(іспит)

Вступ.

Викладач:Троненко ВолодимирІванович. Доценткафедри МЕВ.

Правила гри.

Кожноготижня лекціяі семінар.

Модульно-рейтинговасистема.

1 модуль:доісторичнічаси – епохафеодалізму.

2 модуль:індустріальнацивілізація.

3 модуль:МЕВ першоїполовини 20-гостоліття.

Приблизно3 контрольніроботи (15+15+20=50 балів).

Цілийряд практичнихзавдань. Періодичнаперевіркаконспекту.

Максимум– 100 балів. Реальниймаксимум –80-90 балів.

Заохочення(можливий автоматза умов: постійнаробота, відвідування).

Присудженнябалів:

Семінарськезаняття:

присутність1бал

відповідь1-3бали

фіксованеповідомлення1-4бали

Реферат1-4 бали

Програмакурсу в бібліотеці.

Література.

1.Основа:"Історія міжнароднихекономічнихвідносин" (1частина 3-томноговидання "Міжнародніекономічнівідносини").К.: 1992.

2.ЛановикБ.Б, МатисякевичЗ.М., МатейкоР.М. Історіягосподарства:Україна і світ.К.: 1995 рік. – новаторськаспроба, стислевикладеннястародавніхчасів, гарневикладенняфеодалізмуі індустріальноїцивілізації,спроба визначитимісце Українияк складовоїсвітовогогосподарства.Зверніть увагу:це не підручник!Він міститьлише деякімоменти нашоїтематики.

Сутність таформи проявуМЕВ.

План.

1.Що вивчає курс"Історія МЕВ".

2.Теоретичнізасади курсу.

3.Формаційнийта цивілізаційнийпідходи довивчення ІсторіїМЕВ.

4.Основні категоріїі поняття курсу.

Що вивчаєкурс "ІсторіяМЕВ". Формаційнийта цивілізаційнийпідходи

ІсторіяМЕВ дає уявленняпро такі етапиїх розвитку:

1)доісторичнічаси;

2)часистародавніхцивілізацій;

3)епохафеодальногосередньовіччя;

4)періодкапіталістичнихвідносин.

Вцілому, предметомвивчення курсу"Історія МЕВ"є розгляд їхв процесі історичноговиникнення,становленняі розвитку віддоісторичнихчасів до нашихднів, тобто мививчаємо МЕВв процесі їхеволюційногостановлення,розвитку досучасногорівня.

ІсторіяМЕВ вивчаєтьсячерез призмурізних підходіввчених, різнихпідходів наукиі науковцівдо розвиткулюдськогосуспільства.Одним із такихпідходів єформаційнийаналіз розвиткулюдськогосуспільства.Свого часу цейпідхід (принципформаційногоаналізу) булозапропонованокласикамимарксизму. Вінполягає у вивченніісторії черезетапи: відпервісно-общинноголаду ₍₁₎через рабовласництво₍₂₎,феодалізм ₍₃₎,капіталізм₍₄₎ докомунізму^¹₍₅₎.

Концепціяформаційногопідходу грунтуєтьсяна принципахкласової боротьби,соціальноїреволюції ідиктатурипролетаріату.Найбільш повноі глибоко ціпринципи викладенів роботі К.Маркса"Маніфесткомуністичноїпартії".

Другимпідходом довивчення ідослідженнялюдськогосуспільстває цівілізаційний.У відповідностіз цим підходомісторія людстварозглядаєтьсячерез призмутрьох цивілізацій:

1)аграрна;

2)індустріальна;

3)постіндустріальна.

Такийпідхід булозапропонованов 70-ті роки американськимполітологомі публіцистомТоффлером. Такіцивілізаціївін назвавтрьома хвилямив розвиткулюдськогосуспільства.В своїй відомійкнизі "Футурошок"^²він показавкризу індустріальноїцивілізації,шоковий елемент– зворотнясторона технічногопрогресу ііндустріальногорозвитку людськогосуспільства,співставившипозитивні інегативністорони, щопроявляютьсяв проблемахвикористаннясили атомноїреакції, кориснихкопалин.

Аграрнацивілізаціясформуваласяі розвиваласяіз 7-6 тисячоліттядо н.е. і триваладо 15-16 століттян.е. Потім завдякиіндустріальномупереворотувиникла індустріальнацивілізація,що проіснуваладо кінця першоїполовини 20-гостоліття. Заразлюдство, представленеокремими державамипоступововходить в межіпостіндустріальноїцивілізації.

Індустріальнацивілізація,особливо щостосуєтьсярозвитку економічнихзв'язків міждержавами,пов'язуєтьсяз поглядамиА.Сміта, Д.Рікардо,К.Маркса (будувавсвою теоріюна критицісвоїх попередників).Пізніше індустріальнуепоху досліджувалицілий ряд вченихв кожній країні.

Щож до постіндустріальноїцивілізації,то в її аналізі теоретичнеобгрунтуваннявнесли вкладпереважно вченізахідної формації(оскільки радянськанаука базуваласяна формаційномупідході): Д.Белл,Г.Кан, З.Бжезінський.

Вважається,що її розвитокпов'язаний ізсферою послугі інтелектуальноюпрацею, на відмінувід праці фізичної.В своїх роботахТоффлер зазначав,що робітникпостіндустріальноїцивілізаціїбуде коріннимобразом відрізнятисявід робітникафізичної праці(робітникаіндустріальноїцивілізації,створеноїМарксом).

Постіндустріальнацивілізаціяпов'язуєтьсяз новим змістомрозвитку сферипослуг і цейновий змістполягає в тому,що суспільствоздатне будезадовольнятиіндивідуальніпотреби людини(можна навестиприклад сучасногогосподарстваСША, в якомувелика кількістьгалузь переорієнтовуєтьсяна наданняіндивідуальнихпотреб).

Основнікатегорії іпоняття курсу.

Черезсистему понятьі категорійкурсу МЕВвизначаєтьсязміст самихміжнароднихекономічнихвідносин. Черезпоняття і категоріївизначаютьсяформи проявуМЕВ, суб'єктисистеми світогосподарськихзв'язків, характервідносин міжсуб'єктами МЕВ.

Сучаснаекономічнанаука виділяєнаступні формипрояву МЕВ:міжнароднийподіл праці₍₁₎,міжнароднаторгівля₍₂₎,міжнароднівалютно-кредитні₍₃₎ тафінансовівідносини ₍₄₎,рух факторіввиробництва^³₍₅₎,міжнароднаінвестиційнадіяльність₍₆₎,міжнароднінауково-технічнізв'язки ₍₇₎.

Міжнародніекономічнівідносинипов'язані здіяльністюсуб'єктів,що беруть в нихучасть:

1)Головнимсуб'єктом МЕВявляєтьсядержава.

2)Надругий планвиходять інтеграційніоб'єднаннядержав.

3)На третьомумісці – міжнародніекономічніорганізації.

4)Транснаціональнікорпораціїі транснаціональнібанки.

Міжобщиннігосподарськізв'язки в доісторичнічаси.

План.

1.Перші ознакипрояву міжобщиннихзв'язків вдоісторичнічаси.

2."Неолітичнареволюція"та її вплив нарозвиток міжплемінноїгосподарськоївзаємодії.

3.Перші проявисуспільногоподілу праці.

4.Міжплеміннийподіл праціза бронзовоїдоби.

5.Характерміжплемінногообміну.

Майжевся епоха кам'яногоперіоду характеризуєтьсяпривласнюючимспособом життялюдини. А цеозначає, що вкам'яний періодлюдина займаласяпереважнозбиранням, жилав безпосередньомуконтакті зприродою ііснувала зарахунок того,що давала природа.

Зачасів пізньоїдоби мезолітув людськихспільнотахз'являютьсяперші ознакизмін в привласнюючомугосподарюванні(декотрі вченіназивають пізнюдобу мезоліту"кризою привласнюючогогосподарювання").З'являютьсяперші ознакиземлеробства,людина починаєприручати дикихзвірів.

Відтак,на завершальномуетапі мезоліту,землеробствоі тваринництвостають факторами,що обумовилиперехід людськогосуспільствадо нового способужиття і господарювання– до відтворюючогоспособу господарювання.Перехід доцього способубере свій початокв кінці епохимезоліту ізавершуєтьсяв неолітичнуепоху (останнійперіод кам'яноговіку).

Вепоху неоліту(приблизно 7-6тисячоліттядо н.е.) відбуваєтьсяповний перехідлюдини довідтворюючогогосподарства;від збирання,мисливства,рибальствалюдина, протягомцих тисячіроків, переходитьдо землеробстваі тваринництва.За своїм значенням,перехід довідтворюючоготипу господарюваннядокоріннозмінив спосібжиття і носивпевною міроюреволюційнийхарактер. Дослідникиназвали цейперехід "неолітичноюреволюцією".В науковомурозуміннізначення "неолітичноїреволюції"полягає ще йв тому, що з неювчені пов'язуютьпочаток аграрноїцивілізації.

Зпереходомлюдськогосуспільствадо відтворюючогоспособу господарюванняпов'язуютьвчені перехідлюдини до осідлогоспособу життя;осідлість стаєголовною ознакоюжиття людинипісля неолітичноїреволюції (хочакочовий спосібжиття подекудизберігаєтьсяі сьогодні). Вцей же періодлюдина переходитьдо побудовипостійних ібільш міцнихжител. Зрештоюнеолітичнареволюція вцілому означалаперехід людинидо сільськогопобуту.

Вважається,що центромнеолітичноїреволюції булирайони БлизькогоСходу. Дослідникивважають, щона територіїукраїнськихземель явища,пов'язані знеолітичноюреволюцієюмали місце в4-3 тисячоліттідо н.е.

Головнінаслідки неолітичноїреволюції.

Відбуваєтьсяконцентраціялюдських спільнотв досить великихпоселеннях.У зв'язку з цимвідбуваютьсязміни в соціальномуустрої, соціальнійструктурісуспільства.Людські спільнотиоб'єднуютьсяв нову соціальнуспільність– племена.

Осідлийспосіб життяпризводитьдо значногоприродногоприросту суспільстві в зв'язку зцим мають місцевеликі (для тихчасів) переміщенняземлеробіві скотарів нанові місця зметою освоєннянових земельі пасовиськ.Набираютьпоширенняміжплеміннігосподарськізв'язки. Обмінпродуктамихарчуваннядоповнюєтьсявиробами домашньоговжитку,гончарнимивиробами. Внаслідокнеолітичноїреволюції новимявищем обмінівстає розгалуженамережа багатоступеневогообміну (обмінзаради новогообміну: обмінодного продуктуна продукт-посередникз метою подальшогойого обмінуна потрібнийпродукт).

Неолітичнареволюціяодержує подальшийрозвиток в часибронзовоговіку.Поглиблюєтьсяспеціалізаціявиробництва.Якщо в результатінеолітичноїреволюціїспеціалізаціязазначаєтьсяна рівні тваринництва,зерновогогосподарства,гончарстватощо, причомунайчастішевсерединіодного племені(хоча були івиключення);то бронзовадоба поглиблюєспеціалізаціюпоявленнямтаких галузейяк видобуванняруди, виплавкабронзи, виготовленнярізних предметіві знарядь ібронзи та іншихметалів, причомупомітно визначаєтьсяспеціалізаціяпо регіонах.Розширюєтьсяпредметнаструктураобміну, предметамиобміну стаютьметали (бронза,мідь, золото),готові виробиз цих металів,гончарстводоповнюєтьсявиготовленнямфаянсовихвиробів.

Забронзової добивчені зазначаютьперші ознакисуспільногоподілу праці.Поглибленняспеціалізаціїприводить дотого, що окреміплемена займаютьсяокремими видамидіяльності,і обмін міжними відбуваєтьсяза ознакамиспеціалізації.

Д.З.Подивитисяматеріал заПідручником1.

Розглядаючивищерозглянутіпроцеси наукраїнськихземлях,вітчизнянівчені виходятьз того, що розвитокгосподарстваі господарськихзв'язків натериторіїУкраїни в доісторичнічаси був складовоючастиною еволюціїлюдства в цілому.Такі висновкигрунтуютьсяна дослідженнях,пов'язаних зТрипільськоюкультурою(Київщина, 4-2тисячолітьдо н.е.).

Д.З.Подивитисяматеріал заПідручником2.

Післянеолітичноїреволюції натериторіїУкраїни доситьзначного поширенняі порівняновисокого рівнядосягають такісфери господарюванняяк хліборобство,тваринництво,ремесло, прядінняі ткацтво,завершуєтьсяформуваннятехніки обробкикаменю, виникаютьперші спробиобробки металів.

Трипільціпідтримувализв'язки переважноз Остготськимиспільнотамита племенамиБалкано-Дунайськихтериторій.

Залізнадоба на територіїУкраїни пов'язаназ цілим рядомкультур, характердля того часу(12-8 століття дон.е.), зокремакіммерійськакультура,скіфсько-сармато-античнакультура атакож ранньослов'янськікультури.

Длявсіх цих культурбули характернимивідносно високапродуктивністьсільськогогосподарства,орне землеробство(причому звикористаннямметалевихзнарядь праці),свійське тваринництво(особливістюбуло те, що вонохарактеризувалосястійловимутриманнямтварин), високимрівнем ремесла,поглибленимсуспільнимподілом праці.За цих культурремесло поступовоперетворюєтьсяв самостійнийвид господарськоїдіяльності.Виникають ціліміста як центриремесла таторгівлі.

Такийрівень розвиткугосподарствана рівні зазначенихкультур сприявпоширеннюекономічнихзв'язків. Спільнотизазначенихкультур підтримувалитісні і постійнігосподарськіконтакти ізстародавнімицивілізаціямиБлизькогоСходу, Греції,Візантії.

Всезазначенепризводитьдо формуванняпередумовнового суспільноголаду. Ще в доісторичнічаси при обмініз'являєтьсятакий елементяк загальнийеквівалент(бушель зерна,вироби із металів,пізніше – золото,срібло – гроші).Поява загальногоеквівалентуна рубежідоісторичнихі стародавніхчасів означалазміну в характеріобміну. За такихумов можнаговорити пропояву першихознак торгівлі.Виникає прагненнянакопичуватипредмети, щоє загальнимеквівалентом.Володіннязначною кількістютаких предметівсвідчило пронаявністьбагатства.Існуваннязагальногоеквівалентупоступовоприводить довиникненнятакого явищаяк гроші. Застародавніхчасів грошінабуваютьдомінуючу рольі обмін набуваєознак власнеторгівлі.

Підсумовуючи,можна сказати,що розглядаючидоісторичнічаси ми підходимодо розуміння,що в доісторичнічаси проявляютьсяознаки спеціалізаціїлюдських спільнот,на базі такоїспеціалізаціївиникає розподілпраці (тобтоми підходимодо категорії"міжнароднийрозподіл праці"),що в свою чергупризвело довиникненнязагальногоеквівалентуі грошей (прототипусучаснихвалютно-кредитнихвідносин).

1Марксом булозапропонованодві фази комунізму:соціалізм івласне комунізм.Пізніше радянськівчені міжсоціалізмомі комунізмомдодали фазу"розвинутогосоціалізму".

2"Шок від майбутнього".

3Робоча сила,капітал, технології

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка6 із6

ІсторіяМЕВ2.Стародавнійсвіт.

Семінар№1. Міжнародніекономічнівідносини якпредмет вивченняі дослідження.

1.Предметкурсу ІсторіяМЕВ.

2.Формаційнийта цивілізаційнийпідходи довивчення курсу.

3.Сутністьміжнароднихекономічнихвідносин яккатегоріїнауки.

4.Формипрояву та суб'єктиМЕВ.

Додатковезавдання.Визначитипоняття: світовегосподарство,світова економіка,формація,цивілізація.

Практичнезавдання.Розкритивзаємозв'язокміж формамипрояву міжнароднихекономічнихвідносин.

Література.Ф.Енгельс.Происхождениесемьи, частнойсобственностии государства.Соч. т. 21.

Особливостізовнішньоекономічнихвідносин державстародавньогосвіту.

План.

1.Два типи стародавніхполітико-господарськихсистем.

2.Зовнішня торгівляяк основнаформа міждержавнихекономічнихвідносин.

3.Роль державив розвиткузовнішньоторговельнихвідносин.

4.Перші торговіорганізації:тамкару,кару.

5.Колонізаціяземель: її впливна міжнародніекономічнівідносини.

6.Грошові відносинив стародавнічаси.

Якуб формацію мирозглядали,який би періодв історії людстване взяли, перехідвід однієїформації доіншої як правилопов'язаний зрозвиткомпродуктивнихсил. Таким чином,розглядаючиновий рівеньрозвитку людськогосуспільства,а саме перехідйого від доісторичнихчасів на рівеньстародавніхцивілізацій,ми повинні першза все виходитиз рівня розвиткупродуктивнихсил.

Передісторичнічаси підвелилюдство донового історичногоетапу на рівнісуспільногоподілу праці(людство нетільки освоїло2 галузі аграрноїдіяльності,але й здатністьвиплавлятиметали, створюватитранспортнізасоби) і виникненняобмінупродуктамипромисловоговиробництвана рівні застосуванняєдиного еквівалента^¹,плюс загостренняконфлікту міжобщинами іплеменами, щопризвело додоповненнярозвитку продуктивнихсил військовимидіями. Це привелодо розуміннятого факту, щополоненогоіз іншого племенікраще не вбивати,а залишитипрацювати(виникненнярабовласництва).

Розглядаючистародавнічаси, перш завсе слід звернутиувагу на такіцивілізаціїяк Протоіндійська,Древньокитайська(3 тисячоліттядо н.е.); Шумерська^²та Єгипетська(4 тисячоліттядо н.е.); суспільстваЕгейськогобасейну (2 тисячоліттядо н.е.)^³.

Вченірозрізняютьдва типи цивілізаційстародавньогосвіту:

1)східніцивілізації(Протоіндійська,Древньокитайська,Шумерська таЄгипетська);

2)античніцивілізації(СтародавняГреція, СтародавнійРим).

Стародавняепоха триваєвід середини4 тисячоліттядо н.е. по 5 століттян.е. і завершуєтьсяпадінням Римськоїімперії. Зазначенітипи цивілізаціймали спільніриси і доситьвиразні розбіжності.

Щодоспільниххарактеристик.

По-перше,і тим і іншимцивілізаціямпритаманніпевні залишкисуспільнихвідносинпередісторичнихепох (переважнов перші століттястановленняцих цивілізацій)^⁴.В цивілізаціяхтих часів владніта господарськістосунки, відносинивлади і економічнівідносини небули чіткорозмежованими.Володар величезногомаєтку, що проживавв полісі бувв той же час іправителем.І соціальніі господарськівідносинигрунтувалисяна засадахпозаекономічногопримусу. Такийхарактер відносинвідповідавсоціально-економічнійсамоорганізаціїсуспільстватих часів.

Наперших порахрабовласницькихцивілізаційголовною умовоюіснуваннялюдських суспільствбуло насампередвідтворенняжиття та способужиття як такого.В своєму розвиткустародавніцивілізаціїдоходять додосить високогорівня культури,науки (напр.,філософія,щоправда науковістьпоглядів тогочаснихфілософівсьогодні викликаєсумнів), декотріз них залишаютьсянеперевершенимиі в наші часи(напр. архітектура).

По-друге,у формуванністародавніхцивілізаційвирішальнуроль відігравалавзаємодія засхемою "людина– суспільство– природа". Самерізноманітністьприродних умовв різних цивілізаціяхв значній мірівизначалахарактер суспільства,його відмінності.

По-третє,для цивілізаційобох типів булапритаманназалежністьлюдськогосуспільствавід наслідківоптимізаціївзаємин людиниз природою.Щодо оптимізаціїгосподарювання,то вона означалапристосуваннялюдиною господарськоїдіяльностідо природнихумов існуванняз метою найбільшповного забезпеченнявласних потреб.

По-четверте,спільною рисоюстародавніхцивілізаційбув характергосподарювання.Це були аграрніцивілізації.Основу економікискладало сільськегосподарствоі власнесільськогосподарськевиробництвослугувалосистемоутворюючимфактором, вонобуло основоюформуваннялюдських спільнот,на його основіформуваласяполітика, соціальнасфера і виробництво.Ремесло в ціепохи відігравалодопоміжну роль.

Затакої близькостіхарактеристик,стародавніцивілізаціїдосить розрізнялисяміж собою. Різницяміж ними полягалаперш за все врівні рабовласництва.В Східнихцивілізаціяхрабство непіднялося докласичногорівня. В Шумерськійцивілізації,наприклад,рабство носилопатріархальнийхарактер: рабикористувалисяправом матисім'ю, власнегосподарствоі скористатисяможливістювикупу. В Єгиптіміж рабами іселянами небуло великоїрізниці і спосібжиття їх бувдосить близький.В Індії рабствотакож носилопатріархальнийхарактер, засільськоюобщиною зберігаласяголовна рольвиробника (тодіяк в цивілізаціяхкласичногорівня рабстваголовною продуктивноюсилою, джереломвиробництваматеріальнихблаг був раб).

Вантичних цивілізаціяхрабство піднялосядо рівня класичного:раб був позбавленийбудь-яких прав,він не бувгромадяниномні грецькогополісу, ні Римськоїімперії, вінзалишався живимзасобом виробництва.

Іншаособливістьполягала втому, що в економічномурозвитку Східнихцивілізаційзовнішня торгівлявідіграваладопоміжну роль,в той час як вантичних цивілізаціяхзовнішня торгівлявідігравалавирішальнуроль в розвиткусуспільства,значна частиназасобів існуваннязабезпечуваласячерез імпорт.Особливо цебуло характернодля грецькихполісів^⁵:в грецькихполісах домінувалопромисловевиробництво,тому імпортсільськогосподарськоїпродукції маєвирішальнезначення.

Провідноюформою міждержавнихекономічнихзв'язків встародавніхцивілізаціяхбула зовнішняторгівля. Поступовоформуєтьсядва типи міждержавноїторгівлі:

1)експортно-імпортна– експорт зарадиввезення товарів,які не виготовляютьсявсерединідержави (полісу).Цей тип торгівлінабрав широкогорозвитку вВавілонії 3-1тисячоліттядо н.е. і зберігсяі до наших днів.Вавілоніявиступала яквизнаний експортертканин (і в цьомупрояв спеціалізаціїсуспільногоподілу праціна рівні цивілізації),і імпортуваламетал, металевівироби, ліс тавироби та виробиз деревини.

2)транзитнітипи зовнішньоїторгівлі – всвоїй основіце торгівля,пов'язана зодержаннямдодатковихприбутків(торгівля зарадиподальшоїторгівлі). Цейтип мав двапідтипи:

а)вимоги до купця,що транзитомвезе свій товардо далекоїкраїни частковопродати свійтовар всерединікраїни (по дорозі);

б)купівля зарадиперепродажуз метою отриманняприбутку (першіознаки міжнародногобізнесу).

Транзитнийтип торгівлінабув поширенняу фінікійців(тому його інколиназиваютьфінікійськимтипом).

Які сільськогосподарськевиробництво,зовнішня торгівлябула системоутуворюючимфактором. Самечерез значеннязовнішньоїторгівлі, Східніцивілізаціїформувалисяяк такі, дляяких вона маладопоміжнийхарактер, аантичні – домінуваннязовнішньоїторгівлі.

Встародавнічаси набуваєпоширенняторгівля,опосередкованаміждержавнимиугодами (такзвана договірнаторгівля). Точнотак як державане була відокремленавід економіки,торгівля небула відокремленавід державияк інститутууправління.Як внутрішнятак і зовнішняторгівля повністюконтролюваласядержавою, причомуконтроль поширювавсяі на зарубіжнітериторії. Увіддаленихрегіонах якправило державамала своїпредставництвау вигляді факторій.По суті це першіторговельніпредставництва,що, з одногобоку, регулювалиторговельнівзаємовідносиниміж державами,а з іншого –забезпечувалибезперервністьторговельнихвідносин.

Застародавніхчасів був поширенийрух товаріві предметівпослуг позасферою торгівлі.До такого типуруху товаріввідноситьсяобмін дарунками.Особливо цяформа булапоширена вСтародавньомуКитаї і в іншихСхідних цивілізаціях,в менших мірах– в античнихцивілізаціях.Справа в тому,що досить значначастина територійпівденних морівпочувала себезалежною відКитаю, і щобзадобритиімператора,до імперіїнадсилалисядарунки. Вониносили рекламнийхарактер – вякості дарунківподавалосянайкраще, щоможе експортуватипевна країна.Отримавшидарунок, китайськіімператоринадсилалидарунки у відповідь,інколи навітьбільш дорогі.

Позаторговельний"обмін" мавмісце як результатвійськовихдій. Маєтьсяна увазі елементарнезагарбанняматеріальнихцінностейзавойованоїтериторії,держави, народу.Для деякихцивілізаційпозаторговельноюфорою обмінубуло щорічнестягненняданини з підлеглихтериторій. Цейтип позаторговельногообміну бувособливо поширенийу войовничихантичнихцивілізаціях,які були зорієнтованіна приєднаннядо себе всенових і новихземель.

Висновок.В цілому, розвитокміжнародноїторгівлі, якосновної формипрояву МЕВ застародавніхчасів супроводжувався

1)стабілізацієюторговельнихстосунків міждержавами іцивілізаціями;

2)стійкістюі систематичністюобміну продуктами,цінностями,сировиною іт.д.;

3)розширеннямтоварної структуриміждержавноїторгівлі;

4)переважаннямзовнішньоїторгівлі надвнутрішньою,особливо дляантичних цивілізацій(а десь в 3-2 століттяхдо н.е. більшогозначення зовнішняторгівля набуваєі для Східнихцивілізацій)

Говорячипро товарнуструктуру, миможемо сказати,що вона розшириласяза рахуноктакого специфічноготовару, як живаробоча сила.Мова йде проперші ознакиміграції робочоїсили (насильницькаміграція).

Застародавніхчасів утверджуєтьсядержавнарегламентаціягосподарськогожиття в ціломуі міжнародноїторгівлі зокрема.В епоху середньовіччя(?) державницькийвплив на зовнішнюторгівлю здійснювавсячерез інститут"тамкару".

Тамкару– це службоваособа аботорговельнийагент палацучи храму. Якправило тамкарубули наділенівідповіднимиповноваженнями:контролюватизовнішню торгівлю,виконуватифункції митаря,а також обов'язкизбирача натуральнихподатей і контролераза грошовиминадходженнями(пізніше) накористь палацучи храму. Тамкаруне просто залежавбезпосередньовід правителявідповідногорівня – він бувпредставникомцього правителяяк носія ознакдержавності.Інститут тамкарубув поширенийв Шумері, Вавілонії,Ассирії. Черезцей інститутправителітримали в своїхруках розподілзасобів екпорту-імпорту,захист торговихкараванів іокремих купців,заступництво(в тому числіі правове, юридичне)по відношеннюдо власнихкупців на територіяхі в країнах, зякими підтримувалисясталі зв'язки(нерідко правителямикупцям надававсястатус недоторканості,близький додипломатичного^⁶).

Доситьпоширеним уСтародавнічаси був інституткару (переважнов ЗахіднійАзії). Кару –це община факторій,об'єднання, якевиступалопосередникому міждержавномуобміні, алестатус йогобув значновищий, ніж факторій(які теж булипосередникамив міждержавнійторгівлі). Навідміну відфакторій, якіповністю залежаливід держави,кару мали власнийстатут і регулювалисвої відносиниз торговельнимисторонами,спираючисьна цей юридичнийстатут. Карубіли менш залежнимивід правителя,а відтак і віддержави. Частоїх діяльністьне підлягалаконтролю з бокудержави. Нерідкокару об'єднуваликупців даноїкраїни чи даноїтериторії іхарактеромїх взаємовідносинв межах карубула взаємопідтримкаі взаємодопомога.

Особливовисокого значеннянабули кару,коли сталипрактикувативзаємне приватнекредитування^⁷(взаємне кредитуванняспрямовувалосяпереважно напогашеннявнутрішніхплатежів, томуможна говоритипро його схожістьна торговельнийкредит).

Вбільш пізнічаси (2-1 тисячоліттядо н.е.) доситьпомітною стаєспеціалізаціяв міжнароднійторгівлі, втому числі ісеред купецтва.Наприклад,існували групикупців, якіспеціалізувалисяна оптовійторгівлі, продавців кредит, фрахтівники.Вирізняласятака спеціалізація,як агенти іконтролериторгових домів,скарбникиторговельнихдомів і т.і.

Можназробити висновок,що міжнароднаторгівля встародавнічаси піднімаєтьсяна досить високийрівень. Розвиткуміждержавноїторгівлі сприялипроцеси, пов'язаніз колонізацієюземель. Маєтьсяна увазі непряме підпорядкуванняземель томучи іншому правителю.Як правило,завойовуючинові територіїімперія залишалаза цими землямидосить високийрівень автономії.Звичайно, залишавсянамісник, представникімперії, алевін не мав абсолютноївлади. Йоговлада стосуваласяподатків, військовоїсправи і т.д.)Але щодо господарювання,до організаціїекспортно-імпортнихвідносин, завойованітериторіїзалишали засобою автономіюі продовжувализайматисязовнішньоюторгівлею. Крімтого, підпорядкувавшинові території,імперія (напр.Римська) продовжувалапідтримуватиз ними активніторгівельнівідносини,розділяючиторгівлю надва види – всерединіімперії тазовнішню.

Історіярозділяє кількахвиль колонізаціїземель в епохустародавніхчасів.

1)Фінікійськаколонізація(2-1 тисячоліттядо н.е.) – пов'язаназ підкореннямФінікією територійбасейну Середземногоморя. Фінікійцісприяли створеннюна підкоренихтериторіяхторгівельнихцентрів. Таквідомий Карфагенякраз і виникяк один із великихцентрів колоніальноїторгівлі, якийчерез певнийчас став самостійноі навіть незалежновід РимськоїІмперії здійснюватизовнішньоторговельнізв'язки.

Головнийнаслідок –розширеннязовнішньоїгосподарськихзв'язків, розширеннятериторійзовнішньоїторгівлі.

2)Великагрецька колонізація(7-4 століття дон.е.) – йшла вкількох напрямках.

а)західний напрямок(найбільш потужний)– поширювавволодінняСтародавньоїГреції на Італіюі Сицилію, островиСардинію іКорсику, південнеузбережжяІспанії. В результатіцієї колонізаціїбуло створеноцілий ряд міст,які тривалийчас залишалисявеликими центрамисвітової торгівлі(Сіракузи

б)південно-східнийнапрямок –пов'язаний зпідкореннямтериторійфракійськогоузбережжяЕгейськогоморя, причорноморськихтериторій.Супроводжувавсяствореннямвеликий полісів– міст-державяк центрівміжнародноїторгівлі: Візантія,Халкетон, Одесос,Аполонія Понтійська.

в)південно-західнийнапрямок –основна метайого – створенняпоселень військовогоспрямування.З цим напрямкомпов'язане розширеннятериторійГреції за рахунокземель Середземномор'я.

Зперіодом Великоїгрецької колонізаціїпов'язуютьсяі походи ОлександраМакедонського,який за 20 роківрозширив просториімперії дотаких розмірів,яких не досягавніхто ні до іпісля нього,створив близько20 полісів, якіотримали назвиОлександрія.

ЗначенняВеликої грецькоїколонізаціїземель полягалов тому, що, по-першев системугосподарськихі торгівельнихзв'язків булизалучені новіземлі, і навітьплемена скіфів,тощо, які значновідставализа рівнем розвиткувід Греції.По-друге,периферія, якузавойовувалаГреція, отримуваладоступ до новихтоварів, а Греція,в свою чергуотримала доступдо сировини.По-третє,колонізаціязахідних земельпризвела дозначного збільшенняобсягів зовнішньоїторгівлі зарахунок збільшенняобміну міжметрополіямиі колоніальнозалежнимитериторіями.

Вцілому,Велика грецькаколонізаціястала постійнимі могутнімфактором економічногорозвитку Стародавніхчасів.

Головнаособливістьі головна відмінністьобміну в доісторичнічаси від міждержавноїторгівлі вСтародавнічаси полягаєв тому, що застародавніхчасів обмінопосередковуєтьсягрошовимивідносинами,а відтак остаточноперетворюєтьсяу власне торгівлюяка стає постійноюсталою формоюміжнароднихекономічнихвідносин. Грошіза стародавніхчасів виникаютьодночасно вкількох країнах(територіях)світу. Одниміз перших проявівбули гроші вгрецьких полісах,а також в Малоазійськійдержаві – Лідії.Першою великоюдержавою, яказапровадилаєдиний металевийгрошовий знакяк всерединікраїни так іза її межами,біла Персія.Це був "золотийдарик" – грошоваодиниця, названана честь царяДарія І, якийїї запровадив.Потім поширюютьсягрошові одиниців Греції, ПівденнійІталії, Сицилії.

Всистемі міжнародноїторгівлі поширенимибули срібністатери Коринфа^⁸.В районі басейнуЕгейськогоморя були поширеніафінськітетрадрахми^⁹.Крім тоговикористовуваласятака грошоваодиниця якЕфбейськийталан срібла^¹⁰.

Походженняназви "монета".Вперше монетибули запровадженів одному з храмівстародавньогоРиму, який їхкарбував. Аоскільки цейхрам носивназву Юнони-Монети,від її іменігрошову одиницю,яка карбуваласяв її храмі іназвали "монети".

Помірі розвиткугрошових відносинпоступовоформуютьсяознаки банківськоїсправи. Головниммістом банківськоїсправи ставРим. Спершуактивну діяльністьвели банкіри-аргентарії(банк-особа,тобто проявлявсяв діяльностіоднієї особи),які здійснювалирозмін монет,визначалиякість монет,брали грошіна збереження,передавализа дорученнямгроші від одногокупця до іншого,від позичальника– кредитору,виконувалипосередницькіфункції в торговихопераціях.Поступововиникаютьвідповіднібанківськідокументи (якінагадуютьсучасні векселі),пізніше з'являютьсябіржові відносини.

1Найчастішевикористовувавсятовар, що мавнайбільшийпопит (див. роботиМаркса)

2ТериторіянинішньогоІраку

3Нинішня територіяБалканськогопівострову,Греції, Кіпру,частково Туреччини.

4Не слід забувати,що будь якацивілізаціямає три видиознак: пережитки(залишки) минулоїцивілізації,домінуючіознаки сучасноїцивілізаціїі зачатки майбутньоїцивілізації.

5Поліс – автономнемісто-держава,саморегулюючаспільноталюдей, яка повністюзабезпечуваласебе всім необхіднимчерез взаємозв'язкиз іншими полісами,сусіднімидикими племенамитощо.

6Пізніше, в епохусередньовіччя,Китай утримуваввласні дипломатичніпредставництвав інших країнахі представництваінших країну себе як торгівельніпредставництва,які крім дипломатичнихзавдань виступалипостачальникамипродукції,проводилирозрахункитощо.

7Це теж першіпрояви кредитноїсистеми, якабіла залишенастародавнімичасами в спадщинумайбутнімпоколіннямі сьогодніперетвориласяна міжнароднийкредит. Взаємнекредитуванняспрямовувалосяпереважно напогашеннявнутрішніхплатежів, томуможна говоритипро його схожістьна торговельнийкредит.

81 статер = 8,7 грамівсрібла.

91 тетрадрахма= 17,5 грамів срібла.

1029 кілограмівсрібла, використовувавсяв основномув оптовій торгівлі.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка6 із6

ІсторіяМЕВ2.Стародавнійсвіт. 3. Феодалізм.

Семінар№2.Міжобщиннігосподарськізв'язки доісторичноїепохи.

1.Господарськадіяльністьі перші проявиміжгосподарськихзв'язків в умовахстановленнялюдської цивілізації(привласнюючегосподарюваннядо епохи неоліту– основна темарозмови).

2.Неолітична(аграрна) революціята її наслідки.

3.Виникненняремесла і йоговплив на розвитокміжобщиннихзв'язків (новігалузі господарювання,поглибленняспеціалізації,міжобщиннийподіл праці,розширенняпредметноїструктуриобміну.)

4.Доісторичнігосподарськізв'язки на територіїУкраїни (запідручником"Історія господарства– Україні ісвіт".

5.Розпаддоісторичноголаду і передумовивиникненняцивілізаційстародавньогосвіту.

Понятійнийапарат:спеціалізація,поділ праці,суспільнийподіл праці,привласнюючета відтворюючегосподарство.

Фіксованийвиступ:Неолітичнареволюція таїї вплив нарозвиток міжплемінноїгосподарськоївзаємодії.

Допопередньоїтеми.

Наприкінці1 тисячоліттядо н.е. виникаютьнові формиорганізаціїторгових відносин.В різних регіонахкупці об'єднуютьсяв такі організаціїз метою захистувласних інтересів.У СтародавнійГреції такіоб'єднання малиназву "фіаси"– як об'єднаннякупців-оптовиків.Функціямифіасів були:взаємне страхування,надання торговихпозик, обмінінформацієюі захист інтересівперед державою^¹.

УСтародавньомуРимі купціоб'єднувалисяв колегії. Цеоб'єднаннякупців загальноготипу (без поділупо внутрішнійспеціалізації,наприклад наоптовиків тароздрібниторгівців) зметою спільноговикористаннягрошових коштів,забезпеченняторгівлі морськимтранспортом,відстоюваннявласних інтересівв провінціяхчерез механізмдовіренихагентів^².Колегії такожзабезпечувалиінформацієюкупців і торговців(щодо кон'юнктуриринків, цін натовари та іншоюінформацією,що пов'язаназ торгівлеюза межамиметрополії)^³.

ВСтародавнійІндії в цейперіод набуваютьпоширеннясвоєріднікупецькі корпорації,що називалися"шрені". Їхняфункція зводилисядо регулюванняторгових відносину відповідностіз внутрішнімистатутами(кожна такакорпораціямала власнийстатут)^⁴.

І щеодна характернариса. Справав тому що стародавніцивілізаціїзначною міроютрималися навійськовійсилі. Рабовласницькийлад функціонувавна використанніпраці рабів,на яких перетворювалисяполонені, захопленіпід час військовихдій. По мірівизріваннясуспільствСтародавньогосвіту, вонипіднімаютьсядо розуміннятого що полоненихможна використовуватина лише всерединікраїни, а й заїї межами. Томув Стародавнічаси набуваєпоширенняработоргівлі.Вона стає першоюформою проявуміграції робочоїсили.

Підводячипідсумок вхарактеристиціМЕВ за Стародавніхчасів, ми щераз зазначимо,що ми розглядаємоцей період, якзатвердженнясуспільногоподілу праціяк в сільськомугосподарстві,так і в ремеслі,утвердженняміднародноїторгівлі і двохїї типів: експортно-імортнуі транзитну,зазначаємопоявлення іутвердженнягрошової системиі інфраструктурноїоснови грошовихвідносин –банківськоїсистеми, і нарешті,появи першихознак (елементів)кредитнихвідносин, позичковогокапіталу, атакож новоготипу відносин,пов'язаних зпримусовоюміграцієюробочої сили.

Втой же час, миповинні зазначити,що рабовласницькийустрій поступововтрачав своїпотенціальніможливості.Причому, якщоСхідні цивілізаціїпоступовопереходилидо нового типувідносин врамках аграрноїцивілізації– феодалізму,то втрата позиційі потенційнихможливостейСтародавньоюГрецією і Римомбули доситьвідчутнимиі досить хворобливими.Основною причиною,напевно, слугувавтой факт, щовони буливойовничими,вони виховалидержави-антиподи,що змогли датиїм достойнийотпір, і державиконкуренти,з якими вонизмушені буликонкурувати.На цій основіпоступоворозпадаєтьсярабовласницькийустрій, розвитокпродуктивнихсил набуваєнового характеру,а виробничівідносинипоступововіддзеркалюютьзанепад рабовласницькогоукладу.

Внадрах рабовласництваформуютьсяпередумовивиникненнянової формації:набуваютьнового змістуаграрні відносини,виникає доситьпомітний прошароквеликих землевласників,значна частинаколишніх рабів(особливо вКитаї, де рабовласництвоносило патерналістськийхарактер) наділяєтьсяневеличкимиділянками, ів них з'являютьсянові стимулидля роботи,появляютьсянові господарстватипу "колони"– господарства,які велисяколишнімирабами. Новогорівня набуваєрозвиток сільськоїобщини: появавеликих землевласників,по суті, створюєнові умовигосподарювання,умови, котрігрунтувалисяна експлуатаціїз боку новогокласу феодаліввеликої масисільськогонаселення. Врезультатіскладних змінв виробничихвідносинахосновою феодальнихвідносин стаєземельна рента.

Виникаєновий етапаграрної цивілізації– етап феодалізмуабо Феодальногосередньовіччя.

Торговельнівідносини зафеодалізму.

1.Особливостіфеодальноїепохи.

2.Розвиток містяк центрівремесла і торгівлі.

3.Головні торговельнішляхи середньовіччя.

4.Системагрошово-кредитнихвідносин.

Феодальнівідносини мибудемо розглядатиз урахуваннямрегіональнихособливостей.Мова йде проте, що своїмирисами характеризуваласяфеодальна епохав Європі, дещосвоєрідноювона була вкраїнах Сходу,землях КиївськоїРусі, Московськогокнязівства(потім царства,потім – централізованоїдержави). Маючицілий ряд загальниххарактеристик,вони мають івласні особливості.

Феодальнівідносини натериторіїЗахідної Європи.

Взагалі,для становленняфеодальноїепохи характерноте, що її виникненняпов'язано зпевним занепадомпродуктивнихсил і виробничихвідносин, порівняноз рабовласництвом.В перехіднийперіод втрачаютьсвоє значенняміста, господарюванняпереміщаєтьсяв сільськумісцевість.Основним інструментомвзаємодії міжфеодалами ікріпаками (вширокому розумінні)були відносиниземельноїренти. Господарюванняхарактеризуєтьсяпереважаннямнатуральногогосподарства.

Джереломформуванняпредметноїструктуризовнішньоїторгівлі наперших етапахфеодалізмубула земельнарента. Феодали,одержуючи рентуу вигляді натури(а вона носиласамий різноманітнийхарактер), надлишки,які не вдовольнялипотреби феодала,використовувалидля продажу.

Самев цьому регіоні,в межах сучасноїЗахідної Європи,феодальнівідносинипройшли триетапи:

1)Періодраннього феодалізму(5-10 століття н.е.)– це, по суті,період формуванняфеодальноголаду. У цей періоді ЗахіднійЄвропі створюютьсявеликі феодальніземлеволодіння,відбуваєтьсяпоступовезакріпленняфеодаламивільних селян,общинниківі колонів,утверджуютьсявідносиниземельноїренти. Періодраннього феодалізмухарактеризуєтьсянатуральнимхарактеромгосподарювання.

2)Періодрозвиненогофеодалізму(10-15 століття) –інша назва –період розквітуСередньовіччя,в культурі вінзнайшов визначенняяк період Ренесансу.Ознаками цьогоперіоду були:повний розвитокфеодальноговиробництвана селі, новийетап у розвиткусередньовічнихміст, відновленняі поширенняцехового ремесла,активізаціяторгівлі. В цейперіод формуютьсявеликі централізованіфеодальнідержави.

3)Періодпізнього феодалізму(15-18 століття)– характеризуєтьсяяк занепадекономікиСередньовіччя,поступовевиникненняпередумовіндустріальноїцивілізації.В цілому, недивлячись назанепад феодалізму,цей періодпов'язаний звиникненнямперших галузейпромисловості,пожвавленнямторгівлі, суспільногожиття та темпіврозвитку суспільстві держав нафоні занепадуоднієї формаціїта виникненняіншої. В цейперіод відбуваютьсяВеликі географічнівідкриття,виникаютьпередумовиформуваннясвітового ринкуі світовогогосподарства.

Надругому і натретьому етапахрозвитку феодалізмувідбуваютьсясуттєві зміниі зрушення всистемі МЕВ.Саме в періодрозквіту феодалізмувідбуваєтьсяостаточневідокремленняремесла відсільськогогосподарства.В такий спосібпоглиблюється,уже на новомурівні, спеціалізаціявиробництва.Утверджуються(відновлюються)старі і виникаютьнові міста якцентри ремеслаі торгівлі, іщо особливоважливо – якцентри товарноговиробництва.

Новогозмісту набираєторгівля. Зафеодалізмуформуєтьсятакий суспільнийпрошарок яккупецтво (вЄвропі формуєтьсяна основі об'єднань,що утворилисяна останніхетапах рабовласництва)Торгівля стаєєдиною сфероюдіяльностікупців, і вжев цей періодформуєтьсяголовний інтерескупецтва водержанніприбутку. Доситьпоширеним стаєоб'єднаннякупців в гільдії,хоча їх функціїїх ті ж самі –захист корпоративнихінтересів.

Типовоюформою феодальноїторгівлі стаютьярмарки. З поширеннямярмарок формуєтьсяі так званеярмарковеправо. Частиноюярмарковогоправа булавласна системасудочинства,яка створюваладля купцівпільгові умовиміжнародноїторгівлі. Купець,що потраплявна ярмарокбрався підзахист ярмарковимкерівництвом,якщо він несплатив своїборги. На часучасті в ярмаркукупці захищалисявід переслідуваньу суді. НайбільшогопоширенняЯрмарки набираютьу Франції, Італії,Англії. Особливістюярмарковоїторгівлі уФранції полягаєв тому, що ярмаркибули там епізодичніі сезонні, вдеяких північнихмістах існувалипостійні ярмарки.

Західноєвропейськікраїні підтримуваликонтакти зіСходом. Торгівляїх мала назвуЛевантійськоїторгівлі іздійснюваласьзначною міроючерез Великийшовковий шлях.Левантійськаторгівля малатранзитний,посередницькийхарактер, ісаме він призвівдо занепадуторгівлі наВеликому шовковомушляху, оскількипосередникаминамагалисявиступати купціз Туреччини,інших арабськихкраїн які диктувалиі свої ціни іпорядок торгів.

Західноєвропейськіміста велиторгівлю вмежах так званогоГанзейськогосоюзу. Це булодосить великеоб'єднання, якіпредставлялиміста в басейніПівнічногоі Балтійськогоморів. За умовамиГанзейськогосоюзу, для купцівстворювалисяв країнах, девони торгували,торговельніфакторії, купцямнадавалисярізного привілеї,була організованаохорона торговихекспедицій.Ганзейськийсоюз відстоювавінтереси купцівперед засиллямфеодалів.

Доситьсуттєву рольв міжнароднійторгівліСередньовіччявідігравалиторговельнішляхи.

1По мірірозвиткустародавньогосуспільстваі зміцненнядержави посилювавсяутиск по відношеннюдо купецтваі побори з бокуволодарівдержав і державнихслужб, причомуці утиски зіще більшоюсилою почалипроявлятисяу феодальнічаси.

2Кожна колегіямала в провінціїсвоїх представників– довіренихагентів, якіі відстоювалиінтереси римськихкупців в провінціяхімперії.

3Міжнароднаторгівля Римамала два виміри:торгівля метрополіїз провінціями,та з державамиза межами імперії.

4Значноюмірою вонивиконувалифункції, подібнідо фіасів іколегій, алевнутрішня їхструктура іповедінкакупців визначаласястатутами.

Allrights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка3 із3

ІсторіяМЕВ4.Феодалізм наСході.

Грошовівідносини зачасів феодалізму.

Розвитокгрошових відносинза феодалізмухарактеризуєтьсятим, що, по-перше,він стає систематичним,тобто утверджуєтьсяяк фактор, щоопосередковувавторгівлю міждержавами.По-друге,значно підвищуєтьсяроль торговогокапіталу, власневін утверджуєтьсяяк економічнакатегорія іяк економічнеявище. Це важливозазначити узв'язку з тим,що пізніше, припереході доіндустріальноїцивілізації,торговий капіталстає джереломпервісногонакопиченнякапіталу.

Зафеодалізмузначного поширенняі розвиткунабирає лихварськийкапітал. Вінпоступовопереростаєв таку категорію,як позичковийкапітал, і націй основі вжеза індустріальноїцивілізації,формуютьсякредитні відносинияк складовавалютно-кредитнихвідносин.

Зафеодалізмув ЗахіднійЄвропі розвитоктоварно-грошовихвідносин приводитьдо утвердженнябанків та поширеннякредитнихбанківськихоперацій. Хочаміняйли маютьпевний вплив,одна вони поступовозникають і їхфункції поступовопереходятьдо банків. Вмістах південноїІталії, зокремав Ломбардії,створюютьсяспеціальнібанківсько-кредитнікомпанії, якіфункціонуютьна умовах процентноїставки, і цеявище в подальшомунабуває поширенняза межами Європи.Характернимбуло те, що процентнаставка булазависокоюпорівняно ізсучаснимидержавами зрозвиненоюекономікою.Існують свідчення,що вона становила15-20%.

ВСхідних державахгрошові відносинине досяглитакого досконалогорівня, як наЗаході, там цейпроцес відбувавсядещо повільно.

Зовнішньоекономічніі торговельнізв'язки країнСходу.

План.

1.Загальнахарактеристика.

2.СередньовічнийКитай.

3.Середня таЦентральнаАзія.

4.Аравійськийпівострів.

Докраїн Сходуекономічнатеорія відноситьСередньовічнийКитай, імперіюВеликих Моголів(Середня таЦентральнаАзія), Бухарськеханство, країниарабськогоСходу, Османськаімперія.

Загальнахарактеристикаполягає в тому,що розвитокфеодальнихвідносин вкраїнах Сходувідбуваєтьсядещо пізніше,ніж в ЗахіднійЄвропі. Якщов минулій теміми позначали15-16 століття, тодля країн Сходупік розвиткуфеодальнихвідносин припадаєна 14-17 століття.Значною міроюрозвиток феодальнихвідносин вкраїнах Сходуйшов тим жешляхом, що і наЗаході: виробничівідносинигрунтувалисяна земельнихвідносинах,які спиралисяна велике феодальнеземлеволодінняі на дрібнегосподарствоселян-виробниківі селян-орендаторів.Таке ж значення,як і в Європімали оренднівідносини^¹.

Втой же час вкожній із зазначенихкраїн малимісце своїособливостіі власні оригінальніознаки зовнішньоторговельнихвідносин.

Вусіх країнахзовнішня торгівляжорстко регулюваласядержавою, більштого, вона булафункцією держави.Державна монополіяпоширюваласяяк на внутрішню,так і на зовнішнюторгівлю. Розглянемоце на прикладіСередньовічногоКитаю.

СередньовічнийКитай.

Китайвів торгівлюпереважно зкраїнами ітериторіямиПівденних морів– це був головний,визначальнийвектор зовнішньоїторгівлі Китаю.Другий напрямок–торгівля черезВеликий Шовковийшлях.

Особливістюкитайськоїторгівлі зтериторіямиПівденних морівє те, що вонабула традиційноюі розвиваласяпротягом століть.

Основніформи та принципикитайськоїторгівлі визначалисятакими характеристиками:

1)Існувалотісне взаємопереплетенняофіційнихдипломатичнихвідносин іззовнішньоюторгівлею.Значною міроюдипломатичніслужби як вКитаї, так ікитайські вінших країнахПівденних моріввиконувалифункції торгівельнихпосередниківі навіть функціїкупців.

2)Своєрідноюі найбільшпоширеноюформою зовнішньоїторгівлі Китаюбула доставкав Китай данини,а також надсиланняподарунків^².

Надсиланняданини набувалоформи обмінуза рахунокзворотньогонадсиланнядарунків. Оскількиу вигляді дарунківнадсилалисяті товари, якимидана територіяпрагнула торгувати,обмін дарункамивиконував певнуінформативнуі рекламнуроль: висвітлюваврівень розвиткупродуктивнихсил певноїтериторії іїї потенційніможливості.Недолікомтакого обмінударунками єте, що він помітногальмуваврозвиток грошовихвідносин.

3)Характерноюособливістюкитайськоїзовнішньоїторгівлі булоте, що вонасупроводжуваласяжорстким митнимрежимом. Китайськімитниці припереході кордонудипломатами,які везли зсобою значнімаси товару,а також купцями,на користьдвору забиралиу вигляді митаполовину товарноїмаси.

4)Іншахарактернариса зовнішньоїторгівлі Китаю– її централізованийхарактер. Експорт/ імпорт повністюрегламентувавсядвором.

Ознакоюдержавноїмонополії назовнішню торгівлюбула так званаторгівля забороненимитоварами.Імператорськийдвір щорічнооголошувавсписки товарів,які заборонялисядля експорту.Серед цих товарівпостійно знаходивсяпорох і ті хімічніскладові, зяких він виготовлявся.Часто заборонявсявивіз готовихшовкових тканинчи сировини.Майже постійнопредметомзаборони наекспорт буликниги (особливоісторичногохарактеру).

Вторгівлі зісвоїми партнерами(переважнокраїнами південнихморів) Китайзастосовувавпринцип спеціалізаціїцих країн (причомутака спеціалізаціявизначаласяКитаєм). Однікраїни булипостійнимипостачальникамицінної деревини,інші – постійнимипредставникамипевних сортівмасел тощо.

Назавершеннязазначимо, щокитайськазовнішня торгівлябула однієюз найбільшхарактернихформ організаціїі здійсненняторгівлі країнСходу, рисиКитаю булипритаманніі іншим країнам.

РегіонСередньої іЦентральноїАзії.

Вцьому регіонізаконодавцямив зовнішнійторгівлі булиВелика імперіямоголів і Бухарськецарство. Вонихарактеризуютьсяяк великіцентралізованідержави феодальноїепохи, що досяглидосить високогорівня розвиткупродуктивнихсил і виробничихвідносин. Більштого, розвитокназваних двохкатегорійдоповнювавсявисоким рівнеммистецтва, іпредмети мистецтватакож виступалипредметамиторгівлі.

Зазначенікраїни велидосить активніторгівельніі політичністосунки якз Китаєм, такі з країнамиЗахідної Європи.Купці зазначенихкраїн вели восновномупосередницькуторгівлю (виступалив ролі посередниківна Великомушовковомушляху). Найбільшпомітну посередницькуроль в 14-16 століттівідігрававнинішній Кабул.Посередництвополягало втому, що товарипоступали ізСходу і Заходу,і перепродуючиці товари однійчи іншій сторонікабульськікупці отримувалиприбутки.

Особливостямиторгівельнихстосунків цихдержав із сусідніми,особливо арабськимСходом, буловикористаннякараваннихшляхів. Верблюдбув основноютяговою силоюі інфраструктурноюхарактеристикоюфеодальноїторгівлі дляцих держав.

Зовнішньоторговельнізв'язки ІмперіїВеликих моголіві Бухарськогозанства поширювалисяна Індію, Персію,Китай, черезЗахідноєвропейськікраїни до Російськоїдержави.

Предметнийсклад торгівлі.В посередницькійторгівлі значнимпопитом користувалисятонкі тканиниіз Індії, шовкіз Китаю, товарисировинногопоходження(особливотваринницького),сільськогогосподарства,пряності і іншіекзотичнітовари, якимибули багатіці країни.

Навідміну відКитаю, в державахСередньої іЦентральноїАзії грошовівідносини булина більш високомурівні, грошіопосередковувалиторгівлю постійно.Оскільки домінуючоюбула посередницькаторгівля, вобіході булигроші різнихкраїн.

Аравійськийпівострів.

Помітнимиконкурентамикупцям Середньоїі ЦентральноїАзії виступаликупці Аравійськогопівострова,і часто останніпосідали соліднішіпозиції.

ТоргівляАравійськогопівостровадосить помітновпливала наторгівлю міжСхіднимицивілізаціями,і особливо назв'язки Схід-Захід.

Аравійськийпівострів такожвів посередницькуторгівлю, і цимвизначалисянапрямки торгівлі,грошові відносинитощо. Для цьогорегіону такожбула притаманнакараваннаторгівля.

Помітноюбула роль містяк центрівпосередницькоїторгівлі, зокрема,прославленемісто Мекка,Гебук. В 16 століттімайже всі державиАравійськогопівостроваза рахунок війнбули включенідо складу Османськоїімперії.

Ступіньпідкореннябув такий же,як і за часівгрецької колонізації,що характеризуваласяпевною ліберальністюзв'язків і автономієюпідкоренихтериторій. Ів Османськійімперії, недивлячись назначний централізм,підкоренітериторії такожмали певнийсуверенітет,який поширювавсятакож на здійсненнязовнішньоїторгівлі.

Османськійімперії бувхарактернийсуворий контрольза всіма видамиекономічноїдіяльності.Держава в Османськійімперії трималав своїх руках,як і в іншихдержавах, внутрішнюі зовнішнюторгівлю. Підповним контролемдержави знаходилосьремесло (це,напевно і єособливістюОсманськоїімперії). Державоювизначалося:кількістькрамниць накожному ринку,кількість іякість товарів,ціни на товари(як внутрішньоговиготовлення,так і на транзитні).Така жорсткарегламентаціявсіх економічнихпроцесівдоповнюваласядержавнимиподатками, атакож місцевимифеодальнимипоборами.

Звичайноце стримувалорозвиток торгівлі,як внутрішньої,так і зовнішньої,а також такихпроцесів, якспеціалізаціяі суспільнийподіл праці(а в той час вжеможна говоритипро існуванняміжнародногоподілу праці;прикладом можебути спеціалізаціязовнішньоїторгівлі Китаю).

Недивлячись насильну державнурегламентацію,арабські купцівели себе доситьактивно у відносинахз купцями іншихкраїн, в томучислі ЗахідноїЄвропи. В періодіснуванняосманськоїімперії купціповністю визначалиторгівлю Захід-Схід.Це призводилодо того, що всітовари осідалив містах Аравійськогопівострова,арабські купцідиктували ціни,вигідні їм. Цепризвело дотого, що Великийторговий шляхвтратив своєзначення дляЗаходу (особливоце стає помітнопісля відкриттяморського шляхудо Індії).

Розвитокторгівельнихзв'язків Османськоїімперії мавспецифічніособливості,в числі якихголовне місценалежало:

обумовленостіекономічнихвідносин сильноюцентралізованоювладою;
беззастережневтручаннядержави в усісфери економіки;
регламентаціяполітичногота економічногожиття ісламом(державно-релігійнарегламентаціяжиття в Османськійімперії ісламомносила всеосяжнийхарактер. Відцієї регламентованостібере свій початоксучаснийтоталітаризм,що існує наБлизькомуСході)

1Нагадаю, що митрактуєморентні відносинияк джерелоформуванняпредметноїструктури вміжнароднійторгівлі.

2Китай вважавсядосить могутньоюдержавою, томуприлеглі країнивідчуваливласну залежністьвід нього. Китайкористувавсясвоєю силоювпливу і змушувавтакі країнидо надсиланняданини, і цесприймалосяяк форма обмінуміж цими державами.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка4 із4

ІсторіяМЕВ5.Зовнішньоекономічнізв'язки КиївськоїРусі.

Зовнішньоекономічнізв'язки КиївськоїРусі.

План.

1.Особливостіформуванняфеодальнихвідносин наукраїнськихземлях.

2.Розвиток ремеслаі становленняміст в епохусередньовіччя.

3.Внутрішня ізовнішня торгівля.

4.Еволюція грошовихвідносин.

Рекомендованийпідручник:Лановик Б.Б,МатисякевичЗ.М., МатейкоР.М. Історіягосподарства:Україна і світ.К.: 1995 рік.

Нинішньоюекономічноюнаукою, в томучислі і теорієюМЕВ епоху КиївськоїРусі розглядаєтьсяяк складовачастина тривалогоперіоду формуванняфеодальнихвідносин натериторії,близькій дотієї, яку нинізаймає Українаяк держава.Процес формуванняфеодальнихвідносин наукраїнськихземлях проходивпід впливомдосить складнихвзаємовідносиніз сусіднімидержавами:Україна постійно,особливо післярозпаду КиївськоїРусі знаходиласьпід впливомінших держав,і це безсумнівновплинуло наїї долю

Виділяютьтакі періодирозвитку КиївськоїРусі:

1)(9– 12 століття)Період розквітуКиївської Русіяк великої (натой час) східноєвропейськоїдержави

2)(2-гаполовина 12 –середина 14 століття)Період політичноїроздробленостіпід тискомтатаро-монгольськогонашестя.

3)(другаполовина 14 століття– 16 (можливо 17)століття)Перехід українськихземель підегіду сусідніхдержав (КнязівствоЛитовське,Польща, КнязівствоМолдовське)

Початокформуванняфеодальнихвідносин наУкраїні пов'язуєтьсяз початкомнової ери (вжев першому століттін.е. дослідникивідзначаютьперші елементифеодальнихвідносин). Протягом5-7 століть усхіднослов'янськихплемен відбуваєтьсястановленнясільськоїгромади. В період8-9 століттяформуєтьсясоюз племенпід назвоюРуська Земляз центром уКиєві.

Поглиблюєтьсямайнове і соціальнерозшаруванняв межах сільськоїгромади, в межахгромади формуєтьсявелике землеволодінняяк спадщиназемлеволодінняплемінноїзнаті. В доісторичнічаси землі,захопленірізним способомналежали переважновождю племеніі його оточенню.В межах сільськоїгромади виникаютьнові власникивеликих земельнихділянок: князі,"лучші мужі"(князівськеоточення),воїни-дружинники.Земля поступовоза цих умовперетворюєтьсяна головнебагатство.

Вперший період(9-12 століття) дещовидозмінюєтьсяземлеволодінняяк основа розвиткупродуктивнихсил і умоваформуванняфеодальнихвідносин новоготипу, утверджуєтьсякнязівське,боярське іцерковнеземлеволодіння.

Вперіод політичногороздробленняформуєтьсязріле феодальнегосподарювання.Розвиток феодальнихвідносин відбуваєтьсяв межах відокремленихневеликихкнязівств:Київського,Переяславського,Чернігівського,Новгород-Сіверського,Галицькоготощо. З одногобоку політичнероздробленняКиївської Русізначно послаблювалоїї могутністьяк єдиноїцентралізованоїєвропейськоїдержави, в межахокремих князівстврозвиток феодалізмувідбувавсяприскоренимитемпами. Зновузмінюєтьсяхарактерземлеволодінь.В цей періодутверджуєтьсяієрархічнаструктураземлеволодіння:оскільки Київвсе ще мав певнусилу, виникаєземлеволодінняВеликого Князя(Київського),землеволодіннямісцевих князів,боярськеземлеволодінняі землеволодіннябоярських слуг.Селянськеподвір'я в цейперіод утверджуєтьсяяк основа феодальногогосподарювання.

Вдругій половині14 століття переважнабільшістьукраїнськихземель попадаєв залежністьвід західноєвропейськихцентралізованихдержав^¹.До великогокнязівствалитовськогобуло приєднаноЧернігово-Сіверщину,Київщину, Поділля.Польща підкорилаГаличину, західнуВолинь і західнеПоділля. Доскладу Молдавськогокнязівстваввійшла Буковина.Угорщина захопилатериторіютеперішньогоЗакарпаття.

Наукраїнськихземлях формуєтьсяновий типгосподарювання.Виникаютьвеликі земельніволодіннялитовських,польських,угорських імолдавськихфеодалів. Більшетого, десь у 15столітті формуютьсятакі типи феодальногоземлеволодінняяк шляхетськеі магнатське.На фоні занепадуі втрати українськимиземлями значноюмірою збільшуєтьсяцерковнеземлеволодіння.

Вперіод 14-15 століттяпосилюєтьсязакріпаченняселянства.Механізм цьогозакріпаченняпроявлявсяу посиленніземельної,особистої,судово-адміністративноїзалежностіселянина-виробникавід феодала.Як правило вінне мав власноїземлі, а лишенаділ земліфеодала, за щозмушений бувсплачуватиренту.

Нарядуз розвиткомі поглибленнямфеодальнихвідносин, вжеза часів КиївськоїРусі набираєпомітногорозвитку ремеслоі промисли.Ремесло, як ісільське господарствобули джереломформуванняпредметної(товарної) структурияк зовнішньої,так і внутрішньоїторгівлі. Механізмбув подібнийдо ЗахідноїЄвропи: земельнарента щодоселян і податокна ремісників.

Наостанньомуетапі її існування,в КиївськійРусі існувалопонад 60 видівремесла. Відомимі поширенимбуло прядіння,ткацтво, обробкашкіри, дерева,каменю, гончарствов т.д.

Надеякий часрозвиток ремеслаперериваєтьсямонголо-татарськимнашестям, алепізніше, протягом14-16 століттявідбуваєтьсяпоступове їхвідродженняі подальшийрозвиток. І цеспонукало донового періодурозвитку містна українськійтериторії(відновленняїх ролі). Ремісництвов 14-15 століттінабирає високихтемпів розвиткув Києві, Кам'янець-Подільському,Луцьку та ін.На кінець 15 століттяна українськихземлях буловідомо від 150до 200 ремеселі ремісничихспеціальностей,а це, звичайно,є свідченнямзначного збагаченнятоварної структуривнутрішньоїі зовнішньоїторгівлі.

За"Повістю ВрємєннихЛіт" за часівКиївської русіна її територіїіснувало близько20 великих і середніхміст. В 13-14 століттятаких містналічувалосяблизько 300.

Навідміну відЗахідної Європи,на українськихтериторіяхкоролівськавлада вищезазначенихдержав захищалав першу чергуінтереси феодалів,і лише потім– інтересиміст. Більшетого, українськіміста потерпалияк від сваволівласних феодалів,так і іноземних.Основнимиелементамитиску на містабули повинності,які сплачувалисямістами накористь феодалів,різні податіі податки заправо на торгівлю,підприємництвоі т.д. За такихобставин доситьважливим ізначним факторомукраїнськихміст, або принаймнідеяких з них,було наданняїм Магдебурзькогоправа. Правителіі самі феодалийшли на такіпоступки щодоокремих міст.Головний змістМагдебурзькогоправа зводивсядо наданнямістам правасамоврядування(назва йде відхартії прав,що були наданіу 13 століттімісту Магдебург).За цією хартією,а відтак і заМагдебурзькимправом містачастково абоповністю звільнялисявід управлінняі судочинствафеодалів, вмістах закріплялисяправа міськихстанів (рос."сословий")міське населеннязвільнялосявід натуральнихповинностейна користьфеодалів,спрощуваласяподатковасистема, знижувалисягрошові податки,податки з торгівліі промислів.Втіленнямсамоврядуванняв містах зМагдебурзькимправом булимагістрати.

Протягом14 століттяМагдебурзькеправо одержалитакі українськіміста як Санок(1339 р., ЗахіднаУкраїна), Львів(1356 р.), Кам'янець-Подільський(1374 р.), Луцьк (1432 р.),Кременець (1438р.), Житомир (1444р.), Київ (1494 р.). Вукраїнськихмістах Магдебурзькеправо булообмеженим дляукраїнськихкупців і міщан.

Щодорозвитку торгівлі,вчені-дослідникиприходять довисновку, щона українськихземлях зовнішняторгівля розвиваласябільш жваво,ніж внутрішня.Другою особливістюбуло те, що узовнішнійторгівлі, які у внутрішнійперіоди злету(підвищенняактивностіторгівлі) чергуютьсяіз періодамипадіння (спадомактивності).До речі, дляКиївської Русібуло характернимздійсненнязарубіжноїторгівлі звеликою кількістюдержав і територій.За свідченнямписьмовихпам'яток, торговельнішляхи з Києвапростиралисяіз Заходу наСхід, і з Півночіна Південь("Великий шляхіз варяг в греки"^²).

Київськікнязі підтримувализв'язки з Візантією,АрабськимСходом, Чорноморськими,Азовськимиринками і маливихід на китайськийринок.

ДляКиївської Русібула характернадоговірнаторгівля, значнемісце посідавзвичайний обмін"товар на товар".Київські князідопускалиработоргівлю(продаж в рабихолопів [голівродини чи молодих],які не здатнібули сплатитимито, податокі т.д.).

Доситьбагатою длятих часів булапредметнаструктураторгівлі. Зовнішняторгівлясупроводжуваласязавоюваннямринків збутуі утвердженняпозицій князівна цих ринкахсилою війська.

Вперіод занепадуторгівлі вдругій половині12 – 13 століттізмінюєтьсяперіодом піднесенняв 14 століттіДосить активнозовнішня торгівляведеться в цейперіод Галицько-Волинськоюдержавою, якакористуваласясвоїм доситьвигідним географічнимположенням.Вона підтримувалазв'язки з Візантією,Польщею, Генуєю.

Другаполовина 14 –15 століття пов'язанез розширеннямвнутрішньоїторгівлі наукраїнськихземлях. Самев цей періоднабираютьпоширення"торжки"^³.

Ярмаркиносили такийже характеряк і в ЗахіднійЄвропі (Париж).ЯрмарковимивважалисяЛьвів, Київ,Перемишль,Луцьк, Ярославльта інші.

Торгівляі ремеслорегламентуютьсяправилами, щозахищали інтереситорговців ізміцнювалипозиції держави.Держава прагнуладо контролюнад зовнішньоюторгівлею, алецей контрольне носив такогомонопольногохарактеру, яку ЗахіднійЄвропі. Так вмістах дозволялосяторгуватитільки місцевимкупцям в установленихмісцях і навітьв установленийчас.

У1756 році Львовунадаєтьсяскладове право.Це право зобов'язувалокупця, що займаєтьсятранзитноюторгівлею,зупинитисяна 14 днів у Львовіі проводититоргівлю своїмитоварами, ілише післяцього рухатисьдалі.

1З цим періодомМ.Грушевськийпов'язує втратуукраїнськимиземлями самостійності:"В середині14 століттяскінчаласясамостійністьукраїнськихземель, державністьукраїнськаурвалася"

2Брав початоку ВеликомуНовгороді (нарічці Волхов).Характерно,що системоюДніпра і річок,що в нього впадаютьміста КиївськоїВусі були пов'язаніз цим шляхом.

3Короткостроковийперіодичнийзахід типуярмарку, тількименший за обсягом.

Allrights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка3 із3

ІсторіяМЕВ5.Зовн.- екон. зв'язкиКиївської Русі(продовження).

6.ЗапорозькаСіч.

7. Розвитокзовн.-екон. іторгов. зв'язківРосійськоїІмперії.

Грошовівідносини зачасів КиївськоїРусі.

Декотрідослідникивідмічаютьте, що в КиївськійРусі, і пізнішена територіїсучасної України,мали широкерозповсюдженнятак звані "кунні^¹гроші" – шкіркикуниць і іншихпушних звірів,як попередникгрошей і загальнийеквівалент.

Пізнішез'являютьсясрібні злитки,які нагадувалигрошові одиниці,і використовувалисьв основномупри оптовійторгівлі. Історикизазначаютьпро існуваннятривалий часкиївськоїгривні^²

До13 століття булапоширена чернігівськагривня^³(на територіїЧернігівськогокнязівства).Була такожспроба ввестив обіг золотугривню, алевона не отрималапідтримкикупецтва імайже не використовувалась.

В 13столітті в обігзапускаєтьсясрібний злиток"карбованець".Його курс, говорячисучасною мовою,прирівнювавсядо половинисрібної гривні,а відтак змістсрібла можнавважати нарівні 90-96 грамів.

Першікарбованімонети на Русіпочали карбуватисяза часів князяВолодимираВеликого (кінець10 – початок 11століття). Першимимонетами булизолотники ісрібляники.До речі, в КиївськійРусі доситьактивно використовувалисягроші тих країні територій,з якими вонапідтримувалазв'язки: Арабськікраїни, Візантіятощо.

Поширеннягрошей супроводжувалосярозвиткомгрошових відносині грошовийоперацій. Які в інших країнахфеодальногосвіту, в КиївськійРусі становленнягрошових відносинсупроводжувалосявиникненнямкредитнихвідносин іторгівлі вкредит (торговогокредиту). Першимза КиївськоїРусі приймаєтьсядокумент "Статутпро рези^⁴".Цим статутомрегулювалисявідсотковіставки приздійсненнікредитуванняі торгівлі вкредит.

Крімтого значноюмірою грошовівідносинирегулювалися"Руською правдою".За часів її діївже розрізнялисяпозики підмайнову заставу,надання позикивідрізнялосявід лихварства.

В 14– 15 століттізазначаєтьсядосить активнепоширеннягрошових відносинна західнихземлях нинішньоїУкраїни. Центромтаких відносинстає Львів. Вінне піднявсядо рівня стародавньогоРиму, але вінмав свою грошовуодиницю, причомунаряду з великимисрібними руськимипівгрошамибули поширенітакож міднідинарії, причомусрібні руськіпівгроші карбувалисяіз зображеннямлева (гербаЛьвова) на однійіз сторін.

В 14століттіпродовжувалосякарбуваннягрошей в Києві(князь ВолодимирОльгердович).

Отжегрошові відносинимали помірнийрозвиток, отжедослідникироблять доситьобережнийвисновок щодосистемностіцього явища(вважати цеявище системниммодна лише зурахуваннямпевних застережень).

Щодоознак банківськоїсправи, ці явищавиникають зачасів підкоренняукраїнськихземель сусіднімидержавами. Такв Росії утверджуєтьсяобмін векселями.Виникаютьторгово-банківськідоми, які значноюмірою виконуютьоперації, якінабрали поширенняще за часівРимської імперії,проте на вищомурівні. Про розмахоперацій (обмінних,визначенняякості грошей,їх достовірності)свідчить лишеперелік грошей,з якими здійснювалисьоперації.Банківсько-торговідоми здійснювалиоперації зпозичковимикапіталами,і участь у такихопераціяхгрунтуваласяна досить високихвідсотковихставках (50 – 100%).

Підводячипідсумки сказаному,можна сказати,що в ціломузовнішньоекономічнізв'язки українськихземель післяКиївської РусівизначалисяРусько-Литовськимі Польськимправом, правомінших держав,які захопилиукраїнськіземлі.

ЗапорозькаСіч.

Значнийвплив на розвитокзовнішньоекономічнихвідносин малоіснуванняЗапорізькоїСічі.

Зовнішньоекономічніі торговельнізв'язки ЗапорізькоїСічі спиралисяна самодостатнійі натуральнийхарактергосподарства.Запорожціоблаштовувалисвоє життя так,що всім необхіднимвійсько і населеннязабезпечувалосясамими запорожцями.В торговельнізв'язки запорожцівступали лишепри крайнійнеобхідностів якомусь товарі.Досить поширенимв господарюваннізапорожцівбули різногороду промислиі полюванняі це давало їмдодатковийпродукт, якийвикористовувавсядля обміну.

Такимчином розвитокпродуктивнихсил був доситьсереднім, навітьрудиментарним.

Зовнішньоекономічнізв'язки малитакі характерніриси:

1)широкагеографіяторговельнихзв'язків запорожців(Константинополь,Москва, Парижтощо);

2)обмеженатоварна структураобміну, кількістьтоварів

3)головнимиформамизовнішньоторговельнихвідносин булипрямий товарообмінв поєднанніз відносинамикупівлі-продажу(обміну, щогрунтувавсяна грошовихвідносинах).

ЗапорозькаСіч не малавласних грошей.Вони користувалисягрошима країні територій,з якими підтримувалиторговельнізв'язки (напр.російськічервінці імідні гроші,леви, орти тощо).Дослідникизазначають,що в виробничихвідносинахвсерединізапорозькоїсічі мали місцепрояви кредитування,але вони ненабрали скільки-небудьвеликого поширення.Як правилоосновою кредитнихоперацій булиросійськігроші. При отриманнікредиту підзаставу віддавалисяяк правилоцінності (а неземля чи майно).За відсутностівласної грошовоїодиниці і власноїсистеми кредиту,навіть ознакбанківськоїсистеми небуло. Існувалалише загальнакаса, яка регулювалаі надходженняі видатки. Кіш,як головнаадміністративнаодиниця регулювавекономічнуполітику. Неабиякуроль відіграваличумаки. Як і наінших українськихземлях, в ЗапорозькійСічі відноснорозвиненоюбула митнасправа і побориі оподаткуваннябіли такимиж вишуканимиі поширеними,як і в іншихземлях (переїздчерез місточок,перехід черезкордон). Це певноюмірою стримувалоторговельнізв'язки ЗапорозькоїСічі, оскількинерідко воназалишаласяпоза торговельнимишляхами.

Висновок:будучи самодостатньоюкозацька держава,ЗапорізькаСіч водночаспідтримуваладосить інтенсивнізв'язки з навколишнімсвітом.

Розвитокзовнішньоекономічнихі торговельнихзв'язків Російськоїцентралізованоїдержави.

Російськацентралізованадержава складаєтьсяв кінці 15 століттяяк феодальнаі багатонаціональназ Московськимвеликим князівствомв центрі. Зовнішняполітика Москвипостійно буласпрямованана приєднаннянових територій,на розширеннядержави, а такожна пошук виходудо морськихшляхів.

ЗаІвана 4 зовнішньоекономічнаполітика Росіїгрунтуєтьсяна поглядахпредставниківранньогомеркантилізму,на принципіпозитивногогрошовогобалансу. Реформаторськаполітика Петра1 дала поштовхдо розвиткузовнішньоекономічноїі зовнішньоторговельноїполітики нанових засадах.Це була яскравовиражена політикапізнього аборозвиненогомеркантелізму,які грунтуваласяна принципіактивногосальдо торговельногобалансу, а цевже ознакарозуміння місцяі ролі в розвиткувеликої державитакого економічногоявища, як зовнішняторгівля. Вінзрозумів, щорозвиток неможе грунтуватисяна застарілихвиробничихсилах, томупріоритетинадавалисягалузям, що вмайбутньомустануть основамикапіталістичноговиробництва(промисловість,металургія).Це дало значноюмірою змінитихарактер зовнішньоїторгівлі.

Характерно,що під такуспрямованістьзовнішньоекономічноїполітики булозапровадженоцілий ряд заходів,що і забезпечувалиїї реалізацію.За Петра 1 різкопосилюютьсяекономічніфункції держави.Відбуваєтьсяцентралізаціята регламентаціяекономічногожиття в Росії.Говорячи більшстисло, всізаходи, щопроводилися,були спрямованіна зміцненнядержави і поповненнядержавноїказни. Важливимфактором ставвихід на морськіторговельнішляхи. Крімтого, Петро 1проводитьпослідовнуполітикупротекціонізмуу зовнішнійторгівлі.

Цепривело додосягненняпоказникаекспорту Росіївдвічі більшогоза імпорт.

1Етимологіяслова походитьвід "Куниця".

2160-190 грамів срібла.

3Також близько200 грамів срібла.

4Поняття "рези"відповідаєсучасномупоняттю відсотокчи процент.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка3 із3

ІсторіяМЕВ8.Прояви МЕВ зачасів становленняіндустріальноїцивілізації.

ПроявиМЕВ за часівстановленняіндустріальноїцивілізації.

Міжнароднийподіл праці.

Зазначимо,в першу чергу,що в процесістановленняіндустріальноїцивілізаціївідбуваєтьсязакріпленнязв'язків міжнаціональнимиекономіками.Особливістьтакого закріплення,на думку фахівців,полягає в тому,що зв'язки міждержавами, міжнаціональнимиекономіками,перш за всенайбільш розвиненими,набуває більшусталеногохарактеру. Вцей же час вструктурісвітового ринкуформуєтьсяцілий ряд ринків,як складовихчастин, які небули притаманніпопереднійцивілізації.Зокрема, визначаютьсяі утверджуютьсятоварні ринки(ринок зерна,ринок металів[якчорних, так ікольорових]ринок тканин,тощо)^¹.Формуєтьсяі утверджуєтьсяринок позичковихкапіталів, ів першу чергукредитнийринок. Виникаєвалютний ринок.Завершуєтьсяформуванняміжнародногоринку праці.

Отже,світовий ринокпоступовоформуєтьсяяк певна міжнародна,а тепер навітьможна сказатиі світова система,що має власнуструктуру.

Основноюпередумовоюформуваннясвітового ринкубув міжнароднийподіл праці.Він визначаєтьсяяк спеціалізація(відносно стійка)країн світуна виробництвіпевних видівпродукції длязадоволенняпотреб світовогоринку^².

Наприкінці19-го століттяі певним чиномна початку20-го століттяпереважаєміжгалузевапредметнаспеціалізаціяяк основаміжнародногоподілу праці.

Великобританія.

В.свого часуотримала титул"майстернісвіту". В 19 століттіі на початку20-го століттяспеціалізуєтьсяна виробництвімашин, устаткування,взуття, шкіряноїгалантереї,чорних металіві виробів зних, виробихарчовоїпромисловості.

Німеччина.

Спеціалізуєтьсяна сільськогосподарськійтехніці, залізничномуустаткуванні,парових котлах,виробах хімічноїпромисловості,виробництвоспирту на експорт,а також такихпохідних технічнихкультур якцукор тощо.

Франція.

Текстильнімашини, шовковіі шерстянітканини, парфуми(певною мірою).

Отже,вже в 19 століттів межах національнихекономік розвиненихкраїн формуєтьсядосить диверсифікованеекспортневиробництво.Тобто, коли миговоримо проновий характерМПП, то ми підкреслюємо,що розвиненікраїни спеціалізуютьсяне на одній, ана кількохекспортнихгалузях виробництва.

Скромнішемісце в МППпосідали:

Бельгія:зброя, чорніметали та виробиз них, інструментидля машинобудування;
Австро-Угорщина:метали, цукор,хміль.

Заколоніальнимиі залежнимидержавамизакріплюєтьсястатус експортерівсировиннихматеріалів(цей статусзберігаєтьсяі сьогодні длязначної частиникраїн, що розвиваються):бавовна, натуральнийкаучук, прянощі,кава, цукор(переважнотростиновий).З другої половини19 століття спершуз'являютьсяознаки, якіпотім набираютьпоширення,внутрішньогалузевоїспеціалізаціїкраїн, коли навиготовленніоднієї і тієїж експортноїпродукціїспеціалізуєтьсядекілька держав.Так, наприклад,експортерамичорних металіводночасновиступали:Великобританія,Бельгія; кольорових:Франція, Австро-Угорщина).Внутрігалузеваспеціалізаціярозглядаєтьсяяк основа подальшогокооперуванняв міжнародномувиробництві.

Зутвердженняміндустріалізації,поширеннянабирає такеявище, якінтернаціоналізаціягосподарськогожиття: виникненняринку позичковихкапіталів,світових товарнихринків тощо.

Міжнароднаторгівля.

Вперіод становленняіндустріальноїцивілізаціїнового змістунабирає міжнароднаторгівля. Які в попередніепохи їй належитьпровідне місцев системісвітогосподарськихзв'язків (яктрадиційноїформи МЕВ). Змістміжнародноїторгівлі міняється,по-перше, у зв'язкуз тим, що вонанабирає світовогорівня і спираєтьсяна світовийринок, по-друге,докорінноміняєтьсятоварна структураекспорту-імпортуу світовійекономіці.

Значноюмірою зростаютьмасштаби міжнародноїторгівлі. Наприклад,за період 1720-1780роки обсягміжнародноїторгівлі зростаєв 2,1 рази, за період1800–1880 рр. обсягиміжнародноїторгівлі зростаютьбільше ніж в10 разів, за період1896–1913 рр. міжнароднаторгівля зростаєще в 2,5 рази. Зростанняобсягів торгівлівідмічаєтьсяпереважно міжрозвиненимикраїнами тогочасу – індексизовнішньоторговельногообороту у вартісномувиразі в період1800-1900 рр. мали такізначення:

Великобританія1324%

Німеччина975%

США(1800-1913)5461%.

Протягом19-го століттяпровідне місцеу світовійторгівлі належалоВеликобританії(вона зберігалалідерство доІ світовоївійни), причомуці позиції булиобумовленітакими показниками:

швидкезростаннявиробництватоварів наекспорт –грунтувалосяна низькійвартості продукції,на високійякості;
розвиненийторговельнийфлот;
наявністьвеликої кількостіколоній, зарахунок низькоївартості сировиниз яких забезпечувалисянизькі експортніціни;
швидкітемпи індустріалізаціїекономік провіднихкраїн світу,які потребувалисучасногорівня виробництва,різних видівпродукції, щостворювалопопит на світовихринках.

Доситьрізноманітноюбула зовнішньоторговельнаполітика країнтодішньогосвіту, причомуслід зауважити,що вже в 19 століттірозвиненимикраїнами формувавсягнучкий підхідщодо формуваннязовнішньоекономічної,зовнішньоторговельноїполітики істратегії. Так,Великобританіяпроводилаполітику вільноїторгівлі впоєднанні зпоміркованимпротекціонізмом.І саме черезтаке поєднанняодного принципуз іншим їй вдавалосяутверджуватисвої позиціїлідера у світовійекономіці.

Прусія,а пізніше об'єднанаНімеччина,проводитьполітику переважновільної торгівлі.Тут є прямийінтерес Німеччини,яка потребувалаімпорту великихобсягів зерна.

Втой же час Франціяпостійно надавалаперевагупротекціоністськійполітиці іактивномувикористаннюмеханізмівмитного регулюванняекспортно-імпортнихвідносин.

СШАдосить цікавоформуваливласну зовнішньоторговельнуполітику,орієнтуючисьна власні потребиі кон'юнктурусвітових ринків.Вони періодичнопереходиливід принципіввільної торгівлідо принципівпротекціонізму,виховуючиповагу до власнихнаціональнихінтересів увідносинахіз закордоннимипартнерами.

Країни-виробникизерна на експорт,в тому числіВеликобританія,часто використовувалипринцип протекціонізмущодо експортуцього продукту.

Географічнаструктурасвітової торгівлів 19 – на початку20 століття.

Питомавага ЗахідноїЄвропи в світовійторгівлі тогочасу перевищувала60%, США + ПівденнаАмерика – 20%,Азійськийрегіон – понад11%, країни Африкиі Австралія– близько 6%.

Відбуваютьсязначні змінив структурітоварообмінув межах епохистановленняіндустріальноїцивілізації.Протягом 19 століттяпереважав обмінпромисловихвиробів насировину іпродукти харчування.На початку20-го століттяв товарнійструктуріекспорту-імпортузростає питомавага фабрикатів(кінцевої продукціїпромисловоговиробництва).В товарообмініміж розвиненимикраїнами провіднемісце належитьзавершенійпромисловійпродукції. ВекспортіВеликобританіїдоля фабрикатівстановилаблизько 78%, Франції– понад 60%, Німеччини– близько 60%.

Рухкапіталів.

Впроцесі становленняіндустріальноїцивілізаціїутверджуєтьсяекспорт капіталівяк відноснонова формарозвитку МЕВ,в першу чергупозичковогокапіталу. Прицьому зростаютьобсяги вивезенняпозичковогокапіталу.Нетто-експортерамивиступаютьВеликобританія,Франція, Німеччина,Бельгія, Швейцарія,Голландія.Серед найбільшихнетто-імпортерівбули США, а такожРосія. Значноюмірою статуснетто-імпортерівпозичковогокапіталу закріпивсяза залежнимиі колоніальнимидержавами. Так,Великобританіянадавала позикицілому рядуЛатиноамериканськихкраїн. Характерно,що в другійполовині 19 –на початку 20століть доколоній тазалежних країнспрямовуєтьсявід ²/₃до ³/₄експорту позичковогокапіталу. Галузеваструктураекспорту капіталівбула такою: напершому місцірозташувалосяфінансуваннязалізниць;потім ішлобудівництвоавтомобільнихдоріг; торгівля,банки, страховасправа, сировиннігалузі, розвитокплантаційногогосподарства^³.

Ринокробочої сили.

Зутвердженняміндустріальноїцивілізаціїзавершуєтьсяформуванняринку робочоїсили. Основнимринком в 19 – напочатку 20 століттябув ринок вПівнічнійАмериці. В першійполовині 19 століттяіз ЗахідноїЄвропи до ПівнічноїАмерики іммігрувалоблизько 5 млн.чоловік. У другійполовині 19 століття– близько 18 млн.чоловік. Ринокпраці стаєпостійноюскладовоючастиною світовогоринку, а відтакі світовоїторгівлі.

Міжнароднавалютна система.

Впроцесі розвиткуіндустріальноїцивілізаціїформуєтьсяперша міжнароднавалютна система,і таким чиномцим було започаткованоперший етапформуваннясвітової валютноїсистеми. Міжнароднавалютна системав 19 століттіформуєтьсяпід впливомВеликобританії.

Вкінці 18 століттяу Великобританіїбула створенанаціональнавалютна системазолотого стандарту.За цією системоюв межах національноїекономікиВеликобританіїфункціонувалимонети, що мализолотий вміст.

Поступовопід впливомВеликобританіїв міжнародномуспівтовариствіформуєтьсядумка, а потімі вживаєтьсяряд заходівдля формуванняподібної системина міжнародномурівні з метоюспрощенняміжнароднихрозрахунків.

Першаміжнароднавалютна системаюридично булаоформленаПаризькоюміжнародноюконференцією1867 року. Це булавалютна системазолотого стандарту.В літературіїї називають"Паризькоювалютною системою".Це означає, щоосновним принципомфункціонуванняміжнародноївалютної системибув золотийпаритетяк основа валютнихкурсів в міжнароднихрозрахунках.Курс валютдержав, якіприєдналисядо цієї системи,визначавсявмістом в нихзолота. В міжнароднихрозрахункахзолото використовувалосяв чистому вигляді.

Різнікраїни поступовоприєднувалисядо Паризькоївалютної системи.Росія приєдналасядо цього стандартув 1898 році.

Коливаннякурсів валютв межах золотогостандартувідбувалосяв межах такзваних "золотихточок". Вонивизначалисярізницею в цініна золото, якавиникала впроцесі транспортуванняіз однієї країнив іншу.

Щеодин принципфункціонуваннязолотого стандарту:національнівалюти булиідентичнимидо міжнародної,тобто і там ітам золотовідіграваловсі функціїгрошей (в межахнаціональноїекономіки цебули монетиіз золотимзмістом, вміжнароднійторгівлі – вчистому вигляді).

1Звичайнобули такі процесиі при феодалізмі,але на даномуетапі вонистають нормоюміжнародноїторгівлі.

2Мається наувазі значноюмірою зрослихпотреб, порівняноіз феодалізмом.

3Лектор зазначає,що "без перебільшенняможна сказати,що перші 5 позиційпідходять доукраїнськоїреальності".

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка4 із4

ІсторіяМЕВ9.Становленнясвітовогоринку.

Становленнясвітовогоринку.

План.

1.Еволюціястановленнясвітовогоринку.

2.Світовий ринокяк економічнакатегорія.

3.Особливостіфункціонуваннясвітового ринку(19 – початок 20століття).

Існуєсудження, щостановленнясвітового ринкупов'язане зіндустріальноюцивілізацією.Так, звичайно,ми можемо говорити,що цілий рядявищ, які немали проявув попередніепохи, утверджуютьсебе на рівнііндустріальноїцивілізації.В той же час миговоримо протрадиційніформи проявуМЕВ: спеціалізація,поділ праці,торгівля, якістворювалипевні ознакисвітового ринкузадовго доіндустріальноїцивілізації.

Світовийринок проходитьу своєму розвиткуі становленнікілька етапів(і лише завершальначастина цьогопроцесу належитьіндустріальнійцивілізації).В історичномуплані, світовийринок, а точнішейого ознаки,виникає застародавніхчасів. Мова йдепро те, що самев цю епоху міжнароднаторгівля, торгівляміж цивілізаціями,набирає виглядвласне торгівлі,тобто обмін,опосередкованийгрошовимивідносинамипочинає переважати(хоча звичайнонатуральнийобмін залишається,як допоміжний,додатковийтип господарськихзв'язків). Алеособливістьпрояву світовогоринку в стародавнічаси полягаєв тому, що вінносив внутріконтинентальний(локальний)характер: оскількисвітовий ринокбув обмеженийпевним континентом(Азійськийринок, Європейськийринок). Причомуці локальніринки функціонувалина рівні самодостатності.Зв'язки міжцими локальнимиринками, якознаки формуваннясвітового ринкуносили епізодичнийхарактер. Застародавніхчасів головнимисуб'єктамиторгівлі нарівні локальногоринку виступалиФінікія, СтародавнійЄгипет, Індія,Греція, Рим,територіїСередземномор'я.За соціально-економічноюхарактеристикоюсвітовий ринокза стародавніхчасів бувремеслено-рабовласницьким.

Зафеодальногосередньовіччя,особливо вперіод пізньогофеодалізму,стародавнійсвітовийвнутріконтинентальнийринок переростаєв міжконтинентальний.Досить активнимистають торговельнізв'язки міжКитаєм, Індією,Аравійськимпівостровом,Північчю Африки.Ці зв'язкипроявляютьсячерез Левантійськуторгівлю увзаємовідносинахміж ЗахідноюЄвропою і Сходом.

Новимі великим крокомдо розвиткуміжконтинентальноїторгівлі сталиВеликі географічнівідкриття кінця15 – початку 16століття:

1497 – 1498 рр.ПодорожВаско да Гама– заверщилосявідкриттямморського шляхувід ЗахідноїЄвропи до Індії,в результатічого на якісноновому рівнібули об'єданідва регіональніринки: Західноєвропейськийі Східний.

1492Першаподорож Колумбадо Америки –завершиласявідкриттямАмерики. Цеспричинилодо розвиткугосподарськихі торговельнихзв'язків міжЄвропою іАмериканськимиконтинентами.

1519 – 1521 рр.Кругосвітнєплавання Магеллана– призвело дооб'єднання всіхконтинентальнихі локальнихринків в єдинусистему господарськихі торговельнихзв'язків.

Отже,Великі географічнівідкриття сталивирішальнимкроком до остаточногоформуваннясвітовогоринку.

Засоціально-економічноюоцінкою світовийринок епохифеодалізмувизначавсяяк ремеслено-феодальний.

Намежі аграрноїта індустріальноїцивілізаціїна розвитокгосподарськихі торговельнихзв'язків впливаютьтакі факторияк:

виникненнякапіталістичних(або капіталізованих)підприємств;
відокремленняпромисловостівід землеробства;
спеціалізаціясільськогогосподарствав різних районахсвіту на виробництвопевних видівтоварної продукції.Наприклад, вЛатинськійАмериці формуєтьсягосподарство,яке грунтуєтьсяна тропічномурослинництві,в Америці таАвстраліївиникає спеціалізаціяна вирощуванніцукрової тростиниі відповідноекспортітростиновогоцукру;
диверсифікаціяпромисловоговиробництваі виникненняна цій основібагатогалузевості.

Мивже говорили,що в умовах 18– 19 століттяформуваннясвітового ринкусупроводжуєтьсявиникненнямнових міжнароднихринків (товарніринки, ринкикапіталів,праці^¹).

Розвитоксвітового ринкуявляєтьсясередовищемреалізаціїсвітової торгівліі нагромадженнявеликих капіталів,причому, з одногобоку це нагромадженнявідбуваєтьсяза рахунокрослих масштабівміжнародноїторгівлі, зіншого боку– за рахунокіснуванняколоніальноїсистеми і прямогопограбуваннярозвиненимикраїнами своїхколоній (закупкадешевої сировинитощо).

Вирішальнуроль в формуваннісвітового ринкуі світовоїторгівлі відіграєміжнароднийподіл праці.З одного бокукожна країна,у відповідностііз міжнароднимподілом працівизначає своємісце в системісвітогосподарськихзв'язків (тутпроявляєтьсяпрагненнярозвиненийкраїн закріпитиі поширитивласні досягнутіпозиції, а такожпрагненняколоній посістивищий рівеньв міжнародномуподілі праці).По-друге, в межахміжнародногоподілу праціпроявляєтьсядиференціаціявиробництваміж регіонамисвіту за певнимигалузями.

Вперіод 19- початку20 століття наформуваннясвітового ринкуздійснює впливпроцес виходуспеціалізаціїіндустріального(капіталістичного)виробництваза межі національнихекономік(інтернаціоналізаціягосподарськогожиття). Свогозавершеннясвітовий ринокі світова торгівлянабирають врезультатіповного розвиткукапіталістичногомашинноговиробництва.

Світовийринок як економічнакатегорія.

Світовийринок як економічнакатегоріяхарактеризуєтьсяз кількох позицій:

1)По-перше,він розглядаєтьсяяк підсистемасвітовогогосподарства^²із власноюструктуроюі закономірностямирозвитку.

2)Функціонуваннясвітового ринкуяк економічноїкатегоріїпов'язуєтьсяз обміном величезноїмаси товарів(пізніше послуг)за межаминаціональнихекономік (і вцьому такожє прояв інтернаціоналізаціїгосподарськогожиття).

3)Функціонуваннясвітового ринкупов'язано зопосередкуваннямміжнародноїторгівлівалютно-кредитнимі фінансовимзабезпеченнямвідповідногорівня (див. минулулекцію "Міжнароднавалютна системазолотого стандарту").

Етапистановленнясвітового ринкув межах індустріальноїцивілізації.

Світовийринок на періодстановленняіндустріальноїцивілізаціїпроходитьстадію підготовкикапіталістичноговиробництва(перехід відмануфактуридо фабрично-заводськоговиробництва),стадію машинноговиробництвана рівні окремихпідприємств,стадію індустріальноговиробництвана корпоративномурівні.

Характерніриси становленнястановленнясвітового ринкув межах індустріальноїцивілізації.

1) Вперіод 18 – початок20 століття світовийринок детермінованийтоварною природоюіндустріальноїцивілізації.Мова йде проте, що економічніі торговельнізв'язки міжкранами здійснюютьсяна принципахвигідності,прибутковості,а ці принципив свою чергуобумовлювалисянаціональнимиекономічнимиінтересамикраїн світу.Утвердившисьв зазначенийперіод, данахарактеристиказалишаєтьсяза світовимринком і насьогодні.

2)Світовийринок 19 – 20 століттяхарактеризуєтьсяпереважноанархією виробництваі конкуренції.За таких умовплановістьі збалансованістьбули характернимидля окремихпідприємств.На державномуі міжнародномурівні виробництвоі торгівлі"пливли нахвилях стихіїі анархії".Інститути, атакож структури,за допомогоюяких можна булоб регулюватитакі відносинина державномута міждержавномурівні, з'являютьсязначно пізніше(в післявоєннийперіод).

3)Досвітової торгівлізалучаютьсякраїни з різнимрозвиткомнаціональнихекономік.

Світовийринок, як і світовегосподарствов цілому, періодичнопереживаєкризові явища,причому напочатку 20-гостоліття ціпотрясіннястають значноглибшими (пов'язаніз І світовоювійною 1914-1918 рр.,Велика Депресія1929-1933 рр.)

1Див. минулулекцію.

2Світове господарствоскладаєтьсяіз 2-х підсистем:світовогоринку і світовоїекономіки.

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка3 із3

ІсторіяМЕВ10.Індустріальнацивілізаціята система

економічнихвідносин світовогогосподарства.

Індустріальнацивілізаціята системаекономічнихвідносин світовогогосподарства

(2-га половина19 – початок 20століття)

План.

1.Формуванняакціонерноївласності.

2.Монополізаціякапіталу івиробництва.

3.Нова роль банківв розвиткуміжнароднихвалютно-кредитнихвідносин.

4.Вивіз капіталу.

5.Трансформаціясвітової валютноїсистеми.

Якнаслідок процесів,пов'язаних зпромисловимпереворотомрозвиткомпродуктивнихсил новоготипу, а відтакі розвиткунового типувиробничихвідносин, вкапіталістичномусуспільствівідбуваютьсязміни, пов'язані,по-перше, зцентралізацієюкапіталу, авідтак і зцентралізацієювиробництва.Капітали,нагромадженів первіснийперіод їх формуванняпотребуваликонструктивноговиходу: капіталинагромаджувалисяне зарадинагромадженнячи збереження,а з метою розширенняїх кількостіі масштабу,заради одержаннянових капіталів(думка Маркса)^¹.

Процеснагромадженнякапіталів в2-й половині 19століття проявляєтьсяу виглядіцентралізації.

Централізаціякапіталуозначає зростанняабо збільшенняйого розмірушляхом об'єднаннякількох самостійнихкапіталів абошляхом поглинанняодним великимкапіталомінших, меншихза обсягомкапіталів.

Оскільки,як правилокапітал зачасів індустріальноїцивілізаціїпроявлявсяяк підприємницький,то централізаціякапіталусупроводжуваласяі централізацієювиробництва.Об'єднаннякількох капіталівабо поглинанняодним капіталомінших супроводжувалосярозширеннямінвестиційнихможливостей,а це в свою чергуозначало збільшеннямасштабіввиробництваза рахунок абооб'єднаннякількох фірмчи виробництв,або за рахунокпоглинаннявеликими виробникамидрібніших. Цейпроцес власнехарактеризуваврозвитокіндустріальноїцивілізаціїв 2-й половині19 – на початку20 століття.

Паралельноцентралізаціїкапіталу івиробництвавідбуваєтьсяі його концентрація.

Концентраціякапіталу являєсобою збільшенняобсягів індивідуальнихкапіталівпереважношляхом реінвестуванняприбутку абочастини прибутку.

Реінвестуванняприбутку ідодатковоївартості визначаєтьсятакож як процескапіталізаціїгрошовихнагромаджень(перетворенняприбутку вкапітал).

Утвердженняіндустріальноїцивілізаціїсупроводжуєтьсятакож виникненнямі поширеннямакціонерноїформи капіталу.

Акціонернаформа централізаціїкапіталувизначаєтьсяяк залученнязовнішніхджерел інвестуванняу виробництвошляхом випуску(емісії) акційі поширенняїх на ринкуцінних паперів.

Наоснові акціонерногокапіталу виникаютьвеличезнігосподарськіакціонернікомплекси,причому цікомплексиспираютьсяна нову структурувласності.Сутність їїполягає в тому,що співвласникамифірми чи підприємства– емітентаакцій стаютьвласники акцій,які за умовиуспішногорозвитку акціонерногооб'єднанняодержуютьчастину прибутків,а за умови крахупідприємствачи фірми втрачаютьсуму, витраченуна акції.

Затаких умовакціонернітовариствавважаютьсябільш вигідноюформою вкладаннянадлишковихчи вільнихкоштів підприємствта фізичнихосіб.

Поступовоакціонернікомпанії проникаютьв такі сфери,як виробництво,збут виробленого,кредитні відносини,страхова справа,транспорт таінші. Проникаючив згадані сфери,акціонерніоб'єднаннявиростаютьдо рівня монопольнихутворень, якіпочинаютьпанувати в тійчи іншій сферінаціональноїекономіки. Томувважається,що акціонернійформі централізаціїкапіталу належитьособлива рольв монополізаціїекономіки.

Впевний часакціонернітоваристваперетворюютьсяв головнуорганізаційнуформу великихкапіталістичнихпідприємств.

Зарахунок акціонерноїорганізаціївиробництваі підприємницькоїдіяльностіна рубежі 19 –20 століть булозабезпеченошвидкий розвитокцілої низкиосновних галузейпромисловоговиробництва(металургійної,добувних галузей,машинобудуваннятощо).

Цікавозазначити, щозначною міроюакціонернийкапітал використовувавсяна створенняінфраструктури,адекватноїзростаннюкапіталістичноговиробництва:поява першихавтомобілейтут же стимулювалабудуванняавтомобільнихдоріг, розвитокзалізничноготранспортупризвело добудівництвазалізниць тощо.

Монополізаціякапіталу івиробництва.

Вепоху імперіалізмуакціонернітовариствастають головноюорганізаційно-правовоюформою капіталістичнихпідприємства також монополійв усіх сферахекономіки (впершу чергув розвиненихкраїнах). Процесицентралізаціїі концентраціїкапіталу обумовилиформуваннявеликого виробництва,основаних намасштабнихвкладенняхкапіталу. Великевиробництвопочинає домінуватив провіднихгалузях економіки(чорна металургія,вугільна,нафтодобувнапромисловість,машинобудування,транспорт,виробництвозброї). Утвердженнявеликого виробництвав основнихгалузях економікиобумовлюєеволюцію капіталізмувільної конкуренціїв монополістичнихкапіталізм.

Основнимиформами монополістичнихоб'єднань натой час були:

акціонерніоб'єднання(або акціонернітовариства(їх ще частоназиваютьакціонернікомпанії),
компанії,що утворювалисяшляхом злиттяраніше незалежнихкомпаній (цяформа монополізаціїкапіталу булапоширена переважнов США).^²

ВЗахідній Європінабули поширеннятакі види монопольнихоб'єднань яккартелі і синдикати.

Картеліоб'єднувалипідприємстваоднієї галузі,регулювалиобсяги виробництвакомпаній-учасницьтакого об'єднання^³,ринки збутудля кожногопідприємства-учасника.Таким чином,картельна формабула пов'язаназ число зовнішнімидіями цих картелів.Пізніше картельнаформа набулапоширення іна міжнародномурівні.

Синдикатитакож на тойчас об'єднувалипідприємстваоднієї галузіі виконувалиприблизно такіж функції які картелі, алебули більшоюмірою централізованими.Особливістьсиндикатуполягала втому, що йогоосновна функціязводилися доконцентраціїзбуту продукції,тобто синдикатбрав на себевсі клопоти,пов'язані іззбутом продукції,випущеноїучасникамиданого об'єднання.В межах синдикатуяк реалізаціявиготовленоїпродукції, такі закупки сировиниконцентрувалисяв так званих"конторах зпродаж". Сировината обсяги випускукінцевої продукціїрозподілялисяу відповідностііз квотою (чидомовленістю).Синдикатнаформа монополістичнихоб'єднань булапоширена вросійській,а відтак і вукраїнськійекономіці.Одним із першихв Росії бувстворенийцукровий синдикат,заснованийв Києві в 1887 роціз'їздом цукрозаводчиків.

Поширеноюпри утвореннігалузевих іміжгалузевихоб'єднань буласистемаучасті.По суті, в основіцієї формимонополізаціїзнаходитьсяакціонуванняпідприємницькоїкомпанії. Якправило, системаучасті пов'язаназ діяльністюнадвеликихза розмірамикомпаній. Такікомпанії, емітуючиакції у великихобсягах втрачаютьконтроль заїх поширеннямна ринку ціннихпаперів. В такихумовах достатньобуло накопичити10% - 20% акцій щобпретендуватина участь воб'єднанні, атакож в управлінніцим об'єднанням.

Рольбанків.

Узв'язку із поширеннямявища капіталізаціїі централізаціїзмінюєтьсяроль банків.Ці зміни пов'язаніз тим, що банкиіз посередниківперетворюютьсяу всесильнихмонополістів.Володіючивеликими сумамикапіталів банкипочинають братибезпосереднюучасть у створеннігалузевих іміжгалузевихпромислово-фінансовихкомплексів.Мова йде проучасть у фінансуваннірозвитку промисловоговиробництва,а оскільки такефінансуваннянабуває великихмасштабів, товідбуваєтьсязлиття підприємницькогокапіталу збанківським.Виникає новеявище, якеекономістамибуло названо"фінансоваолігархія"(2-га половина19 століття –30-ті роки 20 століття).Вона характеризуваласяяк верхівкамонополістів-підприємцівв особі великихвласниківкапіталу, найбільшвпливовихпредставниківторговельно-промисловихі фінансовихмонополій. Цяверхівка іуособлювалапануванняфінансовогокапіталу векономічномуі політичномужитті розвиненихкраїн.

Особливістьфінансовоїолігархіїполягала втому, що , якправило, вонаформуваласяна сімейно-династійнійоснові. В США,наприклад,олігархіятрималася натаких сімействахяк Рокфеллери,Мюллери, Дюбони.У Великобританії:Ротшільди,Шредери. В Німеччиніпанували Сіменси,Тіссони.

Отголоскиіснуванняолігархіїтакого рівняще давали себезнати після2-ї Світовоївійни, але їмна зміну поступовоприйшли ТНК.

1Пригадайтеформулу Гроші– Товар – Г'(Гроші+прибуток)

2Саме на такихзасадах сформувалисятакі гігантипромисловостіяк US Steel Corp., StandardOil, General Motors.

3Регулюванняздійснювалосяшляхом квотування.За таких умоввизначалисяєдині ціни накінцеву продукцію

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка3 із3

ІсторіяМЕВ11.Світогосподарськізв'язки на початку20 ст.

Запитаннядо контрольноїроботи №2 (20балів).

1.Ознаки економічноїкризи феодалізму.

2.Елементикапіталістичнихвідносин зафеодалізму.

3.Великі географічнівідкриття(коротка характеристика).

4.Передумовивиникненняіндустріальноїцивілізації.

5.Сутністьпромисловогоперевороту.

6.Промисловийпереворот іміжнароднийподіл праці.

7.Промисловийпереворот іміжнароднаторгівля.

8.Промисловийпереворот ігрошово-фінансовівідносини.

9.Передумовиформуваннясвітовогоринку.

10.Світовий ринокяк економічнакатегорія

11.Особливостісвітового ринку(19 – початок 20століття)

12.Сутністьфінансовоїолігархії.

13.Банки в періодстановленняіндустріальноїцивілізації.

14.Перша валютнасистема, принципифункціонування.

15.Україна в періодстановленняіндустріальноїцивілізації.

16.Еволюція формпрояву МЕВ(період становленняіндустріальноїцивілізації).

17.Міжнароднийподіл праціяк результатформуванняіндустріальноїцивілізації.

18.Характерзовнішньоторговельноїполітики провіднихкраїн світу(кінець 19 – початок20 століття).

19.Розкрити змістконцентраціїі централізаціїкапіталу івиробництва.

20.Форми монополізаціїкапіталу.

Див.Ленін "Розвитоккапіталізмув Росії".

Доминулої теми:Валютнасистема золотодевізногостандарту.

Мизазначалиминулого разу,що суперечливий,непрямолінійнийрозвиток МЕВ,що обумовленийбув відповіднимрозвиткомпродуктивнихсил, проявлявсяв усіх формахпрояву МЕВ:міжнароднийподіл праці(як результатстановленняіндустріальноїцивілізації),міжнароднуторгівлю (розвитокпід впливомпромисловогоперевороту),поширенняекспорту капіталу(в першу чергупозичковогокапіталу) тощо.В системі МЕВутвердилосяакціонування,відбувалосяпоступовепоєднанняпромисловогокапіталу зфінансовим,виникає першавалютна система.

Підвпливом багатьохчинників міжнароднасистема золотогостандартузрештою вичерпаласвої можливості.Справа не лишев тому, що національнігрошові одиниціпочали втрачатисвою вартість(це був побічнийефект), а в тому,що валютнасистема наоснові золотогостандарту, наоснові виконаннязолотом всіхфункцій грошейв міжнароднихрозрахункахпересталазадовольнятиті зрослі потреби,які до неї ставилисяв результатіпояви світовогоринку, перетворенняміждержавноїторгівлі всвітову торгівлюі значномузбільшенніобсягів торгівлі.Нарешті, вирішальнийудар по ційсистемі нанесликризи, які вжев 19 століттісупроводжувалирозвиток країнсвіту і Першасвітова війна.З деяким запізненнямі протягомтривалого часупісля Першоїсвітової війнипровідні країнисвіту підготуваливсе необхіднедля запровадженнянової валютноїсистеми. В 1922 роцібула запровадженанова міжнародна(світова) валютнасистема. Юридичновона була оформленана Генуезькійміжнароднійекономічнійконференції1922 року. За змістомце була системазолотодевізногостандарту.

Девізи– 1) платіжнізасоби (частішеіноземні валюти),за допомогоюяких здійснюютьсяміжнароднірозрахунки;2) перекази, чеки,акредитиви,векселі, іноземнібанкноти таіноземні монети.

Основоюданої валютноїсистеми булизолото і девізи.Роль девізіввиконувалиіноземні валюти.До цієї системиприєдналося30 розвиненихкраїн тодішньогосвіту, національнівалютні системицих країн базувалисяна золотодевізномустандарті.

Першийпринцип.Національнікредитні грошіза цієї системистали використовуватисяяк міжнародніплатіжно-резервнізасоби. За жодноюз національнихвалют не булозакріпленостатусу резервної(офіційно). Резервноюмогла бутивалюта будь-якоїіз 30 країн, щоприєдналисядо цієї валютноїсистеми, алез перших жероків між доларомСША і фунтомстерлінгіввиникло суперництвощодо утвердженняв новій валютнійсистемі в якостірезервноївалюти.

Другимпринципомфункціонуваннянової валютноїсистеми полягавв тому, що булозбереженозолоті паритети,а конверсіявалют в золотопочала здійснюватисяне лише безпосередньо(в США, Франції,Великобританії),але й опосередковано(через іноземнувалюту)^¹.

Третійпринцип –було поновленорежим вільногоколиваннявалютних курсів(таке коливаннябуло присутнєі за золотогостандарту, алелише в межах"валютнихточок". Теперкурс базувавсяна попиті іпропозиціїданої валюти.Саме це вивелодолар США іфунт стерлінгівна лідуючіпозиції).

Четвертийпринцип.Валютне регулюванняздійснювалосячерез активнувалютну політикукожної держави,а також черезрізні міжнародніінструменти(міжнароднихвалютно-кредитнихта валютно-фінансовихконференцій).

Запровадженнянової валютноїсистеми лишена короткийперіод стабілізувалоситуацію всистемі міжнароднихвалютно-кредитнихта фінансовихвідносин. Цізрушення булизведені нанівецьВеликою депресією(1929-1933 роки).

Післякризи буласпроба запровадитинову локальнувалютну систему(в межах Європи),що носила назву"системазолотозлитковогостандарту"і являла собоюспробу повернутисядо розрахунківза допомогоюзолота. Аледалі ідей справане пішла.

Світогосподарськізв'язки першоїполовини 20-гостоліття.

План.

1.Особливостівсесвітніхекономічнихзв'язків першоїполовини 20-гостоліття.

2.Наслідки Першоїсвітової війни.

3.Світова депресія1929 – 1933 рр. і шляхивиходу з неї.

Періодраннього імперіалізмусаме так характеризуєтьсяперша половина20-го століття)був головноюознакою розвиткусистеми світовогогосподарства.Характерніознаки цьогорозвитку полягалив тому, що, по-перше,економічнийрозвиток провіднихкраїн світухарактеризувавсядинамічністюі інтенсивністю(принаймні доПершої світовоївійни). По-друге,відбуваєтьсяпоглибленняпроцесу інтернаціоналізаціїгосподарськогожиття: порядз експортомтоварів, капіталівта робочоїсили, набираєпоширенняекспорт підприємницькогокапіталу. По-третє,під впливомпоширеннямонополістичногокапіталу (вусіх його формах:товарний, позичковий,інвестиційний)в систему ринковихвідносин втягуютьсяменш розвиненікраїни, в томучислі і залежні.По-четверте,значно посилюєтьсявплив монополійна світогосподарськізв'язки. Це посиленнявпливу знаходилопрояв в інтенсивномувивозі капіталів,в прагненнідо територіальногоподілу світу^².

Врезультатівищезазначенихпроцесів відбуваєтьсяпомітний поділсвітовогогосподарства,світової економікина дві доситьвідмінні міжсобою частини:формуєтьсяневелика групарозвиненихдержав (марксистиназивали їх"купка багатихімперіалістичнихдержав"), щоутворили своєрідний"центр". Водночас,"центр" бувоточений великоюкількістюколоніальнихі залежнихкраїн, які буливіднесені докатегорії"периферії"і досить сильноексплуатувалисяцентром.

Назагальнийрозвитоксвітогосподарськихзв'язків в першійполовині 20-гостоліття негативнийі навіть катастрофічнийвплив справилиПерша світовавійна, Жовтневареволюція,кризові потрясіння1929 – 1933 рр., Другасвітова війна.

НаслідкиПершої світовоївійни.

ПісляПершої світовоївійни розвиненікраїни булизаклопотаніпроблемамирозподілутериторій,завоюванняринків і утвердженняна них, розв'язаннямполітичнихпроблем. Однієюіз особливостейцього періодубув той факт,що в повоєнномуекономічномурозвитку світовегосподарствофункціонувалов режимі Версальськогодоговору.

1Наприклад,Німеччиназабезпечувалатаку конверсіютільки длянайбільш сильнихвалют тогочасу (повноконвертованихвалют).

2Цей періодотримав назву"дикого імперіалізму"(див.роботи Марксаі Енгельса)

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка3 із3

ІсторіяМЕВ11.Світогосподарськізв'язки на початку20 ст. (продовження)

Версальськийдоговір.

Версальськийдоговір є складовоючастиноюВерсальсько-Вашингтонськоїсистеми. Доцієї системивходили:

Комп'єнськеперемир'я міжНімеччиноюі головнимисоюзними державами(1918 рік). За цимперемир'ямНімеччинакапітулювала.
Паризькамирна конференція(1919 – 1920 рр.). В межахцієї конференціїбули підготовленіСен-Жерменськиймирний договір(був підписанийголовнимисоюзними державамита Австрією),Нейнськиймирний договірз Болгарією,Тріанонськиймирний договірз Угорщиноюі Севрськиймирний договірз Турцією.
Вашингтонськаконференція(1921 – 1922 рр.). Нею булирозробленідоговори щостосувалисяі якими потімрегулювалисявідносини,пов'язані звоєнно-морськимипроблемамиДалекого Сходуі басейну Тихогоокеану.

Версальськомудоговору належалоцентральнемісце у відновленніі повоєнномурегулюваннісистеми світогосподарськихзв'язків. Договірбуло підписанов червні 1919 рокуз одного боку– США, Британією,Францією, Італією,Японією Бельгієюта іншими державами,з іншого –переможеноюНімеччиною.За цим договоромНімеччина,по-перше,втратила всісвої колонії,які були поділеніміж Великобританією,Францією, Японієюта Бельгією(конкретизуватиза підручником).Німеччиназмушена булавизнати суверенітетАвстрії, Чехословаччини,Польщі. ЗаВерсальськимдоговоромФранції булоповерненоЕльзас і Лотарингіюі передано на15 років вугільнішахти Саарськоїобласті (піднаглядом ЛігиНацій). Ряд округіввідійшло доБельгії (Мальмеді,Ейтен,Морене).Деякі територіївідійшли доДанії, Литви,місто Гданськбуло оголошеновільним містом.

Виплатиу вигляді контрибуційбули визначенів розмірі 132 млрд.золотих марок.За договоромНімеччинапозбавляласявійськовогофлоту, авіації,важкого озброєння.Армія Німеччиниобмежувалася100 тис. солдат.

Такимчином, Версальськийдоговір ставивНімецьку економікуна межу катастрофи.В результатівійни Німеччинавтратила зовнішніринки. В катастрофічномустані опинилисяосновні галузівиробництва,потерпіла крахкредитно-фінансовасистема,зовнішньоторговельнийоборот знизивсядо ¹/₃довоєнногорівня. В ціломуНімеччинахарактеризуваласяполітичноюдестабілізацією,різким падіннямжиттєвого рівнянаселення іекономічнимкрахом.

Щодоінших країнсвіту, США булиєдиною державою,яка в роки війниі в повоєннийрівень зміцниласвої позиціїв системісвітогосподарськихзв'язків. Виробництвопромисловоїпродукції вСША збільшилосявтричі і втричізріс експорт(рештаданих – див.підручник).Протягом війниСША не припинялиторгівлі зусіма учасникамивійни.

Великобританіяналежала докраїн-переможниць,але з війнивона вийшлазнесиленою.Вона втратила2/3 торговельногофлоту, вдвічізменшила експорт,і, що є найбільшважливим, Лондонперестав бутифінансовоюстолицею світу.Щодо відновленняБританськоїекономіки, тов даному випадкувеликі надіїпокладалисяна Німецькувоєнну контрибуцію,а також на розширеніколоніальніволодіння.

Франція.Її втрати булиза питомоювагою значнобільші за Британські.13 найбільшекономічнорозвиненихдепартаментівФранції булизруйновані,Франція втратилаблизько 10% працездатногонаселення.Досить важливимдля Франціїтакож був тойфакт, що вонавтратила рольсвітовогокредитора.

Японіязначно зміцниласвій економічнийпотенціал:подвоїлосяпромисловевиробництво.Якщо США післяІ світовоївійни піднялисяна 1-ше місце вбудівництвіавтомобілів,то Японія зайнялапозиції лідерав суднобудуванні.Безпосередньона Європейськихфронтах Японіяне брала участі,але вона вирішуваларяд власнихпроблем з Китаємі зрештою в1915 році Японіянав'язала Китаютак званий"мирний договір",у відповідностіз яким Китайзмушений бувпротягом тривалогочасу виконуватитак звані "21вимогу". Це буливимоги, пов'язаніз поставкоюЯпонії виробівсільськогогосподарства,промисловостітощо.

ПланДауеса.

Напочатку і всередині 20-хроків Версальськийдоговір переставспрацьовувати.Одною із причинбуло те, що Німеччинаповільнимитемпами відновлюваласвій економічнийпотенціал.Оскільки слабкаНімеччина якпартнер длякраїн Європибула невигідна,тому йшов пошукшляхів відновленнянімецькоїекономіки. Ціпошуки призвелидо виникнення"плану Дауеса",розробленоюспеціальноюкомісією в 1924році (план названийза ім'ям головицієї комісії– директораодного із Чиказькихбанків). Сутьйого була впослабленніекономічноготиску на Німеччинучерез переглядВерсальськогодоговору. Планбуло підписанона Лондонськійконференціїкраїн-переможницьв І світовійвійні (24 вересня1924 року). За планомДауеса передбачавсятакий механізмактивізаціївідновленнянімецькоїекономіки:

країни-переможницінадають Німеччиніпозики і кредити.Левова долятаких позикі кредитівнадаваласяСША;
Німеччинавідбудовуєекономіку іфінансовусистему;
націй основівиникає можливістьпослідовносплачуватирепараціїВеликобританіїта Франції;
зарахунок німецькихрепараційнихплатежівВеликобританіяі Франція повертаютьвоєнні боргиСША.

Щеодна цікавадеталь: згідноз планом Дауесаосновна масаекспорту німецькоїпромисловоїпродукціїспрямовуваласяв РадянськийСоюз. За цієювимогою західнікраїни оберігалиміжнародніринки, які булитрадиційнимидля Великобританіїі Франції, відпроникненняна них німецькихтоварів.

ПланДауеса діявдо 1929 року. Німеччинаодержала кредитіві позик на сумупонад 27 млрд.золотих марокі встигла виплатитиу виглядірепараційнихплатежівВеликобританіїі Франції близько10 млрд. золотихмарок.

Вчервні 1929 рокуплан Дауесабув заміненийна план Юнга,але депресія1929-1933 років не даламожливостійого реалізувати.

ВпливЖовтневогопереворотуна систему МЕВ.

Насистему МЕВв першій половині20-го століттяпевний впливмала Великажовтневасоціалістичнареволюція(Жовтневийпереворот вРосії). Цей впливмав прояв утому, що РадянськаРосія післяжовтня 1917 року,а пізніше РадянськийСоюз (після 1922 року) виявивсяізольованимвід світогосподарськихзв'язків. Головнапричина – політикауряду РадянськоїРосії і РадянськогоСоюзу і реакціяна цю політикукраїн світу.Радянськийуряд конфіскувавбудь-яку іноземнувласність насвоїй територіїі відмовивсявизнати зовнішніборги попередніхрежимів. Першареакція країнсвіту булабойкотуватиРадянськуРосію. Якщо в1913 році зовнішньоторговельнийоборот Росіїпіднявся дорівня 2,3 млрд.рублів, то в1919 році цей показникстановив всього2,6 млн. рублів.

Іншимфактом впливубуло те, що наруїнах Російськоїімперії виниклинові держави,які поставилиза мету включитисяв системусвітогосподарськихзв'язків. Мовайде про Україну,Польщу, Литву,Латвію, Естоніюі Фінляндію.

Економічнублокаду РадянськогоСоюз однієюз перших прориваєВеликобританія.В 1921 році цю ініціативупідтрималицілий ряд державЄвропи (Німеччина,Італія, Данія,Австрія).

All rightsreserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка2 із2

ІсторіяМЕВ12.Світове господарствов умовах кризи30-х років.

13.Світогосподарськізв'язки у повоєнніроки.

Світовегосподарствов умовах кризи30-х рр.

Цеодним фактором,що обумовиврозвитоксвітогосподарськиззв'язків булаВелика депресія1929 – 1933 років. Вважається,що першою ознакоюцієї депресіїстало падінняакцій 24 жовтня1929 року на Нью-Йоркськійбіржі. Ця кризапорушила всіміжнародніекономічнізв'язки, призвеладо масовогоскороченняпромисловоговиробництваа також до занепадуінших галузейекономіки впровіднихкраїнах світу.

Найбільшогопотрясіннязазнала економікаСША, доситьвідчутною вонабула в Великобританії,Німеччині,Японії. (данідив. підручник)

США.

Вконтекстівпливу світовоїкризи кінця20-х початку 30-хроків, слідперш за всерозглянутикраїну, що сталапочатком цієїкризи - США.

Держава,владні структуридо мінімумузменшили своєвтручання векономіку(відповіднодо поширеноїв той час економічноїполітики). Кризаі її наслідкизмінили економічнуполітику державиі її ставленнядо економічнихпроцесів. СШАпішли власнимшляхом в подоланнінаслідківкризи. Цей власнийшлях був пов'язанийз новим курсомпрезидентаРузвельта, якийспирався напосилення родідержави в регулюванніекономічнимипроцесами.Сильна особапрезидентаі відповідальністьуряду за наслідкивтілюваноїними програмистали основоювідновленняекономіки.Власне впершев світовійпрактиці замирних умовдержава взялана себе рольрегулятораі координаторагосподарськоїдіяльності(СРСР випадаві тогочасногоустрою – капіталістичногочи імперіалістичного).Цей досвідвиявився виправданим.

Головнимиланками новогокурсу президентаРузвельта були:

1)оздоровленнябанківськоїі фінансовоїсистеми (досить жорсткимиметодами: визнанобанкрутствосотень банків);

2)прийняттязакону прозолотий резерві великомасштабназакупка золотаз метою зміцненнянаціональноївалютної системи;

3)девальваціядолара – з метоюпідтримкипромисловогокапіталу;

4)відновленняпромисловості(у відповідностііз законом,прийнятим узв'язку з кризою);

5)організаціясуспільнихробіт, як засібборотьби збезробіттямі підвищеннякупівельноїспроможностісуспільства;

6)законпро регулюваннясільськогогосподарства(заходи, якібули вжитіурядом Рузвельтаз цього приводув ті часи, доцих пір являютьсяосновою сільськогогосподарстваСША);

7)прийняттязакону просоціальнезабезпечення.

Інші країни.

Франціїважко дававсявихід із кризи,антикризовіпрограми французькогоуряду майжене спрацювали.Тому навітьдо початку 2-їсвітової війниФранція в своємурозвитку такі не підняласядо рівня 1929 року.

Трохиосторонь стоятьНімеччина,Японія і Італія.Вони пішли пошляху мілітаризаціївласної економіки.Причому мілітаризаціянімецькоїекономікисупроводжуваласяпоширеннямв громадськудумку ідеюреваншу, а вполітику –ідеології іпрактики фашизму.Зрештою такаорієнтаціятрьох держав– вагомих суб'єктівміжнароднихвідносин –призвела доформуванняблоку (якийотримав назву"вісь Берлін– Рим – Токіо").

Світогосподарськізв'язки у повоєнні(після 2-ї світовоївійни) роки.

План.

1.Відновленнясистеми світогосподарськихзв'язків в повоєннийперіод.

1) Розстановкасил напередоднівійни.

2) Світова економікав роки війни.

3) Економічнароль плануМаршалла.

4) Поділ світовогогосподарствана центр і периферію.

5) Бреттон-Вудськавалютна система.

2.Зміни в розстановцісил в світовомугосподарстві.

Розстановкасил напередоднівійни.

Другійсвітовій війніпередуваласвітова кризаі поступовийвихід із цієїкризи передовихкраїн світу.Переважноюбільшістю країнрезультатикризи булиподолані.

Напередодні2-ї світовоївійни розстановкасил залишиласятакою, якоювона склаласяпісля 1-ї світовоївійни за виняткомодного важливогофакту: Німеччинане лише відновиласвій економічнийпотенціал, алепосіла провіднемісце в системісвітогосподарськихзв'язків. Заданими ООН на1937 рік провіднікраїни світупосідали такіпозиції в світовомупромисловомувиробництві:США (41,4%), Великобританія(12,5%), Німеччина(12%), Франція (6%), Японія(4,8%)^¹.

Світовеспівтоваристводало можливістьНімеччинівідновити нелише економічну,але й воєннупотужність,і це було головноютогочасноюпохибкою. Іхоча Брестськийдоговір обмежувавармію Німеччинирозміром в 100тис. чоловік,але німці сформувалисучасно озброєнуармію на місцевих(резервних)рівнях, що непередбачалосядоговором.

На1939 рік Німеччинавиготовляластратегічнихматеріалівабо на рівніБританії іФранції разомузятих, або нарівні, що значноперевищувавїх спільніможливості.Так у виплавціалюмінію (одногоіз стратегічнихматеріалів,на яких трималасяавіаційнапромисловість)Німеччина у2,5 рази перевищиларівень Британіїі Франції разомвзятих (199 тистон проти 78 тис.тон).

Вкінці 20-х – 30-тіроки СРСР здійснюєполітику, спрямовануна індустріалізаціюнаціональноїекономіки. Впроцесі реалізаціїцієї політикиформуєтьсянародногосподарськийкомплекс СРСР.В цьому комплексікожній союзнійреспубліцібуло відведенеїї власне місце.На долю Україниприпадаладосить значначастина виробництвастратегічнихматеріалів.В загальномуобсязі РадянськогоСоюзу на долюУкраїни припадалопонад 50% видобуткувугілля, близько65% виплавки чавуну,близько 49% виплавкисталі, близько68% виробництвазалізної руди.

1Основнимипричинамитакої позиціїЯпонії буликонсерватизмяпонців щодозастосуваннянових технологій(зокрема ввиробництві)та певна самоізоляціяЯпонії.

Allrights reserved. Unauthorized copying, printing & publishing arestrongly prohibited & punished by law.

Сторінка2 із2

Питання"перед світовоювійною".

визначалисясвітовою кризою;
кожнакраїна обраласвій шлях виходуз кризи (зокремамілітаризація);
новарозстановкакраїн.

В30-ті роки, напередодні2-ї світовоївійни світовеспівтовариство,в першу чергув особі найбільшрозвиненихкраїн, не зробиловідповіднихвисновків ізтих уроків, яківже надалаісторія Буввипущений ізполя зору тойфакт, що Німеччинадуже швидкимитемпами відновлюваласвій економічнийкапітал (нормальнеявища) алеспрямовуючийого на мілітаризаціюдля здійсненняреваншу запоразку в !-йсвітовій війни.

Другоюпомилкою булонезважанняна відновленняНімеччиноювійськовогопотенціалу.

Сліднагадати, що2-га світовавійна буларозв'язанаНімеччиною,Італією і Японією.До війни булизалучені 60 державсвіту, населенняяких становило4/5 населенняЗемної кулі.Військові діївелися на території40 держав Європи,Азії і Африки.Збройні силиучасників війнинараховували110 млн. чол. 2-гасвітова війнастала величезноюекономічноюкатастрофоюдля людства.Відома загальновживанацифра 50 млн. чоловік– жертв війни(а також геноциду).Національнібагатства вкраїнах-учасницяхбуло знищенозагальноювартістю 360 млрд.доларів. Загальнівоєнні витратив 4,5 рази перевищиливідповіднийпоказник за1-у світову війну.

Врезультатівійни в тяжкомуекономічномустані опинилисявсі країни-учасниціза виняткомСША (в першучергу європейськікраїни). Німеччинавідчула першийспад воєнноїпромисловостівже в 1942 році.Держави антигітлерівськоїкоаліції значнообійшли Німеччинуу виробництвірізних видівозброєнь (данідив. Підручник).

В1944 році випускпродукції вусіх галузяхНімеччинискоротивсяв обсягах дорівня 10-65%, а всічні-березні1945 р. економікаНімеччинизазнає краху:всі галузігосподарствабули паралізовані,причинамитакого станубули:

припиненнявидобуткукам'яного вугілля;
припиненняподачі електроенергіїна провіднізаводи;
припиняєтьсявиробництвоавіаційногобензину;
вичерпуютьсяенергетичнізапаси і резерви.

Загальнівтрати Великобританіїв війні оцінюютьсяв 7,2 млрд. фунтівстерлінгів+ 25 млрд.витрат на озброєння(до і під часвійни). Британіявтратила значнучастину (близько1/3) свого флоту,розвалиласяБританськаімперія.

Франціяв 1944 р. мала рівеньпромисловоговиробництвана рівні 38% довоєнногозначення, втратилавесь військовийі торговельнийфлот, розпаласяфранцузькаколоніальнасистема.

СШАскористалисяекономічноюкон'юнктуроюв світовомугосподарствіі, завдяки розвиткугалузей ВПК,значно збагатилисяі зміцнили своїпозиції вміжнародномуподілі праці.

Врезультатівійни всі формипрояву МЕВ булипорушені абовзагалі розвитокїх припинився(скажімо, торгівляздійснюваласяпереважнопродуктамиВПК або підпорядковановоєнним потребам).

Вповоєннийперіод СШАпропонуютьЄвропі і всьомусвітові свійплан виходуіз кризовогоповоєнногостановища. Цейплан як механізмвідновленняі регулюванняМЕВ було запропонованоу вигляді плануМаршалла(запропновано5 червня 1947 року).Не дивлячисьна те, що економікапереважноїбільшостікраїн-учасницьвійни знаходиласьу стані занепаду,ні західноєвропейськимдержавам, ніСША непотрібнабула роль СШАяк постачальникасировини ітоварів першоїнеобхідностів ці країни.

Пропонуючиплан Маршалла,США дотримувалисятаких критеріїв:

забезпеченнянайбільш повноїсамоокупностіекономічнихпідрозділів;
підвищеннявіддачі віддопомоги США;
відповідністьчерговомуоновленнютехнологічноїбази економікиСША, яке почалосятам вже на початку40-х років.

Доплану Маршаллаприєдналися:Австрія, Бельгія,Великобританія,Греція, Данія,Ірландія, Ісландія,Італія, Люксембург,Нідерланди,Норвегія, Португалія,Турція, Франція,Швейцарія іШвеція, США.Через 1,5 – 2 рокидо цих 16 приєдналасяНімеччина.Відмовилисявід участі вплані Маршалла(не без впливуСРСР) Албанія,Болгарія, Польща,Румунія, Угорщина,СРСР, Чехословаччина,Югославія іФінляндія.

Характернаособливість:головні розділиплану Маршаллабули погодженіз головнимикомпаніямипереважно США.

Всередині липня1947 року на Паризькійконференції16 країн приєдналисядо нього, створенокомітет Європейськогоекономічногоспівробітництва.Головна функціяцього комітету– складаннязведеної заявкина обсягиамериканськоїдопомоги. Заявкаформуваласяна основі доситьдетальнихзвітів про станекономіки, провалютні резерви,про розміривоєнних руйнувань,про масштабивідновлювальнихробіт. Зведеназаявка (16 країн)виразиласяв обсязі 29 млрд.доларів.

Вдію план Маршаллавступив лишепісля того, якв квітні 1948 рокуКонгрес СШАприйняв закон"Про допомогуіноземнимдержавам".Допомога надаваласяна основідвосторонніхугод з кожноюіз країн. Докожної країнивисувалисятакі вимоги:

відмовавід націоналізаціїпромисловості(запобіганнятоталітарнимформам управління);
наданняповної свободиприватномупідприємництву;
однобічнезменшеннямитних тарифівна імпортамериканськихтоварів;
обмеженняторгівлі зсоціалістичнимикраїнами.

Важливадеталь: в СШАпісля прийняттязгаданогозакону буластворенаАдміністраціяекономічногоспівробітництва,завдання якоїполягало уздійсненнінагляду зареалізацієюнагляду.

Лекции по истории международных экономических отношений

Вступ.

Сутність таформи проявуМЕВ.

Що вивчаєкурс "ІсторіяМЕВ". Формаційнийта цивілізаційнийпідходи

Основнікатегорії іпоняття курсу.

Міжобщиннігосподарськізв'язки в доісторичнічаси.

Особливостізовнішньоекономічнихвідносин державстародавньогосвіту.

Допопередньоїтеми.

Торговельнівідносини зафеодалізму.

Феодальнівідносини натериторіїЗахідної Європи.

Грошовівідносини зачасів феодалізму.

Зовнішньоекономічніі торговельнізв'язки країнСходу.

СередньовічнийКитай.

РегіонСередньої іЦентральноїАзії.

Аравійськийпівострів.

Зовнішньоекономічнізв'язки КиївськоїРусі.

Грошовівідносини зачасів КиївськоїРусі.

ЗапорозькаСіч.

Розвитокзовнішньоекономічнихі торговельнихзв'язків Російськоїцентралізованоїдержави.

ПроявиМЕВ за часівстановленняіндустріальноїцивілізації.

Міжнароднийподіл праці.

Великобританія.

Німеччина.

Франція.

Міжнароднаторгівля.

Географічнаструктурасвітової торгівлів 19 – на початку20 століття.

Рухкапіталів.

Ринокробочої сили.

Міжнароднавалютна система.

Становленнясвітовогоринку.

Світовийринок як економічнакатегорія.

Етапистановленнясвітового ринкув межах індустріальноїцивілізації.

Характерніриси становленнястановленнясвітового ринкув межах індустріальноїцивілізації.

Індустріальнацивілізаціята системаекономічнихвідносин світовогогосподарства

Монополізаціякапіталу івиробництва.

Рольбанків.

Запитаннядо контрольноїроботи №2 (20балів).

Світогосподарськізв'язки першоїполовини 20-гостоліття.

НаслідкиПершої світовоївійни.

Версальськийдоговір.

ПланДауеса.

ВпливЖовтневогопереворотуна систему МЕВ.

Світовегосподарствов умовах кризи30-х рр.

США.

Інші країни.

Світогосподарськізв'язки у повоєнні(після 2-ї світовоївійни) роки.

Розстановкасил напередоднівійни.