолдстобакко-Львів","Цукринка-2"(на базі Коровинецько-гоцукровогозаводу), "Чумак"(на базі Каховськоїхарчосмаковоїфабрики), "Бен'єУкраїна" (набазі Миколаївськогомолкомбінату).
Діловістосунки харчовихпідприємствУкраїни налагодженоз фірмами США,Англії', Італії,Австрії, Данії.Особливе місценалежить німецькимфірмам:
"ХІПП"— співпрацяз підприємствамиЗакарпатської,Тернопільськоїобластей, містКиєва та Ужгородащодо створенняспільних підприємствпо виробництвупродуктівдитячого харчування;"БАСФ" —щодо поставкипестицидіві гербіцидівв обмін на патоку;
фірми"КРОНЕС", "ШТАЙНЕКЕР","ЗЕНТУ", "ХУПП-МАНН"постійно співпрацюютьз українськимипивоварами.
Фірма"ВІЛЬД" на умовахтоварноголізингу подаладопомогу Київськомузаводу безалкогольнихнапоїв "Росинка"в придбанніліній розливута фасуваннябезалкогольнихнапоїв і мінеральноїводи. Фірма"КН8" поставиласучасне технологічнеобладнанняна 11 млн. марок,з них на 3млн. марок полізингу на32 місяці Миргородськомузаводу мінеральнихвод. Фірма"Вальтер-Рау"разом з Ужгородськиммаргариновимзаводом створиласпільне підприємство— німецькасторона вклала1,5 млн. мароку придбанняобладнаннядля виробництваналивногомаргарину.
У харчовійпромисловостірозробленобізнес-плани,які задовольняютьвимоги ЮНІДО,визначенопідприємства,найбільш привабливідля інвесторів.У травні цьогороку в рамкахщорічних зборівЄБРР проведенокруглий стілщодо презентаціїінвестиційнихможливостейу харчовупромисловість.Було представленоЗО інвестиційнихпроектів. Це— початоквеликої творчоїроботи, якуслід проводитидля залученняінвестицій.
Як свідчитьаналіз діяльностіпідприємствхарчовоїпромисловості,уповільненнята невпорядкованістьінвестиційногота інноваційногопроцесів— головнапричина сучаснихкризових явищу розвиткугалузі, стримуванняактивногореформуванняй забезпеченнясталого їїфункціонуванняв перехіднийперіод до розвиненоїсоціальнеорієнтованоїринкової системигосподарювання.
Динамікакапітальнихвкладень урозвиток харчовоїпромисловості(в Порівнянихцінах, грн.). | ||||
Показник | 1986-1990 усередньомуза рік | 1990 | 1991-1995 усередньомуза рік | 1995 |
| Харчова промисловістьу тому числі Харчосмакова М”ясо-молочна Рибна | 14432 8866 3788 1778 | 17920 11010 4950 1960 | 19136 11454 7064 618 | 16270 12260 3830 180 |
Динамікукапіталовкладень-урозвиток харчовоїпромис сті таіі окремихгалузей характеризуютьдані табл1 загальнийобсяг капіталовкладеньу харчовупромисловісттьу1991-1995 рокахзріс порівняноз попереднімрічним періодомлише на13,5 % , утому числі вхарчо-смакову— на29.2, м”яснуй молочну— на33,7, а вборошномельно-круп”янута комбікормовупромисловістьзменшивсявідповіднона65,2 і28,5 % ачерез обмеженостьвнутрішніхджерел фінансування промисловості,повязану іззагальнимкризовим станомекономікиУкраїни, важливеджерело їхпоповненнязалученняіноземнихінвестиційУ першому півріччіроку прямііноземні інвестиціїв харчовупромисловістььстановили майже6 мільйонівдоларів США,їх питома вагав загальномуобсязі прямихіноземнихінвестицій 12,6 % Уцей періодіноземні інвестиціїбули вкладеніу 248підприємствгалузі, причому47% цих інвестиційприпадало наті підприємства,створення якихє основноюформою залученняіноземногокапіталу Найбільшіінвестиціїв харчовупромисловістьУкраїни здійснилаНімеччина(25 % загальних надходжень),Великобританіята Кіпр(14%)) про стагнаціюінвестиційнихпроцесів стверджуютьдані про зменшенняабсолютногой відносногоприросту потужностейпо виробництвуосновних харчовихпродуктів (табл2) повільненняінвестиційнихта інновацінихпроцесів призвелодо різкогостарінняматеріально-технічноїбази підприємств,підвищеннярівня спрацьованостіосновних фондів,зниження коецієнтавикористаннявиробничихпотужностей,зростаннясобівартостіта зниженнярентабельностівироба Спрацюванняпромислово-виробничихфондів загалому харчовійпромисловості досягло39,6 %, окремо– у м”ясній імолочній— 39,8,рибній 49%,а на окремихпідприємствах— навіть60- 80 %)в середньомуза рік у1986- 1990 ррвибуття затихпромислово-виробничихосновних фондіву харвій промисчовостістановило2,5 °/гто в1991 1995 ррзменшилосядо1,7 %. тобтона32 % Увідтворюючійструктурікапітальнихвкладень набудівництвонових підприємствта розширеннядіючих у середньомуза 1995роки направлялосьлише близько18 % їхзагальногозбсягу, тодіяк у попередніроки вони сягали30-50 %. Коефіцієнтвикористаннявиробничихпотужностейпри оптимальномурівні85-90 % убільшостігалузей становитьнині 30-50% що зумовленонедостатньоюзабезпеченісьтюсировиноюпаливно-енергетичнимиресурсами,неплатоспроможністюнаселення,витісненнямна внутрішньомуй зовнішньомуринках продовольчихтоварів вітчизнянихпідприємств
Дефективнаінвестиційна,інноваційнаі в цілому екомічнаполітика щодорозвитку вітчизняноїхарчовоїпромисловостіпризвела дозначного зменшеннявиробництвапродукції,обсяги якоїзнизилися всередньомуза 1991-1995 рокина12 %, а1996 рокупорівняно з1995—на7,2%
Одинз головнихстратегічнихнапрямківвиходу харчовоїпромисловостіз кризовогостану, стабілізаціїта прискоренняїі розвитку— знаходженняджерел залученняінвестиційз урахуваннямгалузевихособливостей,прийняттяефективнихуправлінськихрішень щодорозробки йреалізаціїінвестиційнихпроектів, бовід масштабівта спрямуванняінвестиційзалежить ефективністьдіяльностіхарчових підприємств
Інтенсифікаціяінвестиційнихпроцесів,спрямованихна оновленнявиробництваз метою підвищенняякості, конкурентоспроможностіпродукції йприбутковостіпідприємствне лише важливийфактор забезпеченняпродовольчоїнезалежностіУкраїни, виходуїї на світовийі регіональніпродовольчіринки, а й формуванняефективноїструктуринародногосподарського,агропромисловогота промисловогокомплексів,зростанняекономічногой соціальногорозвитку тапідвищенняжиттєвої орівня населення
Основнінапрямки стимулюваннявітчизнянихта іноземнихінвестиційу харчовупромисловістьрозробкарегіональнихпрограм стимулюванняприватнихінвестицій,розвиток ринкуцінних паперів,створеннявільних економічнихзон, придбанняіноземнимиінвесторамиакцій вітчизнянихпідприємствхарчовоїпромисловості,страхуванняінвестиційвід некомерщйнихризиків, концентраціявнутрішніхресурсів прицентралізованійпідтримці зметою реалізаціїпріоритетнихінвестиційнихпроектів тощо
Розрахункипоказують дляствореннясучасноївисоко-розвиненоїіндустріїхарчуванняв країні необхідно20-25 мільярдівгривень капіталовкладеньФінансуванняможе здійснюватисьза рахунокіноземних тавнутрішніхінвесторів,амортизаційнихвідрахуваньна відтвореннявиробничогопотенціалу,банківськихі податковихкредитів таінших джерелКапітальнівкладення требаспрямовуватипередусіму стратегічнігалузі, зокрема,в цукрову,олійножирову,плодоовочеконсервну,лікеро-горілчану,виноробну,соляну та інші,які можутьвироблятиконкурентоспроможнупродукціюдля внутрішньогой зовнішньогоринків3 метоюстворенняекономічноїзаінтересованостів інвестуванніхарчовоїпромисловостіУкраїни доцільнона два-три рокивпровадитисистему пільговогооподаткуваннянових реструктурованихпідприємствгалузі, що сприятимеприскореномузростаннюобсягів виробництвависокоякісниххарчовихпродуктів.
ПЛАН
Вступ
І. Умови, фактори,розвиток розміщенняпідприємствхарчовоїпромисловості
Спеціалізаціяхарчовоїпромисловості
Технічнаоснащеністьхарчовоїпромисловості
Сучаснийстан розвиткугалузей харчовоїпромисловості
ІІ. Проблемихарчовоїпромисловості
2.1 Застарілеобладнання
2.2 Економічніпроблеми галузі
2.3 Екологічніпроблеми
2.4 Проблемиз експортупродукції
2.5 Соціальніпроблеми
ІІІ. Подальшийрозвиток галузейхарчовоїпромисловості
3.1 Модернізаціяобладнання
3.2 Основнішляхи у вирішенніпроблем харчовоїпромисловості
Зміниу форм власності
Інвестиційнаполітика істворенняспільнихпідприємств
Експортніможливостіпідгалузей
Висновок
Додаток
Список використаноїлітератури
ВИСНОВОК
Проте,незважаючина складнуфінансовуситуацію, набагатьохпідприємствахведуть реконструкціюй технічнепереоснащеннявиробництва,впроваджуютьнові вид високоякісноїпродукції всучасній упаковці.Торік післяреконструкціїна Немирівськомумолокозаводістав до ладусироробнийцех, на Гніванському— встановленотехнологічнулінію виготовленняйогурту з фруктовиминаповнювачами;на Шосткинськомумолокозаводівведені в діюобладнаннядля виробництвайогурту, майонезезгущеногомолока з цукром,на Сумському— морозивавафельнихстаканчиках.ТехнічнепереоснащенняОдеськогодріжджовогозаводу далозмогу збільшитивипуск хлібопекарськихдріжджів на10 %.
Ухарчовійпромисловостізавершуєтьсяпроцес ре формуванняформ власності.Станом на1 січня1998 року всистемі Мінагропромуповністюприватизованаолійножирова,миловарна,тютюнова,кондитерська,пивобезалкогольна,молочноконсервна,парфумерно-косметична,макароннагалузі, зернопереробніпідприємства(без хлібоприймальноїдіяльності),підприємствакорпорації- "Дитяче харчування".Змінили такожформу власності98 % підприємствмолочної галузі,93 -цукровоїта 86 %бурякорадгоспів,88 — м'ясноїгалузі 78%підприємствДержкомрибгоспу.
Формуваннясоціальнеорієнтованоїекономікивимагає вирішеннястратегічногозавдання— створенняв Україні потужноїхарчової індустріїдля забезпеченнянормальноїжиттєдіяльностінаселення,відновленняй збереженняйого здоров'я,вдосконаленнясільськогосподарськоговиробництва,соціальноїпереорієнтаціїбазових галузейпромисловостікраїни, наповненняфінансамидержавногобюджету. Виходячиз цього, розвитоїхарчовоїпромисловостімає бути пріоритетнимнапрямкомекономічноїполітики держави.Необхіднізорієнтуватицю галузь наодержаннякінцевогорезультатудіяльностівсього АПК, щобзабезпечитизначне підвищенняйого ефективності,стане на дійнимджерелом поповненнядержавногобюджету і значнихвалютних надходжень.
Длястабілізаціїстановища вряді галузейхарчове промисловостінеобхідно:
оновитиматеріально-технічнубазу, модернізувативиробництво,збільшитиобсяги випускуконкурентоспроможноїпродукції йрозширити їїасортимент,активізуватироботу щодозалученняіноземнихінвестиціїта кредитів;
забезпечити пріоритетність розвитку галузейздійсненнямдержавноїфінансово-кредитноїпідтримкипідприємствза рахунокрозширеннявидів їх кредитування,а також відновленняпрактики передбаченняв державномубюджеті коштівдля кредитуванняміжсезонних
витратпідприємствцукрової,олійножирової,плодоовочеконсервної,виноробноїта інших галузей;
продовжуватипротекціоністськуполітику щодовітчизняноготоваровиробника;
створитиоптові ринкипродовольчихтоварів, розширитимережу фірмовоїторгівлі, аотже, зменшивкількістьпосередниківпри реалізаціїпродукції,завдяки чомубуде зниженоціни й збільшенообсяги її продажу;
запровадитирегулюванняринків зерна,цукру, оліїалкогольнихнапоїв;
відновититрадиційній освоїти новізовнішні ринкузбуту, зокрема,створити закордоном постійнодіючі представництваокремих галузей,підприємств,регіонів;
активізуватироботу щодостворенняінтегрованих
структур,до складу якихповинні увійтипереробні ісільськогосподарськіпідприємства,фірмові магазиниорганізаціїз матеріально-технічногозабезпеченняй збуту продукції.
ВСТУП
На сучасномуетапі розвиткусклалося важкеекономічнестановище длявсього народногогосподарстваУкраїни і особливодля – харчовоїпромисловості,так як ця галузьдуже залежитьвід інших галузей– машинобудівної,хімічної,нафтопереробної,і особливоплатоспроможностінаселення. Вцей скрутнийчас більшостігромадян країнвимушені економитикожну копійкувласного заробітку,а так як нашахарчова промисловістьвимушена конкуруватиіз сусіднімикраїнами – депродукти харчуваннядешевші, алев своїй більшостіщоб зекономитив Українипоставляютьсянеякісні продукти,або взагаліті в яких вийшовстрок реалізації,нерідко товарипідробляються,а через несовершеннуі невідпрацьованезаконодавстводуже важковідсліжуватитакі товари,і тому покупцікупують цюпродукціюставлячи власнухарчову промисловістьу глухий кут.Тому харчовапромисловість – немаючи можливостічерез те, щопродуктинерозкуповуються,розплатитисяз постачальниками,а також закупити,нову сировину.Беручи кредити для розрахунків,вона такожставить себе в залежність,а той навітьвтрати правовласності навласне підприємство.
Також великіпроблеми маєсировинна базахарчовоїпромисловості– сільськогосподарськевиробництво.В кожногосільгоспвиробникавелика заборгованістьу держбюджет,через що їхрахунки у банкахзакриваються,вони не маютьзмоги розплатитисяз постачальниками– запчастин,нової техніки,паливно-мастильнихматеріалів– також попадаютьу залежність,від бізнесменів,і вимушенівіддаватипродукцію помінімальнійціні, ледвепокриваючивласні витрати.І навіть цініза якими закупаєтьсяпродуктисільгоспвиробництвадержавою –також далеківід світових.
Але й у такійскрутній обстановціхарчова промисловістьфункціонує– шукаючи шляхиподоланняпроблем – інвесторів,із-за кордонуі у власнійдержаві, запроваджуючінові технологіїі устаткуваннятощо.