Підземні води — ті, що знаходяться у верхній частині земної поверхні внаслідок просочування туди дощових та талих вод. Вони заповнюють проміжки в пісках і гальці, тріщини та пустоти під землею. Ближче до поверхні лежать грунтові води. На території Києва вони залягають порівняно неглибоко: від 1 до 20 м і більше. І Через забудову міста та водотривкий асфальт на дорогах проникнення води вглиб значно зменшується. Рівень ґрунтових воді знижується у зв'язку із створенням кар'єрів при намиві ділянок під забудову нових житлових масивів. Та особливо різко знижується рівень ґрунтових вод (до 26 м) при будівництві метрополітену.
На глибині 250—300 м в центрі міста протікає велика підземна річка. В ній прекрасна питна вода, яка добувається за допомогою свердловин на Подолі (на Поштовій площі) і використовується для виготовлення мінеральної води "Оболонська". А справжні мінеральні води в районі Києва не утворюються, оскільки місто знаходиться в зоні активного водообміну.
Водопостачання населення Києва на 15% здійснюється за рахунок підземних вод (артезіанським водопроводом). На території міста існує 369 свердловин.
В результаті проникнення каналізаційного змиву з вулиць і автодоріг вглиб землі підземні води забруднюються.
Властивості грунту. Кожному з вас відомо, що грунт — пухкий шар, який вкриває земну поверхню. Всі знають, що на ньому ростуть трави, кущі, дерева. На піску, глині, граніті рослини не ростуть. Грунт має певну особливість, яка відрізняє його від гірських порід, — родючість. Родючість — це здатність забезпечувати рослини необхідними їм для життя поживними речовинами. Тепер зрозуміло, чому грунт називають особливим природним утворенням. Родючість грунту залежить відкількості в ньому перегною - решток рослин і тварин. Перегній надає грунту темного забарвлення.
Отже, грунт — це верхній пухкий родючий шар земної поверхні. Він утворюється століттями. При густому рослинному покриві й за сприятливих умов для утворення шару грунту завтовшки 2—3 см потрібно від 200 до 700 років. З чого ж утворюється грунт? Можна подати таку спрощену формулу грунту: (гірські породи + перегній + вода + повітря ) х час = грунт.
Грунти нашої місцевості. Утворення грунтів відбувається за різних природних умов, тому формуються різні типи грунтів на поверхні Землі. Навіть в межах одного міста грунти досить різноманітні. Так, у північній, північно-західній та західній частинах Києва утворились дерново-підзолисті (кольору золи) грунти. Вони досить бідні на поживні речовини, тому що мають незначний вміст перегною. В південній і східній частинах міста грунти цілком інші — сірі лісові (район Голосієва). Островами поширені чорноземні грунти, які є дуже родючими. У заплаві Дніпра на піщаних відкладах переважають піщані грунти, їх родючість низька. Як бачимо, майже кожна назва грунту несе в собі визначення кольору. (Визначте за цією ознакою найродючіші грунти).
В наш час у Києві природне ґрунтоутворення майже припинилось. Це викликане тим, що при забудові міста ґрунтовий покрив було знято або він опинився захороненим під спорудами, житловими будинками, дорогами тощо. Отже, характер ґрунтового покриву і грунтоутворенння в значній мірі залежить від господарської діяльності людини. Зараз на території Києва відбувається перетворення ґрунтового покриву, пов'язане з освоєнням нових територій для містобудування, особливо з намивними роботами. На Лівобережжі в Києві, на масивах пісків, за рахунок привезеного матеріалу, збагаченого перегноєм, створено цілком новий ґрунтовий покрив. Його формування підтримується періодичним торфуванням і майже повсюдним зрошенням (ґазони, квітники, садово-паркові насадження), без чоґо створені на намивних пісках грунти швидко руйнуються.
Охорона грунтів. Поля, які розкинулись за межами міста, годують киян. Неправильним обробітком людина сприяє таким природним руйнівним процесам, як видування верхнього родючого шару грунту, змивання його зливами, утворення ярів. Надмірне внесення мінеральних добрив, використання отрутохімікатів для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур призводить до забруднення грунту. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення грунтів на значній площі. Використання їх тепер неможливе.
Руйнування грунтів вітром поширене там, де немає перешкод сильним вітрам і де відсутній рослинний покрив. Таке руйнування спостерігається і на піщаних грунтах. Залежно від швидкості вітер видуває різної величини частинки і переносить їх на значну відстань. Для запобігання цьому створюють смуги з багаторічних трав та дерев (лісосмуги). Руйнування водою відбувається внаслідок змивання й вимивання частин грунту опадами, талими та проточними водами. Щоб запобігти руйнуванню водними потоками грунтів на схилах, їх розорюють упоперек. На крутосхилах насаджують ліси або сади, які їх надійно захищають. Дуже зруйновані землі треба переводити з орних на луки. Внесення мінеральних добрив, осушення чи зрошення грунтів повинні бути науково обгрунтованими.
Грунти -це наше багатство, треба вміло ними користуватися і охороняти від виснаження та забруднення.
Рослинний світ надзвичайно різноманітний. Рослини пристосувались до життя в різних умовах: одним потрібно багато світла, інші люблять тінь; для росту одних потрібно багато вологи, а іншим - сухі місця. Але всім без винятку рослинам необхідний грунт, сонячне світло і тепло, повітря та вода.
Дикорослі рослини. Ви вже знаєте, що в далекому минулому рослинний покрив Києва мав інший вигляд. Безкінечний праліс, безкрая нерубана пуща - таким був тогочасний краєвид. Пуща підходила під самий Київ: "...був коло города ліс і бір великий і ловили звірів", - оповідає найдавніший літопис про київських полян. Які величезні зміни пройшли за довгий ряд століть! Великі лісові масиви винищувалися. Їх місце зайняли квартали й вулиці.
Положення Києва на межі двох природних зон - лісової і лісостепової - обумовило різноманітність рослинного покриву: мішаних лісів і лісостепової рослинності.
Північні і західні околиці міста розташовані в зоні мішаних лісів (Полісся), де переважають хвойні і широколисті ліси. Це Святошинський і Пуща-Водицький лісові масиви. В таких лісах ростуть сосна, береза, дуб, граб, липа, клен; в підліску - ліщина, крушина, бузина, калина. Є в них лісові суниці, купина, деревій, конвалія, герань та інші трав'яні рослини.
У східній частині Києва переважають хвойні ліси - соснові бори. Рослинність тут бідніша. Таким є Дарницький ліс, де з деревних порід, крім сосни, росте береза, а грунт вкривають кущики вересу, брусниці та чорниці.
Південні і південно-західні околиці міста заходять в лісостепову зону, де серед трав'яної рослинності поширені острівці широколистих лісів. Таким є Голосіївський ліс, де ростуть дуб, граб, ясен, липа, клен, черешня, явір, дика груша, яблуня, глід, ліщина, бузина чорна, малина, вовчі ягоди. Багатий трав'яний покрив: папороть, копитняк, барвінок, купина, фіалка шерстиста, медуниця, будра та ін. У Голосіївському лісі зустрічаються дуби віком до 600 років. Він є єдиним біля Києва місцем, де в невеликій кількості зустрічається підсніжник. Ліс не може не викликати замилування, ось які слова знайшла Ліна Костенко, щоб передати його красу і неповторність:
Цей ліс живий, у нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
У вологих заболочених місцях, по берегах річок і струмків - суцільні зарості вільхи. Підлісок в таких вільшняках утворюють калина і ліщина, грунт вкривають папороть, хвощі, мох, калюжниця болотна, очерет та високі осоки. Такі вільшняки зустрічаються в районі Голосієва, Святошина, Пуща-Водиці.
Внаслідок хижацьких вирубок первинних лісів майже не збереглося. В наш час переважають вторинні, окультурені рубками ліси. Більше половини лісів відновлені посадками дуба та сосни. Середній вік лісів навколо Києва - 37 років. Вони досить молоді. Ліси мають важливе грунто- та водозахисне значення.
Значна частина території зайнята заплавними луками, де ростуть різноманітні трави: спориш, молочай, мітлиця, тонконіг, конюшина, жовтець тощо.
Зелена зона Києва. Приміські ліси, лісопарки, міські парки, сквери, зелені насадження бульварів, вулиць утворюють зелену зону Києва. Вона має декоративне, естетичне, санітарне і захисне значення на території міста і навколо нього. Площа всієї зеленої зони Києва близько 57, 8 тисяч га, займає вона майже 70% території міста. В лісопарках і парках нараховується більш як 250 видів дерев та кущів, серед яких широко відомі київські каштани та пірамідальні тополі. До основних порід декоративного убранства міста відносять також липи і клени.
Особливе місце в зеленому господарстві Києва займають парки. Володимирська гірка здавна була улюбленим місцем відпочинку киян. Поряд - ) Хрещатий парк. Міський сад - один і з найстаріших парків у Києві. Він був закладений ще в середині 18 століття. ( Колись у парку був ставок, але до початку минулого століття він пересох. На його місці побудували стадіон "Динамо". Кияни вважають цей старовинний парк одним з найкращих. На Дніпрових схилах розташовані також Парк Вічної Слави та Аскольдова могила. Внизу, біля самого Дніпра, - Наводницький парк. Він порівняно молодий, як і Парк дружби народів. Вигляд на правобережну частину міста ні з чим не порівнянний - це океан зелені, із хвиль якого піднімаються до неба золоті бані та висотні будинки.
Ще одне улюблене місце відпочинку киян - Труханів острів на Дніпрі. Ніколи не буває безлюдним Гідропарк.
Багато в наших парках представників рослинного світу, завезених з інших країн та континентів. Так, Сирецький дендропарк (з грецької "дендро" - дерево) у своїй колекції нараховує 480 видів та форм дерев і чагарників. Тут ростуть рідкісні та екзотичні види: тис далекосхідний, гінкто дволопатеве, кипарисовик горохоплодий, сосна австрійська, різні види ялини.