Розглянувши дані додатку А можна зробити висновок про занепад сільськогосподарської продукції протягом 2004 – 2006 років. Обсяги виробництва зерна зменшувались на помітні показники, що зумовлено як скороченням зібраної площі, так і зменшенням урожайності. Помітно зменшились (у 3 рази) обсяги виробництва плодоягідної продукції та винограду у 2006 році проти 2005, причиною такого стану було значне зниження урожайності плодів, особливо кісточкових, ягід та винограду через несприятливі умови в період цвітіння садів.
Обсяги виробництва картоплі у 2005 – 2006 роках залишилися сталими, проте проти 2004 року – помітно зменшилися, що зумовлено зниженням урожайності та скороченням зібраної площі.
Найбільше зросли обсяги виробництва соняшнику протягом 2004 – 2006 років, особливо у 2005 році проти 2004 – у 1,5 рази, що зумовлено як збільшенням зібраних площ, так і підвищенням урожайності.
Очевидно, що обсяги виробництва будівельної діяльності (див. рис. 2.2) у 2005 році зменшились проти 2004 року, проте у 2006 році спостерігається тенденція до збільшення обсягів виробництва будівельної продукції. На прикладі основних видів будівельної продукції (див. рис. 2.1) можна зробити висновки про значні зменшення обсягів виробництва у 2005 році проти 2004, тоді як у 2006 році – про вагомі темпи приросту. Розглядаючи прокладання доріг – якщо у 2005 році проти 2004 обсяги виробництва радикально зменшилися, то у 2006 проти 2005 – радикально збільшилися, що зумовлено збільшенням регіонів, в яких зростали обсяги виробництва будівельної діяльності.
Подібна ситуація з економічним розвитком будівництва спостерігається у транспорті, оскільки у 2005 році обсяги перевезених вантажів знизилися, проте у 2006 році проти 2005 помітно зросли, тобто існує тенденція зростаючого економічного розвитку.
Протягом 2004–2006 років галузі матеріального виробництва мали різні темпи розвитку. Найкраще розвинулася серед галузей матеріального виробництва, промисловість, темпи приросту якої були досить суттєвими та мали зростаючий характер.
У 2005 році проти 2004 галузі матеріального виробництва мали тенденцію спаду обсягів виробництва продукції, окрім промисловості, проте у 2006 році – усі галузі матеріального виробництва покращили свій економічний рівень за рахунок підвищення обсягів виробництва продукції. Варто нагадати, що сільське господарство протягом 2004-2006 років залишилось майже на тому ж економічному рівні.
Розділ 3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
3.1 Перспективи розвитку галузей промисловості
Промисловість включає досить багато галузей, кожна з яких має окремі проблеми, які потребують вирішення для інтенсивного їх функціонування. Для того, щоб визначити перспективи розвитку промисловості потрібно розглянути перспективи розвитку усіх її складових.
Україна у своєму розпорядженні має значні природно-енергетичні ресурси: вугілля, нафти, пальні гази, торф, сланці, дрова, уранові руди, гідроенергію, внутрішнє тепло землі, вітрову і сонячну енергії, енергію припливів і відпливів. Усі паливні природні ресурси належать до невідновлюваних природних багатств, тому питання їх раціонального використання в інтересах соціально-економічного розвитку країни мають дуже велике і принципове значення [1, с. 276]. Мова йдеться про паливно-енергетичний комплекс та важливість подолання його теперішніх проблем, а також тих, які можуть статися в майбутньому.
Основними стратегічними напрямками вдосконалення структури паливно-енергетичного балансу України є:
- концепція народногосподарських зусиль на всебічному прискоренні проведення енергозберігаючої політики. Цей важливий напрям вимагає проведення різноманітних заходів щодо підвищення ефективності використання палива і енергії, а також удосконалення самої структури народного господарства пріоритетним розвитком лише енергомістких виробництв;
- удосконалення структури балансів енергоносіїв кінцевого використання. Передбачається збільшення питомої ваги електроенергії і тепла при зниженні частки котельно-пічного та моторного палива безпосереднього використання. Значно збільшиться також частка споживання природних енергоресурсів як сировини, а також для інших непаливних потреб.
У процесі формування територіальної структури паливно-енергетичного балансу особливого значення набуває запровадження енергозберігаючих засобів у дефіцитних на енергоресурси районів, а також залучення нетрадиційних джерел палива (енергії) [1, с. 269].
Не менш важливим є вирішення проблем металургійного комплексу. Металургійний комплекс України з його застарілими технологіями перероблення сировини є вкрай шкідливим для навколишнього середовища. Потрібні великі капітальні витрати на хвостосховища для складування відходів збагачення, існує необхідність відчуження земель для їх будівництва, у тому числі орних.
Для реформування гірничо-металургійного комплексу України налічено першочергові заходи для поліпшення екологічної ситуації. Серед них: впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій виробництва, удосконалення існуючих та впровадження нових природоохоронних технологій, виведення надлишкових, екологічно небезпечних потужностей. Реконструкція систем водопостачання більшості підприємств дасть змогу зменшити обсяги технічної води та припинення скидання неочищених стічних вод основними металургійними підприємствами [1, с. 338].
Тепер розглянемо проблеми і шляхи їх подолання машинобудування. До організаційних проблем належить проблема підготовки і перепідготовки кадрів. Невирішення цієї проблеми призведе до відставання від сучасного рівня науково-технічного розвитку [20].
Залишається проблемою оновлення продукції. Поряд з високою якістю і високим науково-технічним рівнем значної кількості машинно-технічної продукції, у цілому галузь продовжує втрачати конкурентоспроможність, відсутні ознаки переходу на інноваційний шлях розвитку.
Необхідно відновити престижність інженерної праці, винахідницької діяльності, поряд з підготовкою у вищих навчальних закладах забезпечити випускників – молодих спеціалістів робочими місцями на машинобудівних підприємствах і в організаціях, враховуючи потребу в кваліфікованих і досвідчених кадрах.
Проблемою залишається стан виробничого апарату галузі, з чим пов’язана недостатня сприйнятливість до змін в номенклатурі попиту та впровадженні досягнень науки і техніки. Підприємства за технікою і організацією виробництва орієнтовані переважно на серійне чи масове виробництво, не мають гнучких технологій та організації виробництва. Вузька або звужена спеціалізація призводить до дисбалансу виробничих потужностей, нестачі одних або надлишку інших. Покращення проектної справи, підвищення її рівня є однією із найважливіших завдань галузі. Важливим для всієї економіки і для самого машинобудування є розширення зовнішніх ринків збуту продукції, заміна експорту металу, матеріалів, сировини на експорт машин і устаткування, забезпечення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі своєю продукцією. Для цього необхідно збільшити частку машинобудування у виробництві продукції промисловості [20].
Переоснащення галузі з використанням гнучких виробничих і управлінських систем, високих технологій, підвищення рівня управління галуззю є необхідною умовою. Це нерозривно пов’язане із завданням переходу на інноваційний шлях розвитку, пожвавленням інвестиційної діяльності [5, С. 395-398].
Навколо хімічного, що, як зазначалось, включає хімічну, нафтохімічну, і хіміко-фармацевтичну промисловості накопичилось багато важливих проблем. Серед них: імпортозалежність із широкого спектра сировини та напівпродуктів, технічне переозброєння більшості виробництв з метою зменшення енергомісткості, зниження собівартості, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, активне виведення з експлуатації надлишкових потужностей найбільш енергомістких виробництв, продукція яких не має попиту, а також застарілих і техногенно небезпечних виробництв, максимальне завантаження діючих виробничих потужностей.
Знизити залежність країни від імпорту сировини можна за рахунок власної мінерально-сировинної бази, пошуку альтернативних джерел сировини, використання вторинних відновлювальних ресурсів. Це перш за все більш широке використання можливостей нафтохімічної та коксохімічної промисловостей для розвитку продуктів органічного синтезу. Перспективним видом сировини для хімічних виробництв є широке використання етилового спирту та його похідних, тобто використання біологічних відновлювальних джерел сировини та енергії (переробки цукровмісної сировини) [20].
Для досягнення оптимальних обсягів виробництва продукції хімічної, нафтохімічної і хіміко-фармацевтичної промисловостей необхідно щорічно збільшувати інвестиції в основний капітал, як за рахунок власних коштів підприємств, так і кредитних коштів, у тому числі іноземних [7, С. 428-430].
Розглянувши проблеми промисловості та шляхи їх подолання можемо зробити висновок про великий спектр проблем, які потребують негайного вирішення. Варто зазначити, що у 2006 році рівень розвитку промисловості досягнув успіху за рахунок вирішення деяких вищезгаданих проблем.
3.2 Основні шляхи розвитку сільського господарства
На сьогодні є досить актуальним питанням вирішення сільськогосподарських проблем, оскільки, як ми раніше зазначали, сільське господарство відіграє досить важливу роль у народному господарстві України.
За останні роки у сільськогосподарському виробництві України відчутно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилась родючість ґрунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів’я худоби досягло критичної межі за значного зниження його продуктивності [2, С. 499].