Використання трудових ресурсів Західної України (стр. 4 из 8)

Динаміка рівня економічної активності населення, що розраховується як співвідношення зайнятих до всього населення, залежить від вікової структури, а також від статево-вікової зайнятості.

Населення України в 1996р. становило близько 51,3 млн. чол., трудові ресурси - понад 30,1 млн.чол, тоді як у народному господарстві було зайнято 20,2 млн.чол. Ця чисельність за регіонами розподілялась нерівномірно. Частка населення коливалась від 1,84% у Чернівецькій обл до 10,24 у Донецькій обл. Якщо згрупувати області України за часткою населення в загальній його кількості, можна характеризувати такі співвідношення. До групи областей, де ця частка нижча за 3%, належать Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Херсонська ,Черкаська та Чернівецька області. До другої групи належать області, де частка населення в загальній його кількості в Україні становить до 6%. Сюди належать Автономна Республіка Крим, Вінницька, Запорізька, Луганська, Одеська області. До наступної групи належать такі області як Дніпропетровська, Донецька, Київська, частка їх становить понад 6% у загальній чисельності населення.таким чином розподіл регіонів за часткою населення в загальній його кількості склався так. Перша група областей посідає 35,45% населення України, друга група – 28,61%, а третя – 32,53%. Водночас між областями склалася велика розбіжність за цим показником, яка характеризується співвідношенням 1:5,5. Аналіз цього показника у динаміці показує, що практично зміни у територіальних пропорціях за кількістю населення зберігаються за абсолютного скорочення населення України в цілому і в її областях. Тобто скорочення чисельності населення проходить у всіх практично областях з однаковою тенденцією. Однак це не дає підстави до висновку, що цей процес зберігає тенденцію у вікових групах. Аналіз цього явища дає змогу для розробки більш конкретних заходів у сфері формування трудового потенціалу та політики зайнятості в регіонах.

Найбільша чисельність працюючих сконцентрована в промисловості, де у жовтні 1997р. був зайнятий кожен четвертий працівник. П’ята частина зайнятих у галузях економіки осіб на цей час працювала у сільському і лісовому господарстві. Кожен десятий був зайнятий у галузях торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного постачання й збуту або заготівель і приблизно така сама частка працюючих - у сфері освіти, культури, мистецтва чи науки й наукового обслуговування. Кожен тринадцятий із числа зайнятих у галузях економіки працював на транспорті або зв’язку і стільки ж працюючих – у сфері охорони здоров’я, фізичної культури чи соціального забезпечення. Один із двадцяти зайнятих – працівник будівництва, один із двадцяти п’яти припадає на галузь житлово-комунального господарства й невиробничі види побутового обслуговування населення. Міське населення, зайняте в галузях економіки порівняно із сільським, характеризується більшою часткою зайнятих у промисловості – майже 1/3, водночас як працюючі на селі відзначаються надвисокою концентрацією в галузях сільського і лісового господарства – до них належить майже 3/5 усіх зайнятих у сільських поселеннях. Відповідно порівняно більша частка зайнятих городян працює в галузях виробничої й соціальної інфраструктури, що, звичайно, краще розвинуті у містах – на транспорті й у зв’язку, торгівлі і у громадському харчуванні, житлово-комунальному господарстві та невиробничих видах побутового обслуговування населення, у сфері охорони здоров’я, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування. Диференціація галузевої структури зайнятості спостерігається і за статевою ознакою: якщо у чоловіків відносна перевага за виробничою сферою, то у жінок – за галузями соціальної інфраструктури. Певною специфікою відзначається галузева структура зайнятих, які належать до різних вікових груп. Так, основною сферою докладання праці молоді 15-19 років виступає сільське господарство, де зайнята майже третина наймолодших працівників. Ця група, а також кілька суміжних вікових груп молодих осіб (до 30 років) відзначається порівняно високою часткою зайнятих у торгівлі, громадському харчуванні, матеріально-технічному постачанні й збуті, заготівлях. З-поміж зайнятих у віці між 20-30 роками також помітно більша від середньої частка осіб, які працюють в галузях охорони здоров’я, фізкультури і соціального забезпечення, настільки ж високою вона є і у старших працівників (після 60 років). У середніх вікових групах більшою є відносна чисельність працюючих у промисловості, а зокрема – в освіті, кільтурі, мистецтві, науці. У старших групах зайнятих (після 50 років) спостерігається певний перерозподіл у галузевій структурі на користь транспорту й зв’язку, будівництва, освіти, науки та наукового обслуговування. Слід визнати неоднозначними ті зміни галузевої структури зайнятих в економіці, що відбулися останнім часом. Якщо певне збільшення частки зайнятих у галузях сфери послуг (торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, житлово-комунальне господарство та невиробничі види побутового господарства) цілком узгоджується з алгоритмом структурних зрушень в економіці в умовах ринку, то підвищення частки працюючих у трудомісткому вітчизняному сільському господарстві, а також скорочення зайнятості в сфері освіти, культури, мистецтва, науки здебільшого відбиває скрутні умови гострої соціально-економічної кризи в країні.

4. ПРИРОДНИЙ ТА МЕХАНІЧНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ ТА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

Чисельність населення України невпинно зменшується. В 1995р. становить близько 52 млн.чол., що на 0,76 і 1,1% менше, ніж у 1994 та 1993 рр. відповідно. Зменшення населення відбувалось як за рахунок природного скорочення, так і завдяки від’ємному сальдо міграції (перевищення чисельності емігрантів над іммігрантами). Скорочення населення характерне як для міських поселень, так і для сільських. Серед 229 міст країни з чисельністю населення понад 20 тис.чол. у минулому році в 177 або в 77,2% чисельність громадян зменшилася, в 26 (11,4%) збереглася і в такій самій кількості міст зросла. Серед міст – “рекордсменів” щодо людських втрат – Горлівка (2,6%), Єнакієве (1,8%), Костянтинівка (1,6%), Макіївка (1,4%), Маріуполь (1,1%)

Більшість міст, де чисельність населення збереглась або зросла, належить до Західного регіону (Дрогобич, Калуш, Гадяч, Сарни і т.д.). Серед обласних центрів України столиці країни та адміністративного центру Автономної Республіки Крим лише 6 зберегли або дещо збільшили (від 0,1 до 0,6%) чисельність населення: Рівне, Луцьк, Вінниця, Івано-Франківськ, Тернопіль, Хмельницький.

Щодо чисельності населення по областях України існує тенденція виділення, на фоні загального скорочення, деяких західних областей, де вона зросла. Це стосується Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської областей.

Народжуваність в Україні в 1994р. порівняно з 1993р. знизилась до 10,0 народжених на 100 жителів, смертність збільшилась до 14,7 чол., а природне скорочення становило відповідно 4,7 чол., в тому числі в сільській місцевості – 7,2 чол. У регіональному розрізі природний приріст зберігають Волинська (0,2), Закарпатська (2,9), Івано-Франківська (1,5), Рівненська (2,1), Чернівецька (0,3) області, тобто Західний регіон України. Найвища народжуваність характерна для Рівненської області (14,5 дітей на 1000 жителів).

На соціально економічний розвиток країни великий вплив має зростання міграції. Процеси міграції стали окремим і специфічним фактором формування національного ринку праці. За даними Мінстату України обсяги стаціонарних міграцій не перевищують 1,2-1,3 млн.осіб, тобто ці величини стосуються лише незначної частки громадян України та іноземних громадян, які включені в зовнішній і внутрішній територіальний обіг населення в Україні, що видно з схеми 4.1.

Схема 4.1

Структура територіального руху населення в Україні

Внаслідок широкомасштабного прихованого безробіття активізувалися трудові внутрішні міграції, які мають об’єктивні передумови щодо розвитку. Чисельність тільки маятникових (щоденних) мігрантів з офіційних джерел склала в 1996р. 1,3 млн.осіб або 20% сільського населення працездатного віку.

Міграційний рух населення областей Західного регіону має істотні відмінності від інших регіонів України. Це, передусім, пов’язано з прикордонним розміщенням регіону, високою густотою населення, особливо сільського, та історичними особливостями соціально-економічного розвитку областей регіону.. Вказані особливості та набагато вищий, ніж в інших областях України, рівень незайнятості населення істотно відбиваються на напряма, структурі та інтенсивності трудових міграційних потоків.Якщо в період з 1961 по 1975рр. середньорічні обсяги потоків постійної міграції. Трудової маятникової та сезонної міграцій співвідносились як 1:22:2,0, тобто на кожну 1 тис.осіб працездатного віку, котрі переселились до міст, припадало 22тис. мешканців сіл, які працювали в містах (трудових маятникових мігрантів) і 2,0 тис.чол., котрі щорічно виїжджали за межі своїх областей на сезонні роботи, то за 1976-1991 рр. середньорічні обсяги цих трьох видів трудових потоків постійної, маятникової та сезонної міграцій вже стали співвідноситися як 1:42:1,8.